Рішення від 17.04.2025 по справі 910/1823/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2025Справа № 910/1823/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС"

про визнання недійсним меморандуму про співпрацю та партнерство

за участю представників:

від позивача: Яцина С.В.

від відповідача: Лук`яненко В.О.

за участю вільного слухача

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" про визнання недійсним меморандуму від 10.09.2024 про співпрацю та партнерство між Державним підприємством "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" на основі договору поставки №13/06-1 від 13.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між сторонами Меморандум не відповідає приписам статей 92, 232, 237 Цивільного кодексу України, що відповідно до вимог статті 215 ЦК України є підставою для визнання недійсним такого Меморандуму.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 21.02.2025 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання у справі призначив на 13.03.2025.

07.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.

12.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 13.03.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про долучення до матеріалів справи відзиву на позов та відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 13.03.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 27.03.2025.

17.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.

27.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 27.03.2025 представник відповідача завив клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 27.03.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про долучення до матеріалів справи доказів, доданих до заперечень на відповідь на відзив та додаткових пояснень позивача з додатками та про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 10.04.2025.

31.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

09.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

10.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів: роздруківок електронного листування, оголошення про проведення публічної закупівлі щодо "Послуги оренди серверу (ДК 021:2015: 72410000-7- Послуги провайдерів)" та оголошення про звіт про укладений договір UA-2024-06-28-007074-a.

У підготовчому засіданні 10.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про: задоволення клопотання позивача та долучення до матеріалів справи додаткових пояснень позивача з додатками та часткове на підставі ст.80 ГПК України задоволення клопотання відповідача та долучення до матеріалів справи пояснень відповідача і відмову в частині долучення до матеріалів справи доказів. Також у підготовчому засіданні 10.04.2025 протокольною ухвалою без оформлення окремого документа закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2025.

Присутній у судовому засіданні 17.04.2025 представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.04.2025 проти позову заперечив.

У судовому засіданні 17.04.2025 суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 17.04.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладений договір поставки №13/06-1 від 13.06.2024 за результатами публічної закупівлі за процедурою відкриті торги з особливостями (ідентифікатор закупівлі UA-2024-05-27-012615-а) на загальну суму 5199999,60 грн. Предметом договору є постачання програмного забезпечення (Телематичної платформи "Metrix") та надання послуг з його впровадження.

Також з метою забезпечення виконання договору про закупівлю, укладеного за результатами відкритих торгів, між сторонами укладений договір забезпечення виконання договору про закупівлю товару №13/06 від13.06.2024.

Позивач зазначає, що відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар, кінцева дата поставки якого - 10 липня 2024 року та відповідно кінцева дата надання послуг з впровадження товару - 23 липня 2024 року. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

Натомість листом вих. №258 від 14 листопада 2024 року відповідач повідомив позивача про наявність Меморандуму про співпрацю та партнерство від 10 вересня 2024 року.

Позивач вважає, що Меморандуму про співпрацю та партнерство від 10 вересня 2024 року, укладений між генеральним директором ДП "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" Тімуром Валієвим та директором ТОВ "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" Оленою Уваровою є результатом зловмисної змови між останніми та наявні підстави для визнання його недійсним.

Меморандум про співпрацю не є належним та допустимим документом, який підтверджує правомірність постачання товару з порушенням строків встановлених договором, не передбачений умовами договору, Законом України "Про публічні закупівлі", Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178.

Такі обставини, на думку позивача, вказують на наявність умислу, домовленості представників сторін під час укладення спірного Меморандуму та переслідування власних інтересів всупереч інтересам ДП "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР".

Отже, на переконання позивача зміст Меморандуму не відповідав справжньому волевиявленню ДП "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" як суб`єкта господарювання, був спрямований на задоволення особистих інтересів вказаних представників та є таким, що суперечить приписам статей 92, 232, 237 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач зокрема, зазначив, що підписанням Меморандуму, фактично внесені зміни до частин 3 (п. 3.2. договору) та 5 договору поставки, які визначають момент виконання зобов`язання постачальником порядок розрахунків за договором (п.5.3. договору). Також за твердженнями позивача, підписання Меморандуму потягнуло за собою негативні наслідки для ДП "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" в результаті безпідставної сплати 500 000,00 грн за поставку товару (програмного забезпечення), який насправді не був поставлений позивачу, що понесло за собою фінансові втрати для позивача.

Окрім того, позивач зазначає, що директор ДП "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" Тімур Валієв, який підписував Меморандум, був звільнений з посади наказом про звільнення №172-к від 19.09.2024 та 07.11.2024 був складений Акт перевірки окремих питань діяльності ДП "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" № 09/2024-6/п, яким було встановлено непрозорість здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, зловживання, неефективне та нераціональне використання державного майна, що, у свою чергу, порушує вимоги Статуту та Контракту про зобов`язання генерального директора Підприємства розпоряджатися коштами та майном відповідно до чинного законодавства України та забезпечення ефективного та економного використання майна та коштів, що перебувають у повному господарському віданні підприємства стосовно осіб, які були відповідальні за діяльність ДП "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" з 01.01.2023 по 30.09.2024, зокрема щодо Валієва Т.О.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що відсутні правові підстави для визнання Меморандуму недійсним посилаючись на таке:

акти, та інші первинні документи, які підтверджували б фактичну передачу програмного забезпечення не були підписані через наявні проблеми із серверами у замовника;

сторони укладаючи меморандум підтвердили такі факти: програмне забезпечення було поставлене, однак користування ним стало неможливим через технічні проблеми; сторони домовились співпрацювати для розв`язання цієї проблеми;

оспорюваний Меморандум, який не встановлює нових юридичних наслідків, а лише відображає певний стан речей або фіксує наміри сторін без зобов`язального характеру, не може визнаватися недійсним, з огляду на відсутність обов`язкових елементів правочину;

укладений між сторонами Меморандум є документом для закріплення певних намірів сторін та підтвердження юридичних фактів, що вже відбулися, таких як виконання поставки та відповідність програмного забезпечення заявленим характеристикам;

Меморандум не змінює умов договору та строки поставки, а зокрема, фіксує, що поставка вже відбулась;

Меморандум не вносив зміни до договору та не був додатком до договору, а отже він відсутній у переліку документів, визначених у ст.10 Закону України "Про публічні закупівлі", як обов`язковий документ до оприлюднення на веб-порталі публічних закупівель;

твердження позивача про те, що меморандум підписано генеральним директором ДП "ЛІАЦ" Тімуром Валієвим, в той час як договір підписаний заступником генерального директора з електронного обліку деревини Космач А.П., не призводять до автоматичної недійсності такого документа;

Меморандум було підписано керівником підприємства, який мав належні повноваження діяти від імені юридичної особи та не мав жодних обмежень щодо підписання таких документів.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.06.2024 за результатами публічної закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2024-05-27-012615-а) між Державним підприємством "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" (покупець, позивач, ДП "ЛІАЦ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" (постачальник, відповідач, ТОВ "ІТС") укладений договір поставки №13/06-1 за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю у власність (код ДК 021:2015:48210000-3: Пакети мережевого програмного забезпечення) Програмне забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телепатичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями та послуги з його впровадження, а саме: безстрокова невиключна ліцензія серверної частини програмного забезпечення Телематична платформа "Комп`ютерна програма "Metrix" з підтримкою 3000 датчиків/сенсорів/об`єктів моніторингу та необмеженої кількості користувачів (надалі - товар) та надати послуги з його впровадження (надалі - послуги) за найменуваннями та за цінами, що вказуються в Специфікації (додаток 1 до договору), яка додається до даного договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти товар і послуги та своєчасно здійснити оплату відповідно до умов договору.

Товар повинен бути поставлений відповідачем протягом 20 (двадцяти) робочих днів, з моменту підписання договору та повинно бути проведено впровадження товару протягом 10 робочих днів з дати поставки товару (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.2. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту наданих послуг, який підписується після впровадження товару та підписання обома сторонами акту приймання-передачі товару та акту впровадження товару.

Пунктом 8.3.1. договору встановлено обов`язок постачальника забезпечити своєчасно та у повному обсязі поставку товару та його впровадження у відповідності до умов договору.

У пункті 4.2. договору сторонами погоджено, що загальна вартість договору становить 5199999,60 грн з ПДВ, у тому числі: вартість товару становить 3933333,00 грн без ПДВ; вартість послуг становить 400000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що розрахунок за товар та надані послуги здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно наданим оригіналом рахунку-фактури та підписаних уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі товару та Акту наданих послуг. Оплата здійснюється наступним чином:

- 100% від вартості товару та вартості послуг, а саме 5199999,60 грн з ПДВ, у тому числі протягом 30 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту наданих послуг, при наявності підписаних уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі товару та Акту впровадження товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024; в частині фінансових зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором; в частині користування правами на програмний продукт - до кінця дії ліцензії; в частині гарантійного обслуговування - на строк гарантійного зобов`язання постачальника (п.14.1. договору).

13.06.2024 між сторонами укладений договір забезпечення виконання договору про закупівлю товару №13/06, за умовами якого ТОВ "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ СЕРВІС" вносить забезпечення виконання договору про закупівлю товарів, що укладається сторонами за результатами проведення процедури закупівлі відкриті торги за предметом закупівлі Програмного забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телематичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями та послуги з його впровадження (Ідентифікатор закупівлі: UA-2024-05-27-012615-a).

10.09.2024 сторони підписали Меморандум про співпрацю та партнерство на основі договору поставки від 13.06.2024 № 13/06-1 (далі - Меморандум). Зі сторони ДП "ЛІАЦ" Меморандум підписаний Генеральним директором Тімуром Валієвим від імені ДП "ЛІАЦ" та зі сторони ТОВ "ІТС" - директором Оленою Уваровою.

Згідно із розділом 1 Меморандуму, його метою є консолідація зусиль сторін, спрямованих на реалізацію умов договору в частині впровадження (розгортання) програмного забезпечення Телематичної платформи для збору, аналізу, обробки, зберігання телепатичних даних з необхідних датчиків/сенсорів/об`єктів зі спеціалізованими модулями.

Предметом цього Меморандуму є спільна діяльність сторін, спрямована на досягнення мети Меморандуму, що організується шляхом проведення он-лайн зустрічей, зустрічей, демонстрування функціоналу Платформи шляхом організації та проведення презентацій, здійснення необхідних доробок (доопрацювань) на вимогу покупця в межах умов договору.

У розділі 3 Меморандуму визначено, що даним Меморандумом сторони засвідчують, що виконавець здійснив передачу програмного забезпечення та його інсталяцію на серверах замовника, в тому числі тих, що ним орендуються.

З метою підтвердження намірів виконання умов договору в частині оплати за поставлену Платформу, ДП "ЛІАЦ" 05.08.2024 здійснив часткову оплату в розмірі 500000,00 грн на рахунок ТОВ "ІТС".

Також у розділі 3 Меморандуму зазначено, що 9 вересня 2024 року в приміщенні Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагенство) була проведена презентація Платформи (програмного забезпечення), на якій були присутні голова Держлісагенства Смаль В.І., генеральний директор ДП "ЛІАЦ" Валієв Т.О., начальник управління господарського та автотранспортного забезпечення ДП "ЛІАЦ" Мерзляков А.В., начальник управління захисту інформації та інформаційно-технологічного забезпечення ДП "ЛІАЦ" Верещак П.В., начальник відділу інформаційно технологічного забезпечення ДП "ЛІАЦ" Голубенко І.В., уповноважені представники ТОВ "ІТС", після чого була проведена нарада, за результатом якої встановлена технічна та функціональна відповідність запропонованого виконавцем програмного забезпечення вимогам договору від 13.06.2024 №13/06-1 та необхідність здійснення оплати в повному обсязі. Також була визначена можливість подальшої додаткової інсталяції програмного забезпечення, у разі потреби замовника, що буде здійснено понад обсяг, обумовлений сторонами у договорі.

Замовник підтверджує, що програмне забезпечення було встановлено з боку виконавця, як того вимагали умови договору, у повному обсязі. Однак, у зв`язку із наявними у замовника складнощами, пов`язаними із функціонуванням серверів, виконавцем взято на себе зобов`язання повторної безкоштовної інсталяції програмного забезпечення, після вирішення замовником таких складнощів.

Через наявні проблеми із серверами у замовника, а також через відсутність у замовника фінансування у повному обсязі укладеного між сторонами договору, сторони дійшли згоди тимчасово не підписувати акти приймання-передачі, акти впровадження, видаткову накладну, акт наданих послуг, не дивлячись на фактичне повне виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором. Такі документи сторони домовились підписати одразу після вирішення замовником питань, пов`язаних із його серверами (власними чи орендованими), а також після вирішення питань щодо фінансування задля виконання взятих на себе замовником зобов`язань з оплати за фактично виконані у повному обсязі виконавцем послуги за договором.

Сторони не виключають можливість оплати частинами замовником за виконані з боку виконавця зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Сторони беруть на себе зобов`язання: забезпечувати захист персональної або іншої конфіденційної інформації, що стала відома у зв`язку із реалізацією Меморандуму; утримуватися від дій, що можуть заподіяти будь-яку шкоду іншій стороні.

Згідно із розділом 4 Меморандуму цей меморандум набирає чинності з дня його підписання сторонами. Строк дії Меморандуму визначено строком дії основного договору поставки від 13.06.2024 №13/06-1 до 31.12.2024.

Мотивуючи позов, позивач стверджує, що Меморандум укладений з порушенням приписів статей 92, 232, 237 Цивільного кодексу України, всупереч інтересам ДП "ЛІАЦ", зміст вказаного правочину не відповідає справжньому волевиявленню ДП "ЛІАЦ" та спрямований на задоволення особистих інтересів представників сторін. Вказані обставини позивач назвав підставою для визнання Меморандуму недійсним відповідно до вимог статті 215 ЦК України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

За положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.

Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним (частина перша статті 232 ЦК України).

У постанові від 4 лютого 2025 року у справі №504/3085/20 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що відповідно до тлумачення статті 232 ЦК України під зловмисною домовленістю потрібно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. В основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України потрібно встановити умисел у діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Водночас не має значення, чи одержав учасник такої домовленості будь-яку вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Для задоволення позову згідно зі статтею 232 ЦК України потрібно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Критерій "зловмисність" не залежить від того, чи був спрямований умисел повіреного на власне збагачення чи завдання шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розбіжність між волею довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Водночас, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17).

Поза тим, як уже зазначалося, предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним Меморандуму від 10.09.2024.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У силу приписів статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі№908/3027/20, від 03.04.2024 у справі №910/21315/21.

Отже, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

Як встановлено судом правовідносини між сторонами виникли з договору поставки №13/06-1 від 13.06.2024, укладеного за результатами процедури публічної закупівлі, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання глав 54, 63 Цивільного кодексу України та Законом України "Про публічні закупівлі".

У подальшому між сторонами підписаний Меморандум від 10.09.2024, метою якого сторони визначили консолідацію зусиль сторін, спрямованих на реалізацію умов договору в частині впровадження (розгортання) програмного забезпечення.

Дослідивши умови Меморандуму про співпрацю та партнерство від 10.09.2024, суд встановив, що Меморандумом зафіксовано певні домовленості між сторонами, наміри сторін щодо подальшої співпраці, а також обставини щодо поставки постачальником програмного забезпечення. Фактично, Меморандум має інформаційних характер та відображає конкретні обставини та попередні домовленості (зокрема, повторної інсталяції програмного забезпечення) та події, що вже відбулися станом на час його підписання речей (здійснення позивачем 05.08.2024 часткової оплати, встановлення відповідачем програмного забезпечення). Зміст Меморандуму не передбачає виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків і не встановлює конкретних правових наслідків для сторін.

Отже, меморандум не є правочином в розумінні статей 202, 626 Цивільного кодексу України, який породжує юридичні наслідки, оскільки не містить волевиявлення сторін щодо надання йому сили договору чи додаткової угоди до договору, не містить положень, які б свідчили про набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків його сторін в результаті його підписання.

У постанові від 17 липня 2018 року по справі №910/13249/17 Верховний Суд зазначив, що закріплення сторонами в договорах про наміри, протоколах, меморандумах тощо певних намірів не означає того, що вони будуть закріплені в основному договорі. Лише у разі, якщо такі наміри знайдуть своє відображення в положеннях основного договору, вони будуть мати юридичне значення, як умови договору.

Оспорюваним Меморандумом не вносилися зміни до договору поставки №13/06-1 від 13.06.2024, укладеного за результатами процедури публічної закупівлі. Положення Меморандуму не відображені у додатках до договору.

Не призводить Меморандум і до зміни істотних умов відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178.

Також Меморандум відсутній у переліку документів, який підлягає обов`язковому опублікуванню на веб-порталі публічних закупівель згідно із ст.10 Закону України "Про публічні закупівлі" та відповідно публікація такого документа не здійснювалася.

З урахуванням наведеного, оспорюваний Меморандум, як документ, який не встановлює нових юридичних наслідків, а лише відображає певний стан речей та фіксує наміри сторін, які не породжують для сторін жодних правових наслідків та, відповідно не можуть впливати на дію, зміну, припинення або виконання основного договору, не може визнаватися судом недійсним, з огляду на відсутність обов`язкових ознак правочину.

Отже, Меморандум не може бути самостійним предметом позову і, відповідно, способом захисту, порушеного, оспореного права, оскільки, лише в межах розгляду справи пов`язаної з вимогами за основним зобов`язанням може бути надана оцінка положенням Меморандуму як доказу виконання/невиконання сторонами обов`язків за договором.

Суд зазначає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Водночас, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155).

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог належить відмовити у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту.

За наведеного вище мотивування доводи позивача про те, що Меморандум укладений з порушенням приписів статей 92, 232, 237 Цивільного кодексу України, всупереч інтересам ДП "ЛІАЦ", зміст вказаного правочину не відповідає справжньому волевиявленню ДП "ЛІАЦ" та спрямований на задоволення особистих інтересів представників сторін, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору і не аналізуються.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "ЛІСОГОСПОДАРСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР" про визнання недійсним меморандуму від 10.09.2024 про співпрацю та партнерство.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.04.2025.

Суддя С.О. Турчин