Рішення

від 29.04.2025 по справі 914/424/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 Справа № 914/424/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»,

до відповідача Державного комерційного підприємства «Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування»,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівським міським комунальним підприємством Львівводоканал до відповідача Державного комерційного підприємства Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування про стягнення заборгованості за договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.02.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, судом 29.04.2025 прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

5 квітня 2007 року між ЛМКП Львівводоканал та Державним комерційним підприємством Львівське експериментальне підприємство засобів пересування і протезування» укладено Договір №300027 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.

У відповідності до умов якого ЛМКП Львівводоканал надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, 10; м. Львів, вул. Гніздовського (котельня); м. Львів, вул. Степакна Бандери, 5а. (згідно Додатку до договору).

Позивач стверджує, що Відповідач не дотримувався умов Договору та не сплачував кошти за надані ЛМКП Львівводоканал послуги водопостачання та водовідведення в повному обсязі, внаслідок чого в період з лютого 2024 по січень 2025 (включно) утворилась заборгованість перед ЛМКП Львівводоканал в сумі 186 122,46грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 2 927,31 грн 3% річних, 13 446,09 грн інфляційних втрат та 9 772,98 грн пені.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, належним чином повідомлений про розгляд справи.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між позивачем та відповідачем 5 квітня 2007 року укладено Договір №300027 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, у відповідності до умов якого ЛМКП Львівводоканал надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, 10; м. Львів, вул. Гніздовського (котельня); м. Львів, вул. Степана Бандери, 5а. (згідно Додатку до договору).

Відповідно до п. 2.2.4. Договору споживач зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг за чинними тарифами, згідно з поданими рахунками.

Відповідно до п. 3.5 Договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування коштів на рахунок ЛМКП Львівводоканал» коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, в першу чергу, погашається заборгованість абонента. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення може здійснюватися шляхом проведення передоплати.

За період з лютого 2024 по січень 2025 (включно) виникла заборгованість в розмірі 186 122,46 грн. Вказаний факт підтверджується загальною довідкою про нарахування за послуги водопостачання та водовідведення по Договору №300027 та рахунками за послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 4.2 договору при несплаті або частковій несплаті за надані послуги, абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу починаючи з 1-го числа місяця наступного за звітним.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою Відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 9 772,98 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 2 927,31 грн 3% річних та 13 446,09 грн інфляційних втрат.

ОЦІНКА СУДУ

Предметом доказування є встановлення факту невиконання боржником умов договору в частині своєчасної оплати.

Між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини на в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

На підставі укладеного сторонами договору №300027 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, відповідач користується послугами водопостачання та водовідведення і є абонентом позивача.

Відповідно до п. 3.5 Договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення (в межах встановлених лімітів водоспоживання і якісних та кількісних показників стічних вод) проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування коштів на рахунок ЛМКП Львівводоканал» коштів до 25 числа поточного місяця. При цьому, в першу чергу, погашається заборгованість абонента. Оплата за послуги водопостачання та водовідведення може здійснюватися шляхом проведення передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з лютого 2024 по січень 2025 (включно) неналежним чином оплачував надані йому позивачем послуги, у зв`язку з чим з утворилась заборгованість у сумі 186 122,46 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за водопостачання та водовідведення, які підписані уповноваженими особами (особисто) та надіслані відповідачу згідно доданих квитанцій.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, доказів відсутності заборгованості чи її погашення відповідач не надав, зважаючи на що вимога позивача про стягнення 186 122,46 грн основного боргу, який виник в аналізований період є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2 договору при несплаті або частковій несплаті за надані послуги, абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу починаючи з 1-го числа місяця наступного за звітним.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 9 772,98 грн.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Судом перевірено розрахунок пені і встановлено, що такий проведено вірно

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат і встановлено, що такий проведено вірно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 2 927,31 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що розрахунок 3% річних проведено вірно.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного комерційного підприємства Львівське експерементальне підприємство засобів пересування і протезування (79052, м. Львів, вул. Рудненська, будинок 10, код ЄДРПОУ 03187714) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471) 186 122,46 грн заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 9 772,98 грн пені, 13 446,09 грн інфляційних втрат, 2 927,31 грн 3% річних та 3 184,04 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2025.

СуддяГорецька З.В.