Рішення

від 29.04.2025 по справі 917/442/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 Справа № 917/442/25

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські паливні рішення», код ЄДРПОУ 45407600, адреса: пр. Бандери Степана, 9, корпус 2, офіс 2-301, м. Київ, 04073

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кійка Артема Сергійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

про стягнення 51 724,11 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейські паливні рішення» звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кійка Артема Сергійовича заборгованості за договором № 002110842 від 21.02.2024, в тому числі основного боргу, 15 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання. Також, згідно з заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, позивач очікує понести судові витрати у справі на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та 15 000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині оплати передбачених цим договором платежів у встановлений строк.

Згідно з ухвалою від 07.03.2025 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків - не пізніше 3 днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

10.03.2025 через систему «Електронний суд» суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 17.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Суд належним чином виконав обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи шляхом надіслання ухвали від 17.03.2025 в електронній формі до Електронного кабінету позивача та оприлюднення в Державному реєстрі судових рішень.

Ухвала від 17.03.2025, направлена відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь від 04.03.2025), була отримана відповідачем 25.03.2025, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем подано не було.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОПЕЙСЬКІ ПАЛИВНІ РІШЕННЯ» (далі за текстом - позивач) та ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ- ПІДПРИЄМЦЕМ Кійком Артемом Сергійовичем (далі за текстом - Відповідач) було укладено Договір №002110842 від 21.02.2024 року (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник (Позивач), зобов`язується забезпечувати Покупцю (Відповідачу) поставку товарів та послуг в мережі станцій, через систему Е100 з використанням Карток, а Покупець зобов`язується приймати товари та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного Договору.

Даним Договором Постачальник забезпечує Покупцеві можливість використання Карток для придбання (отримання) Товарів та/або Послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (Мережа станцій). Підписанням даного Договору, Покупець підтверджує що він повідомлений про те, що Постачальник, здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток Е100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є тільки посередником, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об`єктів (п. 3.1. Договору).

Поставка Товару Покупцю здійснюється партіями, на умовах EXW (Інкотермс 2010), шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням Терміналів. Під партією Товару Сторони розуміють Товари в кількості та асортименті, передані Покупцю на АЗС, згідно усної заявки Покупця (Пред`явника картки) виходячи з потреб Покупця. Товар відпускається при умові: пред`явлення Картки Покупцем (Пред`явником картки) та правильного введення Пін-коду (п. 3.2. Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця в момент заправлення Товаром транспортного засобу (п. 3.3. Договору).

За змістом п. 3.4. Договору сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним Договором, в тому числі рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому - передачі товару, актів прийому - передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним Договором, та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі. Також в електронному вигляді можуть підписуватись додаткові угоди до даного договору.

Первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали. На вимогу однієї із сторін первинні облікові документи можуть бути складені та підписані в паперовій формі.

Оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення у Покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату (п. 4.3. Договору).

Вартість Товарів та/або Послуг, а також Web-Послуг за даним Договором вказується Постачальником у рахунках на оплату, видаткових накладних/актах прийому-передачі товару та актах наданих послуг. Інформація про включені до ціни Товарів та Послуг податки буде відображена у відповідних первинних бухгалтерських документах (п. 4.6. Договору).

Якщо Постачальник протягом 15 (П`ятнадцяти) календарних днів, починаючи від дати отримання Покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг, не одержить від Покупця письмового заперечення по даним документам та Покупець не надасть докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими Покупцем та Покупець вважається таким що згідний з вказаною в них інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів та/або послуг); Сторони погодили що для цілей цього договору дата отримання Покупцем видаткових накладних/актів прийому- передачі товару та/або актів наданих послуг при направленні таких документів до Покупця засобами електронного зв`язку/за допомогою електронного документообігу вважається такою що збігається з датою відправки таких документів Постачальником (п. 4.7. Договору).

Факт придбання Товарів та/або Послуг з використанням Картки, виданої Покупцеві, є переважним у будь-яких спірних ситуаціях. Аналіз підпису Покупця (Пред`явника картки), на Чеку/Карт чеку не є предметом цього Договору. Факт використання Картки, знання пін-коду Картки виданої Покупцю, має переважну силу в будь-яких спірних ситуаціях. Чек/Карт-чек належний та достатній для доказу документ, підтверджуючий факт отримання Товарів та/або Послуг Покупцем (п. 6.2. Договору).

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем свого обов`язку по оплаті придбаних Товарів та/або Послуг у встановлені цим Договором строки Покупець зобов`язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.

Будь-яка кореспонденція (інформація) між Сторонами в рамках цього Договору, буде передаватися Сторонами на адреси для листування, електронні адреси, та номери телефонів/факсів, що зазначені в Договорі або заяві про зміну адреси, або вручатися під розписку уповноваженому представникові іншої Сторони (п. 10.2. Договору).

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу у користування картки, у кількості 12 штук, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому - передачі карт від 21.02.2024 року (а.с. 11).

Для оплати виконаних зобов`язань, позивачем, з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу «Вчасно», з накладення електронного цифрового підпису, направлено відповідачу рахунки на оплату №6286 від 15.12.2024 на суму 60 027,78 грн (а.с. 17) та №6287 від 15.12.2024 на суму 1,79 грн (а.с. 14 -зворот), видаткова накладна № 6286 від 15.12.2024 на передачу дизпалива в кількості 1252 л на суму 60027,78 грн (а.с. 15, зворот).

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо внесення обумовленої оплати у визначений договором строк, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49895,08 грн основної заборгованості, 598,74 грн інфляційних втрат та 1230,29 грн відсотків річних.

До матеріалів справи залучений акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2024 року, підписаний позивачем в сервісі «Вчасно», згідно з яким за відповідачем значиться заборгованість за реалізацію товарів і послуг в розмірі 49 895,08 грн (а.с. 18-19).

Також, в матеріалах справи міститься розписка відповідача від 17.01.2025, в якій останній гарантує погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 50 000,00 грн в строк до 31.01.2025 (а.с. 20).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч.6 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За таких обставин, договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Так, згідно з протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису у сервісі «Вчасно» (а.с. 10 - зворот) з боку позивача договір підписаний директором Добриніною Людмилою Василівною 23.02.2024, а з боку відповідача договір підписаний Кійком Артемом Сергійовичем 23.02.2024.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як встановлено судом, за змістом п. 3.1., 3.3 Договору Постачальник здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток Е100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є тільки посередником. Право власності на Товар переходить до Покупця в момент заправлення Товаром транспортного засобу. Згідно з п. 6.2 Договору факт придбання Товарів та/або Послуг з використанням Картки, виданої Покупцеві, є переважним у будь-яких спірних ситуаціях.

Позивачем надана деталізація № 00000006286 від 15.12.2024, в якій зазначені дата отримання відповідачем дизельного палива на загальну суму 60027,78 грн, його кількість, ціна, картка, за якою отримувалось пальне, номер авто та торгова точка АЗС (а.с. 16, зворот).

Таким чином, передавши відповідачу карти згідно з актом прийому-передачі від 21.02.2024 та надавши послугу з користування картою згідно з актом від 15.12.2024 позивач виконав договірні зобов`язання належним чином, факт придбання товару, з використанням вказаних карток, також підтверджується наданими позивачем доказами.

Враховуючи строки, визначені п. 4.3. Договору, кінцевий термін розрахунку відповідачем - не пізніше 15 календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату.

Документи по договору, в т.ч. рахунки на оплату, деталізації, видаткові накладні та акти наданих послуг, відправлялись на електронну адресу відповідача - advantrans2022@gmail.com, зазначену в розділі 11 Договору, що підтверджується даними зазначеними в загальній інформації сервісу обміну електронними документами «Вчасно».

Оскільки відповідачем не були направлені письмові заперечення по вказаних документах, вони підтверджують факт отримання відповідачем товару та послуг на загальну суму 60029,57 грн відповідно до п. 4.7. Договору.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з оплати рахунків № 6287 від 15.12.2024 та 6286 від 15.12.2024 в повному обсязі.

Оскільки договором встановлені чіткі строки виконання зобов`язань щодо оплати, не виконавши ці зобов`язання у встановлений строк, покупець вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, тому, оскільки рахунки на оплату отримані відповідачем 23.12.2024, не оплативши які протягом 15 календарних днів, з 08.01.2025 покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов`язання.

Крім того, відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Беручи до уваги зазначені законодавчі положення та встановлені обставини справи, а також враховуючи те, що відповідач доводів позивача не спростував, не надав доказів виконання договору в частині оплати в обумовленому договором порядку і розмірі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 15 % річних та інфляційних, судом не було виявлено їх завищення з боку позивача, тому суд задовольняє позов в цій частині вимог в межах заявленої позивачем суми, а саме: за період прострочки з 08.01.2025 до 24.02.2025 на суму боргу 60029,57 грн інфляційні складають 720,35 грн; 15 % річних - 1184,11 грн.

Перевірка правильності розрахунку позивачем штрафних санкцій проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга: Закон».

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 за подання позову в системі «Електронний суд».

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, про які заявлено позивачем у позовній заяві, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено, що він очікує понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Разом з тим, позивачем не вказано, яким чином було визначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, чи буде надана відповідна правова допомога саме адвокатом та яким саме; чи є вказана сума гонораром адвоката у фіксованому розмірі, або вона складається з вартості окремих послуг; не зазначено перелік послуг адвоката, які мають бути надані по справі, вартість години роботи адвоката, кількість годин, які орієнтовно будуть витрачені адвокатом на надання певної послуги.

В позовній заяві відсутнє посилання на договір, укладений з адвокатом, і такий договір не додавався до позовної заяви.

За таких обставин, суд констатує, що саме по собі зазначення позивачем у позові про те, що очікуваний розмір витрат на правову допомогу складає 15 000 грн, не є розрахунком суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розумінні ч. 1 ст. 124 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи вищевказане, суд відмовляє у відшкодуванні судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кійка Артема Сергійовича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські паливні рішення», код ЄДРПОУ 45407600, адреса: пр. Бандери Степана, 9, корпус 2, офіс 2-301, м. Київ, 04073: 49 895,08 грн основного боргу; 598,74 грн інфляційних втрат; 1230,29 грн 15% річних; 2422,40 судового збору.

3. Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.І. Пушко?