Рішення

від 29.04.2025 по справі 912/3222/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 Справа № 912/3222/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради», 25004, м. Кропивницький, вул. Салганні піски, 14, код ЄДРПОУ 05493846,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком», 37511, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Окіп, вул. Польова, 11, код ЄДРПОУ 45358873,

про стягнення 40 292,24 грн,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» про стягнення 40 292,24 грн, з яких 582,80 грн пеня за неналежне виконання умов договору поставки № 315 від 08.10.2024 р., 39 709,44 грн штраф.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.02.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав поставку товару згідно з договором № 315 від 08.10.2024 р., у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити позивачу пеню та штраф за порушення строку поставки, а також додатково штраф за відмову від поставки товару.

Відповідач у відзиві від 17.02.2025 р. (вх. № 2202 від 18.02.2025 р.) проти позову заперечував, стверджуючи про наступне:

- пунктом 7.6 договору поставки № 315 від 08.10.2024 р., на підставі якого позивачем, зокрема, заявлено до стягнення з відповідача штраф у даній справі, може бути застосований лише у разі порушення умов зобов`язання щодо якості товару;

- наступний пункт договору, який вказано як 7.6, однак який логічно є пунктом 7.7, то він дублює пункт 7.6 щодо якості і не може бути застосований в частині штрафної санкції щодо відмови постачальника від поставки;

- оскільки зобов`язання відповідача носять майновий характер, що виражається у вигляді поставки позивачу товару, тобто відповідач не несе перед позивачем будь-яких грошових зобов`язань за договором, то стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару є безпідставним.

Крім того, відповідач, посилаючись на положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, просив у разі задоволення позовних вимог Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» про стягнення пені та штрафу за договором № 315 від 08.10.2024, вирішити питання про зменшення суми штрафу на 39 709,44 грн.

19.02.2025 року від Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» до суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» у даній справі від 19.02.2025 р. (вх. № 2357), у якій позивач вказував на те, що:

- штраф у розмірі 31 023,00 грн позивачем нараховано згідно з пунктом договору № 315 від 08.10.2024 р., у якому підставою для відповідальності вказано відмову від поставки товару, а не порушення умов зобов`язання щодо якості товару;

- технічна помилка в нумерації пунктів договору не може мати наслідком уникнення відповідальності стороною договору;

- твердження відповідача про те, що пеня не може стягуватись у негрошових зобов`язаннях, спростовуються висновками Верховного Суду;

- клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі ст. 551 ЦК України не підтверджене будь-якими доказами.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

08.10.2024 року між Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангардком» було укладено договір поставки № 315 (а.с. 8-13).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Авангардком») зобов`язувався у 2024 році поставляти Замовнику (КНП «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради») товар: За кодом CPV за ДК 021:2015 03220000-9: Овочі, фрукти та горіхи, а Замовник прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів та ціни зазначені в специфікації до цього договору (додаток № 1) і є невід`ємною його частиною.

Згідно з п. 3.1 договору поставки № 315 від 08.10.2024 р. та Специфікацією до нього загальна вартість Товару з ПДВ становить 124 092,00 грн.

Пунктом 5.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється за заявками замовника протягом трьох робочих днів з дати подання заявки. Заявка направляється Замовником у любій йому доступній формі (письмово, факсом, електронною поштою тощо).

Прийом та передача товару здійснюється згідно видаткових накладних на товар, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 5.3 договору).

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав умови договору № 315 від 08.10.2024 р. в частині поставки товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» 40 292,24 грн, з яких 582,80 грн пеня за неналежне виконання умов договору поставки № 315 від 08.10.2024 р., 39 709,44 грн штраф.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 315 від 08.10.2024 р., Специфікація до вказаного договору та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено вище, пунктом 5.1 договору поставки № 315 від 08.10.2024 р. визначено, що поставка товару здійснюється за заявками замовника протягом трьох робочих днів з дати подання заявки. Заявка направляється Замовником у любій йому доступній формі (письмово, факсом, електронною поштою тощо).

Позивач стверджує, що 28.10.2024 року Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Авангардком» заявку на поставку товару на суму 16 345,20 грн.

Відповідач факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангардком» вказаної заявки не заперечує.

Таким чином, останнім днем строку на поставку товару на зазначену суму є 31.10.2024 р.

Відповідно до п. 5.3 договору № 315 від 08.10.2024 р. прийом та передача товару здійснюється згідно видаткових накладних на товар, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

В матеріалах справи відсутні підписані сторонами видаткові накладні на товар. Отже, відповідач у вказаний строк не виконав зобов`язання щодо поставки товару позивачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3 договору поставки № 315 від 08.10.2024 р. визначено, що у разі порушення строку поставки товару за перші 14 календарних днів Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 50 % облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару, за кожний день прострочення.

Також згідно з п. 7.4 договору у разі порушення строку поставки товару понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару, за кожний день прострочення.

Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» у позовній заяві приведено розрахунок пені за порушення грошового зобов`язання за договором № 315 від 08.10.2024 р. в розмірі 582,80 грн за період з 01.11.2024 р. по 14.11.2024 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 21).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначена вимога відповідає положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та є обґрунтованою.

При цьому згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 р. у справі № 904/5770/18, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Наведеним спростовуються твердження відповідача про безпідставність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» пені за прострочення поставки товару.

Згідно з абз. 3 п. 7.4 договору № 315 від 08.10.2024 р. за порушення строку поставки товару понад 30-ти календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % ціни договору.

Також у пункті 7.6 договору встановлено, що за відмову від поставки товару частково або повністю Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 25 % від ціни договору.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що наявність у договорі двох пунктів з однаковою нумерацією (7.6 у даному випадку) не свідчить про відсутність підстав для їх застосування з огляду на передбачене цивільним законодавством право сторін договору врегулювати свої відносини на власний розсуд, а також принцип обов`язковості договору для сторін.

Позивачем наведено розрахунок штрафу за порушення строку поставки товару за договором № 315 від 08.10.2024 р. понад 30-ти календарних днів (згідно з п. 7.4 договору) в розмірі 8 686,44 грн, а також за відмову від поставки товару (згідно з п. 7.6 договору) в розмірі 31 023,00 грн.

Водночас, стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30-ти календарних днів та штрафу за відмову від поставки товару є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає у відмові від поставки товару, і воно, в свою чергу, охоплює порушення зобов`язання щодо поставки товару понад 30-ти календарних днів.

Одночасне стягнення штрафу за порушення строку поставки товару понад 30-ти календарних днів та за відмову від поставки товару є подвійним стягненням штрафу за порушення зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Аналогічна правова позиція з даного питання висловлювалась і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19

Відтак суд дійшов висновку про те, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за відмову від поставки товару в розмірі 25 % від ціни договору, що складає 31 023,00 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення штрафу слід відмовити.

Відповідач у відзиві від 17.02.2025 р. (вх. № 2202 від 18.02.2025 р.) просив суд вирішити питання про зменшення розміру штрафу на 39 709,44 грн.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вказаними нормами не передбачено можливості відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в повному обсязі, як про це просить відповідач.

Крім того, зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16.

Враховуючи, що відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також не надано доказів надмірності заявлених Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» штрафних санкцій, специфіку правовідносин, що виникли між сторонами (укладаючи договір, відповідач був обізнаний про загальну ситуацію в країні та нестабільність цін на продукцію, проте вже через кілька днів заявив про неможливість виконання договору з цієї причини, чим поставив позивача у вкрай скрутне становище, навіть не приступивши до виконання догвоору), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком».

Відповідач, як суб"єкт підприємницької діяльності, яка здійснюється ним на власний ризик, повинен був усвідомлювати можливі наслідки та ризики укладення договору поставки. Так, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик; особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні та виконанні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» 582,80 грн пені за неналежне виконання умов договору поставки № 315 від 08.10.2024 р., 31 023,00 грн штрафу. В задоволенні решти позовних вимог позивача у даній справі слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 900,17 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» (37511, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Окіп, вул. Польова, 11, код ЄДРПОУ 45358873) на користь Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» (25004, м. Кропивницький, вул. Салганні піски, 14, код ЄДРПОУ 05493846) 582,80 грн пеня за неналежне виконання умов договору поставки № 315 від 08.10.2024 р., 31 023,00 грн штраф, 1 900,17 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 29.04.2025 р.

Суддя О.С. Мацко