Ухвала

від 28.04.2025 по справі 925/408/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" квітня 2025 р. Справа № 925/408/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

розглянувши

заяву приватного акціонерного товариства Ватутінське АТП-2362,

м. Багачеве, Звенигородського району, Черкаської області

про забезпечення позову

у справі

за позовом приватного акціонерного товариства Ватутінське АТП-2362,

м. Багачеве, Звенигородського району, Черкаської області

до 1. публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго,

м. Черкаси

2. Відокремленого структурного підрозділу Звенигородські

енергетичні мережі публічного акціонерного товариства

Черкасиобленерго, м. Звенигородка, Черкаської області

3. товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут,

м. Черкаси

4. Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

Укрінтеренерго, м. Київ

про визнання дій протиправними, визнання договору продовженим

та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось приватне акціонерне товариство Ватутінське АТП-2362 до публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго, Відокремленого структурного підрозділу Звенигородські енергетичні мережі публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго. товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут та Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго про:

1. визнання протиправними дії товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут щодо одностороннього припинення договору про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року;

2.визнання договору про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року пролонгованим до 31 грудня 2025 року;

3.визнання протиправними дії Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго щодо звернення з вимогою до відокремленого структурного підрозділу Звенигородські енергетичні мережі публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго щодо припинення електропостачання приватному акціонерному товариству Ватутінське АТП-2362;

4. зобов`язання відокремленого структурного підрозділу Звенигородські енергетичні мережі публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго відновити електропостачання об`єкта, що розташований по вул. Транспортній, 2 у місті Багачеве, Звенигородського району, Черкаської області на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 11 год. 00 хв. 20 травня 2025 року.

28 квітня 2025 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання відокремленого структурного підрозділу Звенигородські енергетичні мережі публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго відновити на період судового розгляду електропостачання об`єкта, що розташований по вул. Транспортній, 2 у місті Багачеве, Звенигородського району, Черкаської області.

Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що договір про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року укладений між приватним акціонерним товариством Ватутінське АТП-2362 та товариством з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут є пролонгованим та діє до 31 грудня 2025 року на визначених ним умовах на даний час.

Однак, у листі ТОВ Черкасиенергозбут від 06 грудня 2024 року вказано, що з 01 січня 2025 року постачальником електричної енергії ПрАТ Ватутінське АТП-2362 є Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго.

Законом України Про ринок електричної енергії, ПРРЕЕ, а також умовами договору передбачено, що зміна електропостачальника відбувається шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, за умови повідомлення споживачем попереднього електропостачальника.

Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії споживачем з ДПЗД Укрінтеренерго не укладався, так як позивач не мав наміру змінювати постачальника, а тому жодні правові відносини з вказаним підприємством відсутні.

Винятковою умовою негайної зміни постачальника без укладення договору є положення п.6.2.3 ПРРЕЕ, де зазначено, що початком постачання електричної енергії постачальником останньої надії вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Станом на даний час постачальником електричної енергії ПрАТ Ватутінське АТП-2362, на думку позивача, є ТОВ Черкасиенергозбут відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року.

ДПЗД Укрінтеренерго не мало будь-яких правових підстав виступати постачальником електричної енергії ПрАТ Ватутінське АТП-2362.

Постачальник останньої надії ДПЗД Укрінтеренерго, 05 березня 2025 року звернувся до ОСР (ВСП Звенигородські енергетичні мережі ПАТ Черкасиобленерго) з вимогою про припинення електропостачання ПрАТ Ватутінське АТП-2362, не маючи на це жодних правових підстав.

За вказаним зверненням ОСР 31 березня 2025 року припинив постачання електричної енергії ПрАТ Ватутінське АТП-2362.

Також позивач вказував, що припинення забезпечення електричною енергією ПрАТ Ватутінське АТП-2362 має наслідком зупинення його господарської діяльності, основою якої є логістична діяльність, що є стратегічно важливим в умовах воєнного стану, оскільки автотранспортом підприємства здійснюється перевезення зерна, добрив тощо, а також вантажів, про перевезення яких заборонено розголошувати інформацію.

Крім того, на території підприємства, в орендованому приміщенні, здійснює свою діяльність ТОВ НВП АЕРОМЕХ (переселенці), яке здійснює експорт своєї продукції (обладнання) до ряду іноземних країн.

Внаслідок знеструмлення ПрАТ Ватутінське АТП-2362, ТОВ НВП АЕРОМЕХ вимушене подавати електричну енергію на своє обладнання за рахунок генераторів, що уже має негативні наслідки вийшов з ладу лазерний станок.

Не зважаючи на припис п. 7.11 ПРРЕЕ, станом на день звернення з даною заявою до суду, електропостачання позивачу так і не відновлено.

Також будь-якої відповіді на листи позивача не надходило, уповноважені особи на зв`язок не виходять.

Відповідач ухиляється від обов`язку відновити електропостачання об`єкту позивача на час судового розгляду.

Дії відповідача вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Внаслідок відключення електропостачання позивач обмежений у користуванні у повному обсязі належною йому власністю - об`єктом комерційної нерухомості за його цільовим призначенням, указане обмеження є триваючим, що в свою чергу може завдати шкоди правам і законним інтересам позивача.

З посиланням на п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, позивач вказує, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/ або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Таким чином, відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Позивач стверджує, що у даному випадку наявний прямо визначений законодавством обов`язок постачальника електричної енергії відновити електропостачання позивачу на період розгляду справи про оскарження дій постачальника з одностороннього розірвання договору поставки електричної енергії, визнання договору про постачання електричної енергії споживачу пролонгованим та зобов`язання вчинити дії.

Незастосування заходу забезпечення позову призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Розглянувши заяву приватного акціонерного товариства Ватутінське АТП-2362, судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.11.2023 року у справі № 903/639/23. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Згідно ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Господарський суд також звертаються до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, а саме:

33. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

35. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20);

37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18);

46.Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Судом враховано, що однією з позовних вимог є вимога про зобов`язання відокремленого структурного підрозділу Звенигородські енергетичні мережі публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго відновити електропостачання об`єкта, що розташований по вул. Транспортній, 2 у місті Багачеве, Звенигородського району, Черкаської області на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу №71071000307 від 30 грудня 2020 року.

Тобто, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, які за змістом фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що прямо заборонено ч. 11 ст. 137 ГПК України.

При цьому судом враховано, що умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу визначені розділом VІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення; 2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення.

На період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання (пункт 7.11 Правил).

У відповідності до пункту 7.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії відновлення електроживлення електроустановок споживача, електроживлення яких було припинено з підстав, зазначених у пунктах 7.5 та/або 7.6 цього розділу, здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу, протягом 3 робочих днів у містах та 5 робочих днів у сільській місцевості після отримання від ініціатора відключення інформації про усунення споживачем порушень, що підтверджується відповідним документом учасника ринку, на вимогу якого здійснювалося припинення електроживлення. Про усунення причин відключення ініціатор такого відключення повідомляє оператора системи в день отримання такої інформації.

Суду не надано доказів того, що спір виник саме у зв`язку з порушенням споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії та/або умов договору, та припинення електропостачання позивача, пов`язане з оскаржуваним фактом такого порушення.

Також суду не надано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, зокрема, доказів того, що постачальник останньої надії ДПЗД Укрінтеренерго, 05 березня 2025 року звертався до ОСР (ВСП Звенигородські енергетичні мережі ПАТ Черкасиобленерго) з вимогою про припинення електропостачання ПрАТ Ватутінське АТП-2362.

В заяві позивачем також не вказано, з яких саме підстав було припинено постачання електричної енергії споживачу.

При цьому судом враховано, що згідно ч. 6 ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами (п. 1.2.15 глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року).

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву приватного акціонерного товариства Ватутінське АТП-2362 про забезпечення позову від 28 квітня 2025 року залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович