Ухвала

від 19.03.2025 по справі 14/5026/1020/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" березня 2025 р. м. Черкаси справа № 14/5026/1020/2011

Вх.суду №2655/25 від 17.02.2025

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Миколенко А.С.,

за участю у судовому засіданні: арбітражного керуючого Юдицького О.В. (ліквідатор банкрута, особисто), Чорноіваненка Д.О. (від ТОВ "Техносоюз-Д", адвокат, за ордером), Петраківської В.В. (від Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області, представник за довіреністю), Вовк І.М. (від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, представник за довіреністю), Білика О.А. (від арбітражного керуючого Артеменка О.О., адвокат, за ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання від 15.02.2025 №02-01/1132/1020-2011

заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,

про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди та про здійснення і відшкодування витрат арбітражного керуючого,

у справі за заявою

ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси,

до боржника, Закритого акціонерного товариства "Рось",

про банкрутство юридичної особи,

УСТАНОВИВ:

1. Ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Юдицький О.В., на підставі рішення комітету кредиторів (протокол від 14.02.2025) подав до суду клопотання від 15.02.2025 №02-01/1132/1020-2011 з вимогою: затвердити звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось" про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання ним повноважень з 01 травня 2023 року по 31 січня 2025 року на загальну суму 815 597,75 грн., яка складається з 464 700,00 грн. нарахованої основної грошової винагороди, яка виплачена частково на суму 158 500,00 грн., та здійснених витрат на суму 350 897,75 грн.. які відшкодовані частково, на суму 342 282,45 грн.

2. ТОВ "Техносоюз-Д" у запереченні від 11.03.2025 (а.с.72 т.45) та його представник у судового засіданні проти задоволення клопотання заперечили повністю і пояснили,

що безпідставними є витрати, задоволені за рахунок наявних у боржника коштів на повірку електролічильників, витрати на розблокування вузла обліку електроенергії, на підключення електроустановки та проведення технічної перевірки вузла обліку електроенергії;

що господарська діяльність боржника припинена, а зазначені вище витрати спрямовані на підтримання господарської діяльності боржника, що суперечить цілям процедури ліквідації та явно порушує права кредиторів;

що кредитори, які входять до складу комітету кредиторів, на засіданні 14.02.2025 не розглядали питання стосовно права ТОВ "Техносоюз-Д" брати участь у зборах із правом вирішального голосу;

що позбавлення ТОВ "Техносоюз-Д" права голосу було одноосібним рішенням ліквідатора банкрута;

що збори комітету кредиторів від 14.02.2025 є незаконними, а протокол засідання недопустимим доказом.

3. Ліквідатор банкрута у судовому засіданні заявлену вимогу підтримав, у відповіді на заперечення ТОВ "Техносоюз-Д" від 16.03.2025 №02-01/1171/1020-2011 (а.с.117 т.45) пояснив,

що при укладенні договору відповідального зберігання майна з ТОВ "Меблева фабрика "Меблібуд" було досягнуто домовленості, що зберігач зобов`язаний забезпечити поклажодавцеві компенсацію витрат, якщо вони будуть понесені ним на забезпечення зберігача комунальними послугами, постачання електричної енергії, природного газу тощо;

що ТОВ "Меблева фабрика "Меблібуд" здійснило відшкодування понесених ЗАТ "Рось" витрат на повірку електролічильників, на розблокування вузла обліку електроенергії, на підключення електроустановки та проведення технічної перевірки вузла обліку електроенергії;

що ТОВ "Техносоюз-Д" підпадає під визначення "заінтересована особа стосовно боржника", у зв`язку з цим, ліквідатор банкрута повідомив членам комітету кредиторів, що голоси ТОВ "Техносоюз-Д" не мають бути враховані як вирішальні у голосуванні по питаннях порядку денного.

4. Учасники провадження у справі про банкрутство боржника, представники яких не з`явились, були належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, однак про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

5. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

6. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

12.05.2011 ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство боржника.

21.08.2012 постановою суду боржника визнано банкрутом.

21.08.2012 ухвалою суду затверджено встановлений комітетом кредиторів (протокол від 06.07.2012 №2) розмір оплати послуг арбітражного керуючого два мінімальних розміри заробітної плати, визначеної законодавством України, за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

07.02.2019 ухвалою суду затверджено схвалене комітетом кредиторів (протокол від 16.01.2019) Положення про Фонд оплати послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому-ліквідатору закритого акціонерного товариства "Рось", згідно з яким комітет кредиторів надав право ліквідатору банкрута на здійснення за рахунок коштів Фонду наступних витрат: господарських витрат в межах фактичних витрат на проведення ліквідаційної процедури, підтверджених первинними документами; оплати послуг арбітражного керуючого в розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених комітетом кредиторів та затверджених ухвалою господарського суду; оплати послуг залученого спеціаліста-фахівця з бухгалтерського обліку в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на місяць.

03.06.2021 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Артеменка О.О.

25.08.2022 ухвалою суду припинено повноваження арбітражного керуючого Артеменка О.О. як ліквідатора банкрута, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

У період з 01.05.2023 по 31.01.2025 арбітражний керуючий Юдицький О.В. здійснював повноваження ліквідатора банкрута.

Згідно зі звітом про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.05.2023 по 31.01.2025 ліквідатором банкрута нараховано суму 464 700,00 грн. грошової винагороди, з якої сплачено суму 158 500,00 грн. та фактично здійснено витрат на суму 350 897,75 грн., які за рахунок майна боржника відшкодовано на суму 342 282,45 грн.

Розмір грошової винагороди підтверджується розрахунком.

Розмір понесених витрат підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Вищеназваний звіт схвалений рішенням комітету кредиторів (протокол від 14.02.2025).

7. Відповідно до положень ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства:

звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором;

звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

8. Аналізуючи установлені у справі обставини та вищевказані норми чинного законодавства суд приходить до таких висновків.

8.1. Щодо права на отримання грошової винагороди та відшкодування понесених витрат.

Згідно із ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України (висновки у п.30 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №902/626/20).

Згідно із ст.6 Закону України "По оплату праці", ст.96, 97 Кодексу законів про працю України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Згідно із ч.1 ст.30 Кодексу арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, керуючий реструктуризацією, керуючий реалізацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Тобто оплатність виконання функцій арбітражного керуючого установлена законом і вона є ідентичною по своїй суті до тієї оплати, яка передбачена Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "По оплату праці" за виконання будь-якої роботи працівником. Особливості системи оплати послуг арбітражного керуючого визначені Кодексом і будь-якими іншими актами безпосередньо не регулюються. Будь-яких актів, які передбачають "відрядну або іншу систему" оплати послуг арбітражного керуючого немає.

8.2. Щодо наявності підстав для затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

8.2.1. Відповідно до ст.58 Кодексу України з процедур банкрутства "у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців".

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі Закон №4212-VI), у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Постановою суду від 21.08.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та на виконання чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013, далі Закон №2343-XII) установлено строк її проведення дванадцять місяців.

8.2.2. Відповідно до ч.1 і 3 ст. 251 Цивільного кодексу України: строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст.113, ч.2 ст.119 ГПК України: строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до підп.6 ч.8 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства (та ч.8 ст.26 Закону №4212-VI) до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" поновлення встановлених Законом строків судових процедур банкрутства не передбачено, але ці строки може бути продовжено судом у випадках, передбачених Законом.

Отже, згідно з Кодексом України з процедур банкрутства саме суд визначає строк проведення ліквідаційної процедури. Разом з тим, нормами Кодексу прямо не передбачено можливості продовження строків ліквідаційної процедури, як це передбачено для процедур розпорядження майном та санації. Однак, Кодекс не передбачає і наслідків закінчення 12-ти місячного строку ліквідаційної процедури (зокрема, його закінчення не є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.90 Кодексу).

З огляду на вищевказані нормативні акти, якщо фактично ліквідаційну процедуру не завершено до спливу 12-ти місячного строку, при вирішенні питання про те, чи має визначатись новий строк ліквідаційної процедури після закінчення 12-ти місячного строку чи ні (тобто чи має такий строк залишатись невизначеним), суд приходить до висновку, що такий строк має визначатись судом (по аналогії до абз. 2 ч.1 ст.58 Кодексу), оскільки судова справа не може знаходитись у стані невизначеності строку завершення її розгляду, оскільки строк її завершення не може бути віддано на розсуд арбітражного керуючого (який як правило зацікавлений у затягуванні її завершення з огляду на обов`язковість щомісячної винагороди), оскільки жоден процесуальний кодекс України не допускає невизначеності у строках розгляду і вирішення справ у суді чи вчинення певних процесуальних дій у справі, оскільки ЄСПЛ звертає увагу у своїх рішеннях на необхідність розгляду справ у розумні строки, які у справі про банкрутство можуть бути визначені виключно судом виходячи з конкретних обставин у справі.

Також з огляду на вищевказані нормативні акти при вирішенні питання про те, чи має суд поновлювати строк ліквідаційної процедури після її закінчення чи продовжувати його для подальшого здійснення ліквідаційної процедури, суд вважає, що строк ліквідаційної процедури має судом продовжуватись (по аналогії до підп.6 ч.8 ст.48 Кодексу та відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України).

У цій справі строк ліквідаційної процедури установлено саме судом у постанові суду від 28.01.2012 на виконання вимог Закону №2343-XII, а також продовжено судом в наступних ухвалах суду (остання з яких від 04.09.2024).

8.2.3. Відповідно до абз.3 ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Кодекс не містить визначення понять (і їх тлумачення) підсумки відповідної процедури чи закінчення відповідної процедури.

Зокрема, закон не вказує, що у ліквідаційній процедурі обов`язковими складовими елементами цих понять (закінчення і підведення підсумків) є, наприклад, припинення будь-яких дій у ліквідаційній процедурі; подання ліквідатором ліквідаційного балансу; подання ліквідатором повного звіту про усю здійснену і завершену ліквідаційну процедуру тощо.

Закон не визначає, що є моментом (тобто датою і часом) закінчення ліквідаційної процедури і моментом підведення її підсумків, зокрема, не визначає події, яка неминуче має настати і з настанням якої виникає юридичний факт "закінчення ліквідаційної процедури" і "підведення підсумків".

Наприклад, не визначає таким моментом факту створення ліквідатором банкрута документа з назвою "Звіт про здійснену ліквідаційну процедуру" або з назвою "Ліквідаційний баланс банкрута", не визначає вчинення іншої конкретної і останньої необхідної дії ліквідатора банкрута, яка неминуче має бути виконана (проведення останніх зборів кредиторів/комітету кредиторів, проведення інвентаризації, закриття рахунку, отримання останнього листа з необхідною інформацією, тощо). Якби навіть закон і пов`язував закінчення ліквідаційної процедури саме з такими моментами (фактами), то фактично закон зобов`язував би ліквідатора банкрута наперед передбачати, що у якусь конкретну дату та час він створить документ, проведе збори кредиторів, отримає інформацію від іншої особи, вчинить іншу останню дію однак таке передбачення юридично є нікчемним.

Будь-які юридичні наслідки (в тому числі й визначення строку подання на затвердження суду звіту про грошову винагороду і витрати) пов`язуються законом з фактами, а не з ймовірністю настання (вчинення) дій у певний момент у майбутньому, тим більше, що достовірно невідомо, вони взагалі неминуче настануть чи ні.

В той же час Кодекс однозначно визначає (хоча й не прямо), що є строком (моментом) закінчення процедури розпорядження майном (ч.2 ст.44, абз.8 ч.2 ст.47, ч.1 ст.49, абз.2ч.3 ст.49 Кодексу) та процедури санації (абз.4 ч.1 ст.51, ч.9 ст.52, ч.1 ст.57, абз. 4 і 5 ч.3 ст.57, абз.4 ч.5 ст.57 Кодексу).

Для усіх процедур банкрутства Кодекс передбачає установлення їх строку (ч.2 ст.44, ч.1 ст.51, ч.1 ст.58). Отже їх установлення і є днем закінчення відповідної процедури закон не може встановлювати принципово різні правила обчислення строків для різних процедур. В іншому випадку закон би просто не встановлював граничного строку проведення ліквідаційної процедури взагалі.

Процедури у справах про банкрутство можуть тривати (і як правило тривають) понад установлені законом і судом строки. Провадження у справі про банкрутство може бути припинено судом (поза волею арбітражного керуючого) до настання установленого судом строку. Арбітражного керуючого може бути усунено судом до настання установленого судом строку. У таких випадках неможливо визначити наперед такий момент часу, як "за п`ять днів до" припинення провадження у справі чи до усунення арбітражного керуючого.

Разом з тим закон чітко визначає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат подається за п`ять днів до закінчення процедури. Отже згідно із законом існує об`єктивний момент з яким закон пов`язує закінчення процедури і необхідність підведення її підсумків. Цей момент може бути визначений лише в одному випадку якщо "підсумком ліквідаційної процедури", "закінченням відповідної процедури" вважати саме той конкретний строк, який для відповідної процедури установлений ухвалою (постановою) суду.

І цей строк, як і обов`язок ліквідатора банкрута подати суду звіт про виконану роботу, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат (абсолютно ніяким чином не пов`язаний) і не залежить від того, який документ буде подано ліквідатором банкрута через п`ять днів: ліквідаційний баланс із повним звітом про здійснену ліквідаційну процедуру чи попередній звіт про виконану роботу із клопотанням про продовження строку ліквідаційної процедури.

Суд, визначаючи згідно із законом строк ліквідаційної процедури, фактично визначає, що після закінчення цього строку буде проводити "підсумки проведення ліквідаційної процедури". Строк для того і визначається судом, щоб до його закінчення ліквідатор банкрута виконав необхідну роботу та надав звіт про це комітету кредиторів і суду, в тому числі й про грошову винагороду і витрати тим більше, що для подання Звіту щодо грошової винагороди і витрат і їх схвалення комітетом кредиторів законом встановлені більш короткі строки (два місяці, ст.30 Кодексу).

Отже суд вважає, що в даному випадку "підсумком ліквідаційної процедури" та "закінченням відповідної процедури" є саме строк установлений ухвалою суду від 04.09.2024, а не будь-яка інша не визначена законом дата чи подія (ст.253 Цивільного кодексу України).

9. Враховуючи, що розрахунки грошової винагороди та витрат судом перевірені та є вірними, що звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. схвалено рішенням комітету кредиторів від 14.02.2025, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

10. Щодо доводів скаржника про неправомірність рішення зборів комітету кредиторів 14.02.2025, то суд їх відхиляє з наступних мотивів.

Так, ТОВ "Техносоюз-Д" стверджує, що ліквідатор банкрута одноосібно прийняв рішення про заінтересованість ТОВ "Техносоюз-Д" стосовно боржника і тим самим позбавив його права вирішального голосу при голосуванні з питань порядку денного (у зв`язку з чим представники ТОВ "Техносоюз-Д" вирішили не брати участі у зборах після їх відкриття). Однак арбітражний керуючий Юдицький О.В. будь-яких рішень з цього приводу не приймав і приймати не міг, оскільки сам має право лише дорадчого голосу. Висловлені арбітражним керуючим Юдицьким О.В. на зборах комітету кредиторів доводи про наявність підстав вважати ТОВ "Техносоюз-Д" заінтересованою особою стосовно боржника, могли і мали б спростовуватись представниками ТОВ "Техносоюз-Д, які прибули на збори, шляхом доведення комітету кредиторів відсутності обставин його заінтересованості стосовно боржника.

Добросовісною слід було б визнати таку поведінку представників ТОВ "Техносоюз-Д", за якою вони приймають участь у зборах комітету кредиторів 14.02.2025, обгрунтовують присутнім членам комітету кредиторів свої доводи (тому числі й про незгоду з доводами ліквідатора банкрута) та надалі у суді викладають і підтверджують доказами свої доводи.

Залишення ж представниками ТОВ "Техносоюз-Д" зборів комітету кредиторів під формальним приводом заяви арбітражного керуючого Юдицького О.В. про заінтересованість кредитора суд оцінює як недобросовісну поведінку, як умисну відмову від можливості безпосередньо брати участь у вирішенні винесених на розгляд комітету кредиторів питань, у тому числі і своїх прав і .

Залишення зборів з підстав виступу арбітражного керуючого Юдицького О.В. було використано як лише як привід залишити збори. Дійсною ж причиною такої дії була явка усіх кредиторів, яка не давала можливості прийняти рішення голосами ТОВ "Техносоюз-Д" навіть у тому випадку, якби воно мало право вирішального голосу, а також бажання затягнути вирішення винесених на розгляд питань. Передбачених законом підстав для залишення зборів кредиторів 14.02.2023 у ТОВ "Техносоз-Д" не було.

Оцінюючи дану обставину залишення зборів кредиторів його членом суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права, ч.10 ст.11 ГПК України).

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2018 у справі №127/20943/17 у випадку залишення представником позивача зали судового засідання суд має право розглянути справу за відсутності такого представника з огляду на гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право (...) на розгляд його справи судом.

Згідно з висновком Верховного Суду України у постанові від 18.08.2002 правомочність загальних зборів акціонерів визначається виключно за результатами реєстрації, якими встановлюється кількість акціонерів, що беруть участь у зборах, і належних їм голосів. Фактична присутність акціонера на зборах, його участь в обговоренні питань порядку денного і в прийнятті рішень мають юридичне значення для правомочності рішень загальних зборів. Відповідно до статті 42 Закону про товариства (1576-12) рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, а з окремих питань - голосів. При цьому Закон не встановлює обов`язку присутності при прийнятті рішень акціонерів понад вказану більшість з числа тих, що беруть участь у зборах, тобто таких, що зареєстровані. Таким чином, ухилення зареєстрованого акціонера від голосування не впливає на законність рішень зборів за умови дотримання вимог статей 41, 42 Закону про товариства ( 1576-12 ).

Отже залишення зборів комітету кредиторів 14.02.2025 ТОВ "Техносоюз-Д" з власної волі не було підставою для визнання їх неповноважними, а ухилення зареєстрованого члена комітету кредиторів від голосування не впливає на законність рішень зборів комітету кредиторів, оскільки дотримано вимоги ч.9 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства щодо прийняття рішення більшістю від присутніх (тобто зареєстрованих) на зборах комітету кредиторів голосів.

Комітет кредиторів у складі решти кредиторів, що з`явились (Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області /1 485 723,19 голосів/, Головне управління ДПС в Черкаській області /262 582,08 голосів/, мав необхідну кількість голосів (1 748 305,27) для того, щоб як прийняти рішення без урахування голосів ТОВ "Техносоюз-Д" (який ухилився від голосування, залишив збори комітету кредиторів), так і провести збори комітету кредиторів без його участі взагалі.

Отже, комітет кредиторів мав право приймати рішення з питань порядку денного за відсутності представників ТОВ "Техносоюз-Д" /1 738 715,70 голосів/.

Керуючись ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., від 15.02.2025 №02-01/1132/1020-2011 задовольнити повністю.

Затвердити схвалений комітетом кредиторів (протокол від 14.02.2025) звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.05.2023 по 31.01.2025 на суму 464 700,00 грн. грошової винагороди, з якої сплачено суму 158 500,00 грн. та на суму 350 897,75 грн. витрат, які за рахунок майна боржника відшкодовано на суму 342 282,45 грн.

Ухвала суду набрала законної сили 19.03.2025. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 29.04.2025.

Направити цю ухвалу ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3).

Суддя Ю.А. Хабазня

Я-6