Ухвала від 29.04.2025 по справі 926/1351/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

29 квітня 2025 року Справа № 926/1351/25

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Марущака І.В., розглянувши

заяву стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» (49000, м. Дніпро, проспект Героїв, 45, кв. 228, код ЄДРПОУ 38997731)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» (58012, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Сергія Скальда (Комарова), 3, код ЄДРПОУ 39021610)

про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором про перевезення автомобільним транспортом міжнародного сполучення в сумі 127 096,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» заборгованості за надання послуг з перевезення автомобільним транспортом міжнародного сполучення по договору-заявці № 2/01 від 03.01.2025 в сумі 127 096,89 грн, з яких 119 000,00 грн основного боргу, 5744,60 грн пені, 567,29 грн 3 % річних та 1 785,00 грн інфляційні втрати, а також 302,80 грн судового збору.

Подана заява обґрунтовується тим, що 03.01.2025 між сторонами було укладено договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом міжнародного сполучення по маршруту Hamburg.21129 Німеччина-м/п Краківець, Україна м. Запоріжжя, Запорізька область, Україна. Відповідно до умов заявки ТОВ «ТК «МАГНАТ» вартість послуг перевезення складає 2600 евро по курсу НБУ.

Вказаний договір-заявка заявником була виконана, що підтверджується актом виконаних робіт від 15.01.2025 року та CMR №07012025-3, про що боржнику був виставлений рахунок №10/2 від 15.01.2025. Однак боржником грошові кошти ТОВ «ТК «МАГНАТ» сплачені не були.

17.02.2025 року ТОВ «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» направив лист повідомлення про відтермінування платежу, відповідно до якого, боржник визнає, що в нього існує борг, та просить відтермінувати платіж до 31.03.2025. станом на момент подання заяви про видачу судового наказу кошти боржником не повернуті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 зазначену заяву передано на розгляд судді Марущаку І.В.

28.04.2025 в результаті часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» було видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» заборгованість за надання послуг з перевезення автомобільним транспортом міжнародного сполучення по договору-заявці №2/01 від 03.01.2025 в сумі 119 000,00 грн, 567,29 грн 3 % річних та 302,80 грн судового збору.

Проте, щодо видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» 5744,60 грн пені та 1 785,00 грн інфляційних втрат, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат», з огляду на таке.

Відповідно до статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з частиною 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.2 ст.148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.

Пунктом 3 частини 3 статті 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п.7 ч.1 ст.155 ГПК України).

Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником.

Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст.15 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за надання послуг з перевезення автомобільним транспортом міжнародного сполучення по договору-заявці № 2/01 від 03.01.2025 в частині своєчасної та повної оплати послуг за актом виконаних робіт від 15.01.2025, у зв`язку з чим заявник, на підставі п. 2 ст. 343 ГК України, нарахував та заявив до стягнення з боржника 5744,60 грн пені, та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1 785,00 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зі змісту поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» заяви, з урахуванням складеного у ній розрахунку, вбачається, що заявником нараховано пеню на підставі п. 2 ст. 343 ГК України (глава 35 Особливості правового регулювання фінансової діяльності, парагаф 1 Фінанси і банківська діяльність.).

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

По-перше, вказана стаття розміщена у розділі ГК України, який регламентує правове регулювання фінансової діяльності, зокрема фінанси і банківську діяльність.

По-друге, в матеріалах справи відсутня договірна умова нарахування пені, її розмір, у разі порушення боржником зобов`язання за надання послуг з перевезення.

При цьому, заявником не наведено та судом не встановлено можливості стягнення пені за порушення даного роду зобов`язань на підставі закону.

Відтак, слідує, що заявником безпідставно нараховано на заявлено до стягнення пеню.

Крім того, заявником підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 1 785,00 грн інфляційних втрат.

Так, за умовами договору-заявки на перевезення автомобільним транспортом міжнародного сполучення № 2/01 від 03.01.2025 вартість послуг перевезення складає 2600 евро по курсу НБУ.

Предметом судового наказу якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, а, отже, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не стягуються. В даному випадку захист майнових інтересів заявника в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці, що відповідає висновкам, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц (провадження N 14-727цс19), від 30.05.2018 у справі N 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 11.09.2019 у справі № 608/532/17, від 10.06.2020 у справі № 766/7004/17.

За наведеного суд вважає, що вимога про стягнення інфляційних втрат є необґрунтованою та неправомірною.

На підставі викладеного, суд не вбачає виникнення права грошової вимоги в частині пені та інфляційних втрат, за якими заявником подано заяву про видачу судового наказу, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогами про стягнення 5 744,60 грн пені та 1 785,00 грн інфляційні втрати.

Керуючись статтями 147, 148, 150, 151, 152, 153, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМТРАНС СЕРВІС АТП» пені в сумі 5 744,60 грн пені та 1 785,00 грн інфляційні втрати за надання послуг з перевезення автомобільним транспортом міжнародного сполучення по договору-заявці №2/01 від 03.01.2025.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 29 квітня 2025 року.

Суддя І.В. Марущак