Постанова

від 16.04.2025 по справі 263/5044/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2779/25 Справа № 263/5044/13-ц Головуючий упершій інстанції: Ковтуненко В. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 наухвалу Жовтневогорайонного судум.Маріуполя Донецькоїобласті ускладі суддіКовтуненко В.О.від 03листопада 2020року посправі зазаявою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «ІнвестХаус» прозаміну сторонивиконавчого провадження,видачу дублікатувиконавчого листата поновленнястроку дляпред`явлення виконавчогодокументу довиконання,заінтересовані особи Публічнеакціонерне товариство«Комерційний банк«Надра», ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

26.08.2020 року ТОВ «ФК «Інвест Хаус» звернулось до суду з даною заявою, посилаючись на те, що заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07 серпня 2013 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №377/П/06//2007-840 від 14 грудня 2007 року в розмірі 25215,93 дол. США (що еквівалентно 201550,92 гривні). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2015,51 грн. 15.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та TOB «Фінансова компанія «Інвест Хаус» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL2N79276ПВ272, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором №377/П/06//2007-840 від 14 грудня 2007 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». Тому ТОВ «ФК «Інвест Хаус» просило замінити стягувача з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвест Хаус» у справі №263/5044/13-ц, видати дублікати виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та поновити пропущений строк на пред`явлення виконавчих листів до виконання (а.с. 96-97).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2020 року заяву задоволено. Замінено стягувача по справі №263/5044/13-ц (№2/263/2108/2013), у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ КБ «Надра» на правонаступника - ТОВ «ФК «Інвест Хаус». Ухвалено також видати ТОВ «ФК«Інвест Хаус»дублікат виконавчого листа відповідно до заочного рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07 серпня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Поновлено строк на пред`явлення до виконання виконавчого документа №263/5044/13-ц, виданого на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07 серпня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №377/П/06//2007-840 від 14 грудня 2007 року в розмірі 25215 (двадцять п`ять тисяч двісті п`ятнадцять) доларів США 93 центи (що еквівалентно 201550,92 гривні) та судового збору у розмірі 2015 (дві тисячі п`ятнадцять) гривень 51 копійка.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про залишення без задоволення заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну сторони, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи в змішаній формі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заяви, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, заміни сторони та видачі дублікату виконавчого листа, виходячи з наступного.

Встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 серпня 2013 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №377/П/06//2007-840 від 14 грудня 2007 року в розмірі 25215,93 доларів США 93 центи (що еквівалентно 201550,92 гривні). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2015,51 грн.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначене вище заочне рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 25.11.2013 року.

15.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та TOB «ФК «Інвест Хаус» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL2N79276ПВ272, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за кредитним договором №377/П/06//2007-840 від 14 грудня 2007 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», що підтверджується копією вказаного договору, копією додатку №1 до цього договору (Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються), копією акту приймання-передачі оригіналів документів від 15.05.2020, копією платіжного доручення №1060 від 05.05.2020 (а.с. 98-105).

Відповідно до листа ПАТ «КБ «Надра» без номера та без дати, всі наявні в ПАТ «КБ «Надра» оригінали виконавчих листів були передані TOB «ФК «Інвест Хаус», у банку відсутні оригінали виконавчих документів за відступленими TOB «ФК «Інвест Хаус» кредитними договорами; інформацією про їх місцезнаходження банк не знає (а.с. 106).

Також заявником надано копію з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідно до якої виконавчі провадження (відкриті, завершені) з примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - відсутні (а.с. 107).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон №606-XIV) в редакції, чинній на час набрання законної сили заочним рішенням (25.11.2013року),виконавчі документиможуть бутипред`явленідо виконанняв такістроки:1)посвідчення комісійпо трудовихспорах,постанови судіву справахпро адміністративніправопорушення тапостанови органів(посадовихосіб),уповноважених розглядатисправи проадміністративні правопорушення, протягомтрьох місяців;2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону №606-XIV у вказаній редакції передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Відповідно частини першої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, у редакції, що діяла на час набрання судовим рішенням законної сили, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 ст. 23 Закону №606-XIV).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 3 ст. 23 Закону №606-XIV).

Судом установлено, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка є загальнодоступною, стягувач не пред`являв до виконання виконавчий лист №263/5044/13-ц, виданий на виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), яким передбачено пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання протягом трьох років, набув чинності лише 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом №1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону №1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі №905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі №5016/149/2011(17/6), в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі №553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі №521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі №344/19847/18.

Отже, в даному випадку слід виходити з необхідності дотримання річного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV, у редакції, що діяла на час набрання судовим рішенням законної сили, адже строк пред`явлення до виконання виконавчих листів №263/5044/13-ц встановлювався по 25 листопада 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року у справі №27/2-3538/10 поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

У заяві, яка розглядається, не наведено обґрунтування та не вказано доказів щодо вчинення стягувачем (ПАТ «КБ «Надра», TOB «ФК «Інвест Хаус») дій, які б свідчили, що останній вживав заходівдляреалізації своїх прав стягувача у виконавчому провадженні, тощо.

Будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення вчинення процесуальних дій у визначений законом річний строк заявником не надано, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, приймаючи до уваги, що з даною заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання TOB «ФК «Інвест Хаус» звернулось 26.08.2020 року, тобто через шість років та вісім місяців з дняспливу річногостроку дляпред`явлення виконавчогодокументу довиконання - по25.11.2014 року; встановивши, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів поважності причин суттєвого порушення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання; враховуючи, що суду не надано доказів переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, доводи щодо наявності поважних причин суттєвого порушення вказаного річного строку заявником не обґрунтовані, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви стягувача про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих листів №263/5044/13-ц, виданого на виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №377/П/06//2007-840 від 14 грудня 2007 року в розмірі 25215,93 доларів США та судового збору в розмірі 2015,51 грн.

Щодо посилань TOB «ФК «Інвест Хаус» на поважність пропуску строку пред`явлення виконавчого документа через перебування первісного стягувача - ПАТ «КБ«Надра» у стадії ліквідації з червня 2015 року, суд зазначає наступне.

За змістом статей 36, 37, 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після запровадження тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а Фонд (уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень) набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Саме по собі запровадження процедури ліквідації банку не може вважатись перешкодою для реалізації прав стягувача на примусове виконання судового рішення та свідчити про поважність пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа (листів) до виконання.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №616/4465/12.

Отже, судом не встановлено причин, які б не залежали від волі первісного стягувача та дійсно створювали перешкоди або значно ускладнювали можливість пред`явлення виконавчого листа (листів) щодо вищезазначених боржників до виконання у визначений законом строк.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони судового процесу або виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах .

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Тож, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, то якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17.

Водночас варто звернути увагу і на те, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 (провадження№ 14-197цс21, пункти 127- 130).

Приймаючи до уваги пропуск стягувачем строку пред`ялення виконачих документів до виконання та відсутність підстав для поновлення цього строку, - колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони справи №263/5044/13-ц (стягувача у виконавчому документі) з ПАТ «КБ«Надра» на TOB«ФК «ІнвестХаус» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №377/П/06//2007-840 від 14 грудня 2007 року в розмірі 25215,93 доларів США та судового збору в розмірі 2015,51 грн.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Аналіз наведеної норми приводить до висновку, що обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Отже, закон пов`язує видачу дубліката виконавчого листа не тільки із його втратою, а в тому числі із дотриманням строку подання відповідної заяви про видачу дубліката.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Враховуючи недоведеність заявником поважності причин пропущення процесуального строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заява в частині вимоги про видачу дублікату виконавчого листа №263/5044/13-ц також задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З оглядуна вищевикладене,апеляційна скаргапідлягає задоволенню,ухвала судупершої інстанціїпідлягає скасуваннюз ухваленнямнового судовогорішення провідмову взадоволенні заявиТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну сторони, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Інвест Хаус»про замінусторони виконавчогопровадження,видачу дублікатувиконавчого листата поновленнястроку дляпред`явлення виконавчогодокументу довиконання,заінтересовані особи Публічнеакціонерне товариство«Комерційний банк«Надра», ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 16 квітня 2025 року.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2025 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова