Рішення від 29.04.2025 по справі 756/4119/25

29.04.2025 Справа № 756/4119/25

Унікальний номер 756/4119/25

Номер провадження 2/756/3331/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,

за участю представника позивача - Литвин В.В.,

представника відповідача - Прокопенко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «ЛЕЛЕКА» про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого педставника - адвокатат Литвин В.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошові кошти в розмірі 69446,56 грн, з яких: 68677,00 грн - грошове зобов`язання; 549,42 грн- інфляційні витрати, 220,14 грн - 3 % річних, иа судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 02 лютого 2022 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та позивачем укладено Договір № 96Р/02/2022 про надання медичної допомоги (медичні послуги) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», за умовами якого медичний заклад взяв на себе зобов`язання надати кваліфіковану медичну допомогу у веденні пологів пацієнта, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб визначені договором. Вартість послуг за цим договором сплатив чоловік позивача ОСОБА_2 , що підтверджується випискою руху коштів по рахунку. Крім того, ОСОБА_2 оплачений рахунок послуги розширеного генетичного скринінгу на суму 2870,00 грн. В загальному обсязі ОСОБА_2 оплатив 68677,00 грн.

Як зазначає позивач, у зв`язку з воєнними діями відповідач не надав їй обумовлених укладеними договорами послуг. Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину в іншому медичному закладі. Відповідач після неодноразових звернень не повернув сплачені грошові кошти, тому просить суд стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочку виконання грошового зобов`язання, а також судові витрати.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2025 справу передано на розгляд головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою суду від 31 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі та призначено до судового розгляду на 29 квітня 2025 року.

Не погоджуючись з пред`явленими позивачем вимогами представник відповідача в порядку ст. 178 ЦПК України, подала відзив на позовну заяву, в якому грошові зобов`язання визнають частково, в розмірі 62138,90 грн. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що на виконання умов укладеного договору позивачем було сплачено вартість послуг в розмірі 61068,90 грн, з яких: 1800,00 грн - страховий платіж, який сплачений на користь ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Тому, обов`язку повертати страховий платіж відповідач не має. Також визнають обов`язок з повернення коштів в сумі 2870,00 грн сплачених за проведення генетичного скринінгу. Задоволенні решти вимог представник відповідача просить відмовити. Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн та клопотання розстрочення виконання судового рішення на три місяці.

З березня 2022 року ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», у зв`язку з введенням активних бойових дій біля пологового будинку та пошкодженням будівлі, пологовий будинок призупинив свою роботу до 01 вересня 2022 року, що негативно відзначилося на фінансових показниках ТОВ Пологовий будинок «Лелека». З огляду на дію воєнного стану на території України та дію форс- мажорних обставин на весь період воєнного стану, про що безпосередньо сказано у листі Торгово - промислової палати України, що зобов`язання сторін подовжуються на цей період, та відповідно, у особи перед якою зобов`язання має бути виконано, ще не виникло порушене право, та відповідно відсутні підстави для захисту порушеного права в судовому порядку. З огляду на передчасність звернення позивача до суду, у зв`язку з відсутністю порушеного права з огляду на дію форс-мажорних обставин просить відмовити в задоволенні стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав та мотивів зазначених у позовній заяві та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні частково заперечувала проти задоволення позовних з підстав викладених у відзиві. Просила розтермінувати виконання рішення суду на три місяці.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 02 лютого 2022 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та ОСОБА_1 укладено Договір № 96Р/02/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» за умовами якого медичний заклад зобов`язався протягом строку дії договору та на його умовах надати пацієнту якісну та кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів пацієнта згідно діючих нормативних документів та стандартів у галузі охорони здоров`я, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені договором.

Згідно п. 8.1 вартість послуг, наданих за цим договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів пакет «Комфорт» становить 65807,00 грн.

Згідно виписки про зарахування коштів 24 грудня 2021 року від ОСОБА_2 на рахунок ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» зараховано 61068,90 грн на підставі укладеного кредитного договору оплата частинами.

Згідно реєстру укладених договорів від 02 лютого 2022 року за застраховану особу ОСОБА_1 на виконання умов договору № 96Р/02/2022 сплачено страховий платіж в розмірі 1800 грн.

Позивач зверталася 28 січня 2025 року до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» з досудовою вимогою про повернення грошових коштів сплачених по договору № 96Р/02/2022. Кошти позивачу повернуті не були. Вимогу відповідач отримав 04 лютого 2025 року, що доводиться відомостями Укрпошти.

З обмінної карти встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину в КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок №1». Пологи відбулися не в ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», а в іншому медичному закладі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено та який діє на день ухвалення рішення.

У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За змістом ст. 509 ч. 3, 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідач добровільно не виконав умови договорів в позасудовому порядку, і сплачені кошти не повернув у повному обсязі.

При цьому, умовами договорів передбачено право позивачки відмовитись від договору в односторонньому порядку, у такому випадку зобов`язання є припиненим, і пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору.

Судом встановлено, що позивач народила дитину в КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок №1».

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд погоджується із тим, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об`єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку російської федерації. Суд також враховує, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити.

Проте, суд зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення.

Наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивача права на повернення сплачених ним грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг.

За таких умов, суд вважає, що оспорювані договори між сторонами слід вважати припиненим у зв`язку з односторонньою відмовою від них, ст. ст. 611, 907 ЦК України.

Водночас, у зв`язку з відмовою від договору і припиненням зобов`язання, позивач має право на повернення сплачених грошових коштів, що також передбачено умовами договору.

В частині надання оцінки розміру коштів, які підлягають поверненню, суд зазначає, що за Договором № 96Р/02/2022 від 02 лютого 2022 року слід стягнути грошові кошти в розмірі 59268,90 грн за вирахуванням розміру страхового платежу 1800,00 грн. Саме даний розмір грошових коштів надійшов на рахунок ТОВ «Пологовий будинок «Лелека».

Окрім того, суд також погоджується про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 2870,00 грн за розширений генетичний скрінинг, який проведений не був.

Окрім того, згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань, зокрема щодо повернення позивачу грошових коштів, а тому у відповідача виник обов?язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу за договором 62138,90 грн три відсотки річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Прострочення виконання грошового зобов`язання суд обраховує з 10 лютого 2025 року, оскільки з досліджених доказів лист-звернення про повернення коштів, яка датована 28 січня 2025 року отримана ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» 04 лютого 2025 року, тому у відповідності до вимог розділу 10.1 договору, обов`язок відповідача повернути кошти продовж 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта, отже з 10 лютого 2025 року. В позовній заяві позивач просить суд стягнути за період прострочки виконання грошового зобов`язання 39 днів, тобто до 20 березня 2025 року.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 199,18. та інфляційні втрати в межах заявлених вимог 549,42 грн. За розрахунком суду, інфляційні втрати за період з 10 лютого 2025 року по 20 березня 2025 року становлять 1436,65 грн, проте з урахуванням положення ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог, тому позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню й стягненню 62138,90 грн - платіж за договором про надання медичної допомоги; 549,42 грн - інфляційні витрати; 199,18 грн - три відсотка річних.Решта позовних вимог ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за їх недоведеністю.

Разом із відзивом представник відповідача подала клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідно до ст. 435 ЦПК. В обґрунтування поданої заяви посилається на фінансові труднощі підприємства, наявність фінансових зобов`язань, триває військовий стан, відсутність фінансової спроможності виконати судове рішення, просить розстрочити його до трьох місяців.

Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на користування відповідачем грошовими коштами тривалий проміжок часу без правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання судового рішення з об`єктивних не залежних від нього обставин. Також суд ураховує, що родина позивача з метою оплати послуг, які не були надані відповідачем, кошти отримали в кредит, сплачували фінансовій установі відсотки за їх користування, лише в грудні 2024 року здійснили погашення кредитної заборгованості, що доводиться довідкою з банку, відповідач з 2022 року, понад три роки користується грошовими коштами позивача, без достатніх правових підстав. Тому суд вважає, що в задоволенні клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням ціни позову, та розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1083,75 грн., згідно із розрахунком (62138,90х1211,20:69446,56)

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «ЛЕЛЕКА» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «ЛЕЛЕКА» (Код ЄДРПОУ 39155132; місцезнаходження юридичної особи: 04075, м. Київ, вул. Квітки Цісик, буд. 56) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в розмірі 62138,90 грн - платіж за договором про надання медичної допомоги; 549,42 грн - інфляційні витрати; 199,18 грн - три відсотка річних та витрати зі сплати судового збору 1083,75 грн., що разом становить 63971,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «ЛЕЛЕКА» в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2025 року.

Суддя І.С. Шролик