Ухвала

від 28.04.2025 по справі 522/8771/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа 522/8771/25

Провадження 1-кп/522/2492/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та клопотаннязахисника ОСОБА_4 про змінузапобіжного заходуобвинуваченому, у кримінальному провадженні, яке внесено 22.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024163030000028 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням, в якому просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали, а саме посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти заявленого прокурором клопотання. Водночас захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, посилаючись, на те, що ОСОБА_5 є раніше не судимий, інвалід 3 групи, має низку невиліковних хвороб, проживає та доглядає хвору матір, пенсіонера, можливість внести заставу на будь-яку суму відсутня. Всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені, так вплив на свідків обвинувачений не може здійснювати, оскільки свідків, які вказують на ОСОБА_5 , як на особу, яка скоїла злочин, досудовим розслідуванням не встановлено. При оцінці тяжкості злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , слід враховувати, що це злочин проти власності, тож особа, яка не є керівником підприємства, не несе небезпеки для суспільства. Таким чином, сторона захисту просила змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за постійним місцем проживання.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та задовольнити клопотання його захисника.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу, обвинуваченого та його захисника, які підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, та дослідивши клопотання та долучені до них додатки, суд приходить до наступного.

За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.02.2025 року стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.03.2025 року з визначення застави у розмірі 166 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 502 648 (п`ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2025 року стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.04.2025 року з визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положення ч. 5ст. 9 КПК України встановлюють, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція прозахист правлюдини іосновоположних свободпокладає надержаву обов`язоквжити заходищодо забезпеченняправ людини,яка тримаєтьсяпід вартою.

Разом з тим, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм вмотивованим рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_5 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Зважаючи настадію судовогопровадження (підготовчепровадження)та враховуючи,що судомще недосліджувалися матеріалипровадження,тому судне переглядаєнаявність обґрунтованостівисунутого обвинуваченняу вчиненніінкримінованих обвинуваченомукримінальних правопорушень. Бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить, що на стадії підготовчого судового засідання суд повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, серед яких є особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою, те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий, відсутні відомості про постійну роботу і джерело доходів на території України, що може свідчити про те, що він може переховуватись від суду.

При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час свідки по даному кримінальному провадженню наявні і не допитані.

Показання свідків, які можуть бути допитані надалі, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів і можуть відігравати ключову роль у встановленні предмета доказування у кримінальному провадженні.

Кримінальне процесуальне законодавство (ст. 23, 224 КПК України) передбачає, що показання свідків мають сприйматися судом безпосередньо в судовому засіданні. Відтак ризик впливу на свідків залишається актуальним на етапі судового розгляду до моменту, коли суд отримає та дослідить їхні показання.

Зазначені обставини на переконання суду беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків, які ще не допитані, і ці ризики є доведеними прокурором.

Такі обставини не дають підстав для застосування іншого запобіжного заходу до ОСОБА_5 , оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду та, здійснити вплив на свідків).

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Щодо доводів сторони захисту про наявність захворювань, які б вказували про неможливість тримання під вартою, суд зазначає, що відповідне питання встановлюється висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суду надано медичні довідки, відповідно до яких наявні захворювання у обвинуваченого, однак не зазначено будь-яких даних про те, що обвинувачений не може утримуватися в державній установі «Одеському слідчому ізоляторі», не встановлено того, що обвинувачений має хронічні захворювання, які у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767 свідчать про неможливість тримання обвинуваченого під вартою.

Окрім цього, із доданих захисником матеріалів та пояснень, наданих обвинуваченим в судовому засіданні, вбачається, що усі запити та звернення обвинуваченого ОСОБА_5 , які стосуються його стану здоров`я задовольняються та йому створюються умови для звернення та консультації лікарями.

До доводів сторони захисту щодо відсутності свідків в зазначеному кримінальному провадженні, суд ставиться критично, оскільки згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, наявні низка свідків.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.

Щодо альтернативного запобіжного заходу у виді застави, розмір якої раніше визначено у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, суд не вбачає на даній стадії підстав для зміни цього розміру, у зв`язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію.

Керуючись ст.ст. 7,31,132,177,178,183,193-199,315,350,369-372,376,395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Продовжити застосуваннязапобіжного заходуобвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Раніше визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави, в розмірі 150 (сто п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті) гривень обвинуваченому ОСОБА_5 залишити без змін.

Обвинувачений абозаставодавець маютьправо убудь-якиймомент внестизаставу нарахунок ТУДСА Українив Одеськійобласті,призначенням платежу:застава заобвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по справі №1-кп/522/2492/25.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разівнесення застави,покласти наобвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований, проживає, чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування із особами допитаними як свідками в рамках даного кримінального провадження.

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Визначені обов`язки покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк два місяці з часу внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.

Ухвала про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 26.06.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1