Рішення

від 28.04.2025 по справі 140/14936/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14936/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (далі- позивач, ТОВ «ТІР МАРКЕТ») звернулося із позовом до Волинської митниці (далі-відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ТІР МАРКЕТ» згідно договору від 10.07.2023 №AKISTM1, укладеного між AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка) та позивачем, придбало товар (запасні частини до автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів).

14.10.2024 з метою митного оформлення товару позивач через декларанта ОСОБА_1 подав до Волинської митниці митну декларацію №24UA205030012111U9, в якій було зазначено ціну товару в сумі 17 754,09 USD та включено витрати на транспортування у розмірі 1706,98 дол.США (70308,98 грн по курсу 41,1891). Відповідно заявлена митна вартість товару становить 19 461,07 дол.США (801583,97 грн по курсу 41,1891) за першим методом.

Однак, Волинською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товару за вказаною вартістю, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000275 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2024/000077/2 від 15.10.2024.

В пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться па митну територію України, не може бути визнана, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: згідно з пунктом 1 договору (контракту) про перевезення від 30.09.2024 №997 заявка на перевезення є невід`ємною частиною договору, однак заявки не подано до митного оформлення; відповідно до контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 передбачена 100% передоплата, банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, не надано.

15.10.2024 декларант подав до Волинської митниці митну декларацію, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України (далі - МК України).

У зв`язку із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів позивач поніс збитки, які проявляються в надмірно сплачених до бюджету коштів, а саме: в розмірі 366343,48 грн, з яких 114482,34 грн мито, 251861,14 ПДВ.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та вказує, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а саме: надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Однак, незважаючи на відсутність будь-яких розбіжностей у поданих документах митним органом було сформовано декларанту повідомлення, в якому вимагались додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Щодо доводів митниці про те, що не подано до митного оформлення заявки на перевезення, представник позивача зазначає, що заявка на перевезення до договору від 30.09.2024 №ДГ0000997 не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, так як в ній зазначаються умови оплати та вартість, встановлені між експедитором та перевізником, тобто стосуються договірних відносин із третіми особами.

Декларантом надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

В спростування доводів митного органу про те, що відповідно до контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 передбачена 100% передоплата, банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, не надано, представник товариства зазначає, що відповідно до п.5.1. Контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 оплата за товар проводиться у USD у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами. окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу. Продавцем 09.09.2024 було виставлено ТОВ «TIP MARKET» проформу-інвойс №2024-0924 на попередню оплату за купівлю запасних частин до автомобілів на загальну суму 17754,09 дол.США.

Товариство 18.09.2024 здійснило на користь продавця оплату вартості товару у розмірі 17754,09 дол.США на підставі виставленого продавцем проформи-інвойсу від 09.09.2024 №2024-0924 на умовах 100% передоплати, що підтверджується також заявкою на купівлю іноземної валюти від 18.09.2024 №709, яка містить в собі посилання на контракт №AKISTM1 від 10.07.2023 та на вищевказану проформу-інвойс. Вартість поставки в проформі-інвойсі від 09.09.2024 №2024-0924 відповідає сумі оплати, що зазначена в платіжному документі, а саме: в платіжній інструкції в іноземній валюті від 18.09.2024 №734 та вартості в комерційному інвойсі від 04.10.2024 №АКА2024000010859.

Отже, на думку представника позивача, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 17754,09 дол.США, яка в повному обсязі сплачена товариством.

Таким чином, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару, на думку позивача, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Окрім того позивач вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.48).

Представник відповідача у поданому відзиві (а.с.51-59) адміністративний позов ТОВ «ТІР МАРКЕТ» не визнала та вказала, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «ТІР МАРКЕТ» подано: МД №24UA205030012111U9 від 15.10.2024 на 2 товарні позиції (запасні частини до вантажних автомобілів), а також документи, визначені в графі 44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».

Митну вартість заявлено позивачем за основним (першим) методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД.

Представник відповідача зауважує, що по МД відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів».

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: згідно з пунктом 1 договору (контракту) про перевезення від 30.09.2024 №997 заявка на перевезення є невід`ємною частиною договору, однак заявки не подано до митного оформлення; відповідно до контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 передбачена 100% передоплата, банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, не надано.

Вищезазначені розбіжності призвели до сумніву митниці в частині впливу третіх осіб на формування ціни товару та, як наслідок, реалізації права митного органу витребувати додаткові документи, які б ці сумніви спростували.

Згідно із статтями 53-54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, однак позивачем подано листи від 15.10.2024 №б/н про відсутність додаткових документів та не врахування 10-ти денного терміну.

При цьому представник відповідача вказує, що сума у додатково наданому платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсу та містить посилання лише на контракт, що не дає можливості ідентифікувати з даною поставкою.

Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Митну вартість ввезеного позивачем товару за МД №24UA205030012111U9 визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МКУ на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: Товар 1 4,23 дол.США/кг за МД №UA100390/24/408825 від 29.05.2024; Товар 2 1,79дол.США/кг за МД №UA500500/23/45242 від 20.12.2023.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, про що свідчить МД №24UA205030012158U0.

Представник відповідача вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим, з огляду на що просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що 10.07.2023 між ТОВ «ТІР МАРКЕТ» укладено договір №AKISTM1 з компанією AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка), предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару (п.1.1 даного Договору) (а.с.15-17).

Відповідно до пунктів 2.1-2.2, 2.4 Договору №AKISTM1 за спільною домовленістю сторін, ціна, кількість та асортимент товару визначається на кожну окрему партію товару та вказані у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору. Ціни на товар встановлені у валюті дол.США. Загальна вартість договору складає суму всіх поставок орієнтовно 5 000 000 дол.США.

За цим договором продавець робить відвантаження товару за адресою: Конья, Туреччина, або будь-яке інше місто Туреччини за вибором покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010. Датою відвантаження товару вважається дата зазначена на печатці продавця в міжнародній накладній (СMR). Товар поставляється партіями, узгодженими сторонами (п.3.1, п.3.2 даного Договору).

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 даного Договору оплата за товар проводиться у доларах США у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу. Датою оплати вважається дата списання коштів банківською установою з валютного рахунку покупця.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: по якості згідно пункту 4.1. договору, по кількості згідно з кількістю, поданою у товарно-супровідних документах. Разом з товаром покупцеві передаються супровідні документи: рахунок-фактура у 2 екземплярах; специфікація у двох екземплярах; пакувальний лист у 2 екземплярах та міжнародна товарно-транспортна накладній (СMR) (п.6.1 6.2 даного Договору).

На виконання умов договору, 09.09.2024 компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI виставила позивачу проформу-інвойс №2024-0924 (а.с.18, переклад 19), згідно з яким вартість товару гальмівні диски, гальмівний барабан в кількості 406 шт. становить 17 754,09 дол.США. Спосіб оплати: 30% при підтвердження замовлення, 70% решти перед відвантаженням. Строк дії пропозиції: 3 тижні.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №734 від 18.09.2024 позивач сплатив турецькій компанії 17 754,09 дол.США з призначенням платежу: передоплата за запасні частини до автомобілів відповідно до контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 (а.с.20).

На підставі комерційного інвойса від 04.10.2024 позивачу поставлено товар (гальмівні диски, гальмівні барабани) на суму 17754,09 дол.США (а.с.22, переклад 23).

З метою митного оформлення імпортованого товару 14.10.2024 декларант ТОВ «ТІР МАРКЕТ» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205030012111U9 (а.с.13) на наступний товар:

товар №1 «Запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: Гальмівний диск арт.4210020 - 14 шт. Гальмівний диск арт.6810102 - 8шт. Гальмівний диск арт. 3910120-12 шт. Диск гальмівний арт.6810103 - 30 шт. Диск гальмівний арт. 6310090 60 шт. Гальмівний диск арт.5610140 2 шт. Гальмівний диск арт.6312060 6 шт. Гальмівний диск арт.1310130-80 шт. Диск гальмівний арт.6810100 42 шт. Диск гальмівний арт.63 12050-60шт. Гальмівний диск арт.5110350 - 2 шт. Диск гальмівний арт.6310480 - 18шт. Гальмівний диск арт.39 10110-10 шт. Торговельна марка FRENBU Виробник: AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI.Країна виробництва TR»;

товар №2 «Частини до автомобільних напівпричепів, що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 т. Гальмівний диск арт.6311980 2 шт. Гальмівний диск арт.6310070 24 шт. Гальмівний диск арт.6311960 12 шт. Диск гальмівний арт.6310051 - 22 шт. Диск гальмівний арт.6310700 2 шт. Торговельна марка FRENBU Виробник AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR».

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: пакувальний лист від 03.10.2024, рахунок-фактура (інвойс) від 04.10.2024 №АКА2024000010859, міжнародна товаро-транспортна накладна від 07.10.2024 №007101, сeртифікат про походження товару від 07.10.2024 №В1987302, рахунок-фактура від 14.10.2024 №3В-0000238, довідка про вартість транспортних послуг від 14.10.2024 №б/н, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, договір про надання послуг митного брокера від 02.01.2019 №02/19, договір транспортного експедирування від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723, договір про перевезення від 30.09.2024 №997, митну декларацію країни відправлення від 07.10.2024 24341300ЕХ00827018 (а.с.16-34).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківськіи платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних послуг; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржовик організацій про вартість товару або сировини (а.с.89).

У листі від 14.10.2024 позивач просив митницю прийняти рішення без врахування 10-денного терміну та вказав, що інші документи надаватись не будуть (а.с.100).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2 (а.с.11, 100зворот-101).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: згідно з пунктом 1 договору (контракту) про перевезення від 30.09.2024 №997 заявка на перевезення є невід`ємною частиною договору, однак заявки не подано до митного оформлення; відповідно до контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 передбачена 100% передоплата, банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, не надано.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість основним методом самостійно.

Згідно із статтею 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності позивачу запропоновано згідно статей 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.

Додатково декларантом подано лист від 14.10.2024 №б/н про відсутність додаткових документів та не врахування 10-ти денного терміну.

За умови надання, згідно із частиною третьою статті 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 4,23 дол.США/кг за МД №100390/24/408825 від 29.05.2024; товар 2 1,79 дол.США/кг за МД №500500/23/45242 від 20.12.2023.

Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000275 (а.с.12).

15.10.2024 декларант подав МД №24UA205030002315U8 (а.с.101зворот-102), за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України .

Крім того, 05.12.2024 позивач в порядку частини восьмої статті 55 МК України подав митному органу заяву про надання додаткових документів та просив скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2 (а.с.37). До заяви позивач додав наступні документи: проформу-інвойс від 09.09.2024 №2024-0924; заявку на купівлю іноземної валюти від 18.09.2024 №709; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 18.09.2024 №734.

Однак, листом від 16.12.2024 №7.3-2/15-02/14/13736 Волинська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2 (а.с.39-40).

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: «запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті» за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією від 15.10.2024 №24UA205030012111U9 документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 10.07.2023 №AKISTM1, укладеним між компанією AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка) (продавець) та ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (покупець) визначено предмет поставки, ціну та умови платежу, умови поставки та отримання товару, відповідальність сторін (а.с.15-17).

Відповідно до пункту 5.1. вказаного контракту оплата за товар проводиться у USD у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.

На виконання умов договору, згідно із комерційним інвойсом від 04.10.2024 №2024-0410 (а.с.22, переклад 23), компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. продала ТОВ «ТІР МАРКЕТ» товар на загальну суму 17 754,09 дол.США. Спосіб оплати: 30% при підтвердження замовлення 70% решти перед відвантаженням. Строк дії пропозиції: 3 тижні.

При цьому фактична оплата за товар була здійснена позивачем, відповідно до проформи-інвойсу від 09.09.2024 №2024-0924 (а.с.18, переклад 19), перед відвантаженням товару на суму 17 754,09 дол.США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №734 від 18.09.2024, де в графі «призначення платежу» зазначено контракт від 10.07.2023 №AKISTM1 (а.с.20).

Ціна товару в проформі-інвойсі №2024-0924 від 09.09.2024, в комерційному інвойсі від 04.10.2024 №2024-0410 (17 754,09 дол.США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205030012111U9 від 14.10.2024 (графа 22).

Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про ненадання заявки на перевезення, то суд зазначає, що заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки.

У свою чергу, не є спірним, що декларант позивача разом МД №24UA205030012111U9 від 14.10.2024 надав відповідачу договір транспортного експедирування від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723 (а.с.26-28), договір перевезення вантажу від 30.09.2024 №997, довідку про транспортні витрати від 14.10.2024 (а.с.34), рахунок-фактуру №ЗВ-0000238 від 14.10.2024 (а.с.33).

В оскаржуваному рішенні митний орган посилається на те, що відповідно до контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 передбачена 100% передоплата, банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару, не надано.

Однак, варто зазначити, що Верховний Суд у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 зробив висновок, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Суд наголошує, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Отже, на думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.

При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, суд зауважує, що хоча разом з митною декларацією позивач не надав документи про проведення оплати за товар, проте такі документи (зокрема, проформа-інвойс №2024-0924 від 09.09.2024, платіжна інструкція в іноземній валюті №734 від 18.09.2024) були подані в межах строку, визначеного у частині восьмій статті 55 МК України, що в свою чергу надавало можливість митному органу визнати заявлену митну вартість та скасувати попередньо прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості (а.с.37-38).

Проте у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів відповідач відмовив, не обґрунтувавши підстав такої відмови та неврахування додатково поданих документів (а.с.39-40).

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2 належить задовольнити.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявлені до стягнення у розмірі 20000,00 грн, суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

З матеріалів справи слідує, що 03.01.2023 між ТОВ «ТІР МАРКЕТ» та адвокатом Гарбар Ю.Р. укладено договір №03/01/23-1 про надання правничої допомоги (а.с.42-43), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу при провадженні адміністративних, господарських, цивільних справ, справ з приводу оскарження дій державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які стосуються клієнта, використовуючи передбачені в законодавчих актах засоби, способи і методи захисту прав та інтересів Клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до акту №20/12/24 приймання-передачі наданих послуг від 20.12.2024 (а.с.44) згідно з договором про надання правничої допомоги №03/01/23-1 від 03.01.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв наступні роботи/послуги: написання, підготовка та оформлення позовної заяви про визначення протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2 (9,5 год) 20000,00 грн.

Згідно із платіжною інструкцією кредитного переказу коштів від №30862283 від 23.12.2024 (а.с.44) позивач сплатив адвокату Гарбар Ю.Р. кошти в загальній сумі 34000,00 грн на оплату правової допомоги.

Разом з тим, розділом 4 договору про надання правничих послуг від 03.01.2023 №03/01/23-1 передбачено, що розмір винагороди за написання, підготовку та оформлення позовної заяви до суду складає 20000,00 грн. Розрахунки за надані послуги здійснюються клієнтом у готівковому або безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунок адвоката протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.3 даного Договору).

У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/12155/22 зазначено, що у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При цьому у постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Представник відповідача не погодився із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу, подав клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу, у якому вказав, що адвокатом вже не одноразово надавалася правова допомога ТОВ «ТІР МАРКЕТ» щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів у судовому порядку. При цьому, по деяким із даних справ митне оформлення здійснювалось за тими самими контрактами та договорами про перевезення, що, зважаючи на досвід адвоката щодо представництва інтересів даного суб`єкта ЗЕД у вказаній категорії справ, значним чином спрощувало його роботу, а тому визначені години на складання позовної заяви та їх вартість є завищеними. При цьому правове обґрунтування протиправності рішення митного органу, обґрунтування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, у вищевказаних справах є незмінним, що також значним чином полегшувало підготовку позовної заяви. Підготовка даної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд погоджується з доводами представника відповідача про неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, необхідного адвокату для виконання відповідних робіт (послуг).

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 8028,00 грн (з них: судовий збір в сумі 3028,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 22.12.2024 №30862280 (а.с.10) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 8028,00 грн (вісім тисяч двадцять вісім грн 00 коп).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 31, код ЄДРПОУ 42561253);

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 3, код ЄДРПОУ ВП 43958385).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій