Рішення від 29.04.2025 по справі 209/8025/23

Справа № 209/8025/23

Провадження № 2/209/59/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

за участю секретаря Золотих Л.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Калачик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Кам`янського цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Представник ТОВ «УМ Факторинг» Макєєв В.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість у розмірі 56895,00 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18 вересня2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2375279 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, договір укладено в електронному форматі, згідно з умовами якого відповідач отримав позику в розмірі 15000,00 гривень строком на 27 днів шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу поповненням карти та зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1,9% від суми кредиту за кожен день користування. 26 липня 2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передала право вимоги за договором №2375279 від 18.09.2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі Договором факторингу № 27072023 від 26 липня 2023 року, Згідно умов договору позивач набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 56895,00 гривень і яка складається із: сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15000 гривень; сума заборгованості за відсотками в розмірі 41895,00 гривень. Відповідач не виконав свого обов`язку за кредитним договором.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 січня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.(а.с.53)

22.02.2024 року відповідачем ОСОБА_1 суду було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вказує, що у своїй позовній заяві позивач зазначив, що 18.09.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА» Україна» та відповідачем було укладено Договір № 2375279 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, тобто в даних правовідносинах Кредитором виступало ТОВ «ЛІНЕУРА Україна». Але начебто, 26 липня 2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» передало право вимоги за Договором № 2375279 від 18.09.2021 року позивачу - ТОВ «УМ Факторинг» у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі Договором Факторингу №27072023 від 26 липня 2023 року та що, відповідно до діючого договору право вимоги, на якому ґрунтується даний позов, передано позивачу згідно Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2023 року. Отже, звертає увагу суду, що Копія Договору Факторингу № 27072023 від 26 липня 2023 року (паперова копія), зазначена ТОВ «УМ Факторинг» як доказ передачі йому ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги за Договором № 2375279 від 18.09.2021 року наявна лише в посиланнях в позовній заяві, а сама паперова копія в додатках до позовної заяви відсутня, а відповідно позивачем не надана, а отже ознайомитись з даним доказом та надати йому належної оцінки не вбачається за можливе. В своїй Позовній заяві, у переліку Додатків, позивачем зазначено 11 паперових документів, але додано тільки 10 з них, документ під пунктом 2: «Копія Договору факторингу № 27072023 від 26 липня 2023 року (паперова копія)» відсутній. Акцентує, що позовна заява з додатками прошита та пронумерована на 22 аркушах, скріплена підписом та печаткою позивача, що унеможливлює ймовірність втрати додатків. Відповідно до статті 1077 UK України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Отже, позивач у своїй позовній заяві посилається на доказ, начебто за яким було здійснено перерахування ТОВ «УМ Факторинг» на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» суми коштів за відступлення права вимоги з посиланням на Платіжний документ №302 від 24.08.2023 року. Але, звертає увагу суду, що в призначенні платежу даного платіжного документа зазначено, що дана операція здійснена: «згідно договору Факторингу №1 від 20 липня 2023 року та реєстру прав вимог №1 від 20 липня 2023 року», що свідчить про невідповідність та суперечить посиланням та вимогам позивача, що викладені у позовній заяві, в якій позивач чітко позначив, що право вимоги начебто виникло в нього саме за Договором Факторингу №27072023 від 26 липня 2023 року та Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 1Р.10.2023 року, а отже даний платіжний документ не може вважатись належним доказом. Наголошує, що жодного належного доказу, який би підтверджував передачу ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги за Договором № 2375279 від 18.09.2021 року позивачу - ТОВ «УМ Факторинг» не надано, позов пред`явлено особою, якій не належить право вимоги, та відповідно ТОВ «УМ Факторинг» є неналежним позивачем, на підставі чого, вважає, що в задоволенні вимог позивача необхідно відмовити у повному обсязі. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В якості доказів витрат на правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги №18/09/ЮР від 18.09.2023 року, укладений з адвокатом Судейкіною Іриною Володимирівно, Акт приймання-передачі наданих послуг №9, датований 25 вересня 2023 року та Платіжний електронний документ № 322 від 27.09.2023 року. Відповідно до пункту 1 Акту приймання-передачі наданих послуг №9 зазначено, що: «1.У відповідності до умов Договору Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: підготовка позовної заяви та подання позовної заяви до суду відносно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 », отже враховуючи що даний Акт був підписаний електронним підписом 27.09.2023р., зазначені послуги були надані Адвокатом та прийняті і оплачені Клієнтом 27.09.2023року. Вважає, шо достовірність вищезазначених документів підлягає сумніву, адже: жодний документ не підписаний і не завірений адвокатом-як представником позивача, що б безперечно підтверджувало б його участь та надання послуг. Договір про надання правової допомоги та Акт приймання-передачі наданих послуг були підписані сторонами не в зазначену на них дату, що вважалось би датою їх укладення, а отже в подальшому самі посилання на ці дати є нікчемні (як наприклад у призначенні платежу платіжного документа № 322 від 27.09.2023р.); всі три документа (Договір, Акт та платіжний документ) підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису в один й той же день - 27.09.2023 року з різницею в декілька хвилин; позовна заява за своїм змістом містить посилання на данні та документи, датовані вже після підписання 27.09.2023р. сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг №9, а саме: посилання на Витяг з реєстру прав вимог, датований 10.10.2023 року та платіжний документ № 530, датований 04.12.2023 року, що ставить під сумнів підготовку даного позову адвокатом; подача позовної заяви до суду, яку начебто за умовами Акту приймання-передачі здійснив Адвокат ще 27.09.2023 року, була здійснена тільки через 3 місяці. Підсумовуючи вищевикладене, можливо дійти висновку, що надані документи стосовно надання позивачу правової допомоги є недостовірними, а відповідно й Факт надання будь- яких правових послуг з боку Адвоката є суперечливий та недоведений. Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, можна дійти висновку, що докази в матеріалах справи відсутні. Позивач не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог. Позов пред`явлено особою, якій не належить право вимоги та відповідно яка є неналежним позивачем, а отже сам позов є безпідставним та не підлягає задоволенню, що є безперечною підставою для відмови у задоволенні позову. (а.с.66-69)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року задоволено клопотанняпредставника ТОВ «УМ Факторинг» про витребування доказів. (а.с.74)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року задоволено клопотаннявідповідача ОСОБА_1 про витребування доказів. (а.с.118)

Представник позивача Калачик В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно Паспорту споживчого кредиту (а.с.14) та Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2375279 від 18.09.2021 р. (а.с.10-13) відповідачу було запропоновано укласти споживчий кредит, в якому було обумовлено відсотки по тілу кредиту та інші умови кредитного договору, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису. За умовами договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 15000,00 гривень, а відповідач був зобов`язаний повернути заборгованість за відсотками та простроченими відсотками, у загальній сумі 22695,00 гривень.

Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом В784 18.09.2021 року о 06:14:28 відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»(розділ 11) (а.с.10-13).

Згідно інформації наданої ТОВ "Універсальні платіжні рішення" ТОВ "УПР"№ 221 від 18.03.2024 року щодо транзакції по кратці № НОМЕР_3 (середина картки), проведених 18.09.2021 року через сервіс платежів "iPay.ua": номер платежу:109189576; дата платежу 2021-09-18, 06:16:04; партнер: ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА"; призначення: зарахування 15000 грн. на картку НОМЕР_1 ; сума 15067,50 грн., Інвойс: 15000,00 грн. (а.с.109)

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 2375279 від 18.09.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 56895,00 грн., з яких: 15000,00 грн - сума кредиту (тіло кредиту); 7695,00 грн.- заборгованість за відсотками за 27 днів користування кредитом; 34200,00 грн. - сума заборгованості за відсотками із розрахунку 120 днів х 1,9% в день.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 18.09.2021 року, ОСОБА_1 проінформована про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого підписано позичальником електронним підписом 12.11.2021 року о 17:16:46 (а.с.14).

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» між ТОВ «УПР» та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, згідно якого було перераховано на платіжну картку клієнта на суму 15000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 .(а.с.15)

Відповідно до довідки АТ «Ідея Банк» (а.с.77) ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_4 , до якого видано картку № НОМЕР_5 за період з 18.09.2021 р. по 21.09.2021 р. та по якому здійснювався рух грошових коштів, що підтверджується випискою по даному рахунку (а.с.78-79).

26 липня 2023 року між ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 27072023 (а.с.95-98), відповідно до умов якого та згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 26.07.2023 року, ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2375279 від 18.09.2021 р. (а.с.8, 160).

24 серпня 2023 року між ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» проведений переказ коштів на суму 137203,64 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 302. (а.с.92)

Згідно з умовами Кредитного договору № 2375279 від 18.09.2021 року позичальник ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, проте вона не виконала свого обов`язку та у неї утворилася заборгованість, що підлягає стягненню.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

За правилом частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 стосовно того, що ТОВ «УМ Факторинг» не є належним позивачем у справі, так як матеріали справи містять копію договору факторингу між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «Ум Факторинг» від 26.07.2023 року (а.с.6-7), вказаний договір не визнаний судом недійсним, тому ТОВ «Ум Факторинг» набуло право вимоги до відповідача відповідно до закону.

Згідно вивчених судомматеріалів справи, з`ясованих обставин справи які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в зв`язку з тим, що укладені між сторонами кредитний договір та договір факторингу відповідає вимогам закону, зобов`язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача.

Також згідно договору про надання правової допомоги № 18/09/ЮР від 18.09.2023 року (а.с.19), ату прийому-передачі надання послуг №9 від 25 вересня 2023 року до Договору про надання правової допомоги № 18/09/ЮР від 18.09.2023 року (а.с.20) та Платіжної інструкції від 27.09.2023 року позивач поніс витрати у зв`язку із зверненням за правовою допомогою в розмірі 4000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«УМ Факторинг» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором - задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286) заборгованість у розмірі 56895 (п`ятдесять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286) витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м.Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 30 квітня 2025 року.

Суддя О.О. Лобарчук