Рішення

від 24.05.2024 по справі 160/7222/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 рокуСправа №160/7222/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ «УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ «УКРАЇНА» (далі ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2024 року №0096250706 (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач);

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2024 року №0096240706 відповідача;

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2024 року №0096230706 відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА» не погоджується з викладеними обставинами в акті перевірки та вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому просить їх скасувати.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що вина ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА» підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотримуватись норм чинного законодавства, зокрема, здійснити господарську операцію, яка передбачає отримання економічного ефекту, однак не вжив достатніх заходів для цього, через те, що з метою зменшення бази оподаткування, він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (код ВЕД 46.33).

Відповідно до п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №5202-п від 15.12.2023 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41974541) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА».

18.01.2024 складено акт №80/04-36-07-06/41974541 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41974541) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 2 055,807 грн., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 390 420грн., з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків та встановлено порушення вимог:

- порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VI (із змінами і доповненнями) та ч.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до порушення п.201.10 ст.201 Кодексу, у зв`язку із не реєстрацією податкової накладної в ЄРПН на суму ПДВ 31 200грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання та вплинуло на визначення податкового зобов`язання з ПДВ. Штрафна санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН визначаються згідно зі ст.120-1.2 Кодексу;

- порушення абз.6 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2023 року на 390 420грн.

- порушення абз.а п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2023 року у сумі 1 665 387грн.;

- порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Кодексу, що призвело до заниження податкових зобов`язань що підлягають сплаті до бюджету ( з урахуванням порушень п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України) за жовтень 2023 року у розмірі 2 495грн.

06.02.2024 позивачем подано до відповідача заперечення на акт.

Відповідачем розглянуто заперечення та частково задоволено в частині бюджетного відшкодування позивачу у розмірі 107 988,00грн. та зменшено завищену суму від`ємного значення з 1 665 387грн. до 941 721грн. (різниця 723 666,00грн.) та викладено висновок акту перевірки у наступній редакції, зокрема:

- порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VI (із змінами і доповненнями) та ч.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до порушення п.201.10 ст.201 Кодексу, у зв`язку із не реєстрацією податкової накладної в ЄРПН на суму ПДВ 31 200грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання та вплинуло на визначення податкового зобов`язання з ПДВ. Штрафна санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН визначаються згідно зі ст.120-1.2 Кодексу;

- порушення абз.6 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2023 року на 282 432грн.

- порушення абз.а п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2023 року у сумі 941 721грн.

На підставі акту винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 29.02.2024 року №0096240706 (порушення абз.а п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2023 року у сумі 941 721грн.;

- від 29.02.2024 року №0096250706 (порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2755-VI (із змінами і доповненнями) та ч.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до порушення п.201.10 ст.201 Кодексу, у зв`язку із не реєстрацією податкової накладної в ЄРПН на суму ПДВ 31 200грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання та вплинуло на визначення податкового зобов`язання з ПДВ. Штрафна санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН визначаються згідно зі ст.120-1.2 Кодексу);

- від 29.02.2024 року №0096230706 (порушення абз.6 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2023 року на 282 432грн.).

Вважаючи свої права порушеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 ПК України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (пункт 44.3 статті 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 ПК України).

За змістом пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені даною статтею.

Судом встановлено, що позивачем до податкової перевірки було надано первинні бухгалтерські документи, а саме: договори та контракти, додаткова угода, товарно-транспортні накладні, рахунки, видаткові накладні, рахунки на оплату, акти наданих послуг, заявки-договір на перевезення, рахунки фактури, виписки по рахунку, електронне декларування, платіжні інструкції, договори на транспортно-експедиційне обслуговування, договори транспортного експедирування тощо.

Жодних недоліків у наданій позивачем документації податковим органом виявлено не було, Акт перевірки таких зауважень не містить.

Всі первинні та зведені документи, надані до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, містять всі обов`язкові елементи, в тому числі - інформацію про зміст та обсяг господарських операцій, одиниці виміру, обсяги, відповідальних осіб, тощо.

Означені первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за №88), у зв`язку з чим підлягають обов`язковому врахуванню як у бухгалтерському, так і в податковому обліку ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА». Первинні документи цілком відображають реальний рух активів, є достовірними, цілком підтверджують реальність та факти здійснення господарської діяльності підприємства відповідно до КВЕД (основний код ВЕД - 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами).

Стосовно не включення до складу податкових зобов`язань жовтня 2023 суму взаємовідносин з підприємством ТОВ «НЬЮ-АРК» (код ЄДРПОУ 44039168) на загальну суму 187 200грн., ПДВ 31200грн. (платіжне доручення №2843 від 23.10.2023), то суд враховує, що вказана сума повернута ТОВ «НЬЮ-АРК», як помилково сплачена 23.10.2023 платіжним дорученням №648 від 23.10.2023. На підтвердження відсутності договірних відносин на дату перерахування грошових коштів до заперечень на акт перевірки надавалась копія додаткової угоди №1 від 28.09.2023 до договору поставки №31/01/23 від 31.01.2023 якою зазначений договір розірвано з 01.10.2023, однак податковим органом не взято до уваги надані документи.

Якщо кошти, які надійшли на рахунок платника податку не є оплатою за постачання товарів або послуг, підстав для виникнення об`єкта оподаткування ПДВ немає та відсутні підстави для складання податкової накладної.

Оскільки сума у розмірі 187 200грн., ПДВ 31200грн. згідно платіжного доручення №2843 від 23.10.2023 повернута ТОВ «НЬЮ-АРК» як помилково сплачена на підставі листа останнього відповідно до платіжного доручення №648 від 23.10.2023, тому договірні відносини на дату перерахування грошових коштів між ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА» та ТОВ «НЬЮ-АРК» відсутні, відтак обов`язку у позивача для складання податкової накладної відсутні, та як наслідок податкове повідомлення-рішення №0096250706 від 29.02.2024 є необґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Стосовно поставок, які зазначені в акті перевірки, суд враховує, що умови поставки «СРТ» передбачають, що доставка товару в адресу покупця здійснює сам постачальник, а у вартість придбання вже включено вартість товару на склад покупця.

Щодо відсутності взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , суд враховує, що у товарно-транспортних накладних в графі замовник (платник) вказано ТОВ «Виробнича компанія «Золотий Дракон». З наведеного вбачається, що доставка товару здійснювалася самим постачальником на умовах СРТ (Інкотермс 2010), а тому у ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА» відсутні взаєморозрахунки з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Стосовно відсутності документального підтвердження операцій проведених з ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Смартформтранс», ФОП «Журавель», ТОВ «Альфа транс», що приймали участь у перевезенні олії соняшникової від постачальника ТОВ «Виробнича компанія «Золотий Дракон» та не відображенні таких операцій по рахунку 631, суд враховує, що перевезення олії соняшникової вищезазначеними перевізниками від постачальника здійснювалося на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування №2012-012 від 20.12.2022 укладеного з ФОП ОСОБА_4 .

Відповідно до п.1.3 договору на транспортно-експедиційне обслуговування №2012-012 від 20.12.2022, для виконання послуг експедитор використовує свій власний та залучений транспорт.

Відтак, пошук та організацію перевезень здійснювала ФОП ОСОБА_4 , всі взаємовідносини та взаєморозрахунки за вищезазначені перевезення здійснювалися з останньою та всі операції відображені в бухгалтерському обліку.

Організацію перевезень з постачальником ТОВ «Виробнича компанія «Золотий Дракон» здійснював або сам постачальник, або експедитор ФОП ОСОБА_4 , за правильність яких позивач не несе відповідальності за контрагентів контрагента як ТОВ «Виробнича компанія «Золотий Дракон», так і експедитора ФОП ОСОБА_4 .

Щодо посилань податкового органу на неможливість здійснення одночасного перевезення 40, 186 т від та ТОВ «Сан ойл», суд враховує, що за договором оренди обладнання: вичерпний перелік ємностей на загальну ємність 80500 літрів, що спростовує твердження відповідача про те, що у підприємства в наявності лише 5 ємностей по 5000,00 літрів, що складає в сумі 25000,00 літрів.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Кернел-трейд», суд враховує, що згідно договору оренди №01/09 від 01.09.2022, ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА» орендує ємності на: 10000 літрів у кількості одна штука; 6000 літрів у кількості дві штуки, що дорівнює разом 12000літрів; 4500 літрів у кількості п`ять штук, до дорівнює разом 22500 літрів; 2000 літрів у кількості п`ять штук, що дорівнює разом 10000 літрів; 5000 літрів (пластикові) в кількості п`ять штук, що дорівнює разом 25000 літрів та 1000 літр у кількості одна штука. Вказані ємності разом складають 80500 літрів. Порожні ємності в кількості 5 штук завантажувалися на транспортні засоби та направлялися до пункту завантаження постачальника ТОВ «Кернел». У вказані ємності, наливом здійснювалося завантаження олії соняшникової та після чого транспортний засіб здійснював перевезення на виробничі потужності ТОВ «ВХТ «УКРАЇНА» (м.Підгородне, вул.Геологів,2), де за допомогою насосного обладнання здійснювалося розвантаження ємностей, що розміщувалися на транспортному засобі. Законодавство, що регулює перевезення вантажів, зокрема олії соняшникової, не забороняє здійснення перевезення наливом олії соняшникової не в напівпричепах-цистернах, а на платформах в пластикових ємностях.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 02.12.2022 до договору поставки №РД44/22 від 02.12.2022 з ТОВ «Кернел-трейд», поставка товару здійснювалася на умовах FCA (Інкотермст 2020) автотранспортом покупця.

Згідно договору поставки №233 від 01.11.2022 та додаткової угоди №1, поставка товару здійснювалась на умовах FCA та DAP про що зазначено в товарно-транспортних накладних замовника (платника) такого перевезення.

Законодавством не встановлено обов`язку вносити у 4ДФ звітність підприємства контрагентів.

Відповідно до договору транспортного експедирування №0108 від 01.08.2023 укладеного з ТОВ «Меркава логістік», останній забезпечує організацію та перевезення вантажів замовника в міжнародному та/або регіональному сполученні із правом залучення третіх осіб до виконання цього договору.

Щодо відсутності в ТТН кодів ЄДРПОУ, РНОКПП перевізника, суд враховує, що податковим органом не зазначено жодного нормативно-правового акту, яким передбачено обов`язкову наявність в товарно-транспортній накладній реквізитів щодо ЄДРПОУ, РНОКПП перевізників.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладею у постановах від 27.02.2020 року у справах №813/7081/14 та №814/120/15, від 03.10.2019 року у справі №8/3/4079/15, від 10.09.2019 року у справі №814/2412/17, від 02.04.2020 року у справі №160/93/19, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19 наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов?язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення такої аналітичної інформації будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, про що свідчить відсутність актів зустрічної звірки контрагентів позивача з відображенням в ньому окремих відомостей (постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/16272/13-a).

Відповідачу при перевірці та в запереченнях надавались первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з постачальниками/покупцями/експедиторами/перевізниками за якими є можливість встановити фактичний рух активів за результатами господарських операцій.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі №810/2202/16 сформовано правовий висновок, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 року по справі №520/4829/19 відсутність у платника податків сертифікатів якості товару, за наявності доказів фактичного отримання товару та його використання в господарській діяльності, не може позбавляти такого платника права на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями, оскільки податкове законодавство не пов?язує таке право з наявністю у платника податку сертифікатів якості товару.

Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об?єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв?язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника шодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ССПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов?язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Верховний Суд неодноразово робив такі висновки у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Враховуючи наведене, відповідач безпідставно вказав як у причинах відмови про те, що не підтвердженні відносини у позивача з перевізниками за поставками з ТОВ «ВК «ЗОЛОТИЙ ДРАКОН», ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД», ТОВ «САН ОЙЛ», ТОВ «РЕТАЛ УКРАЇНА», ТОВ «ГРАДОЛЯ РАФІНАЦІЯ» бачивши при ньому всі первинні документи, які оформлені відповідно до чинного законодавства, зокрема наявності у позивача контрагентів-експедиторів ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «МЕРКАВА-ЛОГІСТИК».

Відповідач протиправно посилається на спосіб перевезення товарів у ємностях користуючись веб-майданчиком «ua.carplates.ua», який в свою чергу не врегульований на законодавчому рівні.

Також, відповідач протиправно посилається на те, що перевезення соняшникової олії в ємностях є неможливим через їх маленьку місткість у 25 тон та через неможливість технічно закріпити дану ємність на транспортному засобі, оскільки позивач в оренді має ємності об?ємом у 80 тон, а неможливість прикріплення ємності до транспортного засобу є відповідальністю контрагентів - перевізника або постачальника за які позивач не несе відповідальність. При цьому, дана обставина не впливає на від?ємне значення податкового кредиту та бюджетного відшкодування на яке позивач має право.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0096230706 та №0096240706, прийнято відповідачем необґрунтовано, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ст.90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 20 123грн. 42коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ «УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0096250706 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0096240706 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024 №0096230706 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ «УКРАЇНА» (49087, м.Дніпро, вул.Калинова, буд.49, кв.163, ЄДРПОУ 41974541) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) судовий збір у розмірі 20123 (двадцять тисяч сто двадцять три) грн. 42коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова