Рішення

від 18.04.2025 по справі 160/31998/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 рокуСправа №160/31998/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

03.12.2024 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) № 047050028960 від 30.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу періоди роботи за Списком № 1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 20.10.1993 по 22.12.1994 та з 13.11.2004 по 05.10.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за його заявою від 23.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 1 та досяг необхідного пенсійного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення їй пенсії за Списком №1 відповідно достатті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(надалі - Закон №1788-XII) тастатті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV). Відповідно до заяви були додані необхідні документи про підтвердження загального та пільгового стажу, які засвідчують правомірність заявлених вимог щодо призначення позивачу пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.09.2024 № 047050028960 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення про відмову у призначенні пенсії мотивоване тим, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 20.10.1993 по 22.12.1994 та 13.11.2004 по 05.10.2018. Тому Відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку та відсутність стажу на пільгових умовах. З огляду на вищевикладене, на думку відповідача, позивач не має права виходу на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 відповідно достатті 13 Закону №1788-XIIтастатті 114 Закону №1058-IVз моменту звернення до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії. Позивач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно зіст. 13 Закону №1788-XIIтаст. 114 Закону №1058-IVє протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, а також непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. У зв`язку з цим, позивач змушена звернутися з цим позовом до адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.12.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню оскільки позивачу не зараховано пільговий стаж, та йому потрібно додатково надати уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу.

13.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої та восьмоїстатті 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 23.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області с від 30.09.2024 № 047050028960, за результатами розгляду заяви, було відмовлено в призначенні пенсії.

Позивач не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від 30.09.2024 № 047050028960 та вважає його протиправним, в зв`язку із чим звернувся до суду.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.09.2024 № 047050028960:

«…До пільгового стажу не зараховано період роботи з 20.10.1993 по 22.12.1994 та з 13.11.2004 по 05.10.2018, згідно архівної довідки № К-21/2-09/944 від 21.06.2024, виданої архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, оскільки згідно даних ЄДРПОУ (05393043) ПАТ «Дніпровський металургійний завод перебуває в стані припинення. Для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) необхідно надати уточнюючу довідку згідно додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року №637, засвідчену підписами уповноважених осіб на підставі копій відповідних документів, наданих архівами, яким передано на зберігання первинні документи підприємства.

У звязку з відсутністю необхідного пільгового стажу право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на даний час відсутнє…».

На підставі трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.12.1994, архівних довідок № К-21/2-09/944 від 21.06.2024, № К-21/2-09/945 від 21.06.2024, № К-21/2-09/945/1 від 21.06.2024 та наказів про результати чергової атестації робочих місць встановлено:

- 01.09.1989 по 22.06.1992 - навчання в ПТУ-4 м. Дніпродзержинська за спеціальністю монтажник устаткування холодильних установок 4 розряду, електрозварювальних ручного зварювання 3 розряду, монтажник технологічних трубопроводів 4 розряду;

01.12.1992по 04.08.1993 - служба у Збройних Силах;

20.10.1993- прийнятий у новопрокатний цех Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського різальником гарячого металу 4 розряду;

22.12.1994- звільнений за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з розірванням трудового договору за ініціативою робітника;

05.01.1995- прийнятий на посаду вантажника Науково-виробничої будівельної фірми «Перспектива»;

05.06.1995- звільнений з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

06.06.1995- прийнятий на посаду комерційного агента по збуту Мале приватне підприємство «МОНОМАХ»;

07.08.1995- переведено на посаду експедитора;

25.05.1997- звільнений з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

12.08.1997- прийнятий електрозварювальником ручного зварювання ТОВ «Дніпровська будівельно-монтажна фірма «Партнер»;

15.01.1998- звільнений з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

22.01.1998- прийнятий на посаду менеджера приватне підприємство «Орис»;

23.01.1999- звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

30.01.1999- прийнятий електрозварювальником 4 розряду Колійна машинна станція № 328 Могочинське відділення філіал Заб.ж.д.;

12.08.2004- звільнений за ст. 80 Трудового кодексу рф за власним бажанням;

13.11.2004- прийнятий у новопрокатний цех ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського» дільниця обробки металу оброблювачем поверхневих дефектів металу 5 розряду трубне виробництво;

Робоче місце атестовано;

ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського»;

09.02.2012- у зв`язку з приведенням найменувань професій у відповідність зі штатним розписом переведено там же оброблювачем поверхневих дефектів металу (трубне виробництво) 5 розряду;

Робоче місце атестовано за Списком № 1;

29.04.2013- у зв`язку з покращенням структури управління комбінатом переведено там же дільниця обробки і здачі металу оброблювачем поверхневих дефектів металу (сталеплавильне та прокатне виробництво) 5 розряду;

Робоче місце атестовано за Списком № 1;

01.03.2016 - у зв`язку з покращенням структури управління комбінатом переведено в прокатний цех оброблювачем поверхневих дефектів металу (сталеплавильне та прокатне виробництво) 5 розряду;

Робоче місце атестовано за Списком № 1;

ПАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;

Робоче місце атестовано за Списком № 1;

05.10.2018- звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

04.11.2019- прийнятий в коксовий цех газівником коксових печей 5 розряду ПрАТ «Дніпровський коксохімічний завод»;

Робоче місце атестовано за Списком № 1;

21.07.2021 - переведений там же газівником коксових печей 6 розряду;

ПРАТ «ДКХЗ» з 11.02.2022 року перейменовано у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ»;

16.05.2023- переведений в коксовий цех дільниця експлуатації газівником коксового цеху;

Запис № 31 не дійсний;

16.05.2023- переведений в коксовий цех дільниця експлуатації газівником коксових печей 6 розряду;

26.04.2024- переведений там же дільниця газового господарства та обслуговування коксових печей бригада по регулюванню та обігріву КБ № 5 газівником коксових печей 5 розряду тимчасово;

Робоче місце атестовано за Списком № 1.

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу щодо незарахування вказаних період до страхового та пільгового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції Українипередбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписівстатті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначенізаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV(далі - Закон №1058- ІV).

Відповідно до частини першоїстатті 26 Закону № 1058-IVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 29 років з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Частиною 1статті 24 Закону №1058- ІVвстановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2статті 24 Закону №1058- ІV).

Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положеннястатті 48 Кодексу законів про працю України,статті 62 Закону №1788-ХІІта пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.

Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників та у такій довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) про виконання встановлених норм обслуговування.

У спірний період роботи позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 (даліІнструкція № 58).

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно до пункту 1Інструкції № 58трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.4Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.6.Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.14Інструкції № 58визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Згідно з п. 4.1Інструкції № 58у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок та проводити атестацію робочих місць, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови пенсійного органу у зарахуванні страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 21 січня 2020 року у справі № 640/4469/17.

На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383(далі - Порядок № 383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:

1) відсутність трудової книжки;

2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесений відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.

Отже, займана Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогопостановою КМУ від 11 березня 1994 року №162.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно дост. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої УкраїноюЗаконом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону №1058визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затвердженепостановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, відповідно до п.4 ч.2ст.245 КАС Українисуд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком виключно через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу, водночас, судом встановлено протиправність неврахування до страхового та пільгового стажу період з 20.10.1993 по 22.12.1994 та з 13.11.2004 по 05.10.2018, що зазначені пенсійним органом у рішенні про відмову в призначенні пенсії, а отже, він набув право на призначення пенсії за віком на підставіст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.

Позивач із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення йому пенсії звернувся 23.09.2024. Відтак, позивач має право на призначення пенсії заст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.

Отже, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачеві пенсію за віком, відповідно дост. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з 23.09.2024.

Суд зазначає, що обов`язок проводити атестацію робочого місця покладено на роботодавця, а не на робітника.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 2ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності дост. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст.2,5,14,241-246,255,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 047050028960 від 30.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи за Списком № 1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 20.10.1993 по 22.12.1994 та з 13.11.2004 по 05.10.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за його заявою від 23.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 1 та досяг необхідного пенсійного віку.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, код ЄДРПОУ 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез