Рішення від 28.04.2025 по справі 320/60900/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року м. Київ № 320/60900/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до головного державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білодід Ірини Юріївни про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білодід Ірини Юріївни, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ірини Білодід про стягнення виконавчого збору від 02.12.2024, ВП № 72687249, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №320/11666/22 від 28.08.2023, що видав Київський окружний адміністративний суд.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 17.12.2024 Військовій частині НОМЕР_1 з повідомлення Переяслав-Хмельницького управління Державної казначейської служби України Київської області стало відомо про винесення 02.12.2024 головним державним виконавцем Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іриною Білодід постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 72687249. Постанова винесена при примусовому виконанні виконавчого листа №320/11666/22 від 28.08.2023, що видав Київський окружний адміністративний суд, в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року з визначенням базового місяця січень 2008 року та виплатити ОСОБА_1 суму індексації з врахуванням виплаченої суми, без урахування податків та зборів.

Військова частина НОМЕР_1 до відкриття виконавчого провадження добровільно виконала судове рішення, нарахувала та призначила до виплати суму коштів за рішенням суду. Усі подальші дії, зокрема щодо фактичного надходження коштів на рахунки позивача не залежали від Військової частини НОМЕР_1 , а залежали від надходження бюджетного фінансування. Усі залежні від Військової частини НОМЕР_1 дії для фактичного добровільного виконання рішення суду були виконані до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, на думку позивача, державним виконавцем не вживалися, передбачені статтею 10 Закону України №1404-VІІІ, заходи примусового виконання рішення, оскільки боржник до відкриття виконавчих проваджень самостійно добровільно виконав рішення суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Відповідно до ухвали від 27 лютого 2024 року судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не погоджуючись із позовною заявою, надіслав суду відзив, в якому зазначає, що 06.09.2023 за заявою стягувача на підставі виконавчого листа № 320/11666/22 від 28.08.2023, виданого Київським окружним адміністративним судом, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП № 72687249) про виконавче зобов`язання, а саме: зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з визначенням базового місця - січень 2008 року та виплатити ОСОБА_1 суму індексації з врахуванням виплаченої суми , без урахуванням податків та зборів та направлено сторонам виконавчого провадження до відома та до виконання.

Керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» 02.12.2024 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, а саме 32 000 грн, за вихідним номером №86585 та направлено боржнику до відома та виконання.

У відповідності до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України. Законом України « Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з визначенням базового місяця - січень 2008 року та виплатити ОСОБА_1 суму індексації з врахуванням виплаченої суми, без урахування податків та зборів.

28 серпня 2023 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №320/11666/22.

06 вересня 2023 року головним державним виконавцем Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білодід І.Ю. відкрито виконавче провадження ВП №72687249.

16 лютого 2024 року на адресу Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення.

02 травня 2024 року на адресу Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про зупинення виконавчих дій.

02 травня 2024 року постановою головного державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білодід І.Ю. зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання.

02 грудня 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про закінчення виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білодід І.Ю. від 02 грудня 2024 року №72687249 стягнуто виконавчий збір у розмірі 32 000 грн.

Постановою головного державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білодід І.Ю. від 02 грудня 2024 року №72687249 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 02 грудня 2024 року, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів частин першої, третьої та четвертої статті 27 Закону Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України..

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 360/3324/19.

Підсумовуючи викладене, суд враховує, що зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, про закінчення виконавчого провадження, так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору, під час здійснення виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Винесення постанови про стягнення виконавчого збору можливе з моменту відкриття виконавчого провадження і до його припинення, зокрема, у випадках повернення виконавчих документів.

Перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, є вичерпним. Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Так, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження відкрито 06 вересня 2023 року, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року по справі №320/11666/22 виконано в 2024 році.

Військова частина НОМЕР_1 в листі від 15.02.2024 вих.№493 повідомила Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що нею вжито всі можливі заходи щодо виконання рішення по справі №320/11666/22. Після надходження бюджетних коштів рішення буде виконано в повному обсязі.

Листом від 24.10.2024 №4222 Військова частина НОМЕР_1 повідомила державного виконавця про виконання та просила закінчити виконавче провадження.

З огляду на що, твердження позивача про самостійне добровільне виконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду до відкриття виконавчого не знайшло свого підтвердження, оскільки нарахування суми індексації без її фактичної виплати не є добровільним виконанням.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач обґрунтував та надав належні та достатні доказі щодо наявності обставин правових підстав для прийняття постанови від 02 грудня 2024 року про стягнення виконавчого збору, винесену державним виконавцем в межах виконавчого провадження №72687249.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про правомірність та законність винесеної державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 02 грудня 2024 року, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин першої четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.