Рішення від 25.04.2025 по справі 320/21418/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 року № 320/21418/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2023 №0060218-2408-1027.

Ухвалою від 30.06.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення, вважає відсутніми підстави для його прийняття.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2006 позивач, як фізична особа-підприємець, придбав за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, що посвідчений Бобковим О.В. приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 2-8472, нежитлову будівлю, картоплесховище, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

13.05.2017 Плесецька сільська рада Васильківського району Київської області прийняла рішення № 133 від 13.05.2017 року, яким вирішила присвоїти поштову адресу: АДРЕСА_1 нежитловій будівлі, картоплесховище, яка належить ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93294931 від 31.07.2017 за позивачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, картоплесховище - літ «А» загальною площею 972,7 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач отримав від посадових осіб контролюючого органу в приміщенні Білоцерківської ДПІ ГУ ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області №0060218-2408-1027 від 27.02.2023, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2022 рік, на суму 94 828,25 грн.

Відповідач при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, за 2022 рік застосував ставку податку в розмірі 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

Положення пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зазначає, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пп. 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради, залежно від місцерозташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.4.2. пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Відповідно до додатку № 1 до рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області № 131-06-VIII від 14.06.2021 Калинівською селищною радою встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в рядку за класом класифікації будівель 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» підкласу будівель 1271.1 - 1271.8 в стовпчику ставок податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) наведено наступне: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільнені від оподаткування (пп. 266.2.2. ж) п. 266.2. ст. 266 ПК України) та не встановлено будь-який розмір ставки податку.

Тобто, Калинівська селищна рада Фастівського району Київської області встановила пільги для фізичних та юридичних осіб, що мають у власності будівлі класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» підкласу 1271.1 - 1271.8 «Будівлі для тваринництва», «Будівлі для птахівництва», «Будівлі для зберігання зерна», «Будівлі силосні та сінажні», «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства», «Будівлі тепличного господарства», «Будівлі рибного господарства», «Будівлі підприємства лісівництва та звіриництва» та не встановлювала розмір ставки податку.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018- 2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Відповідно до ДК 018-2000 клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісництва та звіріництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу провадиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 .

Відповідно до висновку спеціаліста № 069Д/23 від 16.06.2023 нежитлова будівля, картоплесховище, що розташована за адресою с. Плисецьке, вул. Польова, 24 А, Васильківського району Київської області, загальною площею 972,7 кв. м., яка належить позивачу, за функціональним призначенням, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до нежитлових будівель - групи 127 «Будівлі нежитлові інші», класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення та рибного господарства», підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна».

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішенням № 0060218-2408-1027 від 27.02.2023 на загальну суму зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, сплачується фізособами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 94 838, 25 грн, прийняте з застосуванням ставки податку в розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв. м., яка не встановлювалася рішенням Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області № 131-06-VIII від 14.06.2021 року «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Калинівської селищної територіальної громади (Калинівської селищної ради)», а тому є протиправним.

Вказані доводи відповідачем за час розгляду справи, зокрема у наданому суду відзиві, заперечені не були.

Крім цього, Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований в ЄДРПОУ, як фізична особа-підприємець, що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця серія В01 № 497996 від 15.01.2002 за № 2353017000009955.

ФОП ОСОБА_1 , серед іншого, має такі види економічної діяльності:

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

69.10 Діяльність у сфері права;

01.13 Вирощування овочів і башнанних культур, коренеплодів і бульбоплодів,

07.10.2021 Позивач придбав у власність за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2021 року, що посвідчений приватним Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі № 3072 земельну ділянку площею 2,0356 га, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Соколівська сільська рада, з кадастровим номером: 3221487400:02:008:0091, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія А № 171533 від 25.05.2012.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Положення пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Як вже зазначалось, нежитлова будівля, картоплесховище, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 972,7 кв. м., згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до нежитлових будівель - групи 127 «Будівлі нежитлові інші», класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення та рибного господарства», підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна».

Як зазначає позивач, що не було спростовано відповідачем, нежитлова будівля, картоплесховище, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 972,7 кв. м. не здавалася в оренду, лізинг, позичку, а використовувались позивачем безпосередньо для здійснення сільськогосподарської діяльності, саме для зберігання сільськогосподарської продукції, а тому, на думку суду, позивач не може вважатися платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у відповідності до положень пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18 та постнові Верховного Суду від 29.04.2021 року у справі № 2340/4117/18.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці. домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19).

Щодо доводів відповідача про те, що позивач здає в оренду наведену вище земельну ділянку ,а тому не може вважатись сільськогосподарським товаровиробником, суд зазначає таке.

В відзиві на позовну заяву відповідач в заперечення статусу Позивача, як сільськогосподарського товаровиробника, вказує, що позивач надав в оренду земельну ділянку площею 3,3799 га підприємству ПП «Росава-Агро».

Як доказ, відповідач надає сформовану інформаційну довідку № 338382302 від 07.07.2023 з якої вбачається, що позиває є власником двох земельних ділянок, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме, площею 2,0356 га, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Соколівська сільська рада, з кадастровим номером: 3221487400:02:008:0091 та площею 3,3799 га., що розташована за адресою: Київська область, Сквйрський район, Сквирсько ТГ, з кадастровим номером 3224010100:04:006:0002.

В вищевказаній інформаційній довідці вказано, що позивач здає в оренду земельну ділянку площею 3,3799 га. ПП «Росава-Агро». Проте така довідка не містить відомостей про наявність оренди земельної ділянки площею 2,0356 га, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район. Соколівська сільська рада, з кадастровим номером: 3221487400:02:008:0091.

При цьому, позивач вказує, що обробляє таку земельну ділянку самостійно, і такі доводи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не були заперечені або спростовані відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлова будівля, картоплесховище, яка належить позивачу, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішенням № 0060218-2408-1027 від 27.02.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073, 60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.02.2023 №0060218-2408-1027.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 073, 60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.