Рішення

від 28.04.2025 по справі 640/14431/22

ЛУТУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/14431/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 серпня 2022 року № 0178450707, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 30600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано і з істотним порушенням вимог чинного законодавства України, що порушує гарантовані права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню, як протиправне.

Позивач вказує, що відповідач стверджує про порушення позивачем правил обліку та застосовує санкцію, передбачену пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом.

Позивач зазначає, що норми Податкового кодексу України не встановлюють строки взяття на облік за неосновним місцем реєстрації, що, в свою чергу, виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на строки, встановлені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588), позивач вважає помилковими, оскільки санкція статті 117 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно кодексом.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що неподання позивачем в порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Порядком № 1588, заяви за формою 20-ОПП і є неподання заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 8.4 Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто в Порядку № 1588 є строки виключно для повідомлення про об`єкт оподаткування (яких в Податковому кодексу України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об`єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже, не повідомлення про об`єкти оподаткування не є підставою для відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того, про незаконний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за твердженням позивача, свідчить і той факт, що заборонено застосування санкцій, передбачених пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, на час строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 52-1 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік порушень податкового законодавства, вчинених протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), за які чинним законодавством дозволяється застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 630 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» термін дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) продовжено до 31 серпня 2022 року.

Таким чином, притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України відбулося, як за порушення строків передбачених не Податковим кодексом України, а Порядком № 1588, так і під час встановленого чинним законодавством строку дії карантину - з 1 березня 2020 року по 31 серпня 2022 року.

Підстава застосування фінансової санкції до позивача, а саме порушення пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, не була предметом фактичної перевірки, позаяк не стосується здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування підакцизних товарів, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За змістом підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України обов`язковою підставою для призначення проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Однак, наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 7 грудня 2021 року № 3557 не містить посилання на будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства чи інші законні підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки позивача.

Отже, резюмує позивач, правова підстава для проведення фактичної перевірки діяльності позивача відсутня.

Незаконність підстав проведеної перевірки кореспондує свою ознаку протиправності на її результат. Закономірним наслідком протиправних дій з боку контролюючого органу стало застосування відповідачем до платника податку відповідальності поза межами своїх повноважень, які передбачені Податковим кодексом України.

Як слідує з акта перевірки від 16 грудня 2021 року № 001141 (за даними відповідача акту присвоєно новий номер № 10958/03-20-07-05/13378964), порушень чинного законодавства за предметом фактичної перевірки податковим органом не встановлено, але поряд з цим зафіксовано порушення, які не належать до питань, що входять до предмета фактичної перевірки.

Повивач акцентує увагу суду на тому, що відповідач під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не у межах повноважень контролюючого органу та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому має чітко виражений характер протиправного та підлягає скасуванню, оскільки:

притягнув позивача до відповідальності за порушення строків подання заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, які не передбачені Податковим кодексом України;

застосовує до позивача штрафні санкції, застосування яких тимчасового обмежено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19);

допустив процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки, зокрема відсутність у наказі про призначення перевірки посилання на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства;

застосовує до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, поза межами власних повноважень, оскільки встановлення факту несвоєчасного подання 20-ОПП не охоплювалось предметом перевірки;

з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо встановити, з яких підстав визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій (чому саме така кількість порушень, чому самі ці факти відсутності повідомлення 20-ОПП визначені відповідачем як порушення), за яке саме порушення до позивача застосовано штрафні санкції та відповідно до якої норми (Порядку № 1588 чи Податкового кодексу України) визначено їх розмір, тобто відсутня юридична кваліфікація.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління ДПС у м. Києві адміністративний позов не визнало, про що до Окружного адміністративного суду міста Києва подало відзив на позовну заяву без дати та номеру, який зареєстровано в суді 3 жовтня 2022 року за № 0314/92199/22.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подана відповідь на відзив від 11 жовтня 2022 року б/н.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п`ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 цю справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року:

прийнято адміністративну справу до провадження;

розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), повторно розпочавши розгляд справи по суті;

запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по цій справі повідомити суду про таке протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень;

зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):

відзив на позовну заяву у вигляді, придатному для сприйняття його змісту, та копії всіх матеріалів спірної фактичної перевірки (наказ про проведення фактичної перевірки, направлення на перевірку, акт фактичної перевірки зі всіма додатками), які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів);

додаткові письмові пояснення щодо підстав проведення спірної фактичної перевірки разом з документами, що підтверджують наявність підстав, передбачених підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та зазначених у наказі Головного управління ДПС у Волинській області від 07 грудня 2021 року № 3557 «Про проведення фактичної перевірки».

Ухвалу від 24 лютого 2025 року про прийняття адміністративної справи до провадження в електронному вигляді направлено позивачу до електронного кабінету за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 24 лютого 2025 року, судом повідомлення про доставлення електронного документа до електронного кабінету також отримано 24 лютого 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до електронного кабінету учасника процесу.

Правом на подання суду додаткових пояснень позивач не скористався.

6 березня 2025 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від відповідача надійшли:

відзив на позовну заяву від 6 березня 2025 року у вигляді, придатному для сприйняття його змісту, та копії матеріалів спірної фактичної перевірки (наказ про проведення фактичної перевірки, направлення на перевірку, акт фактичної перевірки зі всіма додатками), які придатні для сприйняття їх змісту;

додаткові пояснення у справі від 6 березня 2025 року.

У відзиві на позовну заяву від 6 березня 2025 року відповідач зазначив, що суть фактичної перевірки у спірних правовідносинах полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб`єкт не отримав відповідної ліцензії. В ході перевірки було проаналізовано дані журналу обліку надходження і відпуску пального форми 31-НП в розрізі конкретних автомобілів, які заправлялись на даному місці зберігання пального за період з 30 вересня 2020 року по 16 листопада 2021 року. За результатами проведеного аналізу встановлено, що підприємством не подано повідомлення за формою № 20-ОПП щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» 62-х одиниць рухомого майна (згідно з додатком до акта перевірки, яке використовувалось у господарській діяльності, чим було порушено пункт 22.1 статті 22, пункт 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пункт 8.4 розділу VIII Порядку № 1588.

Під час розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2022 року № 0005620707 встановлено, що штраф за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП по об`єктам рухомого майна (31 одиниця транспортних засобів) застосовано поза межами строків, визначених пунктом 114.1 статті 114, статті 102 Податкового кодексу України, а саме після сплину 1095 днів та (1 одиниця транспортного засобу) з датою реєстрації 15 жовтня 2020 року, тобто під час винесення податкового повідомлення-рішення частково не враховано положення пункту 52 підрозділу 10 Податкового кодексу України. На підставі вищенаведеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2022 року № 0005620707 скасовано частково та винесено податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2022 року № 0178450707.

У додаткових поясненнях у справі від 6 березня 2025 року відповідач виклав заперечення проти позову, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (ідентифікаційний код 13378964, місцезнаходження: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36) у встановленому законом порядку зареєстровано юридичною особою (основний вид економічної діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт) та як платник податків перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Святошинському районі (Святошинський район м. Києві, код органу: 44116011), про що свідчать виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2021 року № 84640819515 та відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 лютого 2025 року № 1138356.

На час виникнення спірних правовідносин Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» мало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 3 вересня 2020 року за № 03100414202000771, видану Головним управлінням ДПС у Волинській області на адресу місця зберігання: Волинська область, Любомльський район, с. Вишнів, вул. Київська, буд. 42 (загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10000).

Наказом Головного управління ДПС у Волинській області від 7 грудня 2021 року № 3557 «Про проведення фактичної перевірки», керуючись підпунктами 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, з метою контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових та касових операцій, оформлення роботодавцем трудових відносин з працівниками (найманими особами), здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, визначено:

1) забезпечити проведення фактичної перевірки автозаправочної станції (АЗС)/місця зберігання пального за адресою: Ковельський район (бувший Любомльський), с. Вишнів, вул. Київська, буд. 42, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 2 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», від 5 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148;

2) перевірку провести протягом 10 діб, починаючи з 7 грудня 2021 року за період діяльності платника податків (суб`єкта господарювання), з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, по дату завершення фактичної перевірки.

Копію наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 7 грудня 2021 року № 3557 «Про проведення фактичної перевірки» отримали 7 грудня 2021 року охоронець підприємства ОСОБА_1 та диспетчер ОСОБА_2 , що підтверджується їх власноручними написами на копії наказу, який надано відповідачем на вимогу суду у складі матеріалів спірної фактичної перевірки разом з відзивом на позовну заяву від 6 березня 2025 року.

У період з 7 грудня 2021 року по 16 грудня 2021 року посадовими особами Головного управління ДПС у Волинській області на підставі направлень на перевірку від 7 грудня 2021 року №№ 3858/03-20-07-05, 3859/03-20-07-05, 3860/03-20-07-05 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - автозаправочної станції (АЗС)/місця зберігання пального за адресою: Ковельський район, с. Вишнів, вул. Київська, буд. 42, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле», наслідки якої оформлено актом від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964, який надано відповідачем на вимогу суду у складі матеріалів спірної фактичної перевірки разом з відзивом на позовну заяву від 6 березня 2025 року.

Направлення на перевірку від 7 грудня 2021 року №№ 3858/03-20-07-05, 3859/03-20-07-05, 3860/03-20-07-05 пред`явлені 7 грудня 2021 року охоронцю підприємства Коцурі Анатолію Анатолійовичу, що підтверджується його власноручним написом на копіях означених направлень на перевірку, які надані відповідачем на вимогу суду у складі матеріалів спірної фактичної перевірки разом з відзивом на позовну заяву від 6 березня 2025 року.

Згідно актом Головного управління ДПС у Волинській області від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964 перевіркою встановлено порушення пункту 8.4 розділу VIII Порядку № 1588.

Відповідно до аркушу-вставки до матеріалів фактичної перевірки (бланк акта № 001141):

в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що за адресою: с. Вишнів Ковельського району по вулиці Київська, 42, знаходиться дві ємкості для зберігання та відпуску пального об`ємом 10 куб. м, обладнані відповідними паливно-роздавальними колонками. Шляхом проведення замірів залишків пального у ємкостях встановлено, що в одній з них знаходиться дизельне пальне в кількості 1100 л (друга ємкість не використовується, пальне в ній відсутнє);

диспетчеру підприємства було вручено вимогу про надання документів для перевірки. Документи, зазначені у вимозі, надавались перевіряючим електронною поштою. Зокрема: ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 03100414202000771 (термін дії ліцензії з 20 вересня 2020 року до 20 вересня 2025 року), акт введення в експлуатацію обладнання від 30 вересня 2020 року (в т. ч. паливний рівнемір, паливно-роздавальна колонка із системою електронної ідентифікації, резервуар для палива ємністю 10 куб. м) та журнал обліку надходження і відпуску пального форми 31-НП із зазначенням постачальника пального, номерних знаків автомобілів, що заправлялись пальним на даному об`єкті, та кількістю відпущеного пального в розрізі кожного автомобіля. Заправка пальним здійснюється виключно автомобілів підприємства «Компанія «Транспеле» через застосування водіями вантажних автомобілів електронних чіпів, закріплених за кожним конкретним автомобілем;

в ході перевірки було проаналізовано дані журналу обліку надходження і відпуску пального форми 31-НП в розрізі конкретних автомобілів, які заправлялись на даному місці зберігання пального за період з 30 вересня 2020 року по 16 листопада 2021 року. За результатами проведеного аналізу встановлено, що підприємством не подано повідомлення за формою № 20-ОПП (додаток 1 до Порядку), щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» 62-х одиниць рухомого майна (згідно з додатком до акта перевірки 1), яке використовувалось у господарській діяльності, чим було порушено пункт 22.1 статті 22, пункт 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пункт 8.4 розділу VIII Порядку № 1588.

У додатку 1 до акта від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964 наведений реєстр автомобілів, які проводили заправку дизельним паливом на автозаправочній станції по місцю зберігання пального за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Вишнів, вул. Київська, буд. 42, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле».

В означеному переліку вказано 62 вантажних автомобіля, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле», з зазначенням марки та моделі транспортного засобу, дати реєстрації, діючих СпР/ТТ та реєстраційних номерів.

Акт від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964 отриманий та підписаний диспетчером Каменчук Русланою Миколаївною, в присутності якої проводилась фактична перевірка, без зауважень до акта перевірки та перевіряючих.

На підставі акта від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2022 року № 0005620707, яким за порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 63240,00 грн.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) штраф у сумі 63240,00 грн застосований за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП по 62-х об`єктах (1020,00 грн х 62).

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10 січня 2022 року № 0005620707 разом з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) направлено позивачу рекомендованим листом та отримано платником податків 12 січня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 0315126274174.

Рішенням від 10 серпня 2022 року за № 8934/6/99-00-06-03-01-06 Державна податкова служба України задовольнила частково скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле», скасувала податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10 січня 2022 року № 0005620707 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 32640,00 грн, а в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

Підставою для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10 січня 2022 року № 0005620707 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 32640,00 грн стало те, що штраф за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП по об`єктам рухомого майна (31 одиниця транспортних засобів) застосовано поза межами строків, визначених пунктом 114.1 статті 114, статті 102 Податкового кодексу України, а саме після сплину 1095 днів та (1 одиниця транспортного засобу) з датою реєстрації 15 жовтня 2020 року, тобто під час винесення податкового повідомлення-рішення частково не враховано положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

На підставі акта від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964 та рішення Державної податкової служби України від 10 серпня 2022 року за № 8934/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2022 року № 0178450707, яким за порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 30600,00 грн.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) штраф у сумі 30600,00 грн застосований за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП по 30-ти об`єктах (1020,00 грн х 30).

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 серпня 2022 року № 0178450707 разом з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) направлено позивачу рекомендованим листом та отримано платником податків 26 серпня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 0315126919051, поштовий конверт та інформація щодо відстеження поштового відправлення на вебсайті АТ «Укрпошта»

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 серпня 2022 року № 0178450707, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 30600,00 грн, позивач просить визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (тут і надалі посилання на норми Податкового кодексу України наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Загальні положення щодо обліку платників податків визначає стаття 63 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 63.1 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок № 1588 (тут і надалі посилання на норми Порядку № 1588 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII «Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням» Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Положеннями пункту 8.2 розділу VIII «Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням» Порядку № 1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі. Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 8.4 розділу VIII «Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням» Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП наведено у додатку 10 до Порядку № 1588.

Основною метою запровадження повідомлення форми № 20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). Повідомлення за формою № 20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

Судом встановлено і не заперечується позивачем, що останній використовує у межах господарської діяльності 62 вантажних автомобіля, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» та вказані у додатку 1 до акта від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964. На вказані об`єкти рухомого майна позивач не подав до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП.

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час застосування штрафних санкцій) неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Суд зазначає, що оскільки платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою № 20-ОПП про кожний об`єкт оподаткування та/або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, то штрафна санкція на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України розраховується за кожний об`єкт, щодо якого не було подано відповідне повідомлення.

Встановлені у пункті 8.4 розділу VIII «Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням» Порядку № 1588 правила, які набрали чинності лише 27 липня 2020 року, щодо можливості подання узагальнюючої інформації про однотипні об`єкти в одному повідомленні за формою 20-ОПП не означають, що штрафна санкція розраховується виходячи з кількості не поданих узагальнюючих повідомлень. Право узагальнювати інформацію належить саме платнику податків, а не контролюючому органу під час вирішення питання розміру штрафних санкцій.

Пунктом 113.1 статті 113 Податкового кодексу України регламентовано, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (пункт 113.3 статті 113 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України:

контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (абзац перший);

у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення (абзац третій).

З огляду на наведене, контролюючий орган має право накласти штраф за не подання платником податків повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Разом з цим, відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені положення Податкового кодексу України, застосування штрафу за неподання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП щодо автомобільних транспортних засобів, наведених у додатку 1 до акта від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964 за порядковими номерами 1-31, неможливе через закінчення до 18 березня 2020 року строків давності - 1095 днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

Пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Неподання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП не входить до переліку порушень податкового законодавства, вчинених протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), за які застосовуються штрафні санкції.

Отже, штраф за неподання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП щодо автомобільного транспортного засобу, наведеного у додатку 1 до акта від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964 за порядковим номером 62, вчинене позивачем протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), в силу прямих приписів пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не застосовується.

Оскільки матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано факт неподання ним як платником податків повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП щодо 30 автомобільних транспортних засобів, наведених у додатку 1 до акта від 16 грудня 2021 року за № 10958/03-20-07-05/13378964 за порядковими номерами 32-61, протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, і такі порушення податкового законодавства вчинені платником податків до 1 березня 2020 року, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 серпня 2022 року № 0178450707, яким за порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 30600,00 грн (1020,00 грн х 30) за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП по 30-ти об`єктах рухомого майна (30 автомобільних транспортних засобах).

У постановах від 18 листопада 2022 року у справі № 824/1298/18-а, від 28 вересня 2022 у справі № 160/3561/20, від 4 травня 2022 року у справі № 160/12341/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/2155/20, від 3 червня 2021 року у справі № 640/7244/19, від 20 травня 2021 року у справі № 560/3008/19, від 21 липня 2020 року у справі № 826/14197/17 Верховний Суд виходив з того, що встановлений факт неподання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

В постанові від 4 квітня 2023 року у справі № 120/15979/21-а Верховний Суд зазначив, що його практика зі спірного у цій справі першого питання (правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині висновків про порушення позивачем обов`язку з подання повідомлення за формою 20-ОПП на кожний об`єкт рухомого і нерухомого майна і застосовність пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України для притягнення платника податків до відповідальності за таке порушення) є сформованою і усталеною, а підстави для відступлення від неї, які наведені скаржником у касаційній скарзі, є необґрунтованими.

Щодо доводів позовної заяви про недотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства при призначенні та проведенні спірної фактичної перевірки, що має наслідком визнання перевірки незаконною та призводить до неможливості використання її результатів, суд зазначає таке.

Абзацами першим, другим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений у статті 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7 статті 80 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10 статті 80 Податкового кодексу України).

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з абзацом другим пункту 81.3 статті 81 Податкового кодексу України керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Суд зазначає, що встановлені главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 73, 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Водночас суд зазначає, що наявні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, ухвалених у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. У цих постановах Верховний Суд сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні (підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у взаємозв`язку із статтею 81 Податкового кодексу України) під час розгляду подібних спорів.

Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах Податкового кодексу України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 Податкового кодексу України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

В наказі від 7 грудня 2021 року № 3557 «Про проведення фактичної перевірки» поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України контролюючий орган вказав, що підставою для проведення перевірки слугувала саме друга з передбачених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України підстава для проведення перевірки («здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального»).

Разом з цим, контролюючий орган не довів суду наявність підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, для проведення спірної фактичної перевірки - наявність/отримання інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування щодо можливого порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З огляду на усталену і сформовану позицію Верховного Суду з питання застосування підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України і пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, враховуючи, що наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 7 грудня 2021 року № 3557 «Про проведення фактичної перевірки» відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, твердження позивача про відсутність правових підстав для проведення спірної фактичної перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: […] фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Спірна фактична перевірка проведена контролюючим органом з дотриманням приписів пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Враховуючи норми Податкового кодексу України щодо предмету камеральних, документальних та фактичних перевірок, суд зазначає, що факт неподання або несвоєчасного подання платником податків до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП можливо встановити лише шляхом проведення документальної (планової або позапланової; виїзної або невиїзної) або фактичної перевірок.

Оскільки зазначене порушення встановлено контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері регулювання виробництва і обігу пального під час аналізу даних журналу обліку надходження і відпуску пального форми 31-НП в розрізі конкретних автомобілів, які заправлялись на місці зберігання пального за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Вишнів, вул. Київська, буд. 42, за період з 30 вересня 2020 року по 16 листопада 2021 року, суд відхиляє твердження позивача, що встановлене контролюючим органом порушення виходить за межі предмету перевірки.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Разом з тим, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 серпня 2022 року № 0178450707, яким за порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 30600,00 грн, відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги належить залишити без задоволення.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2481,00 грн покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (ідентифікаційний код 13378964, місцезнаходження: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська