Рішення

від 29.04.2025 по справі 420/2174/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/2174/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ОГОЛЮК (с.Доброолександрівка, Овідіопольський район, Одеська область, 67834) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (вул.Антоновича,51, м.Київ, 03150) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «ОГОЛЮК» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів від 10.12.2024 року ПШ №114727, ПШ №114728, ПШ №114729, ПШ №114730;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) на користь на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОГОЛЮК» (код ЄДРПОУ 40636981) судові витрати.

Позовну заяву мотивовано тим, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки відповідачем не виконано обов`язки контролюючого органу відповідно до приписів Порядку №1567, а саме повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення.

27.01.2025 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

29.01.2025 року позивачем були усунені недоліки по справі.

Ухвалою суду від 03.02.2025 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли у відповідності до Закону України Про автомобільний транспорт, на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваних постанов.

Позивачем надано відповідь на зазначений відзив в якому позивач наполягав на задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Оголюк» є суб`єктом господарювання, основними видами діяльності якого є: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 38.11 Збирання безпечних відходів; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 71.20 Технічні випробування та дослідження.

23.10.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.10.2024 № НР 000528 на а/д місцевого значення О 121003 Хащувате-Чемерпіль-вихід на а/д М-05, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки MAN TGS 18.400, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки SCHWARZMUELLER, номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , автомобільним перевізником виступав позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритного контролю, встановлено порушення Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 23.10.2024 № РН-0001349 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 39,10 тон (25,3 тон вага вантажу згідно накладної, а також 7,6 тон та 6,2 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 62,9 %.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 23.10.2024 № АР013257.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2024№ АР 013257 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.12.2024 № ПШ 114730 якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000 грн.

23.10.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.10.2024 № НР 000528 на а/д місцевого значення О 121003 Хащувате-Чемерпіль-вихід на а/д М-05, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки MAN TGХ 24.480, державний номерний знак НОМЕР_3 та напівпричіп марки CARNEHH, номерний знак НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 , автомобільним перевізником виступав позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритного контролю, встановлено порушення Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 23.10.2024 № РН-0001351 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 40,038 тон (25,46 тон вага вантажу згідно накладної, а також 8,01 тон та 6,56 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 66,8 %.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 23.10.2024 № АР013258.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2024 № АР 013258 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.12.2024 № ПШ 114729 якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000 грн.

23.10.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.10.2024 № НР 000528 на а/д місцевого значення О 121003 Хащувате-Чемерпіль-вихід на а/д М-05, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки MAN TGA 18.440, державний номерний знак НОМЕР_5 та напівпричіп марки SCHWARZMUELLER, номерний знак НОМЕР_6 , водій ОСОБА_3 , автомобільним перевізником виступав позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритного контролю, встановлено порушення Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 23.10.2024 № РН-0001352 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 39,34 тон (25,72 тон вага вантажу згідно накладної, а також 7,45 тон та 6,23 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 64,16 %.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 23.10.2024 № АР 013295.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2024 № АР 013295 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.12.2024 № ПШ 114728 якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000 грн.

23.10.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.10.2024 № НР 000528 на а/д місцевого значення О 121003 Хащувате-Чемерпіль-вихід на а/д М-05, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки MAN TGS 18.440, державний номерний знак НОМЕР_7 та напівпричіп марки LANGENDORF SKS-HS, номерний знак НОМЕР_8 , водій ОСОБА_4 , автомобільним перевізником виступав позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритного контролю, встановлено порушення Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 23.10.2024 № РН-0001350 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 39,7 тон (25,12 тон вага вантажу згідно накладної, а також 7,45 тон та 7,13 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 65,41 %.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 23.10.2024 № АР013294.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2024 № АР 013294 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.12.2024 № ПШ 114727 якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000 грн.

Вважаючи зазначені постанови відповідача протиправними та прийнятими з порушенням нор чинного законодавства позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, визначені повноваження Укртрансбезпеки, яка відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (пп.15.п.5 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі порядок №879).

Згідно з п.1 Порядку №879 цей порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Пунктом 16 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Таким чином, використання у пункті 16 Порядку конструкції «та/або» свідчить про те, що документальний та точний контроль є взаємозамінними або доповнюючими процедурами, залежно від обставин.

Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (п.п.5-1 п.2 Порядку №879).

Згідно з п.п.11 п.2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Статтею першою Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За визначеннями наведеними у ст. 1 Закону №2344-III:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв;

вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2024 у справі №440/8156/23 зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом з наданих відповідачем матеріалів перевірки встановлено, що у спірному випадку під час проведення перевірки зафіксовано перевищення вагових параметрів транспортного засобу на 62,9 %, 66,8 %, 64,16 %, 65,41 %.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку №879).

Відповідно до пункту 16 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879).

В свою чергу, документальний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 51 пункту 2 Порядку №879 являє собою визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Натомість, точний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 11 пункту 2 вказаного Порядку визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Таким чином, документальний контроль це складова габаритно-вагового контролю, який застосовується самостійно або у сукупності із точним контролем.

Документальний контроль передбачає дослідження документів, які супроводжують транспортний засіб та в яких міститься інформація про власну масу транспортного засобу та масу вантажу. Документальний контроль може проводитись поза межами пункту контролю. Метою такого контролю, як і точного контролю, є встановлення наявності перевищення нормативних габаритно-вагових норм.

Суд звертає увагу, що зважування транспортного засобу на пересувних або стаціонарних пунктах ГВК передбачено Порядком №879 лише при точному габаритно-ваговому контролі. І лише при точному ГВК формується чек зважування.

Відповідно до пункту 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення; посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

З огляду на зазначене, проведення документального габаритно-вагового контролю не обмежується виключно зонами габаритно-вагового контролю (стаціонарний чи пересувний пункт ГВК) та може бути здійснено у будь- якому місці зупинки транспортного засобу для проведення рейдової перевірки відповідно до положень Порядку №1567.

Водночас, в контексті доводів Позивача про недоведеність факту перевищення габаритно-вагових норм транспортним засобом з огляду на відсутність в матеріалах справи довідки про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, яка є належним і допустимим доказом здійснення габаритно- вагового контролю згідно Порядку №897 та зі 100% точністю визначає вагу вантажу та самого авто, варто звернути увагу на помилковість вказаних тверджень та їх невідповідність фактичним обставинам справи.

Так, пунктом 18 Порядку №879 чітко визначені місця, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю в яких складається та видається довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, а саме стаціонарний або пересувний пункт ГВК.

Натомість, 23.10.2024 року документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача відповідно до пункту 6 Порядку №879 проводився поза межами зони габаритно-вагового контролю (стаціонарний чи пересувний пункт ГВК), а тому у посадових осіб Відповідача відповідно до пункту 18 Порядку №879 був відсутній обов`язок складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

При цьому, у спірних правовідносинах було проведено саме документальний габаритно-ваговий контролю (додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу) та безпосередньо зважування транспортного засобу з використанням вагового обладнання не проводилося.

В свою чергу, за своєю суттю та призначенням довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю покликана засвідчувати результати точного габаритно- вагового контролю, проведеного шляхом фактичного зважування транспортного засобу, та згідно затвердженої форми має містити відомості про найменування та місце розташування пункту ГВК, а також зафіксований розподіл осьового навантаження.

Натомість, за відсутності факту зважування транспортного з використанням вагового обладнання та проведення документального габаритно-вагового контролю поза межами пунктів ГВК (стаціонарного та пересувного) складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю не здійснюється.

Відповідно, належним та допустимим доказом факту порушення габаритно-вагових норм у випадку проведення документального габаритно-вагового контролю є саме товарно-транспортна накладна чи інший визначений законом документ на вантаж та реєстраційні документи на транспортний засіб із вказівкою його повної маси.

Відповідно до п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу 14.10.1997 №363 (далі Правила №363) основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до ст. 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ТТН або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, Порядком № 879 передбачено проведення документального габаритновагового контролю та точного габаритно-вагового контролю.

При цьому, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Тобто, документальний габаритно-ваговий контроль здійснено шляхом додавання маси вантажу у кожному з випадків та власної маси ТЗ, вказаної в реєстраційних документах (13 тон), без використання зважувального обладнання.

Судом з наданих відповідачем матеріалів перевірки встановлено, що у спірному випадку під час проведення перевірки зафіксовано перевищення вагових параметрів транспортного засобу на 62,9 %, 66,8 %, 64,16 %, 65,41 %.

Отже, у цьому випадку наявне порушення, встановлення якого призвело до притягнення позивача до відповідальності.

Крім того суд зазначає, що організація заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідних автомобільних дорогах, зокрема, в частині встановлення відповідних дорожніх знаків, покладається на інші державні органи та органи місцевого самоврядування та виходить за межі повноважень Укртрансбезпеки, визначених Положенням № 103.

Розпорядженням Кіровоградської обласної військової адміністрації від 27.12.2024 № 14-17-Р, затверджено перелік обласних автомобільних доріг загального користування місцевого значення Одеської області, у тому числі ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, до зазначеного переліку включено автомобільну дорогу О-121003.

Відсутність на ділянці дороги, якою рухався водій Позивача дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо заборони руху, не спростовує вищевикладені висновки, оскільки законодавством не передбачено встановлення дорожнього знаку щодо позначення дороги як дороги місцевого значення та перелік таких доріг затверджується відповідною обласною державною адміністрацією один раз на три роки. Крім того, дорогою місцевого значення О-121003 в цілому не заборонений проїзд вантажного транспорту з перевищенням вагових обмежень, однак для такого проїзду вимагається дозвіл на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тоді як відповідно до аналізу положень глави 3 Заборонні знаки Правил дорожнього руху заборонні знаки встановлюють повну заборону проїзду транспортних засобів із перевищенням, зокрема маси такого транспортного засобу або навантаження на вісь, у тому числі й за наявності відповідного дозволу на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тобто позначають повну заборону руху такого транспортного засобу на ділянці дороги, де встановлений відповідний дорожній знак.

Таким чином, відсутність дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо початку та кінця населеного пункту не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху та статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за недотримання яких передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

З огляду на викладене та надані до суду докази позивачем не спростовано висновка контролюючого органу, щодо здійснення перевезення вантажу з порушенням габаритно-вагових норм.

Стосовно доводів позивача про неповідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п. 26 Порядку № 1567).

Згідно з матеріалами справи повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або Кодексу України про адміністративні правопорушення від 19.11.2024 було направлено працівниками Укртрансбезпеки позивачу за адресою: вул. Ювілейна, 27, с. Доброолександрівка, Овідіопольський район, Одеська область, 68501, а розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту відбувся 10.12.2024. Зазначена адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно відомостей з офіційного веб-сайту АТ Укрпошта, поштове відправлення з трек-номером 0600985651091 прийнято до відправки 20.11.2024, прибуло до поштового відділення - 28.11.2024, проте вручено було лише 17.12.2024.

Так, повідомлення про розгляд справи завчасно прибуло до точки видачі-доставки 28.11.2024, а розгляд справи було призначено на 10.12.2024 (сформований трекінг відправлень надаємо разом з відзивом та іншими матеріалами справи).

Тобто, позивача було належним чином завчасно повідомлено про розгляд справи, отримання запрошення позивачем лише 17.12.2024 зумовлено не об`єктивними обставинами, а суб`єктивною поведінкою позивача.

Крім того, позивач повинен використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, щодо вірності якої позивач не заперечує, не може бути розцінено як порушення прав позивача.

Згідно зі статтею 15 Закону України Про поштовий зв`язок національний оператор, яким є Акціонерне товариство Укрпошта (розпорядження Кабінету Міністрів України № 10-р від 10 січня 2002 року Про національного оператора поштового зв`язку), забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв`язку за переліком.

Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку № 270 від 05 квітня 2009 року (далі Правила № 270), національний оператор поштового зв`язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв`язку належать послуги з пересилання поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих.

Відповідно до пункту 2 Правил № 270, реєстроване поштове відправлення поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку; штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень.

Відтак, реалізуючи свої повноваження, Укртрансбезпека направляє рекомендованою кореспонденцією лист з запрошенням на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Інформацію, в тому числі номер ідентифікатора, за яким можна відстежити стан пересилання, щодо таких відправлень містить відповідний чек поштового відправлення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку, відносини між ними, визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270).

Так, пунктом 2 Правил № 270 передбачено, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

У пункті 99 Правил № 270 зазначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідно до пункту 105 Правил № 270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Згідно з пунктом 106 Правил № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою Вручити особисто, внутрішнього рекомендованого листа з позначкою Судова повістка одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Отже рекомендоване поштове відправлення, адресоване фізичній особі, вручається працівником об`єкта поштового зв`язку адресату після пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або повнолітньому члену сім`ї адресата у разі надання документа, що підтверджує їх родинні зв`язки чи спільне проживання. Повідомлення про вручення поштового відправлення має містити інформацію про дату вручення поштового відправлення та прізвище одержувача.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 487/5843/17 та від 14 грудня 2022 року справі № 718/917/20.

Таким чином особистому врученню одержувачу згідно з Правилами № 270 підлягають лише поштові відправлення з позначкою Вручити особисто, а підпис одержувача, окрім зазначення його прізвища та дати отримання повідомлення, має бути у разі вручення поштового відправлення з позначкою Вручити особисто та рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.

У разі вручення рекомендованого повідомлення без спеціальних позначок, достатнім є зазначення прізвища одержувача та дати отримання повідомлення, яке окрім одержувача особисто може бути вручене також будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

За таких обставин, належним підтвердженням вручення такого поштового відправлення особі достатнім є зазначення працівником об`єкта поштового зв`язку на бланку повідомлення про вручення прізвище одержувача та дати отримання такого повідомлення.

На повідомленнях є підписи працівника відділення поштового зв`язку, який перевіряв особу одержувача, а також відбиток штампу поштового відділення, що відповідає положенням Правил № 270.

Добросовісне виконання працівниками оператора поштового зв`язку акціонерного товариства Укрпошта своїх службових обов`язків, у цьому випадку, презюмується, тоді як докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 565/875/19, від 22.07.2021 у справі № 755/12002/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 1519/2-4031/11.

З огляду на викладене відповідачем відповідно до норм чинного законодавства вчинялися дії щодо завчасного повідомлення позивача про розгляд справи Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що спірна постанова є правомірною, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ОГОЛЮК (с.Доброолександрівка, Овідіопольський район, Одеська область, 67834) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (вул.Антоновича,51, м.Київ, 03150) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.