Рішення

від 29.04.2025 по справі 420/2754/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/2754/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому позивач просить:

- Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів: UA500100/2024/000015/1 від 10.12.2024, UA500100/2024/000016/1 від 10.12.2024.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані Позивачем документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку із прийняттям оскаржуваних рішень про коригування та картки відмови, на Позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав Позивача, які підлягають захист з огляду на наступні обставини.

Процесуальні дії

Ухвалою від 31.01.2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання по справі на 10.03.2025 року о 12:00 годині.

14.02.2025 року до суду за вхід. №ЕС/14232/25 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією ((МД) №24UA500100014193U1, № 24UA500100014194U0 від 06.12.2024 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

Ухвалою суду від 29.04.2025 року відмовлено у клопотанні представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

21.12.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» (адреса: 03039, Україна, м. Київ, вул. Деміївська, буд.16, прим. 1) зареєстроване як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 35632414).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» веде господарську діяльність по таким видам економічної діяльності, як: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» (покупцем) та іноземною компанією «JANMIL Sp.z.o.o.» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт №09/18/24 від 18.09.2024 року предметом якого є зобов`язання продавця продати, а покупця придбати товар, а саме: напівпричепи самоскиди для перевезення вантажів згідно технічної специфікації.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАН ПЛЮС» (виконавець) було укладено договір з організації перевезень №26/01/2023 від 26.01.2023 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України та поза її межами, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку передбаченому даним Договором, а також в порядку передбаченому Конвенціями, які регулюють дані відносини.

Відповідно до п. 2.1. Договору транспортні послуги перевезення вантажу здійснюються автомобільним транспортом Виконавця, що належить йому на праві приватної власності/оренди або від його імені транспортом, що належить третій особі з правом здійснення перевезення небезпечних вантажів. Послуги з перевезень надаються Виконавцем лише на підставі письмових заявок Замовника (яки направляються на E-mail: tavitav@ukr.net, або усно), які Замовник подає за 12 годин до початку завантаження.

Розділом 4 Договору №26/01/2023 визначений порядок розрахунків.

Вартість послуг за Договором узгоджується Сторонами на підставі наданої Замовником та погодженої Виконавцем Заявки на перевезення. (п. 4.1. Договору)

За перевезення вантажу (як в цілому так і за перевезення окремої партії вантажу) Замовник сплачує Виконавцеві плату у розмірі вартості перевезення, що відображена в актах приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг та на підставі наданих рахунків на оплату. Розрахунки за послуги здійснюються Замовником в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. (п. 4.2. Договору)

Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця, протягом семи банківських днів після отримання від Виконавця належним чином оформлених в оригіналі рахунка-фактури, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем в оригіналах. (п. 4.3. Договору)

На виконання договірних зобов`язань за договором №09/18/24 від 18.09.2024 року, було узгоджено наступні поставки товару відповідно до інвойса:

- Інвойс №2024/0273 від 22.10.2024 року, на поставку напівпричепа самоскида для перевезення вантажів, 25 м3. Тип NWD, календарний рік виготовлення - 2024, у комплектації згідно технічної специфікації (додаток №1). Виробник - JANMIL SP, ZOO. Тип-NWD. Країна виробництва - PL загальною вартістю 28400 EUR., оплату за яку відбулася на умовах 30% передоплати («ZALICZKA») та з умовою поставки EXW.

Відповідно до банківських платіжних документів, що стосується товару №272 від 25.09.2024 року сплачено аванс 17040 EUR.

Відповідно до банківських платіжних документів, що стосується товару №273 від 22.10.2024 року сплачено залишок суми 39760 EUR.

02.12.2024 року ТОВ «АВТОМАН ПЛЮС» складена довідка №02/12/24-1 про вартість по доставці напівпричепу JANMIL шасі (VIN) НОМЕР_1 , за маршрутом Piotrkow Tribunalski (Польша) до прикордонного переходу Vysne Nemecke (Словакия) / Ужгород (Україна) складає: 56192 грн (640 км), та 9658 грн (1020 км) з Ужгорода до Одеси. Договір № 26/01/2023 від 26.01.2023 р. Реєстраційний номер а/м SUB33E, водій ОСОБА_1 . Вантаж не застраховано.

02.12.2024 року ТОВ «АВТОМАН ПЛЮС» складена довідка №02/12/24-2 про вартість по доставці напівпричепу JANMIL шасі (VIN) НОМЕР_2 , за маршрутом Piotrkow Tribunalski (Польша) до прикордонного переходу Vysne Nemecke (Словакия) / Ужгород (Україна), яка склала: 56192 грн (640 км), та 9658 грн (1020 км) з Ужгорода до Одеси. Договір № 26/01/2023 від 26.01.2023 р. Реєстраційний номер а/м НОМЕР_7, водій ОСОБА_2. Вантаж не застраховано.

06.12.2024 року ТОВ «АВТОМАН ПЛЮС» складена калькуляція транспортних витрат №02/12/24-1 відповідно до якої, розрахунок вартості доставки напівпричепу JANMІL шасі (VIN) НОМЕР_1 відбувався наступним чином: вартість 1 км територією Євросоюзу дорівнює 2 євро. Маршрут руху Piotrkow Tribunalski (Польща) до прикордонного переходу Vysne Nemecke (Словаччина) / Ужгород (Україна) дорівнює 640 км пробігу територію Євросоюзу. Розрахунок здійснювався за формулою: Пробіг * Вартість 1 км територією Євросоюзу Таким чином: 640 км * 87,80 (2 євро по курсу НБУ на 02.12.2024р.) = 56 192 грн. Також зазначено, що в Piotrkow Tribunalski (Польща) були отримані митні документи і тільки після цього було дозволено виїзд до Україні. Також повідомляємо, що територія виробництва знаходиться в Nowy Janow (Польща), яке знаходиться на 20 км ближче до прикордонного переходу Vysne Nemecke (Словаччина) / Ужгород (Україна). Враховуючи обставини наведені вище, початковою точкою маршруту обрано Piotrkow Tribunalski (Польща).

06.12.2024 року ТОВ «АВТОМАН ПЛЮС» складена калькуляція транспортних витрат №02/12/24-2 відповідно до якої, розрахунок вартості доставки напівпричепу JANMІL шасі (VIN) SU90212STRMJL1028 відбувався наступним чином: вартість 1 км територією Євросоюзу дорівнює 2 євро. Маршрут руху Piotrkow Tribunalski (Польща) до прикордонного переходу Vysne Nemecke (Словаччина) / Ужгород (Україна) дорівнює 640 км пробігу територію Євросоюзу. Розрахунок здійснювався за формулою: Пробіг * Вартість 1 км територією Євросоюзу Таким чином: 640 км * 87,80 (2 євро по курсу НБУ на 02.12.2024р.) = 56 192 грн. Також зазначено, що в Piotrkow Tribunalski (Польща) були отримані митні документи і тільки після цього було дозволено виїзд до Україні. Також повідомляємо, що територія виробництва знаходиться в Nowy Janow (Польща), яке знаходиться на 20 км ближче до прикордонного переходу Vysne Nemecke (Словаччина) / Ужгород (Україна). Враховуючи обставини наведені вище, початковою точкою маршруту обрано Piotrkow Tribunalski (Польща).

По митній декларації № 24UA500100014193U1.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №24UA500100014193U1 від 06.12.2024 року, відповідно до якої за умовами поставки EXW PL ZALICZKA на митну територію України надійшов товар ТОВ «ЛОГІНТЕХ», а саме:

« товар № 1 - напівпричеп самоскид для перевезення вантажів, 25 м3. Тип NWD, номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2024, у комплектації згідно технічної специфікації (додаток №1). Виробник - JANMIL SP, ZOO. Тип-NWD. Країна виробництва - PL;»

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

- сертифікат відповідності (Certificate of conformity) б/н від 22.10.2024;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2024/0273 від 22.10.2024;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 6828305 від 27.10.2024;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1 (Movement certificate ЕUR.1) № 0107987 від 28.11.2024;

- загальна декларація прибуття № 24UА141001255762Z0 від 28.11.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу№ НОМЕР_3 від 24.10.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 19.11.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 272 від 25.09.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 273 від 22.10.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) №02/12/24-2 від 02.12.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 18.09.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 09/18/24 від 18.09.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 2020-189 від 21.04.2020;

- договір (контракт) про перевезення № 26/01/2023 від 26.01.2023;

- інші некласифіковані документи (фото) від 05.12.2024;

- копія митної декларації країни відправлення № 24PL361010000ХРFА6 від 02.12.2024.

Після подання Позивачем ЕМД, Відповідачем направлено запит (повідомлення) митного органу, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.2 ст.53 МК України. А також митним органом повідомлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

У відповідь на запит митного органу, листом від 09.12.2024 № 09-12, в якому наведені пояснення на спростовання всіх виявлених митним органом розбіжностей, та декларантом надані додаткові документи: калькуляція транспортних витрат №06/12/24-1, №06/12/24-2 від 06.12.2024. переклад копій митних декларацій країни відправлення №24РL361010000XРFА6, №24РL361010000XРМА9, акт звірки за період 01.01.2024-09.12.2024 №09/18/24, виписки з бухгалтерської документації, прайс-листи виробника та документи щодо підтвердження статусу Позивача як офіційного дилера заводу виробника JANMIL Sp.z.o.o.

10.12.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500100/2024/000015/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару «по товару № 1 - 38250 EUR /шт. (МД від 04.09.2023 №UА401020/2023/46149), ніж заявлено декларантом 29682,49 EUR/шт.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

« 1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, що також передбачено п.3 «Порядок розрахунків» договору про перевезення від 01.10.2019 № 10/19 на умовах 100% передплати;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної Складової митної вартості до митного оформлення не надано;

2) декларантом надано документ, що підтверджує вартість перевезення товару та документ, що підтверджує вартість перевезення товару, але жодних документів що підтверджує сплату не надано;

3) декларантом надана копії митної декларації країни відправлення з зазначеними умови поставки ЕХМ NOWY JANOW, що не відповідає відомостями зазначеними у інвойсі ЕХМ ZALICZKA;

4) надана копія митної декларації країни відправлення не завірена належним чином та надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ, тому не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;

5) наданий до митного оформлення банківський платіжний документ за кодом згідно класифікатору 3001, відсутнє посилання до наданого, до митного оформлення інвойс.»

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №24UА500100014358U3 від 11.12.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 75 089,96 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

По митній декларації № 24UA500100014194U0.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 24UA500100014194U0 від 06.12.2024 року, відповідно до якої за умовами поставки CFR на митну територію України надійшов товар ТОВ «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ», а саме:

«- товар № 1 - напівпричеп самоскид для перевезення вантажів, 25 м3. Тип NWD, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2024, у комплектації згідно технічної специфікації (додаток №1). Виробник - JANMIL SP, ZOO. Тип - NWD. Країна виробництва - PL.»

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

- сертифікат відповідності (Certificate of conformity) б/н від 22.10.2024;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2024/0272 від 22.10.2024;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 6828306 від 27.10.2024;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1 (Movement certificate ЕUR.1) № 0107986 від 28.11.2024;

- загальна декларація прибуття № 24UА141001255729Z5 від 28.11.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу№ НОМЕР_5 від 24.10.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 19.11.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 272 від 25.09.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 273 від 22.10.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) №02/12/24-2 від 02.12.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 18.09.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 09/18/24 від 18.09.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 2020-189 від 21.04.2020;

- договір (контракт) про перевезення № 26/01/2023 від 26.01.2023;

- інші некласифіковані документи (фото) від 05.12.2024;

- копія митної декларації країни відправлення № 24PL361010000ХРMА9 від 02.12.2024.

Після подання Позивачем ЕМД, Відповідачем направлено запит (повідомлення) митного органу, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.2 ст.53 МК України. А також митним органом повідомлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

У відповідь на запит митного органу, листом від 09.12.2024 № 09-12-1, в якому наведені пояснення на спростовання всіх виявлених митним органом розбіжностей, та декларантом надані додаткові документи: калькуляція транспортних витрат №06/12/24-1, №06/12/24-1 від 06.12.2024. переклад копій митних декларацій країни відправлення №24РL361010000XРFА6, №24РL361010000XРМА9, акт звірки за період 01.01.2024-09.12.2024 №09/18/24, виписки з бухгалтерської документації, прайс-листи виробника та документи щодо підтвердження статусу Позивача як офіційного дилера заводу виробника JANMIL Sp.z.o.o.

10.12.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500100/2024/000016/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару «по товару № 1 - 38250 EUR /шт. (МД від 04.09.2023 №UА401020/2023/46149), ніж заявлено декларантом 29682,49 EUR/шт.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

« 1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, що також передбачено п.3 «Порядок розрахунків» договору про перевезення від 01.10.2019 № 10/19 на умовах 100% передплати;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної Складової митної вартості до митного оформлення не надано;

2) декларантом надано документ, що підтверджує вартість перевезення товару та документ, що підтверджує вартість перевезення товару, але жодних документів що підтверджує сплату не надано;

3) декларантом надана копії митної декларації країни відправлення з зазначеними умови поставки ЕХМ NOWY JANOW, що не відповідає відомостями зазначеними у інвойсі ЕХМ ZALICZKA;

4) надана копія митної декларації країни відправлення не завірена належним чином та надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ, тому не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;

5) наданий до митного оформлення банківський платіжний документ за кодом згідно класифікатору 3001, відсутнє посилання до наданого, до митного оформлення інвойс.»

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №24UА500100014369U7 від 11.12.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 75 089,96 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи протиправним та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваних позивачем рішеннях №UА500100/2024/000015/1 та №UА500100/2024/000015/1 від 10.12.2024 року про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, що також передбачено п. 3 «Порядок розрахунків» договору про перевезення від 01.10.2019 № 10/19 на умовах 100% передплати;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної Складової митної вартості до митного оформлення не надано;

2) декларантом надано документ, що підтверджує вартість перевезення товару та документ, що підтверджує вартість перевезення товару, але жодних документів що підтверджує сплату не надано;»

Як встановлено судом з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАН ПЛЮС» (виконавець) було укладено договір з організації перевезень №26/01/2023 від 26.01.2023 року.

Розділом 4 Договору №26/01/2023 визначений порядок розрахунків.

Вартість послуг за Договором узгоджується Сторонами на підставі наданої Замовником та погодженої Виконавцем Заявки на перевезення. (п. 4.1. Договору)

За перевезення вантажу (як в цілому так і за перевезення окремої партії вантажу) Замовник сплачує Виконавцеві плату у розмірі вартості перевезення, що відображена в актах приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг та на підставі наданих рахунків на оплату. Розрахунки за послуги здійснюються Замовником в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. (п. 4.2. Договору)

Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця, протягом семи банківських днів після отримання від Виконавця належним чином оформлених в оригіналі рахунка-фактури, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем в оригіналах. (п. 4.3. Договору)

З огляду на вказане, станом на момент митного оформлення товарів, документів на підтвердження сплати вартості перевезення товару не існувало, та такі не могли бути подані на вимогу Відповідача, про що декларант повідомляв митний орган листами № 09-12-1 та № 09-12-2 від 09.12.2024 року.

В той же час в матеріалах справи відсутній договір про перевезення від 01.10.2019 № 10/19 на який посилається Відповідач у спірних рішеннях.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що для митного оформлення товарів разом з ЕМД, а також у відповідь на запити митного органу, листами № 09-12-1 та № 09-12-2 від 09.12.2024 року декларантом надавалися довідки №02/12/24-1 та №02/12/24-2 від 02.12.2024 року про вартість по доставці напівпричепів та калькуляції транспортних витрат №02/12/24-1 та №02/12/24-1 від 06.12.2024 року, складені ТОВ «АВТОМАН ПЛЮС».

Вказане спростовує зауваження, зазначені митним органом в спірних рішеннях, щодо відсутності калькуляції транспортних витрат та документів на підтвердження сплати витрат за перевезення товару.

Таким чином, виявлені митним органом розбіжності є безпідставними, необґрунтованими, які спростовуються наявними у матеріалах справи документами наданими до митного оформлення.

Також у графі 33 оскаржуваних позивачем рішеннях №UА500100/2024/000015/1 та №UА500100/2024/000015/1 від 10.12.2024 року про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 3) декларантом надана копії митної декларації країни відправлення з зазначеними умови поставки ЕХМ NOWY JANOW, що не відповідає відомостями зазначеними у інвойсі ЕХМ ZALICZKA;»

Згідно пунктів 1.1., 3.1. Контракту №09/18/24 від 18.09.2024 специфікації продукції вказуються у Додатках, котрі є невід`ємною частиною даного Контракту, продавець постачає Товар окремими партіями на умовах зазначених у Додатках цього Контракту.

Вказані умови доставки ЕХW зазначені в інвойсах, додатку №1 до контракту №09/18/24 від 18.09.2024 (специфікація).

У додатку №1 до контракту №09/18/24 від 18.09.2024 (специфікація) передбачено умови оплати товару у вигляді передоплати 30% протягом 3 банківських днів з дати підписання цього Додатку та 70% протягом 5 банківських днів з дати офіційного повідомлення про готовність товару до відправлення із заводу виробника.

Термін «ZALICZKA» (з пол. - аванс, передплата) вказаний у інвойсі та ЕМД не є місцем завантаження, а означає сплачений покупцем аванс який становив 8520 євро за одну одиницю товару та відповідає платіжній інструкції в іноземній валюті №272 від 25.09.2024 згідно якої сплата проводилась за дві одиниці товару.

Таким Чином, умови поставки товару ЕХW відповідають наданим до митного оформлення документам.

Також відповідно до п. 12. Контракту №09/18/24 від 18.09.2024 юридичною адресою продавця є Nowy Janow 50, 97-415 Кluki.

У п. 3 додатку №1 до контракту №09/18/24 від 18.09.2024 (специфікація) зазначено умову поставки ЕХW Кluki РОLАND, то відповідає юридичній адресі продавця.

Згідно калькуляцій транспортних витрат №06/12/24-1 від 06.12.2024, №06/12/24-2 від 06.12.2024, складених ТОВ «АВТОМАН ПЛЮС» вбачається що у Piotrkow Tribunalski (Польща) були отримані митні документи і тільки після цього було дозволено виїзд до Україні. Також повідомляємо, що територія виробництва знаходиться в Nowy Janow (Польща), яке знаходиться на 20 км ближче до прикордонного переходу Vysne Nemecke (Словаччина) / Ужгород (Україна). Враховуючи обставини наведені вище, початковою точкою маршруту обрано Piotrkow Tribunalski (Польща).

Дані обставини жодним чином не впливає на правильність визначення транспортних витрат, які входили до складової митної вартості товарів. Тому усі транспортні витрати, які поніс позивач були включені у заявлену митну вартість та відображались у транспортних документах.

Верховний суд у своїй постанові 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20 констатував, що технічна помилка у заповненні митній декларації щодо розбіжностей місця поставки товару, не стосуються ціни товару, не впливає на числові значення митної вартості та правильність її визначення, а відповідну інформацію орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом.

Таким чином, відповідачу надавались усі необхідні докази та пояснення щодо місця завантаження товару, але митним органом не наведено обґрунтованих доводів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом.

Також у графі 33 оскаржуваних позивачем рішеннях №UА500100/2024/000015/1 та №UА500100/2024/000015/1 від 10.12.2024 року про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

4) надана копія митної декларації країни відправлення не завірена належним чином та надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ, тому не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з деклараціями, зокрема, копії митних декларацій країни відправлення №24PL361010000ХРFА6 та №24РL361010000XРМА9 від 02.12.2024.

У відповідь на запит митного органу, листами від 09.12.2024 декларантом надані, зокрема, переклад копій митних декларацій країни відправлення №24РL361010000XРFА6 та №24РL361010000XРМА9.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення товару не є основним та первинним документом, що надається для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже як вбачається з вищезазначеного, копія митної декларації країни відправлення є допоміжним документом, який витребовується митним органом для спростування чи підтвердження розбіжностей в наданих відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документах.

Враховуючи надані до митного оформлення первинні документи, які корелюються між собою та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару, відсутність перекладу копії митної декларації країни відправлення, не зумовлює право митного органу вимагати надання додаткових документів.

Крім того, відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначив, які саме складові митної вартості товару неможливо перевірити без дослідження перекладу копії митної декларації країни відправлення, а також яким чином вона впливає на митну вартість товару, що поставляється.

Таким чином, виявлені митним органом розбіжності є безпідставними, необґрунтованими, які спростовуються наявними у матеріалах справи документами наданими до митного оформлення.

Також у графі 33 оскаржуваних позивачем рішеннях №UА500100/2024/000015/1 та №UА500100/2024/000015/1 від 10.12.2024 року про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

5) наданий до митного оформлення банківський платіжний документ за кодом згідно класифікатору 3001, відсутнє посилання до наданого, до митного оформлення інвойс.»

Як зазначалось судом вище, відповідно до пунктів 1.1., 3.1. Контракту №09/18/24 від 18.09.2024 специфікації продукції вказуються у Додатках, котрі є невід`ємною частиною даного Контракту, продавець постачає Товар окремими партіями на умовах зазначених у Додатках цього Контракту.

У додатку №1 до контракту №09/18/24 від 18.09.2024 (специфікація) передбачено умови оплати товару у вигляді передоплати 30% протягом 3 банківських днів з дати підписання цього Додатку та 70% протягом 5 банківських днів з дати офіційного повідомлення про готовність товару до відправлення із заводу виробника.

На виконання договірних зобов`язань за договором №09/18/24 від 18.09.2024 року, було узгоджено наступні поставки товару відповідно до інвойсу:

- Інвойс №2024/0273 від 22.10.2024 року, на поставку напівпричепа самоскида для перевезення вантажів, 25 м3. Тип NWD, календарний рік виготовлення - 2024, у комплектації згідно технічної специфікації (додаток №1). Виробник - JANMIL SP, ZOO. Тип-NWD. Країна виробництва - PL загальною вартістю 28400 EUR., оплату за яку відбулася на умовах 30% передоплати («ZALICZKA») та з умовою поставки EXW.

Відповідно до банківських платіжних документів, що стосується товару №272 від 25.09.2024 року сплачено аванс 17040 EUR.

Відповідно до банківських платіжних документів, що стосується товару №273 від 22.10.2024 року сплачено залишок суми 39760 EUR.

Загальна сума сплачена за відповідними документами склала 56800,00 дол. Євро, що відповідає сумі визначеній в Додатку №1 (специфікації) від 18.09.2024 за дві одиниці товару.

Щодо відповідності платіжних документів вимогам законодавства суд зазначає, що відповідно до п. 6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затв. постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Згідно до п. 26 розділу ІІІ вказаного Положення № 216, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Як згадано вище, позивач у відповідь на вимогу митниці надав банківські заключні виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо поточного рахунку, довідку ТОВ «ЛОГІНТЕХ» за вих. №09/12 від 09.12.2024 у якій вказав, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не висуває вимог щодо зазначення номеру та дати інвойсу у призначенні платежу, а лише посилання на номер та дату договору, згідно якого здійснюється валютний переказ.

Із заключних виписок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо поточного рахунку за період з 25.09.2024 по 25.09.2024 та з 22.10.2024 по 22.10.2024, акту звірки між ТОВ «ЛОГІНТЕХ» та виробником «JANMIL SP, Z.O.O.», вбачається проведення розрахунків з продавцем саме за Контрактом №09/18/24 від 18.09.2024 та у відповідності до зазначених умов порядку оплати.

За усіма поставками переказ коштів було здійснено отримувачу за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT із зазначенням необхідних реквізитів, зокрема вказано назву банку отримувача та рахунок, що співпадає з п. 12. Контракту №09/18/24 від 18.09.2024.

Таким чином, переказ коштів було здійснено отримувачу офіційною банківською установою України, яка вправі здійснювати грошові розрахунки в іноземній валюті, за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT із зазначенням необхідних реквізитів,

У постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що платіжні інструкції в іноземній валюті №272 та « 273 містять відповідні відмітки банку про проведення платежу, а відсутність в платіжних інструкціях інформації щодо інвойсу не робить ці документи недійсними і не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості, так як позивачем (декларантом) було подано митному органу усі необхідні документи, що містять чітку і зрозумілу інформацію про вартість товарів.

З огляду на викладене, виявлені митним органом розбіжності є безпідставними, необґрунтованими, які спростовуються наявними у матеріалах справи документами наданими до митного оформлення.

Таким чином, оскільки зазначені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару, то вони не можуть бути законною підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення не містять обґрунтованих пояснень відповідача щодо того, яким чином вказані розбіжність впливає на можливість визначення митної вартості товару, з урахуванням інших наданих до митного оформлення документів, які корелюються між собою та заявленою в митній декларації ціною.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлені товари, у митного органу були наявні достатні докази для визначення митної вартості товару.

Разом з тим, суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA500100/2024/000016/1 від 10.12.2024 року та №UA500100/2024/000016/1 від 10.12.2024 року, є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 3028,00 грн судового збору згідно платіжної інструкцій №3376 від 09.01.2025 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» судового збору у розмірі 3028,00 грн сплачені відповідно до платіжної інструкцій №3376 від 09.01.2025 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 21000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії: договору про надання професійної правничої допомоги №01/12 від 12.12.2024 року, додатку №1 до договору №01/12 від 12.12.2024 року, рахунку на оплату №01/12 від 12.12.2024 року, платіжної інструкції №3351 від 13.12.2024 року та акту здавання-приймання виконаної роботи (наданих послуг) від 14.01.2025 року.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як «гонорар успіху», яка передбачає сплату адвокатського гонорару після та за умови ухвалення судом рішення на користь клієнта в судові справі.

При цьому, представником відповідача, суб`єкта владних повноважень, не вказано та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про не співмірність цих витрат складності справи, виконаній адвокатом роботі, витраченому часу, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ЛОГІНТЕХ» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500100/2024/000015/1 від 10.12.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500100/2024/000016/1 від 10.12.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 68094, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 40017905) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» (адреса: 03039, Київська обл., м. Київ, вул. Деміївська, буд. 16, прим. 1, ЄДРПОУ 35632414) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІНТЕХ» (адреса: 03039, Київська обл., м. Київ, вул. Деміївська, буд. 16, прим. 1, ЄДРПОУ 35632414)

Одеська митниця як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, ел. пошта od.post@customs.gov.ua, тел. 380487498296)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА