Рішення

від 29.04.2025 по справі 480/2158/25

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року Справа № 480/2158/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/2158/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі відповідач, ВДВС), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі третя особа, в/ч НОМЕР_1 ), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перевірки стану виконання рішення суду по справі № 480/2662/24;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 28.01.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП 76677031.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що підставою для винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідач визначив лист боржника № 1/66/9-4088 від 31.12.2024, у якому повідомлялось про повне виконання рішення суду по справі № 480/2662/24, здійснення перерахунку грошового забезпечення та його виплати у сумі 1 284, 70 грн, на підтвердження чого надано копію платіжної інструкції № 7707 від 25.10.2024.

Втім, згідно з виконавчим листом, виданим Сумським окружним адміністративним судом 04.11.2024 по справі № 480/2662/24, в/ч НОМЕР_1 зобов`язана була здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 29.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Враховуючи вихідні дані для обрахунку, зазначені боржником у довідці-перерахунку грошового забезпечення, сума яка підлягала виплаті на виконання рішення суду від 05.06.2024 по справі № 480/2662/24, складає 121 719, 46 грн, а не 1 284, 70 грн, які були сплачені в/ч НОМЕР_1 .

Позивач наголосила на тому, що згідно з приписами статей 18, 63 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати усіх заходів, направлених на перевірку фактичного виконання рішення суду, проте таких заходів не вживав.

На переконання ОСОБА_1 , формальний підхід відповідача до перевірки належного виконання рішення суду у справі № 480/2662/24, призвів до невиконання цього рішення та свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.03.2025, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/2158/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб, судове засідання призначено на 04.04.2025 о 10 год. 30 хв., встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 04.04.2025, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 24.03.2025, розгляд справи відкладено на 15.04.2025 о 10 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 15.04.2025, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та повторним невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 24.03.2025, розгляд справи відкладено на 29.04.2025 о 10 год. 40 хв.

Не погоджуючись з позовними вимогами, ВДВС у відзиві (а.с. 44-45) зазначило, що керуючись вимогами ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 03.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 04.11.2024, виданого Сумським окружним адміністративним судом у справі № 480/2662/24 про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Після отримання вказаної постанови, в/ч НОМЕР_1 листом № 1/66/9-488 від 31.12.2024 до якого долучено платіжну інструкцію № 7707 від 25.10.2024, повідомила державного виконавця про фактичне повне виконання рішення суду по справі № 480/2662/24 та просила закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отримавши вказаний лист, 28.01.2025 головним державним виконавцем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України було винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідач зауважив на тому, що до моменту закінчення виконавчого провадження позивач не заперечувала факту виконання боржником рішення, у зв`язку з чим у державного виконавця не було підстав ставити під сумнів надані в/ч НОМЕР_1 докази виконання рішення згідно з виконавчим документом.

За таких обставин, ВДВС вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.04.2025 не прибули, подали суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.04.2025 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи надання сторонами усіх доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, справа розглянута судом у письмовому провадженні.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 по справі № 480/2662/24 визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті їй грошового забезпечення з 01.01.2020 по дату її звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 по 29.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

На виконання вказаного рішення, 04.11.2024 видано виконавчий лист, який ОСОБА_1 пред`явлено до примусового виконання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Так, 03.12.2024 головним державним виконавцем Бочковським Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76677031, боржнику встановлено строк для виконання рішення суду 10 робочих днів, стягнуто виконавчий збір в сумі 32 000, 00 грн.

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, 31.12.2024 в/ч НОМЕР_1 направила головному державному виконавцю лист № 1/66/9-4088, у якому повідомила про повне фактичне виконання рішення суду від 05.06.2024 по справі № 480/2662/24 та перерахування ОСОБА_1 коштів в сумі 1 284, 70 грн, на підтвердження чого надала копію платіжної інструкції № 7707 від 25.10.2024.

У зв`язку з цим, 28.01.2025 головним державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 76677031 згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, підставою для прийняття вказаної постанови, визначено лист боржника № 1/66/9-4088 від 31.12.2024.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1291 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 18 вищевказаного Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 згаданого Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Тобто, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

У цій справі судом встановлено, що отримавши лист боржника № 1/66/9-4088 від 31.12.2024, у якому повідомлялось про виконання рішення суду у справі № 480/2662/24 та перерахування ОСОБА_1 на його виконання коштів в сумі 1 284, 70 грн, державний виконавець не вжив жодного заходу, направленого на перевірку цієї обставини.

Зокрема, головним державним виконавцем не з`ясовувалось питання чи отримував стягувач кошти, перераховані згідно з платіжною інструкцією № 7707 від 25.10.2024, яким чином боржник визначив суму, що підлягає перерахуванню стягувачу та чи відповідає цей розрахунок рішенню, примусове виконання якого здійснювалось у виконавчому провадженні ВП № 76677031.

Суд наголошує на тому, що приймаючи оскаржувану постанову, головний державний виконавець зобов`язаний був пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості по перерахованому грошовому забезпеченню на виконання рішення суду, а й у правильності виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої доплати у розмірі, визначеному у рішенні суду, на час закінчення виконавчого провадження, чого ним зроблено не було.

За таких обставин, суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2025 ВП № 76677031 винесена відповідачем передчасно та за відсутності достатніх доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення у справі № 480/2662/24.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про невідповідність оскаржуваної постанови критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст . 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України задовільнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) щодо перевірки стану виконання рішення суду по справі № 480/2662/24.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 76677031 від 28.01.2025.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик