Рішення

від 28.04.2025 по справі 580/3651/25

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року справа № 580/3651/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку загального позовного письмового провадження адміністративний позов Територіального управління служби судової охорони у Черкаській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

03.04.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Територіального управління служби судової охорони у Черкаській області (18001, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.193; код ЄДРПОУ 43324287) (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м.Черкаси, пр-т. Хіміків, 50; код ЄДРПОУ 43315602) (далі відповідач) про визнання протиправною і скасування постанови від 24.03.2025 у виконавчому провадженні №74650503 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн.

Вважає, що спірна постанова не відповідає нормам Закону України Про виконавче провадження.

Ухвалою від 08 квітня 2025 року суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження, призначив підготовче засідання на 15 квітня 2025 року о 12 год. 30 хв.

14.04.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи зазначив, що 24.03.2025 здійснив перевірку виконання рішення суду боржником, під час якої встановив, що рішення суду у справі №580/3686/22 позивач не виконав. Тому виніс оскаржувану постанову. Вважає, що не допустив порушень вимог законодавства.

15.04.2025 ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі і вирішив подальший її розгляд здійснювати у письмовому провадженні.

Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

В провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №74650503 щодо примусового виконання виконавчого листа від 15.02.2024 №580/3686/22, виданого Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов`язання позивача у цій справі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі наказу додаткову винагороду у розмірі 30000 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 до 01.07.2022. Виконавче провадження відкрите згідно з постановою головного державного виконавця Сиротюка Д. В. від 05.04.2024 після набрання 06.12.2023 законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №580/3686/22.

Із автоматизованої системи суду «Діловодство» суд у становив, що позивач 17.04.2024 звернувся заявою до Черкаського окружного адміністративного суду, в якій просив відстрочити виконання вказаного рішення суду терміном на 1 рік. Ухвалою від 29 квітня 2024 року Черкаський окружний адміністративний суд Заяву позивача про відстрочення рішення суду 25.10.2023 у справі №580/3686/22 задовольнив частково, відстрочив виконання вказаного вище судового рішення на п`ять місяців з дня винесення даної ухвали.

30.04.2024 позивач листом повідомив відповідачу про відстрочку виконання рішення суду у справі №580/3686/22.

20.05.2024 державний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

16.10.2024 державний виконавець виніс постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

16.10.2024 відповідач звернувся до позивача з вимогою негайно виконати рішення суду.

21.10.2024 позивач листом повідомив відповідачу що 18.10.2024 подав до суду заяву про відстрочення виконання вказаного вище рішення суду, яка зареєстрована судом 18.10.2024. Результат розгляду станом на дату інформування відсутній.

Постановою відповідача від 24.03.2025 на позивача, як боржника у виконавчому провадженні, накладено штраф на користь держави в сумі 5100,00грн за невиконання рішення суду.

Відповідно до розпорядження Служби судової охорони від 05.01.2024 №5/ОД з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями в Службі запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень на користь працівників Служби в порядку черговості, а саме за датою набуття законної сили рішення суду.

Щодо фінансового забезпечення позивача у вказаному контексті встановлено:

на 2024 рік Службі затверджено кошторис за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» в сумі 6973,6 тис.грн;

на 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» Службі затверджено кошторис в сумі 6720,8 тис. грн. Кошторис Територіального управління на 2025 рік за вказаною програмою складає 500грн, які будуть доступні згідно плану асигнувань у грудні 2025 року та будуть списані в порядку безспірного списання органами казначейства на погашення виконавчих документів про стягнення коштів, що вже обліковуються в ДКСУ.

Відповідно до додатку до листа Служби від 10.01.2025 №01.30-02.2-76/вн Територіальному управлінню Служби судової охорони у Черкаській області бюджетні асигнування на виконання рішень суду в 2025 році не передбачені.

17.03.2025 листом №11-5283/25 Державна судова адміністрація повідомила Службу, що всі затверджені видатки у 2025 році за програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» в розмірі 10 млн. грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. ДСА на разі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на погашення заборгованості за рішеннями суду, ухваленими на користь працівників Служби судової охорони.

ДСА України листом від 03.02.2025 №11-2404/25 звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за програмою 050150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1495,2 млн. грн, в якій врахована потреба Служби в сумі 1346,5 млн. грн.

Листом від 17.02.2025 №08020-01-2/5032 Міністерства фінансів України пропозиції ДСА України не були підтримані, оскільки у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

ДСА України листом від 06.03.025 №11-4566/25 повторно звернулася до Комітету Верховної Ради з питань бюджету з пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою КПКВ 0501150 на суму 1503,6 млн. грн, в якій врахована потреба Служби в сумі 1354,9 млн. грн.

Тому позивач звернувся позовом до суду.

Надаючи спірним обставинам суд врахував.

Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження згідно зі ст.2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.2 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, та згідно з п.3 - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Крім того відповідно до п.16 - накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.4 ст.18 ЗУ №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, державний виконавець уповноважений вжити передбачені законом заходи для виконання виконавчого документа.

Відповідно до ч.5 ст.19 ЗУ №1404-VIII боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст.63 вказаного Закону.

Зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями ст.75 ЗУ №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення у визначений строк виконавець зобов`язаний з`ясувати наявність причин такої бездіяльності та надати їм оцінку. Застосування штрафу є правомірним, якщо такі причини не є поважними.

Суд також урахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час судового розгляду справим та Заяви указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Вказаний строк у подальшому продовжено та відповідний стан не змінений.

Державний бюджет України відповідно до ст.96 Конституції України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Кабінет Міністрів України згідно зі ст.97 Конституції відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету відповідно до ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України (Бюджетний кодекс України далі БК України) здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п.п.20, 29 ч.1 ст.116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме, в тому числі: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

Законом №3460-IX від 09.11.2023 установлено, що у 2024 році на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування не застосовуються положення частин 10-11 ст.23 цього Кодексу щодо бюджетних призначень головних розпорядників коштів державного бюджету, що належать до сектору безпеки і оборони.

Згідно зі змінами до наказу Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» (наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 400), виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) щодо відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду здійснюються за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Отже, невиконання позивачем судового зобов`язання в частині виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень свідчить про неможливість негайного виконання судового рішення.

Під час ухвалення рішення у справі №580/3686/22 суд установив, що причинами виникнення спору щодо нарахування та виплати стягувачу додаткової винагороди стали недостатнє фінансування позивача іншими уповноваженими органами державної влади та періодична зміна постанови Уряду України від 28.02.2024 №168, яка через запроваджений механізм зворотньої дії норм змінювала методику та порядок обчислення такої надбавки. Умисних дій позивача, направлених на свідоме порушення закону щодо права стягувача на належний розмір грошового забезпечення під час проходження служби, не встановлено. Скорочення фінансування пов`язане з необхідністю першочергового фінансування заходів, направлених на збройну відсіч України.

Також суд урахував, що виконання рішення суду у справі №580/3686/22 у добровільному порядку невідкладно взято до виконання, перебуває в межах повноважень не лише позивача, а й головного розпорядника бюджетних коштів в контексті належного фінансування та вчинення для отримання коштів визначеної бюджетним законодавством процедури. Вказані вище докази свідчать про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, неможливість своєчасного виконання позивачем протягом бюджетних 2024-2025 років, оскільки він є розпорядником нижчого рівня бюджетних коштів.

Зважаючи, що безпосереднє виділення коштів на погашення заборгованості не здійснюється за рахунок власних коштів боржника (позивача у цій справі), як установи, відповідач повинен з`ясувати конкретні причини, з яких кошти на надійшли стягувачу, установити наявність або відсутність у цьому безпосередньої вини боржника. Докази з`ясування таких обставин і фактів відповідачем у заявленому спорі в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що у спірних правовідносинах з`ясовував на виконання вказаних вище вимог ст.18 Закону причин, з яких не було перераховано стягувачу кошти. Не надав суду жодного допустимого та достовірного доказу щодо наявності коштів у позивача, як боржника відповідного виконавчого провадження, для повного виконання рішення суду, а саме безпосередньої виплати стягувачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168. Не довів суду відсутності поважних причин невиконання позивачем рішення суду, за що прийняте спірне рішення.

Відсутність безпосередньої виплати з державного бюджету коштів стягувачу не свідчить про очевидну винну в заявлених спірних правовідносинах бездіяльність позивача, як боржника, позаяк конкретні строки для такої виплати виконавчим документом не визначені. Отже, для вказаних правовідносин застосування штрафу не виконує спонукаючої, стимулюючої функції для боржника, навпаки зменшуючи його фінансову спроможність.

Тому суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідач безпідставно виніс за відсутності доказів вжиття позивачем, як боржником, всіх заходів у межах своїх повноважень для повного виконання рішення суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Суд також врахував, що відповідач у оспорюваній постанові не зазначив, які дії ним вчинялись для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, чи здійснював перевірку виконання позивачем такого рішення, чи оцінював причини, з яких частина виконавчого документа не виконана.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що в заявлених спірних правовідносинах діяв з дотриманням меж, порядку та строків, визначених законом.

Зважаючи, що виконавчий лист не виконаний виключно в частині безпосереднього отримання стягувачем коштів, які фінансуються напряму з державного бюджету, відсутність належного обґрунтування в спірному рішенні факту допущеного порушення та не врахування поважності причин, наявних у боржника, у т.ч. не врахування відсутності у виконавчому документі строку, протягом якого мають бути виплачені стягувачу кошти, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним і скасування спірного рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Понесення судових витрат позивачем, що має статус суб`єкта владних повноважень, підтверджується платіжною інструкцією від 31.03.2025 №31 про сплату судового збору в сумі 2422,40грн за звернення до адміністративного суду позовною заявою. Іншого виду витрат не підтверджено. Тому вони розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Територіального управління служби судової охорони у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43324287) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м.Черкаси, пр-т. Хіміків, 50; код ЄДРПОУ 43315602) від 24.03.2025 у виконавчому провадженні №74650503 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 28.04.2025.