Постанова

від 28.04.2025 по справі 160/7995/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7995/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в адміністративній справі №160/7995/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУМВС), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, які виразилася у протиправній відмові оформленій листом №21/Т-6/ЛК від 08.03.2024 року, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану чергову відпустку за період з 05.11.2014 року по 02.11.2020 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення у сумі - 484,46 грн., обчисленого відповідно до положень Порядку №100, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року у справ №804/19775/14, та сплатити недоотримані кошти;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонараховану суму грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану чергову відпустку за період з 05.11.2014 року по 02.11.2021 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення у сумі - 484,46 грн., обчисленого відповідно до положень Порядку №100, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року у справі № 804/19775/14, із розрахунку (484, 46 грн. * 267 діб = 129 334,80 грн.), та сплатити недоотримані кошти із розрахунку (129 334,80 грн. - 99 348,09 грн. (сплачені кошти 08.12.2023 року) = 29 986,77 грн.) - у сумі 29 986,77 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в обчисленні розміру грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічних відпусток в період з 05.11.2014 року по 02.11.2020 року виходячи з середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 484,46 грн, викладену у листі від 08.03.2024 року №21/Т-6/ЛК.

Зобов`язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток в період з 05.11.2014 року по 02.11.2020 року, згідно положень абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, виходячи з середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 484,46 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Ліквідаційна комісія ГУМВС, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що на виконання постанови Верховного Суду від 12.08.2020р. у справі №804/19775/14 наказом МВС України від 02.09.2020р. № 641 «Про особовий склад» скасовано наказ МВС України від 27.10.2014р. № 2239 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік), поновлено ОСОБА_1 , на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки з 04.11.2014р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020р. у справі № 804/19775/14 з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2014 року по 31 серпня 2018 року (включно) у розмірі 463 628 грн. (чотириста шістдесят три тисячі шістсот двадцять вісім) без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 02.11.2020р. № 6 о/с заступника начальника Головного управління - начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_1 з 02.11.2020 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 160/20536/22 зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час перебування на посаді заступника начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки у період з 02.09.2020р. по 02.11.2020р.

Судом першої інстанції не враховано те, що листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України від 12.11.2013р. № 15/2-6455 прямо визначено, що нарахування грошової компенсації здійснюється з місячного грошового забезпечення, встановленого на день звільнення.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023р. № 160/20536/22, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено суми грошового забезпечення за період з 02.09.2020р. по 02.11.2020р. з застосуванням норм Наказу № 499 - 2007 та розмірів складових грошового забезпечення, які було встановлено та діяли станом на день звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з 04 листопада 2014 року (до поновлення за рішенням суду на скорочену посаду в орган, який перебуває у стані припинення) з нижченаведеного розрахунку 372,09 гри за один календарний день служби.

Грошове забезпечення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника міліції громадської безпеки ГУМВС України в Дніпропетровській області на момент звільнення з органів внутрішніх справ з 04 листопада 2014 року в місячному розмірі становило - 11 162,77 грн, у тому числі: посадовий оклад: 1600,00 грн.; оклад за спецзвання: 135,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років: 607,25 грн.; відсоткова надбавка за виконання особливо важливих завдань: 2342,25 грн.; відсоткова надбавка за оперативно - розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно - аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно - службову діяльність: 800,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень: 240,00 грн; премія: 5438,27 грн.

Середньоденне грошове забезпечення (за один календарний день служби) станом на 04 листопада 2014 року становить: 11 162,77 грн / 30 календарних днів = 372,09 грн.

Суд першої інстанції не врахував те, що станом на день звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ - 02.11.2020р. розмір середньоденного грошового забезпечення за один календарний день перебування на посаді заступника начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки за період з 02.09.2020р. по 02.11.2020р. становив 372,09 грн, який саме і було застосовано ГУМВС України в Дніпропетровській області при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної чергової відпустки, розрахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2023р. у справі № 160/17254/22.

Посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення на суму середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 - 484,46 грн, визначену рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020р. у справі № 804/19775/14, не відповідає нормам обчислення сум компенсації за невикористані дні відпусток, оскільки:

-сума середньоденного заробітку 484,46 грн, яка була визначена судовим рішенням у справі № 804/19775/14 стосується періоду вимушеного прогулу з 04.11.2014 р. по 01.09.2018р., що закінчився значно раніше дати звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ - 02.11.2020р. Проміжок часу між кінцевою датою, за яку нараховано середній заробіток за вимушений прогул судовим рішенням по справі № 804/19775/14 та датою звільнення - 20.11.2020р., складає 2 роки 2 місяці та 1 день.

-рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020р. у справі № 804/19775/14 сума середньоденного заробітку 484,46 грн визначено за один робочий день, а не за один календарний день. Суд першої інстанції не врахував те, що законодавчими нормами визначено, що тривалість відпусток визначається та розраховується в календарних днях.

При визначенні середньоденного заробітку за один робочий день сума заробітку за період ділиться на кількість робочих днів (яких у періоді завжди менше, ніж календарних), та відповідно сума середньоденного заробітку за один робочий день завжди є більшою, ніж сума середньоденного заробітку, яка визначена за один календарний день шляхом ділення суми заробітку на кількість календарних днів у періоді.

Таким чином, скаржник просить суд врахувати те, що при визначенні розміру грошової компенсації за невикористанні дні відпусток шляхом множення кількості календарних діб невикористаної відпустки на суму середньоденного заробітку саме за один робочий день, а не за один календарний день - безпідставно.

Крім того, рішенням суду у цій справі зобов`язано ГУМВС України в Дніпропетровській області провести перерахунок нарахування та виплату ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток в період з 05.11.2014р. по 02.11.2020р., згідно положень абзацу 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Скаржник вважає, що положення абзацу першого пункту 8 Порядку 100 не застосовуються при визначенні грошової компенсації за дні невикористаної відпустки.

Порядок розрахунку середнього заробітку для обчислення компенсації за невикористані відпустки визначено абзацом першим пункту 7 Порядку 100.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2023р. у справі №160/17254/22 відповідач звільнив позивача 02.11.2020р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2023р. у справі №160/17254/22 зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку за період з 05.11.2014р. по 02.11.2020р.

02 лютого 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій вказав, що з листа відповідача від 17.11.2023р. дізнався, що розрахунок компенсації проведено з порушенням законодавства, а середньоденне забезпечення в розмірі 372,09 грн. визначено помилково. Послався при цьому на висновки, які містяться у рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020р. у справі №804/19775/14. У зв`язку з цим вимагав здійснити нарахування та виплату спірної компенсації згідно вимог законодавства (із застосуванням робочих днів, а не календарних).

Листом від 07.03.2024р. №21/ІІІ-6/Пн відповідач повідомив позивачу, що кількість діб невикористаної відпустки за період з 05.11.2014р. по 02.11.2020р. складає 267 днів. Середньоденне грошове забезпечення станом на 04.11.2024р. становило 372,09 грн, отримано в результаті ділення місячного розміру грошового забезпечення (11162,77) на 30 календарних днів. Заперечує проти застосування для відповідних обчислень Порядку №100, оскільки цей правовий акт стосується найманих працівників, а позивач працював в правоохоронному органі, де отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату. Посилається при цьому на Інструкцію №499, яка визначає, що при виплаті забезпечення за неповний місяць розрахунок здійснюється з огляду на календарні дні. Це ж доведено відповідачу і відомчими актами. Також згідно Положення №114 відпустки обчислюються подобово. Також посилається на п. 7 Порядку №100, де обчислення здійснюються з огляду на календарні дні.

У довідці відповідача від 01.03.2024р. №73 в наявності відповідні розрахунки, згідно яких середньоденне грошове забезпечення позивача за вересень-жовтень 2014 року складає 357,39 грн.

У довідці відповідача від 01.03.2024р. №74 в наявності розрахунки, згідно яких грошове забезпечення позивача з 04.11.2014р. складало: 11162,77 (місячний розмір), 372,09 грн (середньоденний розмір, отриманий діленням на 30 календарних днів), також розраховано розмір спірної виплати в цілому. Виплата здійснена 08.12.2023р.

У довідці відповідача від 01.03.2024р. №18/37/1к розраховано кількість днів невикористаної відпустки.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неналежного обчислення розміру компенсації щорічної відпустки. позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріли справи свідчать та не заперечується сторонами, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо незастосування для розрахунку суми грошової компенсації за невикористані відпустки за минулі (попередні перед роком звільнення) роки правил абзацу 3 пункту 2 розділу II та абзацу 1 пункту 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 83 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 49 Положення № 114 встановлено, що особам рядового начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах, і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.

При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

При наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається днями повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

За правилами п. 61 Положення № 114 додаткові відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 51 Положення № 114 тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ УРСР, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно.

Згідно з пунктом 3.7 розділу ІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція № 499), при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов`язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.

Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.

Оплата праці в надурочний час у подвійному розмірі годинної ставки передбачена частиною першою статті 106 Кодексу законів про працю України.

При виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 1.7 Інструкції № 499).

З наведених приписів, розрахунок середньоденного грошового забезпечення повинен здійснюватися виходячи з суми грошового забезпечення за повний останній місяць роботи та кількості саме календарних днів у цьому місяці.

Відповідно до підпункту а) пункту 1 Розділу І Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 1 пункту 2 розділу II Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 1 пункту 8 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведені норми Порядку № 100, для розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за основу слід брати останні два місяці саме роботи, тобто відпрацьовані працівником.

Подібні висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 199/2128/15 (провадження № 61-29370св18), від 04 листопада 2022 року у справі № 488/2652/20 (провадження № 61-6738св22).

При цьому, приписи абзацу 1 пункту 2 розділу II Порядку № 100 у системному зв`язку з положеннями пункту 7 розділу ІV Порядку № 100 до спірних правовідносин щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки за минулі роки для поліцейських не застосовуються, так як пунктом 7 розділу ІV Порядку № 100 імперативно визначено правило обов`язкового виключення із розрахунку середньої заробітної плати святкових та неробочих днів, встановлених законодавством, тоді як з аналізу вищенаведених положень законодавства випливає, що для розрахунку як середньоденного, так і загального розміру середнього грошового забезпечення належить використовувати не робочі, а календарні дні.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 805/5111/15-а (ЄДРСР №73249814), відповідно до якого: "… положення абзацу 1 пункту 2 розділу II Постанови № 100 та абзацу 1 пункту 7 розділу IV Постанови № 100 судами застосовані помилково, оскільки, для розрахунку середнього заробітку згідно даних пунктів Постанови № 100 береться середня заробітна плата за останні 12 календарних місяців, проте, враховуючи, що позивач - був військовослужбовцем, розрахунок середнього заробітку для компенсації за 21 дні невикористаної ним чергової відпустки повинен обчислюватися відповідно до абзацу 3 підпункту 2 Постанови № 100, якою встановлено: "У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата".

Таким чином, до спірних правовідносин щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки за минулі роки застосовуються правила абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100 у системному зв`язку з абзацом 1 пункту 8 розділу ІV цього ж Порядку.

При цьому, для обчислення розміру грошової компенсації за невикористані відпустки за минулі роки середньоденне грошове забезпечення визначається діленням його грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці служби, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (звільнення із служби), на число календарних днів за цей період.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на положення Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року №988, Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, оскільки судовим рішенням було зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області поновити позивача саме на службі в органах внутрішніх справ з 04 листопада 2014 року. На виконання вказаної постанови наказом МВС України від 02.09.2020р. №641 "Про особовий склад" скасовано наказ МВС України від 27.10.2014р. №2239 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік), поновлено його на службі в органах внутрішніх справ з 04.11.2014р. Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в 01.11.2020р. №6 о/с позивача звільнено у запас Збройних сил через скорочення штатів з 02.11.2020р . Таким чином, позивач не був поліцейським та не проходив службу в органах Національної поліції, його було поновлено на службі в органах внутрішніх справ.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 826/8185/18, оскільки вони стосувались питання виплати компенсації поліцейським, також зазначене рішення не містить висновків щодо обрахунку суми компенсації виходячи з робочих або календарних днів.

Помилковим є посилання суду першої інстанції та позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №804/19775/14, оскільки у межах цієї справи спірним питанням було право на середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, з огляду на підхід, застосований Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2021 року у справі № 805/2170/16-а, від 14 березня 2018 року у справі № 805/5097/15-а, від 20 грудня 2021 року справа № 826/26881/15, за подібних обставин, середнє грошове забезпечення, з урахуванням Інструкції № 499 та Порядку №100, слід обчислювати виходячи із множення кількості календарних днів вимушеного прогулу на середньоденний заробіток, який в свою чергу, обчислений відповідно до Порядку № 100.

Матеріали справи свідчать та не заперечується позивачем, що відповідачем на виконання судового рішення у справі № 160/17254/22 позивачу виплачена сума грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за період з 05.11.2014р. по 02.11.2020р., згідно положень абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з середньоденного грошового забезпечення розрахованого виходячи з кількості календарних днів, що відповідає положенням законодавства.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права та невірно надав оцінку обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровьскій області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року в адміністративній справі №160/7995/24 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко