Постанова

від 29.04.2025 по справі 400/10748/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10748/24

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 22.01.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Оріон-Авто" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Оріон-Авто" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ТДВ "Оріон-Авто" (далі ТДВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.09.2024 року № ПШ111598.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 01.08.2024 року №000032, 05.08.2024 року відповідачем було проведено перевірку транспортного засобу позивача, за результатом якої складено акт №АР 058103 від 05.08.2024 року.

Відповідно до зазначеного акту, під час перевірки відповідачем виявлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 6 частина 1 - перевезення пасажирів по маршруту "Херсон-Аахен" за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не мав роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 05.08.2024 року.

Водій ознайомлений з актом перевірки, письмові пояснення або зауваження до акту не викладав.

Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області повідомлено позивача про розгляд справи на 05.09.2024 року листом від 22.08.2024 року. Це повідомлення було відправлено згідно місцезнаходження позивача, та відповідно трекінгу вручено за довіреністю 29.08.2024 року.

05.09.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу 05.09.2024 року № ПШ111598, якою на підставі частини 1 абзацу 6 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв`язку з наданням послуг перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.53 цього Закону, накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 34000 грн.

Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в позовній заяві жодним чином не довів і не намагався довести відсутність виявленого перевіркою порушення визначеного ст.53 Закону "Про автомобільний транспорт", а посилався на протиправність постанови тільки виключно з підстав порушення порядку розгляду акту перевірки.

При цьому, правової оцінки самого порушення судом першої інстанції не надавалось.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що частково відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно зі статтею 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою КМУ від 08 листопада 2006 р. №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

В силу вимог пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Водночас, частиною 1 статті 53 Закону №2344-III визначено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Згідно з частиною 3 статті 53 Закону №2344-III при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

-дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

-список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

-білетно-облікову документацію;

-схему маршруту.

Законом України №4621-VI від 22 березня 2012 року статтю 53 Закону №2344-III було доповнено частиною восьмою, за якою водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані:

- допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті,

-надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти,

-а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно з абзацом 6 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, абзацом 11 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень:

- без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами)

- або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів наголошує, що нормами статті 53 Закону №2344-III визначено вичерпний перелік документів, які повинен мати при виконанні міжнародних перевезень вантажів резидент України: 1) дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; 2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 4) сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документи на вантаж.

Натомість, частина 8 статі 53 Закону №2344-III містить положення про обов`язки водія, проте вона не є продовженням щодо переліку документів, які повинен мати резидент-перевізник.

Так, з 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкція №385) вимоги Інструкції поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

- заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР,

- або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Пунктами 1.2.-1.3. Положення №340 визначено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до п.1.5. Положення №340 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Пунктом 6.1. Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно п.6.3. Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб позивача був обладнаний цифровим тахографом, а встановлене порушення фактично полягало у відсутності у водія роздруківки з даними такого цифрового тахографа на паперовому носії щодо роботи та відпочинку водія.

Саме за вказане порушення відповідач оскаржуваною постановою притягнув позивача до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка передбачена абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача на час перевірки вищевказаної роздруківки.

Більш того, позивачем така відсутність фактично не заперечується, а доводи позовної заяви зводяться виключно до того, що на думку ТДВ, тахокарта та роздруківка не входять до переліку необхідних документів. Проте, така позиція товариства спростовується вищенаведеними правовими нормами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Державною службою України з безпеки на транспорті правомірно застосовано до позивача відповідальність, передбачену абзацом 6 частини першої статті 60 Закону №2344-III - за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн).

Разом з тим, суд 1-ї інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення, не надавав оцінки правопорушенню, а обмежився лише частиною доводів щодо процедури прийняття постанови відповідачем, тобто неповно з`ясував обставини що мають значення для справи, що є підставою для зміни судового рішення, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.317 КАС України.

Окрім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ТДВ, що позивач не був належним чином повідомленим про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, враховуючи наступне.

У відповідності до частин четвертої - п`ятої статті 60 Закону №2344-ІІІ розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п.26 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З вищенаведених правових норм вбачається, що суб`єкт господарювання повідомляється про розгляд справи про порушення законодавств про автомобільний транспорт або особисто під розписку або рекомендованим листом із повідомленням, який скеровується за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання). При цьому, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт законодавцем передбачена можливість розгляду такої справи за відсутності такого суб`єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області повідомлено позивача про розгляд справи листом від 22.08.2024 року, котрий був відправлений згідно місцезнаходження позивача, та відповідно трекінгу вручений за довіреністю 29.08.2024.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення було призначена на 05.09.2024 року.

Тобто, відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, однак неповно з`ясував обставини та мотиви для такої відмови.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Оріон-Авто" - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький