Ухвала від 29.04.2025 по справі 380/25392/24

УХВАЛА

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа №380/25392/24

адміністративне провадження №К/990/15336/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,

перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каверіна Сергія Миколайовича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до КНЦ ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01 березня 2018 року по грудень 2020 року включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по грудень 2020 року включно у розмірі 4438,05 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди із січня 2021 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 23 вересня 2024 року включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за індексацію - різницю грошового забезпечення за періоди із січня 2021 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 23 вересня 2024 року включно у розмірі 4438,05 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено повністю. Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою визнано неповажними. Позовну заяву повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами у частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди із 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року включно;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за періоди із 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року включно у розмірі 4438,05грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог - без змін.

11 квітня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у цій справі.

Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, після її перегляду в апеляційному порядку, про повернення позовної заяви.

Згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спір у цій справі виник у зв`язку із зобов`язанням відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу в повному обсязі грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 23 вересня 2024 року. Суд дійшов висновку, що це є спір про оплату праці, а тому до спірних правовідносин, в частині, що стосується строку звернення до суду, підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Суд зазначив, що незгода позивача із розміром грошового забезпечення повинна оспорюватися відповідно частини першої статті 233 КЗпП України, відповідно до якої, з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Разом з цим суд наголосив, що грошове забезпечення в оспорюваному розмірі позивач отримував 01 грудня 2015 року по 19 вересня 2024 року, проте із запитом про виплачені суми грошового забезпечення та розрахунок при звільненні, зокрема, довідку про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був застосований при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивач звернувся після звільнення з військової служби, тобто, на переконання суду, поза межами тримісячного строку звернення до адміністративного суду. Суд вказав, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення додаткова винагорода, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Враховувавши вищевикладене, суд першої інстанції, з висновками його погодився якого погодився суд апеляційної інстанції, застосував частину другу статті 123 КАС України та повернув позовну заяву у частині позовних вимог щодо:

- визнання протиправною бездіяльності Санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди із 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року включно;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за періоди із 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року включно у розмірі 4438,05грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Водночас заявник касаційної скарги зазначає, що згідно з витягу з наказу начальника санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 23 вересня 2024 року № 64-ОС «Про особовий склад» майстер-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 23 вересня 2024 року. ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом 19 грудня 2024 року, тобто в межах тримісячного строку передбаченого статтею 233 КЗпП України, перебіг якого міг розпочатись не раніше ніж день припинення правовідносин з проходження військової служби, тобто з моменту виключення зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби, що у цьому випадку відбулося 23 вересня 2024 року.

На думку скаржника, покликання судів попередніх інстанцій на те, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дати отримання грошового забезпечення, тобто щомісячно, є помилковим.

Як зазначає заявник касаційної скарги, позивач на день виключення зі списків особового складу у зв`язку з звільненням з військової служби не отримував письмового повідомлення від відповідача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, тому для позивача відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні не розпочався, тому не може бути пропущеним.

В касаційній скарзі зазначено, що представник позивача, не зволікаючи після звільнення з військової служби позивача, у стислі терміни звернувся до відповідача 05 листопада 2024 року з адвокатським запитом, з метою з`ясування повної та достовірної інформації про нараховане та виплачене грошове забезпечення при звільненні з військової служби.

На думку скаржника, отримання відповіді на адвокатський запит 13 листопада 2024 № 10/1622-Вих. став початком відліку строку звернення до суду, оскільки відповідач законодавчо визначеного обов`язку відповідно до 116 КЗпП України не виконав та не повідомив позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Отже, на думку заявника касаційної скарги, строки звернення до суду не були пропущені.

Враховуючи доводи касаційної скарги, а також враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, Суд дійшов висновку, що наслідки розгляду такої скарги можуть мати значення для формування єдиної правозастосовної практики, тому наявні правові підстави для допуску касаційного провадження у цій справі.

Отже, підставою відкриття касаційного провадження є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, застосування положень частини другої статті 123 КАС України щодо підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 330, 334 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Каверіна Сергія Миколайовича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати справу № 380/25392/24 із Львівського окружного адміністративного суду.

3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку.

4. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам засобами поштового зв`язку.

5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов