Ухвала від 29.04.2025 по справі 480/5647/24

УХВАЛА

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 480/5647/24

адміністративне провадження № К/990/15796/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Хурсенка Сергія Олександровича, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі №480/5647/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ № 2-с від 12 червня 2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним і скасувати наказ № 26-ос від 17 червня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Сумській області;

- поновити його на посаді головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Сумській області з 18 червня 2024 року;

- стягнути з Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Сумській області компенсацію за час вимушеного прогулу із розрахунку 914,37 грн за день.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27 квітня 2020 року у справі №826/10854/17, від 30 червня 2020 року у справі №826/14823/16, від 28 жовтня 2020 року у справі №826/7297/15, 25 листопада 2021 року №826/6038/15, від 29 січня 2021 року у справі №260/779/19, від 28 січня 2021 року у справі №803/1564/16 щодо застосування пункту 1 частини другої статі 65 Закону України «Про державну службу».

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Так, у справі № 826/10854/17 позивача було звільнено з посади державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби 31 липня 2017 року за порушення Присяги державного службовця, пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Підстава: пункт 1 частини другої статті 65, частини п`ятої статті 66, частини першої статті 77 Закону України «Про державну службу».

У справі №826/14823/16 ДФС України винесено наказ від 05 серпня 2016 року №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким, з огляду на факт вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні посадових обов`язків та порушенні Присяги державного службовця, який підтвердився результатами проведеного дисциплінарного провадження, на підставі частини першої, пунктів 1 та 5 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 66 та статті 77 Закону України «Про державну службу», наказано звільнити позивача із займаної посади начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Предметом спору у справі №826/7297/15 є розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №242-р, яким звільнено позивача з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).

У справі №826/6038/15 позивача звільнено із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».

Спір у справі №260/779/19 стосувався звільнення позивача зі служби на підставі статті 5 частини 2 пункту 1, статей 66 та 77, статті 87 частини 1 пункту 4 Закону України «Про державну службу». Судам встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних наказів слугували виключно припущення, в основу яких не було покладено жодного належного та достатнього доказу, які б підтверджували вчинення позивачем зазначених у акті тематичної перевірки дисциплінарної комісії порушень.

У справі №803/1564/16 Наказом Волинської митниці ДФС від 30 вересня 2016 року №832-о «Про застосування дисциплінарних стягнень» на підставі пункту 1 частини 2 статті 65, пункту 4 частини першої та частини п`ятої статті 66, статті 77 Закону України «Про державну службу» позивача звільнено з посади заступника начальника митного поста - начальника Відділу митного оформлення №1 Митного поста «Волинь-Центральний» Волинської митниці ДФС.

Отже, зазначені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, а тому посилання заявника касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції було прийнято рішення у цій справі без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є необґрунтованими.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

4Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хурсенка Сергія Олександровича, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі №480/5647/24 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов