Ухвала

від 28.04.2025 по справі 240/10977/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 квітня 2025 року

м. Київ

справа №240/10977/24

адміністративне провадження № К/990/10436/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №240/10977/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Груп Енерджі" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 11.03.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №240/10977/24.

Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2025 касаційну скаргу залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.05.2024 №00117810711 (несвоєчасна реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних на зменшення податкового кредиту) скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновків Верховного Суду, де було б викладено висновок про застосування норми права - пунктів 201.1, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України щодо несвоєчасну реєстрації саме розрахунків коригування до податкових накладних, у зв`язку з тим що в інформаційних базах ДПС України відсутні квитанції про надсилання та отримання розрахунків коригувань між постачальником та покупцем. На думку скаржника, отримувач (покупець) зобов`язаний зменшити податковий кредит незалежно від факту отримання ним розрахунку коригування на зменшення або факту його реєстрації в ЄРПН, а саме у звітному (податковому) періоді, в якому відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України виникли підстави для складання такого розрахунку коригування продавцем. Скаржником зауважено про нерелевантність судової практики, врахованої судом апеляційної інстанції, обставинам даної справи.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.05.2024 №0011768071 в частині донарахованої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 6868202 грн та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1717050,50 грн (не включення до складу доходів внеску в додатковий вкладений капітал отримані не в грошовій або матеріальній формі та без збільшення статутного капіталу товариства) скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункти 5, 7, 21 П(с)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153. На думку скаржника, законодавством не передбачено можливості внесення додаткових вкладів, не у грошовій формі, без збільшення статутного капіталу товариства.

Також контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, зауважено, що судами у відповідних частинах не надано належної оцінки доводам відповідача, невірно надано правову оцінку встановленим обставинам по справі, неправомірно прийнявши до уваги позицію позивача без належних та допустимих доказів.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу Головним управлінням ДПС у Житомирській області вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 134, 139 КАС України, неврахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21.

Однак Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України) відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування норми права - пунктів 201.1, 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, скаржником не враховано наявну судову практику, викладену в постановах Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 820/5563/16 (адміністративне провадження № К/9901/31948/18), від 17 травня 2022 року у справі № П/811/1718/16 (адміністративне провадження К/9901/49469/18), від 16 квітня 2020 року у справі № 804/5969/16 (адміністративне провадження № К/9901/31847/18), від 26 лютого 2025 року у справі №200/4768/23 (адміністративне провадження № К/990/17494/24), але не виключно.

До того ж, посилання скаржника «на відсутність висновку Верховного Суду щодо несвоєчасної реєстрації саме розрахунків коригування до податкових накладних, у зв`язку з тим що в інформаційних базах ДПС України відсутні квитанції про надсилання та отримання розрахунків коригувань між постачальником та покупцем», фактично свідчать про переоцінку доказів у справі, яким була надана оцінка судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні із повним переліком дат реєстрації розрахунків коригування позивачем та його контрагентом (постачальником та покупцем).

Отже доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Крім цього, посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункти 5, 7, 21 П(с)БО 15 "Дохід", і обґрунтовуючи свою позицію тим, що законодавством не передбачено можливості внесення додаткових вкладів, не у грошовій формі, без збільшення статутного капіталу товариства, скаржником не вказано, в чому саме помилковість висновків судів попередніх інстанцій в цій частині. Зокрема, як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, за наслідками аналізу акта перевірки, працівники ГУ ДПС у Житомирській області, погоджуючись з нормами п.5 П(С)БО 15 «Дохід», пп. 134.1.1 п. 134.1 ст . 134 ПКУ, визначають дохід від вищевказаної господарської операції, в той час як за висновком суду апеляційної інстанції, згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства не є доходом суб`єкта господарювання.

Отже, контролюючим органом на усунення недоліків касаційної скарги не обґрунтовано, в чому помилковість застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції у спірних правовідносинах.

Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

До того ж, щодо витрат на професійну правничу допомогу Головним управлінням ДПС у Житомирській області вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 134, 139 КАС України, неврахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21.

Однак, Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Отже скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №9901/459/21, враховано характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, конкретні обставини справи, її складність та складність виконаної адвокатом роботи, частково задоволено заяву позивача про стягнення з відповідача 60000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм КАС України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Тобто скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 31.03.2025, якою дану касаційну скаргу було залишено без руху.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №240/10977/24 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко