Рішення

від 02.12.2010 по справі 22ц-14234/2010р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 справа № 22ц-14234/2010р.                         Головуючий у 1-ій інстанції                      

 категорія №53                                суддя Мороз В.П.                                                             Доповідач суддя Рудь В.В.

                    Р І Ш Е Н Н Я                      

    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

    2 грудня 2010року колегія суддів судової палати з цивільних справ  Апеляційного суду   Дніпропетровської області в складі:      

              Головуючого судді:       Рудь В.В.

              суддів:                  Лисичної Н.М. , Перцової В.А.

                    при секретарі:           Гребенкіній Г.М.

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року  за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу №177 «Трубник-3» про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за час затримки , -

  В с т а н о в и л а :

    У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №177 «Трубник-3» про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за час затримки.

    Позивачка зазначала, що відповідно до протоколу №14 загальних зборів ЖБК №177 «Трубник» від 29.03.2002року затверджена на посаду бухгалтера ЖБК №177 «Трубник». Відповідно до протоколу №16 загальних зборів ЖБК №177 «Трубник» від 07.02.2004року призначена на посаду голови правління ЖБК №177 «Трубник».

    На підставі наказу №2 від 01.02.2009року звільнена з посади голови правління та бухгалтера ЖБК №177 «Трубник» з 01.02.2009року.

    Вказуючи на те, що за час роботи не використала жодної відпустки, при звільненні грошова компенсація не виплачена, повний розрахунок не проведено, позивачка просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 3 566,33грн., за затримку розрахунку стягнути 10260грн.

    Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня  2010 року в задоволенні позову відмовлено.                

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх з’ясування, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб.

    Із справи видно, що згідно протоколу №14 загальних зборів ЖБК №177 «Трубник» від 29.03.2002року ОСОБА_1 затверджена на посаду бухгалтера ЖБК №177 «Трубник», згідно протоколу №16 загальних зборів ЖБК №177 «Трубник» від 07.02.2004року  вона призначена на посаду голови правління ЖБК №177 «Трубник»(а.с.10,12-13).

    На підставі наказу №2 від 01.02.2009року ОСОБА_1 звільнена з посади голови правління та бухгалтера ЖБК №177 «Трубник» з 01.02.2009року(а.с.11).

    Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку, суд виходив з того, що заявлені вимоги не ґрунтуються на законі.

    Такі висновки суду не можна визнати правильними.

    Відповідно до вимог ч.1ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

    Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Підтримуючи позов, ОСОБА_1 зазначала, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки при звільненні їй не виплачена.

    Заперечуючи проти позову, представник відповідача стверджував, що позивачка використала всі дні відпустки та отримала відповідні суми.

    Разом з тим, доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 використала всі дні щорічної відпустки в період трудових відносин з відповідачем та отримала відповідні суми, матеріали справи, у тому числі облікові карточки Управління ПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська щодо суми нарахованого заробітку(доходу) застрахованої особи – ОСОБА_1 за період з квітня 2002року по січень 2009року,  не містять(а.с.78-85).  

    Наведені обставини свідчать, що при звільнені позивачки відповідач не провів з нею повний розрахунок, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки не виплатив.

    Доводи відповідача про те, що позивачка використала відпустки та отримала виплати за щорічні відпустки в період виконання обов’язків бухгалтера та голови правління кооперативу не підтверджені належними доказами.

    Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені обставини та вимоги закону, які регулюють питання виплати грошової компенсації за всі не використані працівником дні щорічної відпустки при його звільненні, рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню.    

    В п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснено, що при розгляді спору про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної щорічної відпустки тільки в разі звільнення його з роботи. Якщо працівник з не залежних від нього причин(не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП(остання передбачає виплату вказаних сум без обмеження будь-яким строком) має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

    Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995року №100, з послідуючими змінами, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Пунктами 5,7 вказаного Порядку передбачено порядок нарахування виплат компенсації за невикористані відпустки.

    Як видно із карточки застрахованої особи Управління ПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська виплати ОСОБА_1 за останні 12 календарних місяців роботи, які передували звільненню 01.02.2009року, а саме за лютий - грудень 2008рік, січень 2009року складають 7738,грн.(а.с.84-85), за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством в зазначений період, середньоденний заробіток позивачки становить 21,73грн.(7738,00грн.:356 днів).

    Таким чином, сума грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з квітня 2002року по день звільнення – 01.02.2009року становить 3564,70 грн.(21,73грн. х 164 - дні невикористаної відпустки).

    Визначена сума компенсації за невикористані відпустки підлягала виплаті відповідачем ОСОБА_1 при її звільненні. У зв’язку з тим, що виплата такої проведена не була, то з урахуванням встановлених обставин та вказаних вимог закону, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позов в зазначеній частині.

    Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки в розмірі 4036,04грн. та застосувати коефіцієнт індексації до отриманої заробітної плати при визначенні суми компенсації за невикористані відпустки, то в цій частині вимог слід відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

    Оскільки відповідач не виплатив належні звільненому працівникові – ОСОБА_1 суми, а саме грошову компенсацію за невикористані відпустки, у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, то відповідно до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України він повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Середній заробіток позивачки, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, становить 684грн.(а.с.84-85), середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення – 01.02.2009року на день пред’явлення  позову у квітні 2010 року - становить 10260,00грн.

    Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, розміру спірної суми, що відповідач є некомерційною організацією та не є суб*єктом господарювання, який отримує прибутки та що вимоги ОСОБА_1 про стягнення зазначених в позовній заві сум задовольняються частково, колегія суддів вважає можливим згідно ч.2 ст.117 КЗпП України та п.20 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку у сумі 300грн.  

    Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума 3864,70грн.(3564,70+300), яка згідно п.6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначена без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника. Судові витрати на підставі ст.88 ЦПК України  підлягають стягненню з відповідача.

    Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів, -

                     В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

    Рішення  Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня  2010 року скасувати.

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.    

    Стягнути з  Обслуговуючого кооперативу  «Житлово - будівельний кооператив  «Трубник-3» №177», ідентифікаційний код 23362941, місцезнаходження: 49085, м.Дніпропетровськ,  Індустріальний район, вулиця Гулі Корольової, будинок 28 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації за невикористану відпустку 3564,70грн.; за затримку розрахунку при звільненні 300грн., всього 3864,70грн. без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів; на користь держави 51,00грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В іншій частині позову відмовити.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

               Головуючий-

               Судді-