Рішення

від 24.04.2025 по справі 158/42/25

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/42/25

Номер провадження 2/570/802/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Карпяк С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Мисковця І.А.

представника третьої особи - Овчиннікової Р.Г.

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вмістіРівне(впорядкуспрощеного позовногопровадження тав порядкузаочного розгляду)цивільну правуза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ; треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

Покликаючись на те, що відповідачка не цікавиться життям позивача, не надає допомоги на його утримання, за свідомого життя він її ніколи не бачив, то позивач просить суд ухвалити рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо позивача. Також просить стягнути аліменти на своє утримання. Судові витрати стягнути з відповідачки на користь позивача.

В судовому засіданні позивач позов підтримав. Пояснив суду, що з дитинства не пам`ятає свою матір, ні разу її не бачив. Вона не приїздила за адресою проживання позивача, не брала участі у його вихованні. Також не допомагала матеріально. Тому позивач звернувся до суду та просить суд задоволити позов.

Представник позивача підтримав позов. Додатково пояснив, що ще до досягнення позивачем трирічного віку відповідачка залишила сім`ю, і з того часу місце її перебування невідоме. За наведеного, з урахуванням позиції, що відображена у позовній заяві, зважаючи що відповідачка ухиляється від виконання обов`язків з виховання сина, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, представник позивача просить суд задоволити позов.

Представник органу опіки та піклування підтримала наданий висновок. Пояснила суду, що вони вивчали ситуацію, яка склалася в сім`ї позивача. За результатами проведеної роботи був наданий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_5 . Позивач проживає разом з старшим братом, до них час від часу приїздить бабуся, яка й займається вихованням позивача. Батько позивача на даний час перебуває в лавах ЗСУ. Зважаючи на наведене вони підтримують свій висновок.

Від третьої особи ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідачка не з`явилася ні у підготовче засідання, ні в судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідачка є належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідачка мала можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без участі. Відзив на позов до суду не подала.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17). Крім того, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначав, що наявна у справі довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі№ 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.

Судова повістка повернулася з відміткою «відсутній за вказаною адресою». Тобто відповідачка є належним чином повідомленою про дату і час розгляду справи.

ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу,стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи(див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/ 98, 11 вересня 2001 року)».

Як зазначається у Постанові ВП ВС від 12 грудня 2024 року у справі № 990SСGС/20/24, ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Обставини, встановлені судом.

Позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Зоря Рівненського району Рівненської області в сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Крім позивача, в сім`ї є ще один син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на теперішній час уже повнолітній.

В 2011 році шлюб між батьками позивача було розірвано, що стверджується рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11 жовтня 2011 року в цивільній справі №2-1932/11. Батьки позивача розірвали шлюб в зв`язку з тим, що сімейне життя між ними не складалось, оскільки у них різні характери та погляди на життя, шлюб, сім`ю.

Відповідачка ОСОБА_3 перестала цікавитись життям позивача, стала вести спосіб життя, який був неприйнятним для сім`ї, на прохання змінити свою поведінку не реагувала, у підсумку залишила дітей на батька та зникала з дому. За таких обставин, після розірвання шлюбу спільні діти, в тому числі позивач ОСОБА_2 , залишились проживати з батьком й перебували на його повному вихованні та утриманні.

З часу розлучення батьків відповідачка ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Вона не піклувалася і не піклується про фізичний і духовний розвиток позивача, зокрема: не забезпечувала і не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; з позивачем взагалі не спілкується; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню позивачем загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу позивача; не створює нормальних умов для його розвитку.

Майже 14 років відповідачка жодних коштів та допомоги на утримання позивача не надавала.

Свідок ОСОБА_7 надала показання про те, що матір дитини залишила сім`ю 14 років тому, і з того часу не цікавилася дітьми. Вона жодного разу не з`являлася у будинку, де живуть діти, не телефонувала їм. Ще до розірвання шлюбу, коли свідок приїздила до сина, то відповідачка уникала з нею спілкування. Де вона зараз нікому не відомо.

Відповідно до довідки №167/1-19/2-24 від 27.12.2024 року, позивач навчається у Грем`яченському ліцеї Цуманської селищної ради Волинської області в 11 класі.

Згідно характеристики, що видана Грем`яченським ліцеєм Цуманської селищної ради Волинської за №166 01-19/24 від 27.12.2024 року, позивач є активним та працелюбним учнем, володіє учбовим матеріалом, бере активну участь у громадському житті школи та класу. Цією ж характеристикою стверджується, що: ... сім`я не повна. Мати ОСОБА_8 близько 10 років абсолютно не цікавиться сином. Вихованням сина повністю займається батько. Він цікавиться його навчанням та поведінкою, відвідує класні та загальношкільні батьківські збори.

Відповідно до характеристики батька позивача - ОСОБА_4 , що видана Цуманською селищною радою Волинської області 27.12.2024 року, ...за час проживання на території громади зарекомендував себе з позитивної сторони, самостійно виховує двох дітей ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ), розлучений, працює в Оржівському ДОКу Рівненської області, веде домашнє господарство, не схильний до вживання алкогольних напоїв, а мати, ОСОБА_3 , з 2015 року у вихованні спільних дітей участі не приймає, місце проживання її не відоме.

Факт спільного проживання позивача разом з рідним братом ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_4 стверджується довідкою Цуманської селищної ради Волинської області за №372 від 23.12.2024 року «Про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб» за адресою АДРЕСА_1 .

Актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи за адресою АДРЕСА_1 , виданим Цуманською селищною радою Волинської області за №18 від 23.12.2024 року, встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 перебуває на утриманні тата, разом з братом ОСОБА_9 проживають з батьком ОСОБА_4 . Після розірвання між батьками шлюбу утриманням дітей з 2011 року займався та займається лише батько, та з того часу мати ОСОБА_3 до них не приїздила, не цікавилась вихованням та утриманням дітей.

Відповідно доч.ч.4,5 ст.19СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до законодавства України, що регулює сімейні відносини, зокрема відповідно до Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини, - висновок про доцільність позбавлення батьківських прав надає орган опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 27.03.2025 року № 50, вважають за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав стосовно її дитини сина ОСОБА_2 .

Норми законодавства щодо позову в частині про позбавлення батьківських прав.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Обов`язки та права батьків щодо виховання дитини є основними серед всього комплексу батьківських прав та обов`язків, які закріплені сімейним законодавством. Всі інші права та обов`язки батьків щодо їхніх дітей покликані забезпечувати належне виконання батьками свого основного обов`язку - виховувати дитину.

Стаття 150 СК України визначає, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки зобов`язані також піклуватися про фізичний розвиток дитини, який, в свою чергу, тісно пов`язаний зі здоров`ям дитини.

Обов`язку батьків піклуватися про духовний розвиток дитини кореспондує право дитини на духовний розвиток, яке включає в себе: право на освіту; право на прояв своїх здібностей; право на свободу світогляду і віросповідання; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Таким чином, батьки мають сприяти одержанню дитиною належної освіти, прояву нею своїх здібностей, розширенню її світогляду, її самовизначенню щодо сповідання певної релігії або не сповідання ніякої, її зайняттям літературною, художньою, науковою, технічною творчістю.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Згідно п.8 ст.7СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, а саме статтею 164 Сімейного кодексу України де однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 164 СК України визначено підстави позбавлення батьківських прав, а саме: якщо батьки: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються відвиконання своїхобов`язків щодовиховання дитинита/абозабезпечення здобуттянею повноїзагальної середньоїосвіти; жорстокоповодяться здитиною; єхронічними алкоголікамиабо наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Норми законодавства щодо позову в частині стягнення аліментів.

За положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно Сімейного законодавства України, обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Частина 1 статті 184 СК України визначає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В силу вимог статті 182 СК суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки аліменти на його утримання у розмірі 2500 грн., щомісячно, й до досягнення повноліття.

В судове засідання не були надані докази того, що відповідачка має незадовільний стан здоров`я, має важкий майновий стан, чи має на утриманні непрацездатних батьків, або є в наявності інші обставини, що унеможливлюють відповідачку надавати дитині допомогу.

Висновки суду.

Рішення суду має бути обґрунтованим, справедливим.

Суд вважає за доцільне зазначити про принцип «балансу ймовірностей» (balance of probabilities), що є одним з основних в розгляді судом питань приватно-правових відносин і цей стандарт притаманний саме цивільним справам, про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини і основоположних свобод від 23.08.2016 року у справі «J.K. та інші проти Швеції», а також у рішенні від 15.11.2007 року у справі «Бендерський проти України».

Верховний Суд також зазначає про необхідність у застосуванні такого принципу, зокрема, про це зазначено у постановах від 23.10.2019 року по справі №917/1307/18, від 10.09.2019 року по справі №916/2403/18, від 02.10.2018 року по справі №910/18036/17, від 14.08.2018 року по справі №905/2382/17, зокрема, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Тобто, у зазначених судових рішеннях наголошується на необхідності застосування при винесенні рішення стандарту переваги більш вагомих та переконливих доказів, тобто коли висновок про існування певної стверджуваної обставини з урахуванням поданих стороною доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачка не виконує положення ст. 150 СК України, положення інших законодавчих актів щодо обов`язків з виховання та утримання сина ОСОБА_10 .

А згідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Стаття 164 СК України передбачає підстави для позбавлення судом батьківських прав батьків щодо їх дітей, і такі обставини знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Отже, при розгляді справи були підтверджені доводи позивача про те, що відповідачка не цікавиться життям дитини, не приділяє увагу його вихованню, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Така поведінка не свідчить про те, що відповідачка діє в інтересах дитини. Таким чином відповідачка не виконує приписи СК України щодо належного виховання та матеріального забезпечення свого сина.

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку) .

Згідно ч.3ст.179СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно доЦивільного кодексу України.

Тому позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів підлягає до задоволення.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

У судунаявні підставистягнути звідповідачки накористь позивача 1211 грн. 20 коп. судових витрат (сплата судового збору) позовна вимога про позбавлення батьківських прав.

Відповідно доп.3ч.1ст.5Закону України«Про судовийзбір»,від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судових витрат за іншу позовну вимогу (про стягнення аліментів), то судові витрати повинні бути стягнуті з відповідачки на користь держави у сумі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ; треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження від 03 вересня 2008 року № 112, зроблений Зорянською сільською радою Рівненського району Рівненської області).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 2500 грн., але не менше 1/2 частини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 січня 2025 року, і до повноліття ОСОБА_2 .

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1211 грн. 20 коп. судових витрат (сплата судового збору).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Рівненського районного суду Рівненської області за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача(ЄДПРОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998,рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікаціїдоходів бюджету: 220301016. Призначення платежу: *;101;

---

(РНОКПП фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України) судовий збір, за позовом

---

,Рівненський районний суд Рівненської області, судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Відповідачка: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_2 ).

Третя особа: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Цуманська селищна рада Луцького району Волинської області (виконавчий комітет як орган опіки та піклування), вул. Грушевського, 2, селище Цумань Луцького району Волинської області, 45233).

Суддя Красовський О.О.