Вирок від 30.04.2025 по справі 331/1342/23

Справа № 331/1342/23

Провадження № 1-кп/331/144/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі спеціального судового провадження в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022081370000349 від 11.08.2022 р., з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м.Кострома Костромської області РФ, громадянина Ук-

раїни, одруженого, співробітника охорони ІІІ категорії Бердянського

міжрайонного відділу УСБ України в Запорізькій області, який зареєс-

трований та проживає в

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.408 ч.4 КК України,

в с т а н о в и в:

Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області №818-ОС/дск від 22.12.2020 р. майстер-сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду співробітника охорони III категорії Бердянського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області.

01.01.2020 р. між Управлінням СБ України в Запорізькій області та ОСОБА_5 продовжено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України строком дії на 5 (п`ять) років до 31.12.2025 року.

Згідно ст.1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 р. N2229-XII Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 р. №2229-ХІІ на Службу безпеки України покладається в межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 р. №1262/2007, визначається порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період.

Так, всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 р., принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 р. та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 р. № 36/103, від 16.12.1970 р. № 2734 (XXV), від 21.12.1965 р. № 2131 (XX), від 14.12.1974 р. № 3314 (XXIX), спланували, підготували та розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.

24.02.2022 р., на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Згідно з Указом Президента України ОСОБА_6 № 64/2022 від 24.02.2022 р, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено.

Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з вказівкою Голови СБ України від 22.02.2022 р. №1026, 24.02.2022 р. організовано та проведено передислокацію (переведення) особового складу Управління СБ України в Запорізькій області до визначених пунктів (запасних пунктів дислокації).

Так, 24.02.2022 р. начальником Бердянського міжрайонного відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_7 від керівництва Управління СБ України у Запорізькій області, засобами мобільного зв`язку отримано усний наказ про передислокацію особового складу Бердянського міжрайонного відділу Управління СБ України в Запорізькій області з місця постійної дислокації підрозділу (м.Бердянськ Запорізької області) та переведення особового складу до запасного місця дислокації Бердянського міжрайонного відділу УСБУ в Запорізькій області на території Олександрівського району м.Запоріжжя (Запорізька територіальна громада).

Після доведення наказу про переведення особового складу відділу до запасного місця дислокації безпосереднім начальником - начальником Бердянського міжрайонного відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_7 , співробітник охорони III категорії Бердянського міжрайонного відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитись від військової служби, місце дислокації Бердянського міжрайонного відділу УСБУ в Запорізькій області (м.Бердянськ Запорізької області) не залишив, до запасного місця дислокації на території Олександрівського району м.Запоріжжя (Запорізька територіальна громада) у зв`язку з переведенням не прибув по теперішній час та, перебуваючи поза місцем служби, час проводить на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_5 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст.323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судове засідання не з`явився.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами.

Відповідно до інформації начальника УСБУ в Запорізькій області за № 59/13-4930 від 02.11.2022 р. (т.1 а.с.110) ОСОБА_5 проходив військову службу в УСБУ в Запорізькій області з 07 квітня 2001 р.

Відповідно до Висновку за результатами службового розслідування від 13.06.2022 р. встановлено, що згідно з вказівкою Голови СБ України від 22.02.2022 р. № 11026, 24.02.2022 р. організовано та проведено передислокацію особового складу Управління до визначених пунктів (запасних пунктів дислокації). Полковником ОСОБА_8 було наголошено майстер-сержанту ОСОБА_5 на тому, що він є військовослужбовцем СБУ та повинен беззаперечно виконувати накази керівництва Управління. Проте, майстер-сержант ОСОБА_5 наказ не виконав і до місця тимчасової дислокації Бердянського МРВ Управління в м.Запоріжжя (запасний пункт дислокації) не прибув. За результатами проведеного комісією службового розслідування встановлено факт порушення військової дисципліни (статті 11, 12, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ) співробітником охорони ІІІ категорії Бердянського міжрайонного відділу УСБ України в Запорізькій області майстер-сержантом ОСОБА_5 , шляхом невиконання у період дії воєнного стану наказу керівництва Управління щодо прибуття до запасного пункту дислокації УСБУ та залишення на тимчасово окупованій території.

Відповідно до інформації начальника УСБУ в Запорізькій області за № 59/13-5626т від 30.11.2022 р. (т.1 а.с.111) майстер-сержант ОСОБА_5 призначений на посаду співробітника охорони ІІІ категорії Бердянського МРВ УСБУ в Запорізькій області наказом начальника Управління за № 818-ОС/дск від 22.12.2020 р. (наказ знищено в установленому порядку 24.02.2022 року), матеріали службового розслідування за фактом відмови виконання майстер-сержантом ОСОБА_5 наказу щодо передислокації особового складу Бердянського МРВ УСБУ в Запорізькій області до міста Запоріжжя знищені в установленому порядку 20.10.2022 р. (акт про знищення № 59/13-4636нт).

Відповідно до інформації Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (т.1 а.с.112) ОСОБА_5 документований паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 25.04.2006 року.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що з 2012 р. він разом із ОСОБА_5 проходив службу в Бердянському міському відділі УСБУ. Після повномасштабного вторгнення, від начальника відділу надійшов наказ про залишення міста Бердянська, була організована централізована евакуація співробітників. За дорученням заступника начальника свідок особисто телефонував ОСОБА_5 і повідомив про необхідність евакуюватися з міста, на що той відповів, що він не знає чи буде евакуйовуватись чи залишиться, ще подумає. Також, свідок пояснив, що ОСОБА_5 ще з 2014 року був проросійськи налаштований, має родичів на території рф. Наказ про передислокацію підрозділу не виконав, до місця служби, в тому числі в м.Запоріжжі, не прибув, на підконтрольну Україні територію не виїхав, а потім взагалі відмовився виїжджати.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що з 2018 року він разом з ОСОБА_5 проходив службу в Бердянському відділі УСБУ. 24 лютого 2022 р. після початку повномасштабного вторгнення, бойових дій, від начальника він отримав наказ про вивіз документів до міста Запоріжжя, приблизно о 06 год. 30 хв. він виїхав із м.Бердянська, потім повернувся в м.Бердянськ. Увесь їхній відділ готували до евакуації, до всіх співробітників був доведений наказ про виїзд особового складу до м.Запоріжжя, та приблизно о 18 год. 30 хв. співробітники на власних автомобілях виїхали до м.Запоріжжя. ОСОБА_5 він бачив останній раз 24.02.2022 р. приблизно о 15:30 16:00 годині, коли в дворі відділу збирали особовий склад і доводили наказ про виїзд із міста Бердянська. Управлінням вживались евакуаційні заходи щодо забезпечення можливості всім співробітникам залишити окупований Бердянськ. Станом на 24.02.2022 р. ОСОБА_5 не визначився, чи буде він виїжджати з м.Бердянська.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він займався кадровим забезпеченням УСБУ, особисто не був знайомий з ОСОБА_5 , але йому відомо, що той працював у Бердянському відділі УСБУ. 24.02.2022 р., після повномасштабного вторгнення, керівництвом Управління було прийняте рішення про передислокацію підрозділів у безпечне місце до м.Запоріжжя, куди й прибули всі підрозділи. ОСОБА_5 наказ не виконав, до нового місця дислокації підрозділу не прибув, незважаючи на те, що управлінням вживались заходи щодо його прибуття. За рапортом начальника Бердянського відділу СБУ проводилась службова перевірка, матеріали якої в подальшому були надіслані до військової прокуратури.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбаченийКПК України, суду надано не було.

Захисник адвокат ОСОБА_4 вважає, що провина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження поза розумним сумнівом під час судового розгляду, показаннями свідків та наданими стороною обвинувачення доказами не підтверджується факт відмови ОСОБА_5 від виїзду з м.Бердянська, неможливо встановити, де саме обвинувачений перебуває, він не був допитаним та не надавав пояснень щодо мотивів залишення в м.Бердянську, тобто був позбавлений права подати свої докази чи заперечення, просила закрити провадження в справі в зв`язку з недоведеністю пред`явленого обвинувачення.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд знаходить їх достовірними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та в повній мірі поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, в тому числі нез`явлення на службу в зв`язку з переведенням підрозділу на підконтрольну Україні територію.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що на свідомий і добровільний характер дій обвинуваченого, а саме не виконання наказу та нез`явлення до нового місця дислокації підрозділу, в якому він проходив службу, вказує сам характер таких дій. ОСОБА_5 , маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території, не вживав, з огляду на що суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.4 ст.408 КК України як дезертирство, тобто нез`явлення на службу в разі переведення, з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд ураховує також роз`яснення, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), що суди при призначенні покаранняв кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винниму вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання,: відсутні.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, відсутні.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.

Так, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, мешкає на тимчасово окупованій території України.

ОСОБА_5 вчинено особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України та такі злочини є найбільш суспільно небезпечними посяганнями.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.408 КК України.

Підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання відповідно до вимог ст.ст.75, 76 КК України, або для призначення відповідно до ст.69 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.408 КК України, суд не знаходить.

Відповідно до ст.54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, з огляду на що суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_5 спеціального звання майстер-сержант.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Ухвалою слідчогосудді Комунарськогорайонного судум.Запоріжжявід 14.02.2023р. наданодозвіл зазатримання зметою приводупідозрюваного ОСОБА_5 для участіу розглядіклопотання протримання підвартою. Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання майстер-сержант.

Міру запобіжногозаходу донабрання вирокомзаконної силивідносно ОСОБА_5 не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити захиснику та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1