Постанова

від 29.04.2025 по справі 915/754/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/754/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Просяник,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства «Барбет» (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Король»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 (суддя М.В. Мавродієва, м.Миколаїв, повний текст складено 21.11.2024)

у справі №915/754/24

за позовом: Приватного підприємства «Барбет»

до відповідача: Фермерського господарства «Король»

про: стягнення 3 413 072,96 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Барбет» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Фермерського господарства «Король» 3413072,96 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства «Король» на користь Приватного підприємства «Барбет» 3413072,96 грн збитків та 51196,09 грн судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фермерське господарства «Король» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2024 у справі №915/1278/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Король» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/754/24 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

10.04.2025 представник Приватного підприємства «Барбет» адвокат Кізима Ігор Володимирович через систему «Електронний суд» подав заяву (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку з апеляційним переглядом справи №915/754/24, разом із доказами таких витрат.

Заява мотивована доведеністю та обґрунтованістю витрат на правничу допомогу у заявленій сумі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути заяву Приватного підприємства «Барбет» (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №915/754/24 поза межами строку, передбаченого у частині третій статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд вказаної заяви призначено на 29.04.2025 об 11:30 год. Запропоновано Фермерському господарству «Король» в строк до 22.04.2025 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Приватного підприємства «Барбет» (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №915/754/24.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подавав.

Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали, при цьому представником позивача подано суду заяву (вх.№4696/24/Д4 від 16.04.2025) про проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Апеляційний суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови учасникам для представлення своєї позиції, тоді як відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши заяву Приватного підприємства «Барбет» (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача адвокат Кізима Ігор Володимирович у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 10000 грн, і просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті спору у зв`язку з неможливістю надати докази на підтвердження понесених таких витрат до закінчення судових дебатів.

10.04.2025 представник Приватного підприємства «Барбет» адвокат Кізима Ігор Володимирович через систему «Електронний суд» подав заяву (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку з апеляційним переглядом справи №915/754/24, разом із доказами таких витрат.

При цьому заява подана заявником в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 08.04.2025.

Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наданих заявником документів вбачається, що 01.08.2022 між Адвокатським об`єднанням «Жованник і партнери» (надалі об`єднання) та Приватним підприємством «Барбет» (надалі клієнт) укладено договір про надання правової допомоги на умовах білінгу (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги (надалі правова допомога або послуги) клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Даний договір є підставою для оформлення ордеру адвоката будь-яким адвокатом працівником або партнером об`єднання, якому доручено надання правової допомоги клієнту і не потребує додаткового погодження з клієнтом (пункт 1.3. договору).

Об`єднання має право отримувати оплату (далі гонорар) за цим договором, вартість якої погоджена сторонами в додатку №1 до цього договору (підпункт а) пункту 2.2. договору).

Клієнт зобов`язується протягом 3-х календарних днів з моменту отримання білінг-звіту про надану правову допомогу у відповідному періоді оплачувати об`єднанню у готівковій/безготівковій формі гонорар у розмірі за визначений у білінг-звіті обсяг правової допомоги за вартістю, погодженою сторонами в додатку №1 до цього договору (підпункт f) пункту 2.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та є укладеним строком на один календарний рік (пункт 5.1. договору). Договір є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах у випадку, якщо не пізніше ніж за 7 календарних днів до останнього дня його дії від жодної зі сторін не надійшло повідомлення про його припинення у зв`язку із закінченням строку договору (пункт 5.2. договору).

Внесення змін і доповнень у договір вчиняється сторонами шляхом підписання угоди про зміни в такій самій формі, що і цей договір. Всі зміни до договору є невід`ємними його частинами (пункт 5.12. договору).

01.08.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору від 01.08.2022 про надання правової допомоги на умовах білінгу, у якій сторони дійшли взаємної згоди, що розмір гонорару об`єднання, який клієнт зобов`язаний оплачувати за правову допомогу, надану за договором, буде нараховуватися в порядку, визначеному підпунктом f) пункту 2.3. розділу 2 договору на підставі наступних погодинних ставок для правників об`єднання, які певний час надавали правову допомогу клієнту: погодинна оплата роботи адвоката 2000,00 грн за 1 годину роботи (1350,00 грн / год. тревел-тайм); участь в судових засіданнях - до 5 судових засідань 5000,00 грн, більше 5 судових засідань 10000,00 грн (пункт 1.1. додаткової угоди). Поняття «тревел-тайм» означає час, проведений адвокатом або юристом об`єднання на очікування судових засідань, необхідних зустрічей, в подорожах та інші дії, так чи інакше пов`язані з виконанням договору (пункт 1.1.1. додаткової угоди).

Згідно із пунктом 1.2. додаткової угоди обсяг та вартість фактично наданої правової допомоги за цим договором визначається об`єднанням в білінг-звітах про надану правову допомогу.

Із білінг-звіту про надану правову допомогу Приватному підприємству «Барбет» за договором про надання правової допомоги на умовах білінгу б/н від 01.08.2022 у справі №915/754/24 станом на 08.04.2025 вбачається, що вартість послуг за ознайомлення з текстом апеляційної скарги, підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу склала 5000,00 грн за 2,5 години (2000,00 грн/ год.), за участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції (до 5 судових засідання) 5000,00 грн (2 судових засідання). Всього 10000,00 грн.

Наданий позивачем детальний обсяг робіт (наданих послуг) від 08.04.2025 дублює положення білінг-звіту про надану правову допомогу Приватному підприємству «Барбет» за договором про надання правової допомоги на умовах білінгу б/н від 01.08.2022 у справі №915/754/24 станом на 08.04.2025.

08.04.2025 між сторонами складено та підписано без зауважень акт приймання-передачі виконаних робіт про те, що об`єднанням в повному обсязі були надані клієнту, а клієнтом прийнято наступні роботи: правова допомога за договором про надання правової допомоги на умовах білінгу б/н від 01.08.2022 у справі №915/754/24 в суді апеляційної інстанції ознайомлення з текстом апеляційної скарги, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.

Інтереси у межах справи №915/754/24 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Кізима Ігор Володимирович, що підтверджується копією ордеру серії ВТ №1058651, відповідно до якого адвокат Кізима Ігор Володимирович уповноважений представляти інтереси Приватного підприємства «Барбет» у Південно-західному апеляційному господарському суді, а також свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ХС №000179).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Дослідивши та проаналізувавши наведені вище умови укладеного між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Жованник і партнери» договору, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі б/н від 01.08.2022 як у вигляді погодинної оплати, так і у фіксованому розмірі (за участь у судових засіданнях).

Щодо витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які були надані позивачу в суді апеляційної інстанції.

Південно-західний апеляційний господарський суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями. Крім того, підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи те, що у даній справі в суді апеляційної інстанції адвокату позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі.

Тобто, правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, колегія суддів враховує, що представництво відповідача адвокатом Кізимою Ігорем Володимировичем при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Виходячи із матеріалів справи, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже, супроводження справи в суді апеляційної інстанції не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи.

Південно-західний апеляційний суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що стягнення повної вартості наданих адвокатом позивачу послуг у розмірі 5000,00 грн за подання відзиву на апеляційну скаргу, не узгоджується з критеріями розумності розміру адвокатських витрат і пропорційності, так як ці витрати не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, і є надмірними. Тобто не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником.

Також суд враховує, що адвокат Кізима Ігор Володимирович приймав участь у двох судових засіданнях під час розгляду справи №915/574/24 у Південно-західному апеляційному господарському суді в режимі відеоконференції та вартість яких згідно із додатковою угодою №1 від 01.08.2022 складає 5000,00 грн, а тому витрати Приватного підприємства «Барбет», пов`язані із участю його представника у судових засіданнях, є обґрунтованими та підлягають розподілу.

З урахуванням викладеного вище у сукупності, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь позивача всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Отже, за встановлених обставин та норм права, з огляду на обсяг наданих послуг, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь позивача, з урахуванням усіх аспектів обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, керуючись принципами справедливості, верховенства права та критерієм розумності розміру адвокатських витрат, колегія суддів вважає, що 7000,00 грн є обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані адвокатом послуги з надання правничої допомоги позивачу.

Таким чином, заява Приватного підприємства «Барбет» (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково на загальну суму 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Приватного підприємства «Барбет» (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Король» на користь Приватного підприємства «Барбет» 7000 /сім тисяч/ гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

3.У задоволені решти заяви Приватного підприємства «Барбет» (вх.№1537/25 від 11.04.2025) про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 30.04.2025.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран