Постанова

від 24.04.2025 по справі 920/1467/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. Справа№ 920/1467/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області

на рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024

у справі № 920/1467/23 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Сумська міська рада,

2. Сумська обласна рада

про стягнення 1001557,26 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Державна екологічна інспекція у Сумській області (далі також - Інспекція) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (далі також - Товариство, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Сумської міської ради та Сумської обласної ради, про стягнення збитків у сумі 1 001 557,26 грн, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 300 467,18 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 200 311,45 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 500 778,63 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Сумської міської ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Сумської міської ради, код платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства внаслідок господарської та іншої діяльності), р/р - UА858999980333129331000018540, код ЄДРПОУ отримувача - 37970404, банк отримувача - Казначейство України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 125, 126, 211 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України), статей 5, 20-2, 47, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 1, 17-1, 35, 56 Закону України «Про охорону земель», статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, статей 11, 1166 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), застосувавши які до встановлених судом обставин недоведеності Інспекцією обставин, покладених в основу позовних вимог, не знайшов підстав для їх задоволення. Судом наголошено на тому, що акт позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021 містить опис порушень, зокрема, використання земельної ділянки площею, що перевищує розмір орендованої земельної ділянки, використання прибережно-захисної смуги річки Псел, використання частини земельної ділянки лісового фонду під автостоянку, вирубку, у зв?язку з цим, двох дерев породи «Ясен», однак, при цьому, Інспекцією не надано додаткових доказів та пояснень на підтвердження встановлених у акті обставин, наприклад, графічних матеріалів, матеріалів геодезичної зйомки, доказів проведення інструментальної зйомки площі, фіксування її результатів.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Інспекція вказує на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст.ст. 1, 7, 35 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 73, 74,79 ГПК України, неврахування судом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.07.2017 у справі №918/1225/16, у постанові від 02.07.2013 у справі №5015/3908/12), у постанові від 11.06.2012 у справі №6/5005/12339/2011.

Скаржник підкреслює, що факт порушення вимог земельного законодавства зафіксовано у акті позапланової перевірки ТОВ «Альянс» №416/06 від 17.09.2021. Порушення також підтверджуються іншими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, листами Державної екологічної інспекції у Сумській області №3111/06-20 від 13.09.2021, №2825/10-23 від 08.12.2023, листом філії «Сумське лісове господарство» ДП «Ліси України» №990/23.4-2023 від 13.12.2023.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 апеляційну скаргу у справі № 920/1467/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 поновлено Державній екологічній інспекції у Сумській області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.11.2024.

13.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Сумської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Рада просить задовольнити апеляційну скаргу Інспекції у повному обсязі. Зауважує, що правопорушення ТОВ «Альянс» зафіксовані у акті позапланової перевірки. Натомість, Товариством не спростовано наявності правопорушень, зафіксованих у акті.

18.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Альянс» на апеляційну скаргу, в якому відповідач наголосив на тому, що акт перевірки, в якому зафіксовано факт правопорушення, не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства, акт перевірки є суперечливим за своїм змістом. В акті перевірки вказано, що вимірювання площі земельних ділянок здійснювалося GPS вимірювачем SOUTH №1001109892, втім на адвокатський запит позивачем було повідомлено, що станом на вересень 2021 року на його балансі такий прилад не перебував. Також відповідач не погодився з діями суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, враховуючи ту обставину, що скарга позивачем була подана повторно, і на момент її подачі оскаржуване рішення набрало законної сили.

Судове засідання 20.11.2024 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А. на лікарняному з 19.11.2024.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, у зв`язку із тривалою відсутністю судді Барсук М.А. з 14.11.2024, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, пов`язаною з лікарняними та відпустками, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 вище вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 справу №920/1467/23 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23 призначено на 15.01.2025 в режимі відеоконференції.

15.01.2025 в судовому засіданні апеляційної інстанції відкладено розгляд справи на 05.03.2025.

Судді Північного апеляційного господарського суду Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А. з метою дотримання приписів ст. 32 ГПК України щодо визначення складу господарського суду заявили самовідвід у справі № 920/1467/23, мотивований наявністю обставин, що виключають можливість розгляду ними справи і є підставою для самовідводу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 заяву суддів Кропивної Л.В., Пономаренка Є.Ю. та Руденко М.А. про самовідвід від розгляду справи № 920/1467/23 задоволено. Матеріали справи №920/1467/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скарга Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.04.2025 у зв`язку з неявкою учасників справи.

В судове засідання 24.04.2025 треті особи своїх повноважних представників не направили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає її вимоги безпідставними у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

24.04.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС» на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.12.2019 використовує земельну ділянку державного лісового фонду України, надану у постійне користування ДП «Сумське лісове господарство» у кварталі 139 з кадастровим номером 5924781500:06:003:0085, з розташованими на ній об`єктами нерухомого майна - базою відпочинку «Сонячна галявина» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення загальною площею 6,2097 га.

У період з 13.09.2021 по 17.09.2021 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Сугоняком Я.В. у присутності менеджера з управління відповідача - ТОВ «АЛЬЯНС» Володимира Круглова було проведено позапланову перевірку по дотриманню Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС» вимог природоохоронного законодавства.

Актом позапланової перевірки № 416/06 від 17.09.2021 в розділі «Виявлені порушення» зафіксовано, що на момент проведення перевірки на вказаній земельній ділянці проводилась реконструкція та розширення території колишньої бази відпочинку «Сонячна галявина».

Відповідно до Акту позапланової перевірки № 416/06 від 17.09.2021, під час проведення інструментальної зйомки площі земельної ділянки під адміністративними будівлями та іншими спорудами встановлено, що вся площа земельної ділянки становить 7,17869 га, що на 0,96899 га більше, ніж фактично передана по договору оренди.

Також зазначено, що відповідачем в кварталі 139 виділ 29 Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство» на земельній ділянці площею 0,121561 га знято родючий шар ґрунту без отримання відповідного дозволу і самовільно використовується ним як автостоянка та, відповідно, в тимчасове користування для рекреаційного призначення не передавалась. Крім того, в кварталі 139 виділ 22 Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство» земельну ділянку площею 1,125149 га, яка частково знаходиться в межах прибережно-захисної смуги річки Псел, відповідач самовільно використовує як волейбольний майданчик, під будівлю кафе, вбиральні та інше.

З урахуванням вищевикладеного, позивач, вважаючи, що відповідачем самовільно зайнято та використовується не за цільовим призначенням земельні ділянки загальною площею 2,2156951 га, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

На підставі вимог Методики, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 (зі змінами та доповненнями), позивач по факту зняття ґрунтового покриву, самовільного зайняття та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням площею - 0,121561 га у кварталі 139 виділ 29 Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство» обрахував заподіяну шкоду по вказаній земельній ділянці загальним розміром - 62 492,99 грн; по факту самовільного зайняття та використання земельних ділянок не за цільовим призначенням на площі - 2,094139 га (0,96899 га +1,125149 га) у кварталі 139 Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство» обрахував заподіяну шкоду по вказаним земельним ділянкам загальним розміром - 939 064,27 грн.

Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області листом від 03.01.2023 № 05.1-03-06/34 повідомило позивача про наявні відкриті реквізити рахунків для зарахування надходжень до бюджету по коду бюджетної класифікації - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності) в тому числі реквізити рахунку по коду бюджетної класифікації 24062100 для Сумської міської ради Сумської області.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про стягнення збитків завданих порушенням природоохоронного законодавства.

Товариство, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на дефекти Акту позапланової перевірки № 416/06 від 17.09.2021, зокрема, про те, що Акт є суперечливим за змістом, а іншими матеріалами судової справи зафіксовані у ньому порушення не підтверджуються. Також відповідач вказує на відсутність інших доказів на підтвердження порушення вимог природоохоронного законодавства.

Суд першої інстанції, погодившись із позицією відповідача щодо недоведеності вчинення Товариством цивільного правопорушення, - відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними.

Так, відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 6 частини другої статті 16 ЦК України).

Стаття 22 ЦК України визначає, що збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести:

- неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії);

- наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вину завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Сумській області ґрунтуються на тому, що Актом позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021 підтверджується факт самовільного використання ТОВ «Альянс» земель лісового фонду України, їх нецільове використання та самовільне зняття родючого шару ґрунту без відповідного дозволу.

Зі змісту Акту позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021 убачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5924781500:06:003:0085, на землях державного лісового фонду України, наданих у постійне користування ДП «Сумське лісове господарство» у кварталі 139 Сумського лісництва, розташована база відпочинку «Сонячна поляна».

На даний час вищезазначена земельна ділянка, цільове призначення: 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення загальною площею 6.2097 га, використовується ТОВ «Альянс», на якій проводиться реконструкція та розширення інфраструктури колишньої бази відпочинку. Під час проведення інструментальної зйомки площі земельної ділянки під адміністративними будівлями та іншими спорудами, встановлено, що площа земельної ділянки становить 7,17869 га (71786,90 кв.м.).

У кварталі 139 виділ 29 Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство» представниками ТОВ «Альянс» на площі 0,121561 га (1215,61 кв.м.) проведено рубку двох дерев породи «Ясен» сироростучий із діаметром пня біля шийки кореня 44 см. та 64 см. відповідно і викорчовування дерев та чагарників, знято родючий шар грунту без дозволу для використання земельної ділянки під автостоянкою. Дана земельна ділянка використовується ДП «Сумське лісове господарство» для ведення лісового господарства і в тимчасове користування для рекреаційного призначення не передавалась.

У кварталі 139 виділ 22 Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство» земельна ділянка на площі 1,125149 га (11251,49 кв.м.), частково в межах прибережно-захисної смуги річки Псел використовується ТОВ «Альянс» як волейбольний майданчик, будівлі кафе, вбиральні та інше.

Таким чином, TOB «Альянс» 8,3038 га земель лісового фонду під будівлями і спорудами не оформлені у законодавчо встановленому порядку і використовуються без відповідних документів, а у кварталі 139 виділ 29 Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство» на площі 0,121561 га (1215,61 кв.м.) здійснено самовільне використання земель лісового фонду України, їх нецільове використання та самовільне зняття родючого шару грунту без відповідного дозволу.

Природним ресурсам на території Битицького старостинського округу Сумської територіальної громади заподіяні збитки, які будуть розраховані у відповідності до діючого законодавства України.

Вимірювання площі земельних ділянок (та діаметрів пнів) проводилось за допомогою GPS вимірювача SOUTHN №1001109892, металевою мірною стрічкою 50 м №111361233.

Надаючи оцінку змісту акту позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021 у сукупності з доданими до акту Розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 25.10.2021 щодо площі земельної ділянки 0,121561 га на загальну суму 2 243,66 грн, Розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням від 25.10.2021 щодо площі земельної ділянки 0,121561 га на загальну суму 52 115,20 грн, Розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу від 25.10.2021 щодо площі земельної ділянки 0,121561 га на загальну суму 8 134,13 грн, Розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням від 25.10.2021 щодо площі земельної ділянки 2,1 га на загальну суму 900 304,57 грн, Розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 25.10.2021 щодо площі земельної ділянки 2,1 га на загальну суму 38 759,70 грн, колегія суддів не вбачає суперечностей у описі виявлених порушень.

Суд першої інстанції, підтримуючи позицію відповідача у цій частині, не наводить жодних обставин, зазначених у акті та які, за висновком суду, - є суперечливими.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні судом процитовано відзив Товариства на позовну заяву, а саме: «під час проведення інструментальної зйомки площі земельної ділянки під адміністративними будівлями та іншими спорудами, встановлено, що площа земельної ділянки становить 7,17869 га (71786,90 м2). Разом з тим, будь-яких підтверджуючих це доказів суду не надано, безпосередньо Акт перевірки не містить жодних фактичних підтверджень проведення інструментальної зйомки площі земельної ділянки та фіксування її результатів.

Також в Акті перевірки в описі виявлених порушень вимог законодавства зазначено, що «у кварталі 139 виділ 22 Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство» земельна ділянка на площі 1,125149 га (11251,49 м2) частково в межах прибережно-захисної смуги річки Псел використовується ТОВ «Альянс» як волейбольний майданчик, будівлі кафе, вбиральні та інше».

Проте будь-яких підтверджуючих цей факт документів суду також не надано, безпосередньо Акт перевірки також не містить жодних фактичних підтверджень зазначеного, відсутні будь-які докази проведення інструментальної зйомки площі земельної ділянки, фіксування її результатів.

Позивачем здійснено висновок, що відповідачем 8,3038 га земель лісового фонду під будівлями і спорудами не оформлені у законодавчо встановленому порядку і використовуються без відповідних документів.

Проте позивачем суду не надано обґрунтованих пояснень та доказів, зокрема, відповідних графічних матеріалів, матеріалів геодезичного зйомки, зафіксованих у будь-якому вигляді данних GPS вимірювання тощо, які підтверджують, що ТОВ «Альянс» користується земельними ділянками, що перевищує 6,2097 га, та не є в межах земельної ділянки, що надана йому в користування на умовах договору оренди від 20.12.2019, а також для встановлення конкретних ділянок, з яких знято родючий шар ґрунту, що є необхідним для коректного розрахунку завданої шкоди».

Колегія суддів зауважує, що у акті безпосередньо зазначено про проведення інструментальної зйомки, а також вказано результати такої зйомки, а саме самовільне зайняття Товариством земельних ділянок площею 2,1 га для розміщення будівель і споруд бази відпочинку «Сонячна галявина», а також 0,121561 га під розміщення автостоянки.

Оскільки акт позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021 складений уповноваженим на це органом та за результатами перевірки, проведеної у встановленому законом порядку, колегія суддів не вбачає необхідності у поданні Інспекцією будь-яких інших додаткових доказів на підтвердження обставин, зафіксованих у акті. Такі докази, з огляду на необхідність доведення відсутності у діях Товариства вини, мають подаватись Товариством.

До того ж, у акті позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021 є відмітка про те, що фото- чи відеофіксація під час перевірки не здійснювалась, що виключає сам факт існування у Інспекції будь-яких інших доказів на підтвердження своїх вимог.

Безпідставними є і посилання на п. 6-7 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №115, оскільки ці вимоги можуть застосовуватись до автостоянок, облаштованих у встановленому законом порядку, в той час як за інформацією, вміщеною до акту перевірки, Товариством облаштовано автостоянку самовільно, за рахунок земель лісового фонду державної власності.

Колегія суддів, переглядаючи спір в апеляційному порядку, керується тим, що за нормою ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частина 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Згідно із ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах

Статтею 17-1 Закону України «Про охорону земель» також визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі охорони земель, належать здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про використання та охорону земель щодо: виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, у тому числі в оренду, земельних ділянок; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель», земля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до вимог підпунктів «б», «ґ», «и» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: самовільне зайняття земельних ділянок, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, порушення умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту.

Частинами 2, 3 ст. 56 Закону України «Про охорону земель» визначено, що застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Частиною 3 ст. 211 Земельного кодексу України визначено, що Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Методики, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним особам та громадянам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання. Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Пунктом 7 Методики визначено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»:

самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними;

невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень);

невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту - невиконання або неякісне виконання обов`язкових заходів, передбачених затвердженою відповідно до законодавства проектною документацією, щодо знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, що призвело до його псування чи знищення.

Статтею 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Надаючи оцінку акту позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021, колегія суддів зауважує, що площа земельної ділянки, яка фактично використовується Товариством під розташування об`єктів нерухомості складає: 8,3038 га.

Натомість, площа земельної ділянки, яка використовується Товариством на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.12.2019 складає 6,2097 га.

Відповідно, площа земель самовільно зайнятих Товариством під розміщення об`єктів нерухомості - Бази відпочинку «Сонячна галявина» складає 2,0941 га, тобто 2,1 га.

Крім цього, Товариством також самовільно зайнято та використовується не за цільовим призначенням земельна ділянка площею 0,121561 га для розташування автомобілів Бази відпочинку «Сонячна галявина». З цієї земельної ділянки було знято родючий шар грунту без відповідних доказів.

Колегія суддів враховує, що відповідачем не надано жодних доказів, зокрема, але не виключно, фото-, відеоматеріали, висновки експерта, на підтвердження того, що база відпочинку «Сонячна галявина» займає площу 6,2097 га, не має самовільно облаштованої автостоянки, кафе та волейбольного майданчика на березі річки, а також, що база не перебуває у стадії реконструкції.

Оскільки різниця між площею земельної ділянки, яка фактично використовується Товариством під розміщення будівель і споруд бази відпочинку та площею орендованої земельної ділянки становить 2,1 га, і Товариство не надало доказів того, що належне нерухоме майно розташовується виключно в межах орендованої земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що Товариство займає земельну ділянку площею 2,1 га - самовільно.

До того ж, оскільки така земельна ділянка віднесена до земель лісового фонду, що виключає можливість розташування на ній об`єктів нерухомого майна, або ж використання у господарській діяльності Товариства, колегія суддів вважає, що Товариство використовує спірну земельну ділянку площею 2,1 га не за цільовим призначенням.

Крім цього, оскільки Товариством також не спростовано встановлені у акті позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021 обставини щодо самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,121561 га для розташування автомобілів Бази відпочинку «Сонячна галявина», зняття родючого шару грунту з цієї земельної ділянки без відповідних дозволів, що також свідчить про використання земельної ділянки лісового фонду не за цільовим призначенням, колегія суддів приходить до висновку, що Товариство займає цю земельну ділянку самовільно, використовує її не за цільовим призначенням, а також - зняло шар грунту без відповідного дозволу.

Законом України «Про охорону земель» встановлено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності (стаття 35).

Так, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Статтею 41 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що при веденні лісового господарства лісокористувачі, незалежно від форми власності і господарювання, забезпечують збереження та підвищення родючості ґрунтів, їх належний екологічний стан відповідно до вимог законодавства України. Заготівля деревини на схилах повинна проводитися на основі екологобезпечних та ґрунтозахисних технологій, які зводять до мінімуму руйнування ґрунтового покриву земельних ділянок.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про охорону земель» охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі.

Порядок використання земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення і створення екологічної мережі встановлюється законом.

Статтею 56 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Отже, зафіксовані у акті позапланової перевірки №416/06 від 17.09.2021, дії Товариства щодо самовільного зайняття земельних ділянок площею 2,1 га та 0,121561 га, використання цих земельних ділянок не за цільовим призначенням, а також зняття ґрунтового покриву із земельної ділянки площею 0,121561 га є недотриманням с вимог ст.ст. 35, 41, 50 Закону України «Про охорону земель».

Вказані дії Товариства є порушеннями вимог природоохоронного та земельного законодавства України.

Колегія суддів враховує, що у постанові від 26.07.2022 у справі № 924/883/21 Верховний Суд дійшов висновку, про те, що для встановлення судом, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, який (акт), відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Колегія суддів також враховує, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства, оскільки подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/22).

Тобто, суд, встановлюючи наявність цивільного правопорушення зобов`язаний дослідити усі подані сторонами докази у сукупності.

Матеріали справи, що переглядається, не містять будь-яких інших доказів, ніж акт позапланової перевірки від 17.09.2021 №416/06.

Зокрема, Товариство, посилаючись на дефекти Акту № 416/06 від 17.09.2021 Державної екологічної інспекції як доказу у справі, не доводить відсутності самого факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,121561 га, використання цієї земельної ділянки не за цільовим призначенням, зняття родючого шару грунту без відповідного дозволу, як і самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельних ділянок загальною площею 2,1 га (1,125149 га + 0,96899 га) на території Битицької сільської сільської ради Сумського району Сумської області.

Колегія суддів відхиляє посилання Товариства на судові рішення у справах №480/11916/21 та 920/1197/23, оскільки під час судового розгляду цих справ було встановлено такі ж обставини, як і під час розгляду справи, що переглядається, а саме щодо використання Товариством земельної ділянки площею 6,2097 га на правах оренди у зв?язку з розміщенням на ній нерухомого майна - бази відпочинку, проведення Інспекцією позапланової перевірки, складення за результатами перевірки акту від 17.09.2021 №416/06. Усі інші твердження, на які вказує Товариство з посиланням на судові рішення у згаданих справах є висновками судів, зробленими за результатами розгляду відповідних позовних вимог та не можуть, з огляду на приписи ст. 75 ГПК України, братися до уваги, оскільки не мають преюдиційного значення.

Колегія суддів, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на встановлені під час апеляційного провадження обставини зауважує, що за загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, враховуючи встановлені під час апеляційного провадження обставини того, що Товариство як орендар земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою лісового фонду державної власності, допустило самовільне захоплення частини цієї земельної ділянки, використання її не у спосіб, передбачений законом для земельних ділянок лісового фонду державної власності, а саме, розташувавши на ній об?єкти, необхідні для провадження господарської діяльності та обслуговування бази відпочинку «Сонячна галявина», тобто вчинило порушення природоохоронного та земельного законодавства, а також після їх фіксування у 2021 році не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Отже, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують наявність складу правопорушення: (1) самовільного зайняття земельної ділянки, використання самовільно зайнятих земельних ділянок всупереч їх цільовому призначенню, зняття грунту на самовільно зайнятій земельній ділянці; (2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено; (3) причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання Товариством вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Інспекції є обґрунтованими, доведеними у встановленому законом порядку, що вказує на наявність фактичних та юридичних підстав для задоволення таких вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини екологічного податку згідно із законом, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Пунктом 7 частини 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів керується, у тому числі, вимогами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не підтвердились під час апеляційного перегляду спору. Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що акт позапланової перевірки є неналежним доказом у справі; суд не застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін, а саме ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 35, 41, 50, 56 Закону України «Про охорону земель», ст. 211 ЗК України та неправильно застосував ст. 75 ГПК України.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс».

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1467/23 - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (Сумська обл., смт. Липова Долина, вул. Горького, буд. 46, ЄДРПОУ - 32141851) збитки в сумі 1 001 557,26 грн, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 300 467, 18 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 200 311,45 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 500 778,63 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Сумської міської ради.

Грошові кошти зарахувати на рахунок Сумської міської ради, код платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства внаслідок господарської та іншої діяльності), р/р - UА858999980333129331000018540, код ЄДРПОУ отримувача - 37970404, банк отримувача - Казначейство України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (Сумська обл., смт. Липова Долина, вул. Горького, буд. 46, ЄДРПОУ - 32141851) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (код ЄДРПОУ 37970834, МФО - 820172, поточний рахунок - UА958201720343130003000080919, Державна казначейська служба України) витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 15023 (п?ятнадцять тисяч двадцять три) гривні 36 (тридцять шість) копійок та 14422 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 42 (сорок дві) копійки за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Сумської області видати накази на виконання цієї постанови.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко