Постанова

від 07.04.2025 по справі 910/7655/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2025 р. Справа№ 910/7655/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Дамірова Н.Н.

від відповідача: Засядьвовк А.І.

від ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 про відстрочення виконання рішення, повний текст якої складено та підписано 22.01.2025

у справі № 910/7655/20 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 6 531 858,82 грн

зацікавлена особа - Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів»

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

29.05.2020 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 6 531 858,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі № 910/7655/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" основний борг в сумі 749 462 грн 74 коп., пеню в розмірі 4 171 647 грн 88 коп., штраф в сумі 899 169 грн 10 коп., 3% річних в розмірі 463 862 грн 53 коп., інфляційні втрати в сумі 245 459 грн 15 коп. та судовий збір в розмірі 97 977 грн 88 коп. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення пені в сумі 2155,04 грн. та 3% річних в розмірів 102,38 грн відмовлено.

06.11.2020 року на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ.

16.12.2020 року Господарського суду міста Києва від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшла заява № 44/11-1282 від 10.12.2020 року "Про відстрочення виконання рішення суду", в якій заявник просив суд відстрочити на один рік виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі № 910/7655/20.

Ухвалою від 22.12.2020 заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Про відстрочення виконання рішення суду" задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі № 910/7655/20 до 30.03.2021 року.

08.01.2025 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме на грошові кошти Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів».

В обґрунтування названої заяви стягувач зазначає, що станом на час подання заяви судове рішення не виконано, залишок боргу за рішенням суду складає 5 936 929,88 грн. Водночас, Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2024 року справа № 917/199/24 стягнуто з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (36022, місто Полтава, вулиця Небесної сотні, будинок 36; код ЄДРПОУ 00952166) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; код ЄДРПОУ 19480600) 227 466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163 187,95 грн - 15% річних, 128 191,78 грн - інфляційних втрат, 7 782,69 грн судового збору за подання позовної заяви та 11 674,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги, разом 538 302,87 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили та підлягає виконанню. У цьому зв`язку, заявник в порядку статті 336 ГПК України просить звернути стягнення на грошові кошти Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів», яке є боржником відповідача у цій справі.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 вказану заяву задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів», яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в сумі 518 846,13 грн, з яких 227 466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163 187,95 грн - 15% річних та 128 191,78 грн - інфляційних втрат, а також зі сплати судового збору в розмірі 7 782,69 за подання позовної заяви та 11 674,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджена постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 по справі №917/199/24, на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі №910/7655/20 виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 про стягнення 5 936 929,88 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки заявником належними засобами доказування підтверджено наявність заборгованості контрагента відповідача в сумі, зазначеній в судовому рішенні у справі №917/199/24, а також з огляду на неподання до суду доказів перерахування коштів на виконання рішень суду, Господарський суд міста Києва, керуючись статтею 336 ГПК України, задовольним заяву позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

29.01.2025, не погоджуючись з цією ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати повністю та відмовити у задоволенні заяви позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята судом при неповному з`ясовані обставини, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що:

- ДПЗД «Укрінтеренерго», виконує функції постачальника «останньої надії» діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу;

- всі кошти, що надходять від споживачів ДПЗД «Укрінтеренерго», як оплата за електричну енергію, в тому числі на підставі рішень судів, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, автоматично за розпорядженням ОСП перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання;

- у відповідності до п. 3 ч. 91 постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 надходження, отримані постачальником «останньої надії» у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії;

- наказ, виданий Господарським судом Полтавської області на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 917/199/24, не перебуває на виконанні в органах Державної виконавчої служби та приватних виконавців;

- розмір заборгованості за рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 по справі № 910/7655/20, зазначений у заяві Позивача, документально не підтверджений;

- суд не витребував відомостей щодо наявної суми заборгованості за постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 917/199/24;

- судом не взято до уваги висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2024 року у справі № 910/177/22, що є подібною судовою практикою з даного питання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від заявника (позивача у справі) надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому даний учасник провадження не погоджується з доводами апелянта та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Зокрема, у відзиві зазначається:

- включення ДПЗД "Укрінтеренерго" до Переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, а також до Переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період не надає йому права ігнорувати та не виконувати рішення суду, що набрало законної сили;

- ПАТ "Запоріжжяобленерго" включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83), а згідно Наказу Міністерства енергетики України від 27.10.2023 № 322 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 2)" визначено, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

- невиконання рішення суду на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго", в тому числі і постачальником "Останньої надії", в таких надкритичних умовах, може призвести до того, що у ПАТ "Запоріжжяобленерго" не залишиться засобів для відновлення кабельних та повітряних ліній електропередач, високовольтних опор, підстанцій, трансформаторів, без чого постачальник "Останньої надії" фізично не зможе виконувати покладені на нього функції з постачання електричної енергії;

- ПАТ "Запоріжжяобленерго", яке здійснює свою діяльність на території прифронтового регіону, 70% якого перебуває під окупацією, як ніхто потребує своєчасного та повного виконання зобов`язань боржниками за чинними рішеннями суду;

- доводи апелянта щодо спрямування коштів, отриманих ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальником "останньої надії" на погашення податкового боргу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483 стосується лише боржника, а також не може скасовувати чи обмежувати права заявника, якими він наділений в силу закону;

- кошти має буде стягнуто з ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (який не має ані рахунків зі спеціальним режимом використання, ані цільових коштів) на рахунок ПАТ "Запоріжжяобленерго", оскільки саме ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" відповідно до ухвали від 22.01.2025 набув статусу боржника у виконавчому провадженні № 63747145.

ПАТ "Запоріжжяобленерго" також подано додаткові письмові пояснення, в яких зазначається, що ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" згідно відомостей державного реєстру перебуває на стадії припинення. Підтверджений судовим рішення у справі № 917/199/24 борг ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не оплачений. Також заявник зазначає, що основною умовою звернення стягнення на кошти за правилами статті 336 ГПК України є те, що така заборгованість існує і не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7655/20. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

17.02.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2025у справі №910/7655/20. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 17.03.2025. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 10.03.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 10.03.2025. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 17.03.2025, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку викликати для участі в наступне судове засідання Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів» чи його уповноваженого представника (тобто його явка визнається судом обов`язковою) для надання пояснень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі № 910/7655/20 на 07.04.2025. Визнано обов`язковою явку Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів».

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні 07.04.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 07.04.2025 заперечив поти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

В судове засідання 07.04.2025 представник ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином в системі «Електронний суд».

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів», який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, заслухавши думку присутніх представників учасників провадження, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин 1 - 4 статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у статті 336 ГПК України, відповідно до частин 1, 5, 6 та 8 якої суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України «При виконавче провадження» та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 02.11.2021 у справі №910/10579/19, від 12.05.2021 у справі №910/8613/19.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі №905/1642/19 зазначив, що подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.

Отже, під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження є наявність заборгованості, що підтверджується належними доказами. Такими доказами, зокрема, є відповідне рішення суду та докази беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач просить звернути стягнення. Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17 та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.

Як вже зазначалось у цій постанові, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі № 910/7655/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" основний борг в сумі 749 462 грн 74 коп., пеню в розмірі 4 171 647 грн 88 коп., штраф в сумі 899 169 грн 10 коп., 3% річних в розмірі 463 862 грн 53 коп., інфляційні втрати в сумі 245 459 грн 15 коп. та судовий збір в розмірі 97 977 грн 88 коп. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення пені в сумі 2155,04 грн та 3% річних в розмірів 102,38 грн відмовлено.

На виконання вказаного рішення видано наказ, який згідно постанови Державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гладищенка Владислава Андрійовича прийнятий до виконання (постанова від 26.11.2020 ВП № 63747145).

Обґрунтовуючи звернення з даною заявою в порядку статті 336 ГПК України ПАТ "Запоріжжяобленерго" зазначає, що станом на час звернення із заявою (08.01.2025) судове рішення у справі № 910/7655/20 ані в добровільному порядку боржником, ані в рамках здійснення виконавчих дій у ВП № 63747145, - не виконано. Розмір заборгованості за виконавчим наказом, що так і не отримана стягувачем, становить 5 936 929,88 грн.

За результатам дослідження відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень колегією встановлено, що судове рішення у справі № 910/7655/20 не виконано, постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в реєстрі відсутня. Також в державному реєстрі містяться скановані копії скарг/заяв стягувача щодо бездіяльності державного виконавця з примусового виконання судового рішення та допущенні зволікання в його виконанні, де, серед іншого, зазначається про наявність непогашеної заборгованості в сумі 5 936 929,88 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як боржником у межах виконавчого провадження №63747145 з примусового виконання наказу від 06.11.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/7655/20 не надано жодних доказів погашення заборгованості.

Отже, боржником належними засобами доказування в порядку статті 74 ГПК України не спростовано доводів свого опонента щодо розміру суми несплаченої заборгованості, що присуджена до стягнення за судовим рішенням.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №904/1017/20).

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" 17.10.2019, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Беручи до уваги те, що в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні відомості про закінчення ВП №63747145 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, а також з огляду на неподання боржником доказів повного чи часткового виконання наказу суду, виданого 06.11.2020, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана вірна оцінка фактичних обставин щодо наявності у відповідача заборгованості у визначеній в заяві сумі.

В контексті вищенаведених правових позицій Верховного Суду щодо предмета дослідження у цій категорії справ судом першої інстанції вірно встановлено, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (відповідач у цій справі, боржник) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 518.846,13 грн, з яких 227.466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163.187,95 грн - 15% річних та 128.191,78 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.09.2024 у справі №917/199/24 в задоволені позову відмовлено.

Постановою від 05.11.2024 Східного апеляційного господарського суду по справі №917/199/24 рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 518 846,13 грн, з яких 227 466,40 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 163 187,95 грн - 15% річних та 128 191,78 грн - інфляційних втрат, 7 782,69 грн судового збору за подання позовної заяви та 11 674,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

17.12.2025 на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 по справі №917/199/24 було видано накази.

Встановивши ці обставини, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованість особи, якій належать кошти (ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") перед боржником у цій справі № 910/7655/20 (Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго") підтверджується судовим рішенням у справі № 917/199/24, яке набрало законної сили. Доказів добровільного виконання ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" судового рішення у справі № 917/199/24, як вірно констатовано судом, матеріали справи не містять.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, судом не було витребувано відомостей щодо наявної заборгованості за постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 917/199/24, оскільки у відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. А за змістом частини 1 статті 14 ГПК України збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Тягар доведення обставин сплати боржником відповідача заборгованості згідно судового рішення у справі №917/199/24 лежить на Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та/або Державному підприємству "Полтавський комбінат хлібопродуктів". При цьому, у відповідності до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відтак, порушень норм процесуального закону у даному випадку не вбачається.

Щодо посилань апелянта на відсутність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 917/199/24 апеляційна інстанція зазначає, що незважаючи на можливість реалізації звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у межах відповідного виконавчого провадження, утім положення статті 336 ГПК України не встановлюють додаткових умов для задоволення заяви стягувача, окрім наявності безспірної заборгованості.

Судом першої інстанції цілком правомірно було зауважено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання наказів у справі №917/199/24 не нівелює права позивача у справі №910/7655/20 на звернення стягнення на означену заборгованість доти, доки відповідачем, або Державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не було доказово спростовано факт її наявності.

Отже, зважаючи на те, що ані відповідачем, ані ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", належними засобами доказування не спростовано факту наявності у боржника відповідача заборгованості за судовим рішенням у справі №917/199/24, зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про звернення стягнення і доводи апелянта щодо виконання ним функцій постачальника «останньої надії», перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання та щодо перерахування коштів на погашення податкового боргу, адже наведене не звільняє відповідача від обов`язку виконання остаточного судового рішення, яке, серед іншого, тривалий час залишається не виконаним.

Водночас, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009).

Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України» зазначив про те, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, Суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що існування у Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" заборгованості, наявність та розмір якої підтверджені судовим рішенням в іншій судовій справі, є підставою для застосування у спірних правовідносинах процедури, передбаченої статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 336 ГПК України, та звернення стягнення на грошові кошти боржника, що перебувають в іншої особи - у Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів".

Довід апелянта про неврахування судом правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 01.07.2024 року у справі № 910/177/22, колегія суддів відхиляє з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики обставинам цієї справи. У названій справі судом касаційної інстанції зазначалось, що суди, відмовляючи у задоволені заяви з мотивів недоведення факту невиконання боржником рішення суду у цій справі, утримались від дослідження обставин, встановлення яких є необхідним під час розгляду заяви стягувача відповідно до статті 336 ГПК України. Тоді як, у даній справі судом першої інстанції належним чином встановлено усі обставини, що входять у предмет дослідження у цій категорії справ.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати

Оскільки підстав для скасування ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги немає, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/7655/20 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 29.04.2025.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова