Ухвала від 30.04.2025 по справі 760/10605/25

Справа №760/10605/25 Провадження №2-з/760/162/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Гнатка І.В.,

представника заявника Лісовської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти дії,

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти дії.

В обгрунтування заяви зазначає наступне. За змістом пункту 1 частини першої статті 152 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.Ураховуючи вищезазначений припис процесуального закону, заява про забезпечення позову подається за правилами підсудності, встановленої для позовів, що пред`являються за місцезнаходженням нерухомого майна або основної його частини на підставі частини першої статті 30 ЦПК України. Оскільки нерухоме майно, яке слід забезпечити шляхом накладення на нього арешту та заборони вчиняти щодо нього дії, територіально знаходиться в АДРЕСА_1 ), заява підлягає розгляду в Солом`янському районному суді м. Києва, територіальна юрисдикція якого розповсюджується на Солом`янський район міста Києва. Позовні вимоги будуть сформульовані таким чином: скасування державної реєстрації права власності іпотекодержателя (відповідача 1) на предмет іпотеки, проведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (державним реєстратором), як такої, що вчинена всупереч вимогам статті 5-2 Розділу VI Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-ІУ - надалі за текстом Закон «Про Іпотеку» (зупинення дії статті 37 Закону «Про іпотеку» в частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки); витребування майна (квартири) із чужого незаконного володіння від відповідача. Обґрунтування необхідності забезпечення позову. На початку квітня місяця 2025 року, заявнику та члену його сім`ї (сину - ОСОБА_2 ) стало відомо, що вони НЕ є власниками квартири АДРЕСА_2 . Новим власником вказаної квартири є відповідач 2 - ОСОБА_3 , який придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 841, виданий 05 лютого 2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Гамаль І.М. (третя особа без самостійних вимог). Копія договору купівлі - продажу у заявника відсутня. Заявник, звернувшись до нотаріуса з метою з`ясування обставин припинення свого права власності на квартиру, встановив таку хронологію подій: 27 січня 2025 року, відповідач 1 (Кредитна спілка «ЗАРАЗ»), на підставі договору іпотеки від 08 травня 2020 року, задовольнив свої вимоги іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , та зареєстрував своє право власності на таку квартиру; 05 лютого 2025 року, відповідач 1, як новий власник, продав відповідачу 2 за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2 . Вищезазначене підтверджується відомостями з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 422994887 від 16.04.2025, примірник якої додається до цієї заяви. Інформаційна довідка сформована на аркуші паперу форматом А4 без використання спеціального бланку, без підпису та печатки надавача інформації з Державного реєстру прав згідно абзацу третього пункту 3 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових пав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ доповнено Розділ VI Прикінцеві положення Закону «Про іпотеку» пунктом 5-2, відповідно до якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону. За таких обставин, на думку заявника, задоволення вимог іпотекодержателя (відповідача 1) за рахунок іпотечного майна (квартири) відбулося НЕ на законних підставах, оскільки дія статті 37 Закону «Про іпотеку» зупинена в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а тому заяв звернеться з відповідним позовом про скасування державної реєстрації права власності шляхом задоволення вимог іпотекодержателя та витребування майна з чужого незаконного володіння. Водночас, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно і Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, заявника № 423006810 від 16.04.2025, примір якої додається, у заявника відсутнє будь яке інше житло (нерухоме майно) тобто квартира, на яку було зареєстровано права власно іпотекодержателем була його єдиним житлом. Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сина заявника № 423060899 від 16.04.2025, у сина заявника, як члена його сім`ї, також відсутнє будь яке нерухоме майно, а отже заявник, як і його син позбавлені єдиного житла, що є втручанням як у право на мир володіння майном, так й у право на повагу до приватного і сімейного життя. Новим власником квартири (відповідачем 2)встановлено заявнику строк для добровільного виселення з квартири до 30 квітня 2025 року, а відтак починаючи з 1 травня поточного року, заявник та його син змушені буду залишитись простонеба (на вулиці). Заявник є людиною похилого віку, пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням, належним чином засвідчена копія якого додається, йому буде складно змінити звичний спосіб життя, допоки державну реєстрацію права власності і квартиру не буде скасовано та витребувано майно з чужого незаконного володіння. Таким чином, незабезпечення позову у вказаний в цій заяві спосіб унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів заявника і члена його сім`ї (її сина), оскільки з 1 травня їх буде виселено, а квартиру може бути відчужено третім особам, що ускладнить подальше відновлення прав і збільшить склад учасників майбутнього судового розгляду. З врахуванням наведеного просить забезпечити майбутній позов про скасування державної реєстрації права власності іпотекодержателя (відповідача 1) на предмет іпотеки та витребування майна (квартири) із чужого незаконного володіння від відповідача 2 шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 ; заборони іншим особам вчиняти дії щодо виселення заявника та членів його сім`ї, а також зняття з реєстрації місця проживання заявника та членів його сім`ї з квартири АДРЕСА_2 , вселення будь яких інших осіб та реєстрацію місця проживання будь яких інших осіб до квартири АДРЕСА_2 .

18 квітня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О.

Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти дії; призначено розгляд заяви в судовому засіданні.

В судове засідання представник заявника з`явилась, заяву підтримала, просила її задовольнити. Вказала, що договір іпотеки укладався в забезпечення кредитного договору, укладеного ОСОБА_2 , він ніколи не був підприємцем, тож кредит брався на споживчі потреби, однак у договорі зазначена інша інформація, що необхідно було (як повідомили представники кредитної спілки) для прискорення його оформлення. В подальшому для погашення відсотків за користування кредиту їх змушували знову укладати кредитні договори. Також, зазначила, що не дивлячись на те, що кредитною спілкою було переоформлено у рахунок задоволення своїх вимог право власності на квартиру, на цей час у суді є окремий спір з приводу стягнення боргу, який за останніми розрахунками становить вже 2 000 000 грн., при цьому, відповідно до кредитного договору сума кредиту складала 200 000,00 грн. Також, майже відразу після задоволення своїх вимог шляхом переоформлення нерухомого майна, кредитною спілкою вказана квартира була перепродана, наскільки відомо представнику заявника за 800 000,00 грн., що є не співмірним з вартістю трикімнатної квартири у м. Києві. Крім того, зазначила, що наразі заявницю та її сина намагаються виселити з квартири, іншого житла вони не мають, у зв`язку з чим просять суд захистити їх права та вжити заходи забезпечення майбутнього позову.

Вислухавши представника заявника, дослідивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому у виконанні такого рішення.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 було укладено з Кредитною спілкою «ЗАРАЗ» Кредитний договір №КВ-00070/04-20/1412 від 08 травня 2020 року.

Згідно до п.1.1. вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі кредитної лінії з лімітом суми 200 000,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 не є фізичною - особою - підприємцем.

Згідно до п. п. 9 -11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В якості забезпечення виконання всіх зобов`язань громадянина України ОСОБА_2 за кредитним договором №КВ-00070/04-20/1412 від 08 травня 2020 року, між заявницею та Кредитною спілкою «ЗАРАЗ» було укладено Договір іпотеки, посвідчений 08.05.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстровано в реєстрі за №2624.

Як вбачається з вказаного договору 1 / 2 частка у справі спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка передана в іпотеку Кредитній спілці «ЗАРАЗ», належала заявниці, інша 1 / 2 ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №422994887 від 16.04.2025 року, 27 січня 2025 року право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за Кредитною спілкою «ЗАРАЗ» на підставі іпотечного договору серія та номер 2624, виданий 08.05.2020 року.

Також, зазначено, що на підставі договору купівлі - продажу серія та номер 841, виданий 05.02.2025, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Відповідно до п.5.2. розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іншого нерухомого майна на праві власності не мають.

Таким чином, матеріали справи містять докази того, що заявник була власником 1 / 2 квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка вибула з її володіння, вказана квартира є її єдиною нерухомою власністю, є місцем проживання її та її сина.

В заяві заявник зазначає, що планує звернутись до суду з позовом з приводу скасування державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, проведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ (державним рестратором), як такої, що вчинена всупереч вимогам статті 5-2 Розділу VI Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-IV; витребування майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, як вбачається зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також сформульованих заявницею позовних вимог майбутньої позовної заяви звернення до суду заявниці планується задля захисту її права власності, пов`язано з незаконним (на її думку) вибуттям нерухомого майна (1 / 2 частини квартири), яке є її єдиним житлом, з її володіння.

Враховуючи пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом майбутніх позовних вимог, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, застосування заходів забезпечення позову на думку є доцільним та сприяють досягненню завдань цивільного процесу, закріплених у ст. 2 ЦПК України.

Накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним із майбутніми позовними вимогами та достатнім для ефективного захисту прав позивача.

Крім того, суд зважає на те, що у разі виселення заявниці зі спірної квартири відновлення порушених її прав (за умови прийняття відповідного рішення за її позовними вимогами) буде вимагати додаткових зусиль.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням наведеного, беручи до уваги предмет та підстави майбутнього позову (сформульованих позовних вимог), надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову майбутнім позовним вимогам, балансу інтересів сторін, а також з врахуванням того, що невжиття такого заходу забезпечення позову як арешт майна може призвести до подальшого відчуження спірного майна будь - яким способом, не забороненим законом, що у разі задоволення майбутнього позову призведе до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та заявником (майбутнім позивачем), а також можливим порушенням їх прав як законних набувачів, а невжиття заходу у вигляді заборони вчинення дій щодо виселення заявниці та членів її сім`ї, зняття з реєстрації місця проживання заявника та членів її сім`ї з квартири АДРЕСА_2 може призвести до порушення права заявниці на житло, відновлення якого в подальшому буде потребувати значних зусиль, суд дійшов висновкупро необхідність часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі.

При цьому, суд враховує, що заявниця була власником 1/ 2 частки у праві спільної власності на квартиру. Таким чином, задоволенню підлягає вимога щодо вжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на спірну квартиру саме у цій частці.

Що стосується вимоги про заборону іншим особам вчиняти відповідні дії, суд враховує, що спірна квартира є єдиним житлом заявниці та членів її сім`ї, з врахуванням чого, заява у частині заборони іншим особам вчиняти дії щодо виселення заявниці та членів її сім`ї та зняття їх з реєстрації у спірній квартирі підлягає задоволенню.

В іншій частині заяви слід відмовити.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 - 153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти дії, - задовольнити частково.

До набрання рішенням у справі № 760/10605/25 законної сили накласти арешт на об`єкт нерухомості - 1 /2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

До набрання рішенням у справі № 760/10605/25 законної сили заборонити будь - яким особам вчиняти дії щодо виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 та членів її сім`ї з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

В задоволенні іншої частини заяви, - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягувач:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Боржник:

Кредитна спілка «ЗАРАЗ» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, ву. Віктора Забіли, 5, офіс 122, код ЄДРПОУ 37716197);

ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя І.О. Тесленко