Ухвала

від 29.04.2025 по справі 903/693/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

29 квітня 2025 року Справа № 903/693/24 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від стягувача: Гаргола О.А. - виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань

від боржника: Шульженко Д.Ю. - ордер серія АН №1672182 від 17.04.2025, Ковальчук Я.В. - ордер серія АІ №1837637 від 28.04.2025

від третьої особи: Пикалюк В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» про відстрочення виконання судового рішення по справі №903/693/24 за позовом Волинської обласної військової (державної) адміністрації до Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Адміністрація Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» про зобов`язання повернути майно,

В С Т А Н О В И В:

30.07.2024 Волинська обласна військова (державна) адміністрація подала до суду позов до РГ Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви, в якому просить суд зобов`язати релігійну громаду Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви (релігійна організація Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви) повернути Волинській обласній військовій (державній) адміністрації культові будівлі, що розташовані у м. Володимирі, вул. Соборна, 25, 27, пам`ятки архітектури національного значення: Свято-Успенський собор, будинок з дзвіницею та мури з брамами (охоронні №№84/1, 84/2, 84/3), що є державною власністю, шляхом звільнення культових будівель та підписання відповідного акта приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 позов задоволено Зобов`язано РГ Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви повернути Волинській обласній військовій (державній) адміністрації культові будівлі, що розташовані у м. Володимирі, вул. Соборна, 25, 27, пам`ятки архітектури національного значення: Свято-Успенський собор, будинок з дзвіницею та мури з брамами (охоронні №№84/1, 84/2, 84/3), що є державною власністю, шляхом звільнення культових будівель та підписання відповідного акта приймання-передачі. Стягнуто з РГ Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви (вулиця Соборна,25, місто Володимир, Волинська область, 44700, код ЄДРПОУ 21733830) на користь Волинської обласної військової (державної) адміністрації (Київський майдан,9, місто Луцьк, 430274, код ЄДРПОУ 13366926) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Постановою північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 у справі № 903/693/24 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 у справі №903/693/24 залишено без змін.

24.03.2025 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №903/693/24 видано накази на примусове виконання рішення №1 та №2.

08.04.2025 представник Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» сформував в системі «Електронний суд» заяву про відстрочення виконання рішення, в якій просить суд відстрочити виконання Рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 у справі № 903/693/24 на шість місяців. Надати можливість представнику позивача - адвокату Чекману Микиті Петровичу (Електронна адреса адвоката - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер телефону - НОМЕР_1 ), взяти участь у найближчому судовому засіданні з цього питання та по всім наступним судовим засіданням в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою суду від 09.04.2025 заяву Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» про відстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 29.04.2025 о 12:30 год. Запропоновано стягувачу в строк до 18.04.2025 обґрунтовані пояснення (заперечення) щодо заяви та докази в їх обґрунтування. Запропоновано боржнику у п`ятиденний строк з дня отримання пояснення (заперечення) позивача подати до суду власні пояснення.

11.04.2025 представник Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій просить суд прискорити розгляд заяви Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української Православної Церкви» про відстрочення виконання судового рішення. Здійснити розгляд заяви Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української Православної Церкви» про відстрочення виконання судового рішення до 22 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 14.04.2025 в задоволенні клопотання Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» щодо прискорення вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення, відмовлено.

18.04.2025 представник стягувача сформував в системі «Електронний суд» заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення, в яких просить суд в задоволенні заяви Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року у справі №903/693/24 - відмовити.

Представники боржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції просили суд відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Представники стягувача та третьої особи в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні заяви.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 позов задоволено, зобов`язано РГ Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви повернути Волинській обласній військовій (державній) адміністрації культові будівлі, що розташовані у м. Володимирі, вул. Соборна, 25, 27, пам`ятки архітектури національного значення: Свято-Успенський собор, будинок з дзвіницею та мури з брамами (охоронні №№84/1, 84/2, 84/3), що є державною власністю, шляхом звільнення культових будівель та підписання відповідного акта приймання-передачі. Стягнуто з РГ Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви (вулиця Соборна,25, місто Володимир, Волинська область, 44700, код ЄДРПОУ 21733830) на користь Волинської обласної військової (державної) адміністрації (Київський майдан,9, місто Луцьк, 430274, код ЄДРПОУ 13366926) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Постановою північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 у справі № 903/693/24 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 у справі №903/693/24 залишено без змін.

24.03.2025 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №903/693/24 видано накази на примусове виконання рішення №1 та №2.

Ухвалою суду від 18.04.2025 виправлено описку в вступних, мотивувальних та резолютивних часинах ухвал від 05.08.2024, 03.09.2025, 17.09.2024, 01.10.2024, 31.10.2024 та рішенні від 12.11.2024 по справі №903/693/24, та постановлено вважати вірним назву відповідача: «Релігійна організація «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви»».

Ухвалою суду від 24.04.2025 у задоволенні заяви Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовлено. Поновлено дію наказу Господарського суду Волинської області №1 від 24.03.2025 у справі №903/693/24. Заяву Волинської обласної військової (державної) адміністрації про виправлення помилки у виконавчому документі - задоволено. Виправлено помилку в наказі Господарського суду Волинської області №1 від 24.03.2025, зазначивши боржника: Релігійна організація «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» (вулиця Соборна,25, місто Володимир, Волинська область, 44700, код ЄДРПОУ 21733830).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За приписами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

При цьому, суд наголошує, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд враховує можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як свідчить судова практика до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочення його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців.

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не лише доводів боржника, а й заперечень кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

В силу наведених приписів процесуального законодавства та правової позиції Верховного Суду України, підставою для відстрочки виконання рішення, можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто, відстрочення виконання судового рішення, пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. Визначальним фактором, є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, то підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Боржник доводить, що наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання Рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 у справі № 903/693/24, а саме:

-Боржник має провести інвентаризацію культового майна, яке зберігається у приміщеннях Храмів та із дотримання церковних канонів забезпечити переміщення майна до інших культових будівель.

- Незважаючи на те, що боржник є окремою юридичною особою та має керівника, усі дії Релігійна організація має узгоджувати із іншою юридичною особою - Володимир-Волинською єпархією Української Православної Церкви та єпархіальним архієреєм.

- У зв`язку із набранням законної сили рішення суду про звільнення Релігійною організацією культових будівель, Єпархіальний архієрей має призначити позачергове засідання Єпархіальних зборів/ Єпархіальної ради з метою визначити порядок звільнення культових будівель; визначити представників кліру, уповноважених на вчинення дій щодо культового майна, яке зберігається у приміщенням Храмів.

- У разі, якщо не будуть дотримані церковні канони при звільненні культових будівель, може відбутися святотацтво, що призведе до образи почуттів християн.

Судом враховано, 14.03.2025 настоятель Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви, голова парафіяльних зборів релігійної громади митрополит Володимир (Мельник Костянтин Павлович) звертався до Волинської обласної військової (державної) адміністрації з листом вих №7, у якому просив про відстрочення виконання рішення до 29 квітня 2025 року, у зв`язку з тим, що тисячі віруючих Релігійної громади мали можливість взяти участь у святкових Пасхальних богослужіннях, освятити паску та іншу їжу в Соборі, а у Провідну (Поминальну) Неділю - помолитися в цьому Храмі та поминути померлих родичів. Запевнив, що станом на 30.04.2025 всі культові будівлі, зазначені у судовому рішенні, будуть добровільно звільнені та передані Волинській обласній військовій (державній) адміністрації на підставі відповідного акта.

Однак, представник боржника в судовому засіданні вказав, що настоятель Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви, голова парафіяльних зборів релігійної громади митрополит Володимир (Мельник Костянтин Павлович) не є юристом, а тому про ризики, які є на сьогоднійшній день не міг знати.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи та доводів учасників справи, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що унеможливлюють виконання рішення, а також докази про добросовісну поведінку боржника і вжиття належних заходів для виконання рішення, такі як інвентаризація культового майна, створення комісії для вчинення відповідних дій.

Судом враховано, що рішення суду набрало законної сили 11.03.2025, однак станом на 29.04.2025 будь які дії боржником не вчинені, доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочення виконання рішення суду заявником не надано.

Посилання представника позивача на ухвалу Господарського суду Львівської області по справі № 914/2231/19 від 28.12.2020 не приймаються судом, оскільки у даній справі релігійна громада зазначала, що не в змозі швидко знайти інше приміщення для здійснення богослужінь з огляду на наближення Різдвяних свят. А тому, суд з метою можливості знайти нове приміщення для розміщення церкви та відправлення богослужінь під час Різдвяних свят, відстрочив виконання рішення на три місяці.

В даному випадку інші обставини, які на думку боржника ускладнюють виконання рішення суду.

З метою реального виконання рішення суду, беручи до уваги інтереси обох сторін, аналізуючи наведені вище норми права суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 по справі №903/693/24 до 29.05.2025.

Керуючись ст.ст.235, 331 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Релігійної організації «Свято-Успенський кафедральний собор Української православної церкви» про відстрочення виконання судового рішення, задовольнити частково.

2. Виконання рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 по справі №903/693/24 відстрочити до 29.05.2025.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала суду підписана 30.04.2025.

Суддя І. О. Гарбар