Рішення

від 30.04.2025 по справі 907/221/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/221/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом: Закарпатського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ - 02771546, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Новака, буд. 45,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Брегівська - об`їздна, буд. 8,

про стягнення коштів,

Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.

Без виклику учасників справи,

в с т а н о в и в:

Закарпатський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ - 02771546, звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , з позовними вимогами стягнення заборгованості у вигляді суми мікрогранту в розмірі 150 000.00 грн.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач в належний спосіб та своєчасно був повідомлений про відкриття провадження у справі та необхідність подачі відзиву на позовну заяву, що підтверджується зокрема довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача від 28.02.2025, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження у справі та необхідність подачі відзиву.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція позивача у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.02.2024 відповідач ФОП ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія" з метою отримання коштів мікрогранту на власну справу звернувся із заявою №TCR301 та бізнес - планом.

Наказом №33 від 01.03.2024 Державного центру зайнятості "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" ухвалено рішення надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 462 отримувачам на загальну суму 110 688 093.00 грн.

Додатком №1 до наказу Державного центру №33 від 01.03.2024 визначено список заявників, які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, за заявами, поданими у період з 29.01.2024 по 11.02.2024 року.

У списку заявників, що отримали мікрогрант, була заява відповідача №TCR301 за порядковим номером 402 із сумою виплати мікрогранту 150 000.00 грн.

Надалі, 06.03.2024 відповідачем було подано заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, згідно з якою відповідач приєднався до умов договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості.

Відповідно до інформації наданої АТ "Ощадбанк", 20.03.2024 на рахунок відповідача зараховано кошти мікрогранту у розмірі 150 000.00 грн., що підтверджується відповідною довідкою банку.

Позивач стверджує, що згідно з пунктом 4 Порядку №738 (у редакції на момент приєднання до умов) розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50 000.00 грн. та не перевищує: 150 000.00 грн. у випадку зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених порядком.

Таким чином, відповідач, здійснивши запит на отримання мікрогранту у розмірі 150 000.00 грн. зобов`язався створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняти на нього працівника.

Позивач також вказує, що відповідно до акту №41 від 10.10.2024 проведено перевірку дотримання умов договору мікрогранту та встановлено невиконання обов`язкової умови договору згідно п. 20 Порядку. На підставі акту перевірки дотримання умов договору мікрогранту №41 від 10.10.2024 та протоколу засідання комісії Закарпатського обласного центру зайнятості з питань повернення отримувачами коштів мікрогранту/гранту №20.3 від 15.10.2024 було прийнято рішення про повернення коштів отримувачем мікрогранту у зв`язку з невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема не створення отримувачем робочого місця протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та відсутність ведення діяльності.

Так, Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 17.10.2024 №289/2024 "Про повернення коштів мікрогранту отримувачем мікрогранту" було прийнято рішення повернути суму мікрогранту протягом одного місяця у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.

Відповідач добровільно не виконав вимог даного наказу, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом свого майнового права шляхом стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у вигляді суми мікрогранту у розмірі 150 000.00 грн.

Правова позиція відповідача у справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.

Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.

Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.

Суд виходить з презумпції правомірності підстав виникнення правовідносини та правильності наведених прокурором обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Мотивувальна частина рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що дійсно 05.02.2024 відповідач ФОП ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія" з метою отримання коштів мікрогранту на власну справу звернувся із заявою №TCR301 від 05.02.2024 та бізнес - планом.

Витягом з наказу Державного центру зайнятості №33 від 01.03.2024 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" підтверджується надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу 462 отримувачам на загальну суму 110 688 093.00 грн. з них: 405 отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, які подали заяви в період з 29.01.2024 по 11.02.2024 на суму 96 746 670.00 грн. згідно з Додатком №1.

Згідно витягу з Додатку 1 до наказу Державного центру зайнятості від 01.03.2024 №33 у список заявників, які отримали позитивне рішення комісії та набрали найбільшу сукупну кількість балів увійшов №з/п 402, унікальний ідентифікатор заявки TCR301, підсумковий скоринговий бал - 156, сума проекту - 150 000.00 грн., регіон - Закарпатська область.

Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 24 травня 2023 року №4021) затверджено форму договору про надання мікрогранту (далі - договір).

Згідно розділу 2 такого договору, на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання, отримувачу відповідно до порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку визначених умовами цього договору.

Згідно п. 2 розділу 3 такого договору, мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу 5 договору та передбачені бізнес-планом.

Судом встановлено, що згідно розділу 5 такого договору, обов`язковою умовою договору, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеними абзацами 2 та 5 пункту 4 Порядку, є створення протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць у значенні, наведеному в абзаці 3 пункту 20 Порядку, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення 24 - місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи.

Приписами розділу 6 такого договору передбачено, що отримувач зобов`язується виконати обов`язкову умову визначену порядком, а також повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов`язкової умови.

Розділом 9 такого договору врегульовано питання дострокового розірвання договору. Так, такий договір може бути розірваним достроково за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору. У такому випадку кошти мікрогранту підлягають поверненню отримувачем. Такий договір також може бути розірваний достроково ДЦЗ в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення отримувачу у випадках: неможливості встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту цільового використання мікрогранту; встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту нецільового використання мікрогранту. У разі дострокового розірвання цього договору ДЦЗ в односторонньому порядку, отримувач зобов`язаний повернути кошти мікрогранту на умовах визначених цим договором та Порядком. Договір вважається розірваним після повернення таких коштів.

Судом встановлено, що 06.03.2024 відповідач підписав заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, таким чином підтвердивши свою згоду на вказані вище умови договору, в тому числі щодо виконання обов`язкових умов договору згідно розділу 5 Договору.

Також, в матеріалах справи міститься лист №106.05-12/1634/2025 від 06.01.2025, в якому АТ "Ощадбанк" в особі Філії - Закарпатського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" повідомляє позивача, що 20.03.2024 відповідачу було зараховано кошти мікрогранту у сумі 150 000.00 грн.

Додатково листом №75/3-02/2074/2025 від 07.01.2025 АТ "Державний ощадний банк України" повідомив Закарпатський обласний центр зайнятості, що для підтвердження здійснення оплати суми мікрогранту надаються наступні документи: довідка про суму та дату отриманого мікрогранту від 06.01.2025 та засвідчена копія заяви про приєднання до договору про надання мікрогрантів від 06.03.2024 року.

В подальшому, працівником Мукачівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості була проведена перевірка дотримання умов договору мікрогранту за період з 20.03.2024 (день зарахування мікрогранту) по 10.10.2024, за результатом якої складено акт перевірки від 10.10.2024 №41. Перевіркою встановлено, що відповідач протягом 6 місяців з дня зарахування коштів мікрогранту на його рахунок не створив робоче місце та не працевлаштував на нього працівника. Крім того, в ході перевірки за задекларованою відповідачем адресою провадження діяльності на момент перевірки здійснення діяльності відповідачем насправді не здійснюється, оскільки за вказаною адресою орендує приміщення інший роботодавець.

У зв`язку із вищенаведеним, Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 17.10.2024 №289/2024 "Про повернення коштів мікрогранту отримувачем мікрогранту" було прийнято рішення повернути суму мікрогранту протягом одного місяця у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.

Крім того, невиконання відповідних обов`язкових умов вказаного вище договору також підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в ЗХакарпатській області №1837/07-16 від 11.11.2024 року, в якому ГУ ПФУ вказувало, що ФОП ОСОБА_1 за період з 20.03.2024 по 24.10.2024 жодних звітів до органів Пенсійного ффонду України в Закарпатській області не подавав щодо прийому нових працівників.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що позивач направляв відповідачу повідомлення (претензію) про прийняте рішення щодо повернення коштів отримувачем мікрогранту №1604-05 від 02.10.2024 року, в якому зазначав про необхідність добровільного повернення суми мікрогрантових коштів у сумі 150 000.00 грн. за вказаними реквізитами.

Листом Державного центру зайнятості №33/4122/318-25 від 10.01.2025, Державний центр зайнятості повідомляв Закарпатський обласний центр зайнятості, що формою договлру про надання мікрогранту, затвердженого наказом Мінекономіки від 06.07.2022 №1969, визначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦКУ і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" заяви про приєднання до умов договору в порядку, передбаченому цим договором. Договір укладається шляхом приєднання отримувачем до його умов шляхом подання до уповноваженого банку належним чином заповненої та підписаної отримувачем заяви про приєднання.є Договір вважається укладеним з дати проставлення уповноваженим банком відмітки на поданій йому отримувачем заяві про приєднання. Така відмітка проставляється уповноваженим банком після належної ідентифікації та верифікації отрмувача, а також перевірки відповідності її даних бізнес-плану та рішенню ДЦЗ про надання мікрогранту такому отримувачу.

Дані надані відповідачу кошти мікрогранту у розмірі 150 000.00 грн. були ним використані на оплату рахунку №0010 від 08.04.2024, що підтверджується зокрема платіжною інструкцією №1 від 16.04.2024 року.

Порушення відповідачем обов`язкових умов договору та неповернення в добровільному порядку коштів мікрогранту і стало підставою для позивача щодо звернення до суду за захистом своїх майнових прав.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦКУ).

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ). Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідач отримав мікрогрант відповідно до "Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу", затвердженого постановою КМУ від 21.06.2022 року №738 "Деякі питання надання грантів бізнесу" (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб`єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з пунктом 4 Порядку №738 (у редакції на момент приєднання до умов), розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком.

Приписами п. 6 Порядку №738 передбачено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк, АТ КБ ПриватБанк (далі - уповноважені банки) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1).

Для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.

Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації або укладення контракту на проходження військової служби, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім`я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов`язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. Під виконанням обов`язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв`язку з утворенням нового суб`єкта господарювання (п. 20 такого Порядку).

Пунктом 21 Порядку передбачено, що державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.

У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Судом встановлено, що дійсно 05.02.2024 відповідач ФОП ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг "Дія" з метою отримання коштів мікрогранту на власну справу звернувся із заявою №TCR301 від 05.02.2024 та бізнес - планом.

Витягом з наказу Державного центру зайнятості №33 від 01.03.2024 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" підтверджується надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу 462 отримувачам на загальну суму 110 688 093.00 грн. з них: 405 отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, які подали заяви в період з 29.01.2024 по 11.02.2024 на суму 96 746 670.00 грн. згідно з Додатком №1, у тому числі й відповідачеві - ФОП ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Додатку 1 до наказу Державного центру зайнятості від 01.03.2024 №33 у список заявників, які отримали позитивне рішення комісії та набрали найбільшу сукупну кількість балів увійшов №з/п 402, унікальний ідентифікатор заявки №TCR301, підсумковий скоринговий бал - 156, сума проекту - 150 000.00 грн., регіон - Закарпатська область. Таким заявником є відповідач - ФОП ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 24 травня 2023 року №4021) затверджено форму договору про надання мікрогранту (далі - договір), який є в свою чергу договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України.

Згідно розділу 2 такого договору, на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання, отримувачу відповідно до порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку визначених умовами цього договору.

Згідно п. 2 розділу 3 такого договору, мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу 5 договору та передбачені бізнес-планом.

Судом встановлено, що згідно розділу 5 такого договору, обов`язковою умовою договору, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеними абзацами 2 та 5 пункту 4 Порядку, є створення протягом 6 місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць у значенні, наведеному в абзаці 3 пункту 20 Порядку, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менше як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення 24 - місячного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах зазначеного строку працевлаштовуються інші особи.

Приписами розділу 6 такого договору передбачено, що отримувач зобов`язується виконати обов`язкову умову визначену порядком, а також повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов`язкової умови.

Судом встановлено, що 06.03.2024 відповідач підписав заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, таким чином підтвердивши свою згоду на вказані вище умови договору, в тому числі щодо виконання обов`язкових умов договору згідно розділу 5 Договору.

Також, в матеріалах справи міститься лист №106.05-12/1634/2025 від 06.01.2025, в якому АТ "Ощадбанк" в особі Філії - Закарпатського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" повідомляє позивача, що 20.03.2024 відповідачу було зараховано кошти мікрогранту у сумі 150 000.00 грн.

Разом з тим, судом встановлено на підставі дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи, що відповідачем не виконано обов`язкових умов договору та не створеного робочого місяця згідно вимог Договору та Порядку. Відповідачем доказів до суду, що ним виконано такі умови, також не подано.

В подальшому, працівником Мукачівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості була проведена перевірка дотримання умов договору мікрогранту за період з 20.03.2024 (день зарахування мікрогранту) по 10.10.2024, за результатом якої складено акт перевірки від 10.10.2024 №41. Перевіркою встановлено, що відповідач протягом 6 місяців з дня зарахування коштів мікрогранту на його рахунок не створив робоче місце та не працевлаштував на нього працівника. Крім того, в ході перевірки за задекларованою відповідачем адресою провадження діяльності на момент перевірки факту здійснення діяльності, встановлено, що відповідачем насправді діяльність не здійснюється, оскільки за вказаною адресою орендує приміщення інший роботодавець.

У зв`язку із вищенаведеним, Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 17.10.2024 №289/2024 "Про повернення коштів мікрогранту отримувачем мікрогранту" було прийнято рішення повернути суму мікрогранту протягом одного місяця у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.

Відповідач добровільно вимог такої претензії не виконав, до суду не подав заяв по суті справи чи доказів, які б засвідчували інші обставини у даній справі.

Разом з тим, суд наголошує, що приписами розділу 6 такого договору передбачено, що отримувач зобов`язується виконати обов`язкову умову визначену порядком, а також повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов`язкової умови.

Суд зазначає, що відповідно до норм цивільного права зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не спростував заявлені до нього позовні вимоги в належний спосіб та належними і допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , заборгованість у вигляді суми мікрогранту в розмірі 150 000.00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) на рахунок уповноваженого банку: отримувач АТ "Ощадбанк", код отримувача - 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ "Ощадбанк", рахунок отримувача: НОМЕР_2 .

3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) на користь Закарпатського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ - 02771546, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Новака, буд. 45.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 30.04.2025 року.

СуддяП. Д. Пригуза