Рішення від 24.04.2025 по справі 916/374/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/374/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши в судовому засіданні №916/374/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК-КАРГО-ПІВДЕНЬ (67667, Одеська область, Одеський район, смт. Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 22, код ЄДРПОУ 45045429)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 86, корпус П, офіс 312, код ЄДРПОУ 43283974)

про стягнення 232 816,22грн.

Представник:

Від позивача: Розенбойм Ю.О. ордер;

Від відповідача: Суплік М.В. ордер;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК-КАРГО-ПІВДЕНЬ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА про стягнення заборгованості в сумі 232 481,58грн., яка складається з основного боргу в сумі 194 694,72грн., пені в сумі 22 126,19грн., 3% річних в розмірі 2 490,98грн. та інфляційних витрат в сумі 13 169,69грн.

Ухвалою від 10.02.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ДОБРОБУТ було залишено без руху.

13.02.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №5082/25) Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК-КАРГО-ПІВДЕНЬ про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2025р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/374/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

05.03.2025 за вх.№7247/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 10.03.2025р. було призначено розгляд справи №916/374/25 у судовому засіданні з викликом сторін.

13.03.2025р. за вх. №8271/25 до суду від позивача надійшла заява про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 194 694,72грн., пеню в розмірі 20 189,88грн., 3% річних в сумі 2 267,56грн. та інфляційні витрати в розмірі 15 664,06грн..

04.03.2025р. за вх. №7243/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

13.03.2025р.за вх.№8265/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вказує що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Карго-Південь» (Перевізник) було укладено договір транспортного перевезення №18\01-24, за умовами якого Перевізник зобов`язався надати Клієнту послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених у даному договорі, автомобільним транспортом, а Клієнт прийняти й оплатити належним чином виконані Перевізником послуги по перевезенню.

Відповідно до п. 1.8 Договору фактичний об`єм та загальна вартість наданих послуг за цим договором визначається на підставі підписаних сторонами Актів виконаних робіт (наданих послуг).

За умовами п. 2.2.2 договору, Клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю оплачувати послуги з перевезення у погодженому сторонами розмір та термін.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата послуг транспортного перевезення здійснюється Клієнтом у безготівковій формі в національній валюті України гривні.

Скупана вартість послуг за цим договором визначається на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг (п.3.2 договору).

Згідно з п. 3.3. договору Клієнт підписує наданий Перевізником акт про надання послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту наданих послуг або в цей де строк надає мотивовану письмову відмову від підписання акту виконаних робі про надання послуг. У випадку не повернення акту виконаних робі або ненадання мотивованої письмової відмови протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання акту, надані послуги вважаються прийнятими на умовах викладених в актах. Сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення Перевізником та відповідно їх прийняття Клієнтом є або підписаний сторонами Акт виконання робіт, або товарно-транспортний документ, або інших документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Відповідно до п. 3.4 договору, Клієнт зобов`язується оплатити виконані роботи протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту про надані послуги на підставі рахунку Перевізника, але не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової накладної виключно в електронній формі у порядку, передбаченому чинним законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи Перевізника.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору ним було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 1 220 640,25 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами наступними Актами наданих послуг: №99 від 13.02.2024р. на суму 136 348.01грн. (з ПДВ), №128 від 29.02.2024р. на суму 217 639.37грн. (з ПДВ), №136 від 08.03.2024р. на суму 113 909,33грн. (з ПДВ), №138 від 16.03.2024р. на суму 188 708,57грн. (з ПДВ), №172 від 23.03.2024р. на суму 32 250,29 грн (з ПДВ), №330 від 10.06.2024р. на суму 70 411,69 грн (з ПДВ), №356 від 25.06.2024р. на суму 27 269,27 грн (з ПДВ), №357 від 26.06.2024р. на суму 61 050грн. (з ПДВ), №362 від 07.07.2024р. на суму 64 872грн. (з ПДВ), - №363 від 06.07.2024р. на суму 59 976грн. (з ПДВ), №410 від 16.07.2024р. на 69 384грн. (з ПДВ), №416 від 12.07.2024р. на суму 10 455грн. (з ПДВ), №417 від 25.07.2024р. на суму 42 228грн. (з ПДВ), №418 від 25.07.2024 на суму 828грн. (з ПДВ), №476 від 07.07.2024р. на суму 35 432,17грн. (з ПДВ), №486 від 22.08.2024р. на суму 89 878,55грн. (з ПДВ), копії яких містяться в матеріалах справи.

Для проведення оплати за надані послуги, як зазначає позивач, ним були оформлені рахунки на оплату, а саме: №99 від 13.02.2024р., №128 від 29.02.2024р., №136 від 08.03.2024р., №138 від 16.03.2024р., №172 від 23.03.2024р., №296 від 10.06.2024р., №322 від 25.06.2024р., №323 від 26.06.2024р., №330 від 07.07.2024р., №331 від 06.07.2024р., №378 від 16.07.2024р., №385 від 12.07.2024р., №386 від 25.07.2024р., №387 від 25.07.2024р., №434 від 07.08.2024р., №444 від 22.08.2024р.

Проте як вказує позивач відповідач за надані ним послуги з перевезення розрахувався частково в сумі 1 025 945,53грн., в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 194 694,72 грн.

Відповідно до п. 4.6 договору у випадку порушення Клієнтом строків оплати наданих послуг, він сплачує за вимогою Перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діє у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виканням відповідачем зобов`язань за договором перевезення, відповідно до умов договору та положень ст. 625 ГПК України нараховано відповідачу пеню в сумі 20 189,88грн, інфляційні витрати в сумі 15 664,06грн. та 3% річних в розмірі 2 283,56грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК-КАРГО-ПІВДЕНЬ звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у томі числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 18 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик-Карго-Південь» (Перевізник) було укладено договір транспортного перевезення №18\01-24, за умовами якого Перевізник зобов`язався надати Клієнту послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених у даному договорі, автомобільним транспортом, а Клієнт прийняти й оплатити належним чином виконані Перевізником послуги по перевезенню (п.1.1 договору).

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Сукупна вартість послуг за цим договором визначається на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг (п.3.2 договору).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 договору, Клієнт зобов`язується оплатити виконані роботи протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту про надані послуги на підставі рахунку Перевізника, але не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової накладної виключно в електронній формі у порядку, передбаченому чинним законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи Перевізника.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 1 220 640,25 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами наступними Актами наданих послуг: №99 від 13.02.2024р. на суму 136 348.01грн. (з ПДВ), №128 від 29.02.2024р. на суму 217 639.37грн. (з ПДВ), №136 від 08.03.2024р. на суму 113 909,33грн. (з ПДВ), №138 від 16.03.2024р. на суму 188 708,57грн. (з ПДВ), №172 від 23.03.2024р. на суму 32 250,29 грн (з ПДВ), №330 від 10.06.2024р. на суму 70 411,69 грн (з ПДВ), №356 від 25.06.2024р. на суму 27 269,27 грн (з ПДВ), №357 від 26.06.2024р. на суму 61 050грн. (з ПДВ), №362 від 07.07.2024р. на суму 64 872грн. (з ПДВ), - №363 від 06.07.2024р. на суму 59 976грн. (з ПДВ), №410 від 16.07.2024р. на 69 384грн. (з ПДВ), №416 від 12.07.2024р. на суму 10 455грн. (з ПДВ), №417 від 25.07.2024р. на суму 42 228грн. (з ПДВ), №418 від 25.07.2024 на суму 828грн. (з ПДВ), №476 від 07.07.2024р. на суму 35 432,17грн. (з ПДВ), №486 від 22.08.2024р. на суму 89 878,55грн. (з ПДВ), копії яких містяться в матеріалах справи.

Для проведення оплати за надані послуги, позивачем були оформлені рахунки на оплату, а саме: №99 від 13.02.2024р., №128 від 29.02.2024р., №136 від 08.03.2024р., №138 від 16.03.2024р., №172 від 23.03.2024р., №296 від 10.06.2024р., №322 від 25.06.2024р., №323 від 26.06.2024р., №330 від 07.07.2024р., №331 від 06.07.2024р., №378 від 16.07.2024р., №385 від 12.07.2024р., №386 від 25.07.2024р., №387 від 25.07.2024р., №434 від 07.08.2024р., №444 від 22.08.2024р.

Проте як вказує позивач відповідач за надані ним послуги з перевезення розрахувався частково в сумі 1 025 945,53грн., в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 194 694,72 грн.

Проте відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 1 025 945,53грн., що підтверджується платіжними дорученням копії яких містяться в матеріалах справи, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 194 694,72 грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість наданих послуг в сумі 194 694,72 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.6 договору у випадку порушення Клієнтом строків оплати наданих послуг, він сплачує за вимогою Перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діє у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З посиланням на умови договору та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України у загальному розмірі 20 189,88 грн. за порушення строків оплати вартості наданих послуг.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК-КАРГО-ПІВДЕНЬ пені в розмірі 20 189,88 грн., який вкладено в заяві про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог в названій частині у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційні витрати в сумі 15 664,06грн. та 3% річних в розмірі 2 267,56грн. суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано інфляційні витрати в сумі 15 664,06грн. та 3% річних в розмірі 2 283,56грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, які вкладено в заяві про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА інфляційні витрати в сумі 15 664,06грн. та 3% річних в розмірі 2 283,56грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так заперечуючи проти позову відповідач вказує, що згідно до пункту 3.4. Договору транспортного перевезення № 18/01-24 від 18.01.2024 р, на норми якого посилається Позивач, як на підставу виникнення своїх вимог, Клієнт (Відповідач) зобов`язується оплатити виконані роботи протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту про надані послуги на підставі рахунку Заявника, але не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової накладної виключно в електронній формі у порядку, передбаченому чинним законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи Заявника.

Таким чином, як зазначає відповідач, відповідно до умов Договору, строк виконання грошових зобов`язань Відповідачем у відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України визначений вказівкою на подію та залежить від виконання кредитором (Позивачем) свого обов`язку щодо виписки та реєстрації у встановленому законодавством порядку податкових накладних.

Отже відповідач вважає, що позивачем не вказано та не доведено факту настання обов`язку відповідача щодо оплати послуг позивача за договором, не доведено початку перебігу такого строку виконання зобов`язання, а отже й не доведено ні факту порушення обов`язків відповідачем, ні дати, з якої відповідач, на думку позивача, є таким, що порушив свої зобов`язання.

Суд відповідні посилання відповідача оцінює критично, оскільки в матеріалах справи наявні копії податкових накладених, оформлених позивачем та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які містять відмітку «документ доставлено контрагенту» тобто відповідачу.

Також, відповідач у відзиві на позов ставить під сумнів Акти наданих послуг № 416 від 12 липня 2024, № 417 від 25 липня 2024, № 418 від 25 липня 2024, № 476 від 07 серпня 2024 та № 486 від 22 серпня 2024, Акту звірки взаємних розрахунків від 31.08.2024 року та зазначає що відповідні документи відрізняються від документів, які також додані до матеріалів та датовані раніше, а саме відрізняється зображення підпису керівника ТОВ «Компанія Крентон Україна» та печатки Товариства, що добре видно зі сканованих копій документів.

По перше суд зазначає, що у разі наявності сумнів щодо дійсності відповідних документів, відповідач мав права звернутись до суду з відповідних клопотання про призначення судової експертизи, проте відповідного клопотання до суду від відповідача не надходило.

По друге, представником позивача задля задоволення клопотання відповідача про витребування для огляду в судовому засіданні у нього оригіналів відповідних документів, було надано на огляд суду оригінали Актів наданих послуг № 416 від 12 липня 2024, № 417 від 25 липня 2024, № 418 від 25 липня 2024, № 476 від 07 серпня 2024 та № 486 від 22 серпня 2024 та Акту звірки взаємних розрахунків від 31.08.2024 року, Відповідач приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, висловив бажання оглянути оригінали зазначених документів особисто, з урахуванням чого судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 17.04.2025р.

В наступне судове засідання представник відповідача не з`явився.

Проте 16.04.2025р. за вх. 12337/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи та огляд оригіналів доказів за відсутності представника. Відповідно до поданого клопотання відповідач вказує, що не може забезпечити участь свого представника у судовому засіданні у Господарському суді Одеської області 17.04.2025 року у справі №916/374/25 та зазначає що повністю довіряє суду та з метою сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи просить без участі його представника проводити у судовому засіданні 17.04.2025 року у справі №916/374/25 розгляд справи та огляд оригіналів доказів, на які Позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог та які має надати Позивач у судове засідання.

Судом в судовому засіданні 17.04.2025р. було проведено огляд оригіналів Актів наданих послуг № 416 від 12 липня 2024, № 417 від 25 липня 2024, № 418 від 25 липня 2024, № 476 від 07 серпня 2024 та № 486 від 22 серпня 2024 та Акту звірки взаємних розрахунків від 31.08.2024 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт отримання рахунків на оплату наданих послуг, посилання на які міститься безпосередньо в кожному Акті.

Також, відповідач в якості заперечень вказує, що Договір транспортного перевезення № 18/01-24 від 18.01.2024 р та Акти виконаних робіт, на які посилається позивач, були підписані від імені ТОВ «Компанія Крентон Україна» одноосібно директором Товариства Крайнюком П.В., у якого відповідно до положень Статуту Товариства були відсутні повноваження на укладення такого правочину.

Суд відповідні посилання відповідача, оцінює критично, оскільки як послідовно зазначає Верховний Суд, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи був в подальшому схвалений правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (Постанова КГС ВС від 22.02.2022 у справі № 924/658/20, Постанова КГС ВС від 16.02.2023 у справі № 910/2958/20, Постанова КГС ВС від 20.04.2023 у справі № 911/1908/21, Постанова КГС ВС від 09.10.2024 у справі № 27/55(914/1780/23), Постанова КГС ВС від 30.01.2025 у справі № 910/13310/23; Постанова КГС ВС від 30.01.2025 у справі №910/13311/23)

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було здійснено низку оплат на користь позивача (на суму 1 025 945,53грн.) із посиланням на Договір перевезення, а також на відповідні рахунки, надані йому позивачем.

Отже, суд зазначає, проведення відповідачем платежів в рахунок часткової оплати наданих послуг за Договором перевезення із посиланням на цей договір є беззаперечним доказом схвалення відповідачем цього договору та прийнятим ним до виконання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК-КАРГО-ПІВДЕНЬ є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК-КАРГО-ПІВДЕНЬ (67667, Одеська область, Одеський район, смт. Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 22, код ЄДРПОУ 45045429) до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 86, корпус П, офіс 312, код ЄДРПОУ 43283974)- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 86, корпус П, офіс 312, код ЄДРПОУ 43283974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТІК-КАРГО-ПІВДЕНЬ (67667, Одеська область, Одеський район, смт. Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 22, код ЄДРПОУ 45045429)основний борг в сумі 194 694 (сто дев`яносто чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири)грн. 72коп., пеню в розмірі 20 189 (двадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять)грн. 88коп., 3% річних в сумі 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім)грн. 56коп., інфляційні витрати в розмірі 15 664 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири)грн. 06коп. та судовий збір в сумі 2 793 (дві тисяч сімсот дев`яносто три)грн.79коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено 29 квітня 2025 р.

Суддя К.Ф. Погребна