Рішення від 28.04.2025 по справі 211/6296/24

Справа № 211/6296/24

Провадження № 2/211/331/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилової О.Д.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Іщенко Ю.П., представника відповідача - Держируки В.Г. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «АЛЬФАБУД» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

встановив:

адвокат Колесник Денис Юрійович від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «АЛЬФАБУД» (далі ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД») та просить встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем у період з 10.04.2023 по 26.06.2024 на посаді охоронника; стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату в сумі 148000 грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів та моральну шкоду, завдану діями відповідача, в сумі 50000 грн. 00 коп. В обґрунтування позову представник посилався на те, що на початку квітня 2023 року раніше знайомий Позивачу ОСОБА_2 запропонував йому роботу на підприємстві відповідача ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» на посаді охоронця. Оскільки Позивачу була потрібна робота, то він погодився та після успішної співбесіди надав керівнику Відповідача заяву про прийняття його на роботу на посаду охоронника копії своїх документів: паспорта, ідентифікаційного номера та трудову книжку для записів у ній про працевлаштування. Відповідачем Позивачу було роз`яснено, що наразі облік трудової діяльності вже ведеться в електронній формі, тому облік його трудової діяльності здійснюватиметься в електронній формі, трудова книжка не потрібна та повернуто йому його паперову трудову книжку. Наказ про прийняття на роботу Позивач не отримував, Відповідачем усно йому повідомили, що відповідні документи йому нададуть пізніше. За домовленістю сторін було встановлено заробітну плату Позивача в розмірі 10000 гривень на місяць. 10 квітня 2023 року Позивач був фактично допущений до роботи та приступив до виконання трудових обов`язків охоронника на об`єкті, де здійснював проведення ремонтних робіт Відповідач - Криворізька гімназія №89 «Потенціал» КМР за адресою: АДРЕСА_1 , і працював там до 26.06.2024. За своїми функціональними обов`язками Позивач працював в змінному графіку доба через дві з 08.00 год. ранку до 08.00 год. ранку, здійснював охорону об`єкту з метою своєчасного виявлення будь-яких небезпечних ситуацій на об`єкті, забезпечував збереження будівельних матеріалів, матеріальних цінностей, обладнання й інших матеріальних активів будівництва та об`єкту, обхід території. Робоче місце для охоронців було облаштоване Відповідачем в кабінеті секретаря директора КЗ №89 «Потенціал», де охоронець знаходився, перевдягався, приймав їжу тощо. Підтвердженням роботи Позивача у Відповідача та фактичного допуску його до роботи є неодноразові звернення під час виконання ним трудової функції охоронника на об`єктах до поліції та надання ним відповідних пояснень працівникам поліції. Оскільки Позивач не є заможною людиною, в житті завжди мав невеликі доходи, все життя мешкає разом зі старшою сестрою ОСОБА_3 , вона допомагала йому фінансово. Наприкінці 2024 року сестра ОСОБА_3 висунула Позивачу ультиматум щодо неотримання ним належної оплати його праці у Відповідача та необхідності його подальшого утримання. Для з`ясування питання та відновлення своїх прав Позивач 03.06.2024 звернувся до Державної служби з питань праці щодо несвоєчасної оплати його праці. За результатами його звернення 26.06.2024 під час зміни Позивача на об`єкті - КГ №89, Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було здійснено вихід на вказаний об`єкт для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та зафіксовано перебування Позивача на робочому місці та виконання ним функцій охоронника на об`єкті. Після цього Позивач повідомив Відповідача в телефонному режимі, що через невиплату йому заробітної плати він більше на роботу виходити не буде та в подальшому буде вирішувати питання невиплати йому заробітної плати в судовому порядку. За результатами проведеної перевірки ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було складено акт №ПС/ДН/20926/0184 від 27.06.2024 проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та 28.06.2024 надано Позивачу відповідь про розгляд його звернення. Із вказаної відповіді від 28.06.2024 Позивач дізнався, що він не лише не отримує заробітну плату, а й те, що його трудові відносини з Відповідачем не оформлені взагалі, а трудові права порушені. За домовленістю сторін було встановлено заробітну плату Позивача в розмірі 1000 грн. зміна, орієнтовно 10000 гривень на місяць. Виплата на початку місяця (5 числа). Оскільки графік роботи Позивача був встановлений Відповідачем в режимі доба через дві, на місяць в середньому виходить по 10-11 змін. Жодного разу Відповідач не надавав Позивачу розрахунковий лист по заробітній платі, тому у нього відсутні документи про суми, які були нараховані та фактично виплачені підприємством за період перебування у трудових відносинах. Зарплату Позивач отримав лише декількома частинами на руки в розмірі близько 10 тисяч загалом за весь період роботи з 10.04.2023 по 26.06.2024. Відповідач кожного разу зміщував термін виплати заробітної плати, посилаючись на різного роду обставини щодо певних труднощів в даний період, оплачуючи по 800 - 1000 грн. на місяць. А з квітня місяця перестав здійснювати будь-які виплати Позивачу взагалі. Попередньо зроблено розрахунок заробітної плати з урахуванням обумовленого між сторонами розміру заробітної плати на період прийняття Позивача на роботу. Так, з 10,04.2023 по 26.06.2024 загалом було 148 змін х 1000 грн. зміна = 148000 грн. Внаслідок незаконних дій Відповідача порушено гарантоване Позивачу Конституцією (стаття 56) право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя, чим завдано моральної шкоди. Зважаючи на очевидну протиправність дій Відповідача, з вини якого трудові права Позивача були порушеними, Позивач вважає за необхідне висловити вимогу про відшкодування йому моральної шкоди. Позивач оцінює розмір завданої Відповідачем моральної шкоди у сумі 50000 гривень. Позивач не має можливості в інший спосіб захистити свої права, тому змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2024 року позовну заяву було залишено без руху з пропозицією усунути недоліки.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року цивільну справу прийнято до свого провадження та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

05 листопада 2024 року представником відповідача ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» Стрільцем А.М. до суду через систему «Електронний суд» скеровано відзив на позовну заяву, який отриманий судом 06 листопада 2025 року, в якому представник просить відмовити у задоволені позовних вимог позивача ОСОБА_1 про встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем у період з 10.04.2023 по 26.06.2024 на посаді охоронника, стягнення з відповідача заробітної плати в розмірі 148000,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. у повному обсязі в зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю. Судові витрати покласти на позивача.

14 листопада 2024 року представником позивача адвокатом Колесником Д.Ю. подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі

10 грудня 2024 року представником відповідача ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» Стрільцем А.М. до суду через систему «Електронний суд» скеровано заяву про застосування строку позовної заяви до вимог позивача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на заявлених позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Суду пояснив, що у квітні 2023 року він написав та подав з іншими документами заяву про прийняття на роботу на директора товариства Стрільця А.М. З наказом про прийняття на посаду та інструкцією він не ознайомлювався. Він звертався до Яковлєва головного інженера товариства, усно, але письмово до товариства не звертався. Гроші видавали на руки. При прийнятті на роботу йому сказали, що все здійснюється в електронному вигляді. Трудова книжка знаходиться у нього.

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що з 10.04.2023 в першу зміну він працював на об`єкті гімназія №89. На об`єкті був Легостаєв та представник Криворізького АЛЬФАБУД, які пояснили суть роботи, графік. Він думав, що його в електронній формі занесли до бази та в трудовій книжці запис не потрібнен. Періодично на об`єкті були крадіжки. Він три зміни відчергував у школі №37 з вечора до ранку за графіком. Відносно крадіжки у травні 2024 року його попросили бути присутнім при документації крадіжки в якості охоронника та ОСОБА_4 електронною поштою скинув на його ім`я довіреність. Він вважав себе охоронником, який працює на підприємстві відповідача.

Представника позивача Іщенко Ю.П. у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представника відповідача ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» Держирука В.Г. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що знає позивача по роботі в школі №89, ОСОБА_1 один з напарників Легостоєва. Ігор перебував у приміщенні школи навесні 2023 року, перебував у комірці сторожів, працював доба через дві. Коли була його зміна та він працював на території школи, то бачив позивача.

Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов такого висновку.

У відповідності до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Тобто, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які, в свою чергу, виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначеною цією угодою з підляганням внутрішньому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 статті 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на наведе, позивач ОСОБА_1 повинен був дотримуватись умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме написати заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 складав заяву про прийняття на роботу з 10.04.2023, подавав відповідачу трудову книжку та інші документи, необхідні для оформлення трудових відносин, підписував у подальшому наказ про прийняття на роботу, тобто уклав з відповідачем трудовий договір. На думку суду, позивач фактично усвідомлював відсутність оформлення трудових відносин з відповідачем та відповідно погоджувався з цим.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснювалось, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

За наслідками судового розгляду даного спору не встановлено виконання позивачем трудових функцій, підпорядкування його правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота.

Надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог судом до уваги не приймаються, оскільки надані позивачем копія довіреності від 06.05.2024 (а.с. 13), копія Акту №ПС/ДН/20926/0184 від 27.06.2024, складеного Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відносно ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» (а.с. 74-82), не можуть свідчити про наявність трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД», актом, на думку суду, зафіксовано лише знаходження позивача в певний день і в певному місці.

Суд відноситься критично щодо пояснення позивача, наданого в якості свідка, з приводу довіреності від 06.05.2024, яка була начебто надіслана електронною поштою, оскільки в ній наявний підпис ОСОБА_1 . Крім того, до довіреності не було долучено наказу про зарахування позивача до штату ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД». При цьому, суд не вбачає підстав для обговорення дій слідчих ВП №5 та ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо залучення в якості представника потерпілого - ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД», ОСОБА_1 , оскільки процедура залучення представника потерпілого та підтвердження його правового статусу закріплена діючим КПК України.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, наданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Беручи до уваги викладене вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем у період з 10.04.2023 по 26.06.2024 на посаді охоронника та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в сумі 148000 грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів; тому в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.

Що вимоги про стягнення моральної шкоди.

Суд вважає за необхідне також відмовити, оскільки дана вимога є похідною від первісної.

Щодо вимоги представника відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення належних виплат суд вважає за необхідне виходити з наступного.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Так частиною 1 статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача, оскільки представником позивача адвокатом Колесником Д.Ю. лише 23.09.2024 направлено адвокатський запит до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з приводу надання Акту №ПС/ДН/20926/0184 від 27.06.2024 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відносно ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД». З позовом до суду позивач звернувся 04.10.2024, тобто в межах строку позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову до суду, судові витрати в частині відшкодування судового збору віднести за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

в задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 квітня 2025 р.

Суддя Д.М. Ніколенко