Рішення

від 25.04.2025 по справі 541/3711/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3711/24

Номер провадження 2-а/541/1/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 квітня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючогосудді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю представника позивача адвоката Пугача С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Кропивного Руслана Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до поліцейського Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Кропивного Р.В., Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 10.10.2024 поштою він отримав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №464165 від 05.10.2024, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 20400 грн. Позивач стверджує, що 05.10.2024 він не керував транспортним засобом і відповідно не порушував правил дорожнього руху, автомобіль був припаркований, керував ним Осоченко І.О., постанова винесена без повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, при винесенні оскаржуваної постанови було порушено його право на захист. З огляду на вказане, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №464165 від 05.10.2024.

Представник позивачав судовомузасіданні позовнівимоги підтримавта просивпозов задовольнити,скасувати постановупро накладенняадміністративного стягнення,оскільки вдіях ОСОБА_2 не маєскладу адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.126КУпАП.Також зазначив,що привинесенні постановиінспектором СРППКропивним Р.В.було порушенопорядок оформленняматеріалів проадміністративні правопорушення. Як видно з долученого до матеріалів справи відео запису, поліцейський Кропивний Р.В. не представився, не повідомив, що ведеться відео зйомка, не повідомив причину, з якої він переслідував позивача, не роз`яснив йому його право на захист, проявив неприязне відношення щодо позивача.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області Паламар Д. в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги Сергієнка В.І. є безпідставними і необґрунтованими та немає жодних підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності. Зазначив, що 05.10.2024, приблизно о 14.25 год. в м. Миргород, по вул. Гоголя, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами Миргородським міськрайонним судом Полтавської області від 23.07.2024 по справі №541/2280/24 терміном на один рік, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Інспектором Кропивним Р.В. було роз`яснено позивачу його права відповідно до Конституції України та КУпАП, складено постанову серії БАД №464165 від 05.10.2024 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, яку було направлено на адресу позивача, оскільки він відмовився її отримувати.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії БАД №464165 від 05.10.2024 вбачається, що 05.10.2024 14 год. 25 хв. в м. Миргород, вул. Гоголя, водій ОСОБА_2 керував ТЗ Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами Миргородським судом від 23.07.2024 терміном на один рік, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

Відповідно до ч. 4ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10. ПДРУкраїни).

Таким чином, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4ст. 126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Доказів, які би підтверджували факт керування позивачем 05.10.2024 о 14 год. 25 хв. в м. Миргород, по вул. Гоголя, транспортним засобом марки Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.

На долученому до матеріалів справи диску із відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, зафіксовано факт руху автомобіля працівників поліції за автомобілем Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , зупинка даного транспортного засобу. Далі відеозапис з реєстратора фіксує праву сторону вказаного транспортного засобу. Відео з нагрудної камери поліцейського починається з моменту, коли поліцейський йде за ОСОБА_2 та наказує йому зупинитись. Однак на вказаному відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_2 вказаним транспортним засобом, а також відсутні будь-які дані, які б підтвердили, що останній був зупинений працівниками поліції в ході керування транспортним засобом.

Таким чином, вказані відеозаписи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 05.10.2024 о 14 год. 25 хв. в м. Миргород, по вул. Гоголя, транспортним засобом марки Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 126 КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова повинна містити, крім іншого, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

За своєю юридичною конструкцією диспозиція статті 126КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, та встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Проте всупереч вимогамст. 283 КУпАП, в постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАД №464165 від 05.10.2024 інспектором СРПП Миргородського РВП Кропивним Р.В. не вказано, норму якого нормативно-правового акту чи підзаконного нормативно-правового акту було порушено.

Відповідно дост. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно дост. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до правил ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Таким чином, на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

Всупереч вимог ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачемПравил дорожнього рухута правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, належних та допустимих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17).

У відповідності дост. 62 Конституції Українивина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №464165 від 05.10.2024, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн., слід скасувати.

Керуючисьст. 62 Конституції України, ст.ст. 5, 77,139, 194, 205, 229,241-243, 250, 255, 257, 271,286,297 КАС України, ст.ст.7,9,33, 126,245, 251, 252, 258, 268,280,283,287-289,293 КУпАП, суд -

В и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 05 жовтня 2024 року серія БАД № 464165 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: О. М. Дністрян