Рішення від 24.04.2025 по справі 711/8383/24

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8383/24

Номер провадження2/711/223/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

за участю:

представника позивача - адвоката: Архипенко О.А.

представника відповідача - адвоката: Шимановський А.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняв залісуду вм.Черкаси цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України «Центрукргеологія» про стягнення компенсації та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ :

Адвокат Архипенко Олександр Анатолійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19640, Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся через систему «Електронний суд» з позовом до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» (18030, м. Черкаси, вул. Татинецька, 13, ЄДРПОУ 01432478) про стягнення компенсації та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 серпня 2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера-геолога ПЗП до ДП «НАК «Надра України «Центрукргеологія». З 2019 року правонаступником усіх прав та обовязків попереднього підприємства стало ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія».

Вказує, що ОСОБА_1 безперервно працював на підприємстві відповідача інженера геологом ПЗП з 12 серпня 2011 року до 14.12.2020, а в подальшому наказом № 129-к від 14.12.2020 звільнений з роботи за угодою сторін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36КЗпП України.

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі від 03.10.2024 року № 75/01, наданої відповідачем, заборгованість по заробітній платі, яка на момент звільнення становила 41087 грн. 76 коп., примусово стягнута з ДП ПрАТ «НАК «Надра України «Центрукргеологія» у межах виконавчого провадження № 75515187 на підставі виконавчого листа № 711/5779/21 від 18.06.2024 року.

Таким чином, з часу звільнення відповідач із невідомих причин та мотивів відмовився добровільно сплатити позивачу заборгованість по заробітній платі, хоча неодноразово про це вимагав. Відновлення прав позивача на отримання винагороди за працю стало можливим лише після примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Згідно довідки від 03.10.2024 року № 75/01, станом на 14.12.2020 року заборгованість із заробітної плати становила 41087,76 грн. Зазначена заборгованість виплачена 14.08.2024 року.

Зазначає, що у позивача відсутній розрахунковий період то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 Постанови 100, а саме, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно довідки від 03.10.2024 року № 77/01 посадовий оклад позивача за виконану місячну норму годин, на день звільнення становив 5573 грн.

Сума розрахована як 2972 грн. за період з 15 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року 5573:30Х16 (згідно п. 7 Постанови 100 з розрахунку виключається святковий день, а саме 25 грудня). За 2021, 2022, 2023 повні роки та 7 місяців 2024 року 43 місяці Х5573 сума складає 239639 грн. і 13 днів серпня 2024 року (день виплати не включається) 5573:31Х13 буде дорівнювати 2337 грн.

Тобто, сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 15.12. 2020 по 14.08.2024) буде становити 244948 грн. 00 коп.

Зазначає, що в зв`язку з тим, що з документів, наданих ДП ПрАТ «Надра України» «Центрукргеологія» неможливо встановити за які конкретно місяці у серпні 2024 виплачена заборгованість із заробітної плати у сумі 41087 грн. 76 коп., в довідці від 03.10.2024 року № 73/01 зазначені суми нарахованої заробітної плати відповідно до ст. 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, позивачем розрахунок компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати проводиться з січня 2021 року (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Вказує, що за період січень 2021 року серпень 2024 року заборгована позивачем та не виплачена сума заробітної плати в сумі 41087 грн. 76 коп. помножується на індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу, який визначається шляхом множення місячних індексів за період січень 2021 року серпень 2024 рік (включно). Таким чином, сума компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати становить 21776 грн. 51 коп. (41087 грн. 76 коп. х53%).

Просить суд стягнути з ДП «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14 грудня 2020 року по 14 серпня 2024 року у сумі 244948 грн. 00 коп.; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі за період з січня 2021 по серпень 2024 року у сумі 21776 грн. 51 коп.; судові витрати покласти на відповідача.

25 жовтня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

07 листопада 2024 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

09 грудня 2024 року через канцелярію суду адвокат Шимановський Артем Володимирович, який діє в інтересах відповідача ДП ПАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія», надав Відзив на позовну заяву. У Відзиві просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 3944 грн. 42 коп. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

30 грудня 2024 року адвокат Архипенко Олександр Анатолійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» надав Відповідь на відзив. У відповіді зазначено, що із Відзиву позивач дізнався, що в період часу з 02 січня 2020 року по 30 серпня 2020 року на підставі наказів від 28.12.2019 № 137-к, від 31.03.2020 № 36-к, від 30.06.2020 № 58-к, від 30.09.2020 № 102-к на підприємстві був встановлений 1-денний робочий тиждень.

Із вказаними наказами позивач ознайомлений позивач ознайомлений не був та своєї згодя на такий робочий графік не надавав.

Проведений відповідачем обрахунок при якому середній заробіток позивача на посаді геолога в ДП ПАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» складає 259 грн. 21 коп. на місяць протирічить фактичним обставинам справи та доказам наданим самим відповідачем. Адже, згідно інформації наданої відповідачем на адвокатський запит, оклад позивача складав 5573 грн. на місяць.

На його думку, середній заробіток за час затримки при розрахунку повинен братись виходячи саме із суми дійсного посадового окладу позивача. А тому, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Адвокат Архипенко Олександр Анатолійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 . В судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити. Також зазначив, що має намір протягом 5 днів після ухвалення рішеня надати заяву про компенсацію судових витрат.

Адвокат Шимановський Артем Володимирович, який діє в інтересах відповідача, в судовому засіданні позов визнав частково. Не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 3944 грн. 42 коп. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» № 80/01 від 03.10.2024 року, Південно-Українська геологічна експедиція Трест «Київгеологія» переіменована в Черкаську геологорозвідувальну експедицію Об`єднання «Північукргеологія» (наказ № 216 від 01.08.1979 року МінГеоУСССР). З 07.08.1997 року на базі експедиції утворено Державне геологічне підприємство «Центрукргеологія» (наказ № 73 Держкомгеології від 07.08.1997 року). З 16.05.2001 року на базі Державного геологічного підприємства «Центрукргеологія» утворено Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України «Центрукргеологія» (наказ № 25 від 16.05.2001 року). З 04.11.2019 року переіменоване на Дочірнє підприємство ПрАТ «НАК «Надра країни» «Центрукргеологія» (наказ № 398 від 04.11.2019 року).

Відповідно до відомостей Трудової книжки Серії НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_1 з 01 серпня 2011 року по 14 грудня 2020 року перебував в трудових відносинах з ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія».

Відповідно до Наказу № 129-к директора ДП ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» «Центрукргеологія» від 14 грудня 2020 року «Про припинення трудового договору», ОСОБА_1 інженера-геолога, 14.12.2020 року звільнено з роботи за угодою сторін, п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, вказаним наказом, також, передбачено виплатити йому компенсацію за 21 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

03 грудня 2021 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси стягнуто з Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 41087грн. 76коп. з відрахуванням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до відомостей АСДС «Д-3», рішення суду від 03 грудня 2021 року по справі № 711/5779/21 законної сили набрало 13 січня 2022 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що у порушення вимог ст. 116 КЗпП України, підприємство у день звільнення позивача не здійснило виплату нарахованої заробітної плати.

Встановлено, що 27 серпня 2024 року заступником начальника Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Сніцар Наталією Петрівною при примусовому виконанні виконавчого листа № 711/5779/21 виданого 18.06.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ДП ПрАТ «НАК «НГадра України» Центрукргеологія» на корисиь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 41087 грн. 76 коп. з відрахуванням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75515187.

Даною постановою встановлено повне фактичне виконання рішення згідно виконавчого документу, в тому числі виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено в повному обсязі.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі позивачу відповідачем була виплачена.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961 закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

При розгляді справи судом не встановлено вини позивача, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки з ним розрахунку по заробітній платі.

Так, судом встановлено, що загальний розмір заборгованості ПрАТ «НАК «Надра України «Центрукргеологія» із виплати заробітної плати ОСОБА_1 на момент звільнення (14.12.2020) складала 41087 грн. 76 коп.

Як зазначалося вище, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника регулюється Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.1995 № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п`ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (ч. 4 Розділ ІІ Порядку).

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу 5 п. 4 цього Порядку на число робочих днів за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом 1 цього пункту на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Наказу № 137-к «Про режим роботи на підприємстві з 02.01 по 31.03.2020» від 28.12.2019 року, у зв`язку з невизначеністю обсягу робіт по державному замовленню і фінансуванням, значною заборгованістю по заробітній платі та обов`язковим платежам до пенсійного та соціального фондів, з 02.01 по 31.03.2020 року працівники підприємства працювали в наступному режимі: всі працівники підприємства працюють з одним робочим днем на місяць 31.01.2020 року, 28.02.2020 року, 31.03.2020 року.

Відповідно до Наказу № 36-к «Про режим роботи на підприємстві з 01.04 по 30.06.2020» від 31.03.2020 року, у зв`язку з невизначеністю обсягу робіт по державному замовленню і фінансуванням, значною заборгованістю по заробітній платі та обов`язковим платежам до пенсійного та соціального фондів, з 01.04 по 30.06.2020 року працівники підприємства працювали в наступному режимі: всі працівники підприємства працюють з одним робочим днем на місяць 30.04.2020 року, 29.05.2020 року, 30.06.2020 року.

Відповідно до Наказу № 58-к «Про режим роботи на підприємстві з 01.07 по 30.09.2020» від 30.06.2020 року, у зв`язку з невизначеністю обсягу робіт по державному замовленню і фінансуванням, значною заборгованістю по заробітній платі та обов`язковим платежам до пенсійного та соціального фондів, з 01.07 по 30.09.2020 року працівники підприємства працювали в наступному режимі: всі працівники підприємства працюють з одним робочим днем на місяць 31.07.2020 року, 31.08.2020 року, 30.09.2020 року.

Відповідно до Наказу № 102-к «Про режим роботи на підприємстві з 01.10 по 31.12..2020» від 30.09.2020 року, у зв`язку з невизначеністю обсягу робіт по державному замовленню і фінансуванням, значною заборгованістю по заробітній платі та обов`язковим платежам до пенсійного та соціального фондів, з 01.10 по 31.12.2020 року працівники підприємства працювали в наступному режимі: всі працівники підприємства працюють з одним робочим днем на місяць 30.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.2020 року.

Відповідно до Наказу № 138-к «Про режим роботи на підприємстві з 04.01 по 31.03.2021» від 31.12..2020 року, у зв`язку з невизначеністю обсягу робіт по державному замовленню і фінансуванням, значною заборгованістю по заробітній платі та обов`язковим платежам до пенсійного та соціального фондів, з 04.01 по 31.03.2021 року працівники підприємства працювали в наступному режимі: всі працівники підприємства працюють з одним робочим днем на місяць 29.01.2021 року, 26.02.2021 року, 31.03.2021 року.

Відповідно до Наказу № 23-к «Про режим роботи на підприємстві з 01.04.2021 року» від 29.03.2021 року, у зв`язку з невизначеністю обсягу робіт по державному замовленню і фінансуванням, значною заборгованістю по заробітній платі та обов`язковим платежам до пенсійного та соціального фондів, з 01.04.2021 року працівники підприємства працювали в наступному режимі: всі працівники підприємства працюють з одним робочим днем на місяць останній робочий день місяця.

Пунктом 1.5. вищезазначених наказів передбачено, що оплата праці проводиться за фактично відпрацьований час.

Оригінали вищезазначених Наказів були оглянуті в судовому засіданні і адвокат Архипенко Олександр Анатолійович, який діє в інтересах позивача, заперечень проти вищезазначених Наказів не заявив.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що в період з 02 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року на ДП «Центрукргеологія» НАК «Надра України» встановлено режим роботи для певної категорії працівників з одним робочим днем.

Враховуючи те, що на підставі вищевказаних Наказів працівникам ДП ПАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» встановлено графік роботи у один робочий день на місяць, а тому, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен бути наступним:

Середньомісячне число робочих днів у періоді складає 1 робочий день. Тобто, час затримки розрахунку становить 43 місяці за період з 14 грудня 2020 року по 14 серпня 2024 року.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 грудня 2020 року по 14 серпня 2024 року, суд виходить з того, оскільки позивач був звільнений 14 грудня 2020, тому розрахунковим періодом слід вважати два попередні повністю відпрацьовані місяці жовтень та листопад 2020 року.

Як вбачається з Довідки № 77/01 від 03.10.2024 ДП ПрАТ «НК «Надра України» «Центрукргеологія» «Про підвищення посадового окладу ОСОБА_1 згідно штатних розписів та відповідних наказів до них», штатний розпис від 29 вересня 2020 року та Наказ № 103-к від 30 вересня 2020 року (з 01 вересня 2020 року) інженер-геолог ПЗП 5573 грн. 00 коп.

Протягом останніх двох календарних місяців роботи (жовтень-листопад 2020 року), що передували звільненню було 43 робочих дня. Сукупний заробіток за два останніх місяці роботи перед звільненням склав 11146 грн. 00 коп., тобто середньоденний заробіток становить 259 грн. 21 коп.

Отже, встановлено, що середньоденний заробіток за час затримки виплати заробітної плати складає 11146 грн. 03 коп. (259 грн. 21 коп.Х43 місяціХ1 робочий день).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала особа) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен дозволити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення , за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

У Постанові Великої Палати верховного Суду від 26 червня 2019 року № 761/9584/15-ц зазначено: «З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробіткузалежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 161/12771/15-ц).».

В судовому засіданні встановлено, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/5779/21 про стягнення з Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 41087грн. 76коп. ухвалено 03 грудня 2021 року, набрало законної сили 13 січня 2022 року.

На думку суду, позивач ОСОБА_1 мав можливість звернутися до суду з заявою про видачу виконавчого листа після 13 січня 2022 року з метою пред`явлення його до примусового виконання, проте, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист був отриманий ним лише 18 червня 2024 року.

На думку суду, саме тому, що в зв`язку з тим, що виконавчий лист був пред`явлений на виконання більше ніж через 2 року після вступу рішення в законну силу, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зросла. Саме позивач зацікавлений в отриманні всіх, передбачених законом платежів.

Як встановлено в судовому засіданні, саме ОСОБА_1 не вжив будь-яких дій щоб рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/5779/21 від 03 грудня 2021 року, яке набрало законної сили, було виконано.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

В зв`язку з тим, що станом на день набрання рішенням суду від 03 грудня 2021 року законної сили (13 січня 2022 року) строк несплати заробітної плати складав 12 місяців, а тому, суд приходить до висновку, що середній заробіток за цей час становить 3110 грн. 52 коп.) 259 грн. 21 коп.Х12 місяцівХ1 робочий день).

Враховуючи той факт, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати не заявляв вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про стягнення компенсації, затягнув час на пред`явлення виконавчого листа про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати до виконання, ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» здійснює виплати заборгованості по заробітній платі на підставі виконавчого документу, суд вважає за необхідне стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.12.2020 року по 14.08.2024 року в сумі 3110 грн. 52 коп.

При цьому, стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати звільненому працівнику, слід здійснити з обов`язковим відрахуванням (утриманням) податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Вирішення даного спору узгоджується і з рішеннями ВП ВС від 26.06.2019 справа № 761/9584/15-ц, від 31.01.2019 справа №910/4518/16, Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03.07.2013 справа №6-60-цс13, від 16.01.2012 справа №6-54цс11, від 25.04.2012 справа №6-23цс12, від 29.01.2014 справа №6-144цс13, від 27.04.2016 №6-113цс16.

Відносно позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ДП «Центрукргеологія» НАК «Надра України» компенсації втрати частини доходу, в зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі за період з січня 2021 року по серпень 2024 року в сумі 21776 грн. 51 коп. суд зазначає наступне.

З 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою КМУ від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягає щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За положеннями ст. ст. 1 - 4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 6 цього Закону визначає, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не датуються з бюджету, а також об`єднання громадян.

Норми статті 1205 ЦК України передбачають, що у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодовувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю і встановлює її правонаступників, виплата щомісячних платежів покладаються на її правонаступників. В даному випадку, таким правонаступником є НАК «Надра України» ДП «Центрукргеологія».

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) є одним з найважливіших показників і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, перегляду грошових доходів населення, вирішення правових спорів тощо.

Індекс споживчих цін характеризує зміну вартості фіксованого набору споживчих товарів, що найчастіше споживаються населенням, у поточному періоді порівняно з базисним. З початку 2017 року споживчий набір включає 328 товарів (послуг)-представників.

Для розрахунку індексу споживчих цін використовуються вагові коефіцієнти - частка витрат домогосподарств на кінцеве споживання у фактичних цінах за рік.

Обрахунок індексу інфляції за допомогою калькулятора передбачає наступне:

базисний період прийнятий за 100%;

вибраний місяць (період) має бути більш раннім від базисного.

Одержаний індекс інфляції може дещо відрізнятись від раніше опублікованого за рахунок здійснення калькулювання і округлення результату.

Відповідно до ст. ст 3,4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях .Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ч. 2, ч. , ч. 4, ч. 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що сума компенсації з січня 2021 року по серпень 2024 року становить 21776 грн. 51 коп.

Проте, враховуючи, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/5779/21 про стягнення з Дочірнього підприємства ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 41087грн. 76коп. ухвалено 03 грудня 2021 року, набрало законної сили 13 січня 2022 року, позивачем тривалий час не зверталося до виконання, на думку суду, проявляв незацікавленість у негайному отриманні коштів та не ставив вимогу про стягнення компенсації під час звернення з позовом до суду про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд вважає за можливе зменшити розмір компенсації до 3944 грн. 42 коп., включивши строк з січня 2021 року по січень 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі1960 грн. 00 коп.

Враховуючи той факт, що судом задоволено позовну вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 3110 грн. 52 , тобто 1,27% заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 24 грн. 89 коп. (3110,52Х100/244948+1,27%; 1960 грн. 00 коп. Х1,27%/100).

Також, враховуючи, що судом задоволено позовну вимогу позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі в сумі 3944 грн. 42 коп., тобто, 18,11 % заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь держави судовий збір в розмірі 548 грн. 37 коп. (3944,42 грн.Х100%/21776,5=18,11%; 3028 грн. 00 коп.х18,11%+548 грн. 37 коп.).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 4, 47, 94, 115-117, 232, 233, 238, КЗпП України, рішенням ВП ВС, позиціями ВСУ, ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 89, 95, 137, 141, 258, 259, 263-265, 267, 274, 275, 279-282, 353, 354, 430 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України «Центрукргеологія» про стягнення компенсації та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14.12.2020 року по 14.08.2024 року в сумі 3110 грн. 52 коп., з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі за період з січня 2021 року по серпень 2024 року в сумі 3944 грн. 42 коп.

Решті відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 24 грн. 89 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь держави судовий збір в розмірі 548 грн. 37 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2025 року (з врахуванням вихідних днів).

Головуючий: О. Г. Казидуб