Рішення

від 29.04.2025 по справі 240/5567/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/5567/24

категорія 111031200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Континенталь" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Континенталь" (далі також ТОВ "Агро Континенталь", Товариство, позивач) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2023 року № 0225080408 про застосування штрафу у розмірі 6641,08 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказувало на помилковість висновків акту перевірки, яка, до того ж, завершена поза межами максимально встановленого строку на її проведення. Крім того, оскільки пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі ПК України) продовжує діяти, то, враховуючи приписи пункту 56.21 статті 56 ПК України, позивач вважає незаконним притягнення його до відповідальності згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Пояснив, що позивач хоча і сплачував суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб впродовж 2022 - 2023 років, однак з порушенням граничних строків сплати, визначених законодавством України, що і стало підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі, зазначеному в розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Також позивач у відповіді на відзив та відповідач у додаткових поясненнях у справі надали пояснення, що за своєю суттю аналогічні викладеним відповідно у позовній заяві та відзиві на неї.

При цьому, заперечуючи проти викладених у відзиві аргументів відповідача, позивач зазначає, що не порушував своїх зобов`язань з умисних мотивів, а діяв в силу певних несприятливих факторів, зокрема, повномасштабного вторгнення росії на територію України та наявності фінансових труднощів для належного і своєчасного виконання своїх зобов`язань зі сплати орендної плати за землю.

Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.

Посадовою особою Головного управління ДПС у Житомирській області було проведено камеральну перевірку з питання порушення Товариством термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, за наслідками якої складено акт від 07 листопада 2023 року № 18668/06-30-04-08/41133867.

У розділі ІІІ акту перевірки вказано, що в результаті проведення камеральної перевірки встановлено порушення терміну сплати (перерахування) узгоджених сум податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб ТОВ "Агро Континенталь", визначених податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 - 2023 роки, які вважаються узгодженими відповідно до пункту 54.1 статті 54, пункту 287.3 статті 287, пункту 288.7 статті 288 ПК України, проте не сплачені у встановлений законодавством строк, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 цього ж Кодексу, внаслідок чого утворився борг.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2023 року № 0225080408, згідно з яким на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України за затримку на 22 календарних дні сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 132821,54 грн. Товариству нараховано штраф у розмірі 5 % несвоєчасно сплаченої суми, що складає 6641,08 грн.

У доданому до податкового повідомлення-рішення розрахунку штрафних (фінансових) санкцій вказано, що їх нараховано у зв`язку з тим, що грошове зобов`язання за податковою декларацією № 9028972608 від 20 лютого 2023 року з граничним строком сплати 31 березня 2023 року було фактично сплачено Товариством 21 квітня 2023 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено Товариством в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 14 лютого 2024 року за № 3791/6/99-00-06-03-02-06 його було залишено без змін, а скаргу платника податків без задоволення.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, Товариство звернулось до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Так, на виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи з приписів пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно із підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За змістом пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з приписами пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В пункті 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Товариство не заперечує, що вказане у розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 132821,54 грн. було ним задекларовано самостійно.

А відтак, з огляду на приписи пункту 54.1 статті 54 ПК України, вищезазначене самостійно задеклароване у податковій декларації № 9028972608 від 20 лютого 2023 року грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб є узгодженим та відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України мало бути сплачене позивачем протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (граничний строк сплати 31 березня 2023 року; фактично сплачено - 21 квітня 2023 року).

Позивачем не заперечується, що орендна плата за землю в сумі 132821,54 грн. була ним сплачена із простроченням, однак факт несвоєчасної сплати пояснює встановленням в Україні карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), введенням воєнного стану та фінансовими труднощами, у зв`язку з чим вважає, що штрафні санкції за порушення термінів сплати податкового зобов`язання за землю до нього застосовуватись не повинні.

Разом з тим, аналіз наведеної норми пункту 124.1 статті 124 ПК України свідчить, що податкове правопорушення щодо несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання є вчиненим з моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов`язання, передбаченого, зокрема, пунктом 3 статті 287 ПК України.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений статтею 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином, строк затримки сплати має важливе значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для кваліфікації порушення як такого.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX (далі - Закон № 533-IX).

У зв`язку із набранням чинності Законом № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)") підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

"За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

- порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів сплати податків та зборів у відповідний період.

Карантин був встановлений Кабінетом Міністрів України 12 березня 2020 року на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 07 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Вказаним Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України було визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Підпунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В подальшому, Законом України № 2142-IX від 24 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме - слова "трьох місяців" замінено словами "шести місяців".

Верховна Рада України 12 травня 2022 року прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27 травня 2022 року.

Згідно вказаного Закону № 2260-IX з 27 травня 2022 року підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

"У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".

Таким чином з дати набрання чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо сплати податків та зборів.

Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України був доповнений положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а тому будь-яка колізія між положеннями Податкового кодексу України або неоднозначне (множинне) трактування його норм (зокрема, пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ) з 27 травня 2022 року відсутні.

Слід зазначити, що Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, згідно яких для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України" щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України, який набрав чинності 03 січня 2023 року, підпункт 69.1 викладено в новій редакції, згідно з якою у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Крім того, згідно внесених до цього пункту змін платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

З огляду на наведене вище правове регулювання можна дійти висновку, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податків та зборів за звітні податкові періоди, в яких діяв мораторій, запроваджений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме - з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року, однак лише у випадку сплати таких податкових зобов`язань не пізніше 1 серпня 2022 року (перший випадок) або у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів (другий випадок).

Суд зауважує, що податкове правопорушення щодо несвоєчасної сплати податків та зборів є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем сплати узгоджених податкових зобов`язань, а припиняється таке порушення в день фактичної сплати податків та зборів. Тобто у випадку коли платник податку несвоєчасно сплатив податки та збори за звітні (податкові) періоди, які припадали на період дії мораторію, і фактична сплата таких узгоджених податкових зобов`язань здійснена після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків сплати податків та зборів застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

При цьому, слід враховувати, що, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Отже, якщо платником податків порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань за звітні періоди, які припадали на період дії мораторію (січень - травень 2022 року), а сплата таких податкових зобов`язань відбулась з порушенням строку після 01 серпня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України (а саме - за порушення строків сплати податків та зборів після 01 серпня 2022 року по день фактичної сплати податкових зобов`язань).

Виключенням є другий випадок, коли у платника податків відсутня можливість виконати свій податковий обов`язок.

Як зазначалось вище, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Вносячи до ПК України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з`явились дві категорії платників податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і ті, у яких така можливість відсутня. Про існування такого поділу свідчить і зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції Закону № 2118-IX, водночас, Законом № 2260-IX ці положення були уточнені.

Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема, за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 01 серпня 2022 року.

Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

При цьому, встановлене абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України звільнення від відповідальності є залежним від отримання рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку відповідно до вимог Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за №967/38303 (далі - Порядок № 225), який набрав чинності 06 вересня 2022 року.

Разом з тим, та обставина, що Порядок № 225 набрав чинності лише 06 вересня 2022 року у будь-якому випадку не позбавляла платників податків права довести у визначений спосіб факт неможливості своєчасно виконати свій обов`язок і після указаної дати, вказавши у заяві про відповідний період, що прямо передбачено цим Порядком.

Отже, той платник податків, у якого відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок із сплати податків і зборів з 27 травня 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов`язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку № 225. За умови отримання відповідного рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку відповідальність, передбачена статтею 124 ПК України, до цього платника податків не застосовується.

У поданому позові ТОВ "Агро Континенталь" посилалось на те, що воно не мало можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок в частині сплати плати за землю через збройну агресію з боку російської федерації.

Втім, суд звертає увагу, що законодавець визначив чіткий алгоритм дій для платників податків, у яких була відсутня можливість виконати податковий обов`язок, а саме - шляхом звернення до податкового органу із заявою відповідно до вимог Порядку № 225.

Позивачем не було надано до суду доказів звернення до контролюючого органу у передбачений Порядком № 225 спосіб із заявою про підтвердження відсутності можливості виконання ним податкового обов`язку зі сплати орендної плати за землю, а також інформації щодо прийняття контролюючим органом відповідного рішення про можливість чи неможливість виконання платником податків податкових обов`язків.

Таким чином, позивачем не доведено факту неможливості своєчасної сплати орендної плати за землю у спірний період, а тому його віднесено до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і, відповідно, він підлягає притягненню до фінансової відповідальності на підставі статті 124 ПК України за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань.

У даному випадку, за наслідком проведення камеральної перевірки контролюючим органом було правильно визначено, що граничним строком сплати Товариством узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією № 9028972608 від 20 лютого 2023 року було 31 березня 2023 року, однак такий обов`язок позивачем виконано лише 21 квітня 2023 року, тобто прострочка складає 22 дні.

Факт допущення податкового правопорушення позивач не заперечує.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність правових підстав для звільнення позивача від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань після 01 серпня 2022 року, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу суду на те, що оскільки питання визначення штрафних санкцій та повноважень контролюючого органу врегульовано ПК України, то застосування штрафу повинно відповідати вимогам статті 109 цього Кодексу, за якими правопорушенням є протиправне та винне діяння (дія чи бездіяльність), і особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення лише за умови наявності в її діянні вини (крім випадків, передбачених цим Кодексом). Однак, як вважає позивач, в ході проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може встановити наявність або відсутність вини платника податків, враховуючи обмеженість даних, які можуть бути перевірені під час камеральної перевірки.

З цього приводу суд зазначає таке.

Положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України чітко визначено, що предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, контролюючий орган наділений повноваженнями здійснювати під час проведення камеральної перевірки перевірку своєчасності сплати платником податків узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

В свою чергу, відповідальність згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України настає у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 109.2, 109.3 статті 109 ПК України порушення податкового законодавства та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Тобто пункт 109.3 статті 109 ПК України не визначає в якості необхідної умови для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлює, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПК України).

Пункт 112.2 статті 112 ПК України визначає, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

В свою чергу, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків, тоді як в даному випадку законодавець не визначив необхідною умовою для притягнення до фінансової відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлення контролюючим органом вини особи у вчиненні визначеного цим пунктом правопорушення.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, що утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, допущене позивачем податкове правопорушення за результатами проведення камеральної перевірки було правильно кваліфіковано контролюючим органом як таке, відповідальність за яке передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Надаючи ж оцінку твердженню позивача про пропуск відповідачем граничного строку проведення камеральної перевірки, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.3 ст. 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

При цьому, камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме: не пізніше закінчення 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб по декларації № 9028972608 від 20 лютого 2023 року на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах ДПС України, а отже відповідно до пункту 76.3 статті 76 та пункту 102.1 статті 102 ПК України така камеральна перевірка може бути проведена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Із наведеного, слід дійти висновку, що аргументи позивача про недотримання контролюючим органом строків проведення перевірки, встановлених пунктом 76.3 статті 76 ПК України (протягом 30 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкового декларації або уточнюючого розрахунку) спростовуються приписами наведених вище норм податкового законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами 1 4 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, а тому правові підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 242 - 246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Континенталь" (вул. Тараса Шевченка, 23, м. Овруч, Коростенський район, Житомирська область, 11101, код ЄДРПОУ 41133867) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко