Ухвала

від 29.04.2025 по справі 260/5885/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

29 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5885/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний Парк Турянський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» в особі представника Мелень-Забрамна Ольга Мар`янівна до Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний Парк Турянський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тур`є-Реметівської сільської ради 23 травня 2024 року №1242 «Про затвердження детального плану території ур. «Полонина Руна»».

28 квітня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу Тур`є-Реметівській сільській раді видавати будь-які містобудівні умови та обмеження щодо території, яка охоплюється детальним планом території урочища Полонина Руна, або/та щодо будь-якого будівництва ВЕУ ВЕС «Полонина Руна» до набрання законної сили рішенням суду у справі №260/5885/24.

Заява обґрунтована тим, що попри наявність судового спору, Тур`є-Реметівською сільською радою видано ТОВ «Полонина Руна-1», яке є суборендарем земельних ділянок, наданих ТОВ «Вітряний парк Турянський» у користування, такі містобудівні умови та обмеження для будівництва фундаментів під вітроелектроустановки (ВЕУ):

1. Реєстраційний №MU01:2339-6207-0193-0561 (№A3592339620693541951) нове будівництво фундаменту під ВЕУ-27 ВЕС «Полонина Руна» на території Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (біля с. Липовець); кадастровий номер земельної ділянки 2123284500:02:019:0043.

2. Реєстраційний №MU01:2414-3817-2125-7602 (№A3592414381721257600) нове будівництво фундаменту під ВЕУ-24 ВЕС «Полонина Руна» на території Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (біля с. Липовець); кадастровий номер земельної ділянки 2123284500:02:019:0044.

3. Реєстраційний №MU01:2449-4232-4374-0356 (№A3592449423235351746) нове будівництво фундаменту під ВЕУ-23 ВЕС «Полонина Руна» на території Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (біля с. Липовець); кадастровий номер земельної ділянки 2123284500:02:019:0042.

4. Реєстраційний №MU01:2429-7089-1603-27093 (№A3592429708907644183) нове будівництво фундаменту під ВЕУ-23 ВЕС «Полонина Руна» на території Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (біля с. Липовець); кадастровий номер земельної ділянки 2123284500:02:019:0045.

Заявник зазначає, що станом на сьогодні питання правомірності прийняття рішення про затвердження ДПТ Тур`є-Реметівською сільською радою не вирішена судом. Виходячи з цього, видача вищезазначених, та будь-яких нових, містобудівних умов та обмежень на підставі спірного ДПТ є передчасною і створює перешкоди у захисті порушених прав позивача, нівелює предмет спору, та потенційно призводить до правової невизначеності.

Окрім цього, позивачу стало відомо про фактичний початок будівельних робіт на території урочища полонина Руна до вирішення питання щодо законності спірного ДПТ та всупереч діючого Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №101 від 25.01.2025р. «Про зупинення адміністративного провадження з розгляду документів, поданих ТОВ «Вітряний парк Турянський» для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля». Відповідач, третя особа на стороні відповідача, та пов`язані з нею особи фактично здійснюють реалізацію проєкту передбаченого ДПТ, не чекаючи вирішення спору судом. Вже видані МУО та ті, що можуть видаватись у майбутньому і початок будівельних робіт вже створили реальну загрозу того, що будівництво ВЕС на підставі оскаржуваної містобудівної документації відбудеться ще до ухвалення рішення суду у справі №260/5885/24 по суті.

Вважає, що застосування заходів забезпечення позову необхідне, щоб гарантувати позивачам ефективний захист у цьому спорі.

29 квітня 2025 року від заявника надійшла заява про виправлення описки у заяві про забезпечення позову.

29 квітня 2025 року до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову. Просить відмовити у задоволенні такої.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від №640/19556/21 від 27 липня 2022 року.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень регламентовані положеннями статті 264 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.264 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи (ч.5 ст.264 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.264 КАС України оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

Відповідно до ч.9 ст.264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує рішення Тур`є-Реметівської сільської ради 23 травня 2024 року №1242 «Про затвердження детального плану території ур. «Полонина Руна»», яке має ознаки нормативно-правового акту.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;

Згідно з ч. 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, необхідно зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно Рекомендацій №R (89) 8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року», приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В той же час, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що зміст такої не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст.150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявником не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Зважаючи на те, що предметом даного спору є рішення Тур`є-Реметівської сільської ради 23 травня 2024 року №1242 «Про затвердження детального плану території ур. «Полонина Руна»», суд доходить переконання, що забезпечення позову, шляхом обраним заявником, у межах даної справи не є можливим, а містобудівні умови не є предметом даного спору.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд приходить до висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний Парк Турянський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Я. М. Калинич