Постанова

від 23.04.2025 по справі 185/13591/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4240/25 Справа № 185/13591/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Гвоздєві М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста"

на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року про забезпечення позову, у складі судді Бондаренка В.М.

у справі за заявою керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Анатолія Сергійовича в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про забезпечення позову до пред`явлення позову, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року заяву керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка А.С. в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про забезпечення позову до пред`явлення позову, задоволено.

Заборонено вчиняти будь-які дії по відчуженню, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0889, площею 84 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3021906212235), яка розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3021906212235), яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивача, тому заявлені вимоги про забезпечення позову до пред`явлення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельної ділянки, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, є обґрунтованими та співмірними заявленим позивачем вимогам.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ТОВ "Сегеста" звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при постановлені оскаржуваної ухвали суд не дотримався принципу співмірності. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що у позові прокурора відсутня вимога про витребування земельної ділянки, на яку прокурор посилався як на підставу забезпечення позову, як відсутня і вимога про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, а тому відсутні підстави для забезпечення позову у даній справі. Заява про забезпечення позову не містить доводів щодо реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Вважає вжиті заходи забезпечення позову неспівмірними, оскільки останні фактично порушують права власника земельної ділянки. Вказує, що прокурором не надано суду доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію земельної ділянки, що могло б призвести до неможливості виконання рішення суду у разі його задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу Павлоградська окружна прокуратура просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

У грудні 2024 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменко А.С. в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 1223582800:01:003:0889, площею 84 га, яка розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3021906212235), заборонивши ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0889 площею 84 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3021906212235).

Вказана заява подана у зв`язку із тим, що він має намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ "Сегеста", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ТОВ "Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів "Спокій Мадава" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 1223582800:01:003:0889, площею 84 га, та витребування земельної ділянки, загальною площею 72 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказами Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яка розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Заява про забезпечення позову мотивована наявністю у позивача припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому істотно ускладнити ефективний спосіб захисту та поновлення порушених прав позивача, такий захід забезпечення позову як заборона ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на спірну земельну ділянку, не обмежує власника у праві користування вказаним майном, а буде обмежено лише можливість здійснювати відчуження та реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна. Таким чином, застосування вказаного заходу забезпечення позову є адекватним, ефективним способом забезпечення позову та мають логічний зв`язок з предметом заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси сторони на той випадок, коли інша сторона буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем наведено достатньо аргументів, які підтверджують, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду та застосований вид забезпечення позову є співмірними та має на меті лише заборонити подальше відчуження земельної ділянки, проведення відносно неї реєстраційних дій.

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти можливих дій відповідача, за яким зареєстровано речове право на земельну ділянку, який за час розгляду справи може перереєструвати чи продати земельну ділянку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності із положеннями ст. 150 ЦПК України правомірно забезпечено позов, для захисту матеріально-правових інтересів позивача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Обраний захід забезпечення позову пов`язаний з предметом спору та відповідає позовним вимогам.

Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими ст. 158 ЦПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі щодо неповного з`ясування обставин справи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Аргументи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними з предметом спору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки між сторонами наявний спір, а згідно положень ст. 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати забороною вчиняти певні дії щодо майна, що належить відповідачу і знаходиться у нього або в інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборона вчиняти певні дії із спірною земельною ділянкою є непропорційним втручанням держави у мирне володіння відповідачем його майном, є безпідставними, оскільки оцінюючи пропорційність втручання у володіння майном особи та задоволення суспільного інтересу, як мети такого втручання, суд першої інстанції врахував, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням відповідача у праві розпорядження вказаним майном, спір щодо земельної ділянки є реальним і носить майновий характер, а відсутність відповідного обтяження може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність позову не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки це не є підставою для невжиття заходів щодо його забезпечення.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста" - залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 23 квітня 2025 року

Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна