Рішення

від 29.04.2025 по справі 320/41943/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року Київ № 320/41943/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

-визнати протиправним дії Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого ним з визначеного судом у справі №640/4672/20 розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

-зобов`язати Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриману ним з визначеного судом у справі №640/4672/20 розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем рішення суду у справі №640/4672/20.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв правомірно, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, полковника ОСОБА_1 , у зв`язку з організаційно- штатними змінами, у квітні 2020 року звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України. Остання займана посада - заступник директора Департаменту Адміністрації Державної прикордонної служби України.

14.12.2021 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/4672/20 полковника ОСОБА_1 було поновлено з 20.04.2020 на військовій службі та на посаді в Адміністрації Державної прикордонної служби України. Також суд постановив стягнути на його користь грошові кошти за період вимушеного прогулу.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2023.

Таким чином, 20.03.2023 набуло чинності судове рішення, резолютивна частина якого визначає:

« 1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд.2б, код ЄДРПОУ 00034039) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати Наказ голови Державної прикордонної служби України № 7З-ОС від 27.01.2019 в частині розірвання контракту та звільнення полковника ОСОБА_2 (Е-171792) з військової служби в запас.

3.Визнати протиправними та скасувати Наказ голови Державної прикордонної служби України №124-ОС від 07.02.2020 в частині виключення полковника ОСОБА_2 (Е-171792) зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України.

4.Поновити полковника ОСОБА_2 (Е-171792) на посаді заступника директора департаменту - начальника управління боротьби з транскордонною злочинністю Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України з 20.04.2020.

5.Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь полковника ОСОБА_2 (Е-171792) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 795850 (сімсот дев`яносто п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 65 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

6.Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 (Е-171792) на посаді заступника директора департаменту - начальника управління боротьби з транскордонною злочинністю Департаменту оперативної діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України з 20.04.2020.

7.Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь полковника ОСОБА_2 (Е-171792) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 795850 (сімсот дев 'яносто п ять тисяч вісімсот п ятдесят) грн 65 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.».

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 02.09.2022 №940-ос полковника ОСОБА_1 призначено на посаду в територіальний орган Адміністрації Держприкордонслужби - Регіональне управління Морської охорони.

Наказом начальника Регіонального управління Морської охорони від 14.09.2022 №211-ос позивача зараховано до списків особового складу зазначеного управління. Враховуючи фактичний стан війни, та беручи до уваги спеціальність та фах Позивача, останнього було направлено в розпорядження керівництва оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 ) для організації та здійснення заходів спеціального призначення.

Водночас, Голова Держприкордонслужби своїм наказом від 30.03.2023 №443-ос визначив завдання Відповідачу: виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул за рішенням суду у справі №640/4672/20 в розмірі 795 850 грн. 65 коп., з урахуванням раніше виплаченої суми у межах стягнення за один місяць під час негайного виконання рішення суду в розмірі 36 722 грн. 31 коп. Пунктом 2 зазначеного наказу Голова Держприкордонслужби визначив завдання: здійснити вищенаведену виплату з вирахуванням встановлених податків та зборів.

На виконання зазначеного наказу відповідачем було перераховано, а 13.04.2023 отримано позивачем грошові кошти в сумі 611 098, 31 грн.

Вважаючи такий розмір виплачених коштів таким, що не відповідає встановленому у вказаному вище рішенні суду, позивач 04.05.2023 звернувся рапортом по команді за вихідним №43/1104/23-Вн зі скаргою на такі дії, та проханням виплатити належні йому грошові кошти в повному розмірі.

На зазначений рапорт ОСОБА_1 отримав письмову відповідь від 17.05.2023 №11/1180/23-Вн за підписом начальника відповідача. У зазначеній відповіді відповідач не визнав допущених порушень та відмовив у їх усуненні. Посилаючись на положення пункту 5 статті 168 розділу IV Податкового кодексу України, та на Порядок №44 відповідач зазначив, що використання у рішенні суду словосполучення «середній заробіток за час вимушеного прогулу» замість терміну «грошове забезпечення» унеможливлює відшкодування позивачеві утриманого податку.

Незгода позивача з порядком виконання відповідачем рішення суду у справі №640/4672/20 в частині виплати на його користь середнього заробітку за вимушений прогулу стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, суд звертає увагу на те що відповідно до вимог частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, КАС України визначений окремий порядок вирішення спорів, за яких позивач не згоден з рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень відповідача щодо на виконання рішення суду. І такий порядок передбачає подачу визначеної статтею 383 КАС України заяви, а не окремої позовної заяви.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем у даному випадку було обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки розгляд його вимог має відбуватись у визначеному статтею 383 КАС України порядку.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у визначений позивачем спосіб.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.