Рішення від 28.04.2025 по справі 380/10145/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 рокусправа № 380/10145/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориславського міського суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Бориславського міського суду Львівської області (далі відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (далі-відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 12.02.2024 № 05/К "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям" у частині встановлення з 01.02.2024 надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 в розмірі 18 % посадового окладу;

- зобов`язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату секретарю судового засідання Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на державній службі з 01.02.2024, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу;

- зобов`язати відповідача-1 в подальшому нараховувати та виплачувати надбавку за вислугу років секретарю судового засідання Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу;

- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 з травня 2019 року обіймає посаду секретаря судового засідання Бориславського міського суду.

Наказом голови суду від 10.03.2023 № 08/К позивачу встановлена надбавка за вислугу років на державній службі у розмірі 27 % посадового окладу, відповідно до стажу державної служби, який станом на 11.03.2023 становить 9 років 00 місяців 00 днів.

01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-ІХ, абзацом 2 пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зауважує, що на виконання вимог Закону № 3460-ІХ наказом голови Бориславського міського суду від 12.02.2024 № 05/К секретарю судового засідання Дівчур Вірі встановлена надбавка за вислугу років на державній службі на 2024 рік (з 01.02.2024) у розмірі 24 відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років якій на державній службі становить 9 років 10 місяців 22 дні.

Позивач вважає, що відповідач-1 спірним наказом порушив її право на належний рівень оплати праці, гарантоване статтями 50 та 52 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом порушеного права та просить позов задовольнити.

Ухвалою від 14.05.2024 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 29.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

31.05.2024 відповідач-1 отримав копію ухвали від 29.05.2024 про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви у електронний кабінет підсистеми "Електронний суд", проте не скористався правом подання відзиву.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11.06.2024 відповідач-2 - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області подало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.

Так, 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік" №3460-ІХ, абзацом другим пункту 12 "Прикінцеві положення" якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Застосування норм Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" стосовно перерахування надбавки за вислугу років відповідає нормам законодавства України, оскільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відмічає, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, є чинними, не визнані неконституційними та у судовому порядку не скасовані, відтак підстави для їх не застосування відсутні.

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

13.06.2024 позивач подала відповідь на відзив, де зазначила, що Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" встановлена норма, яка суперечить ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", оскільки зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 % до 30 %, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Про неконституційність положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" щодо внесення змін‚ зупинення дії чинних законів України та встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин‚ що є предметом інших законів, наголошено у висновку Комітету з питань правової політики Верховної Ради України.

Також про невідповідність норм розділу "Прикінцеві положення" законопроекту вимогам частини четвертої статті 153 Регламенту Верховної Ради України (згідно з якою законопроект про державний бюджет не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів) та їх протиріччя численним рішенням Конституційного Суду України зазначено у висновку профільного комітету Верховної Ради України - Комітету з питань бюджету (п. 11 р. ІІ).

Наведене вище, на думку позивача, свідчить про необхідінсть застосування у спірних правовідносинах саме спеціального нормативно-правового акту, зокрема ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а не пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", яким звужений обсяг прав та гарантій державних службовців, визначений чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 17.05.2019 обіймає посаду судового розпорядника, а з 09.06.2022 - секретаря судового засідання Бориславського міського суду Львівської області.

Наказом голови Бориславського міського суду від 10.03.2023 № 08/К секретарю судового засідання ОСОБА_1 встановлена надбавка за вислугу років на державній службі у розмірі 27 % посадового окладу відповідно до стажу державної служби, який станом на 11.03.2023 становить 9 років 00 місяців 00 днів.

Наказом голови Бориславського міського суду від 12.02.2024 № 05/К "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям", зокрема, секретарю судового засідання Дівчур Вірі з 01.02.2024 встановлена надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 18 відсотків посадового окладу відповідно до стажу державної служби, який становить 9 років 10 місяців 22 дні.

Вважаючи незаконним наказ від 12.02.2024 № 05/К в частині зменшення надбавки за вислугу років, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оспорюваного рішення, суд враховує такі обставини та застосовує наступні правові норми.

Частинами першою, сьомою статті 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені Кодексом Законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, норми якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону № 108/95-ВР в структуру заробітної плати входять:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях урегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).

Статтею 50 Закону № 889-VIII визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

За правилами ч. 4-6 ст. 50 Закону № 889-VIII джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Верховна Рада України 09.11.2023 ухвалила Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік" № 3460-IX згідно з пунктом 12 "Прикінцеві положення" якого у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

При цьому, абзацом 2 пункту 12 розділу "Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Національне агентство України з питань державної служби (далі - НАДС України), реалізуючи свої повноваження щодо забезпечення формування у сфері державної служби та функціонального управління державною службою в державних органах відповідно до приписів Закону України "Про державну службу" підготувало Роз`яснення щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби від 10.01.2024 № 176, в якому надана вказівка про те, яким чином має відбуватися встановлення надбавки за вислугу років, передбаченої пунктом 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Як зазначило НАДС України у своєму роз`ясненні "…службі управління персоналом державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, необхідно підготувати проект наказу про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, перерахованому відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"…".

На виконання абзацу 2 пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX та з урахуванням роз`яснення НАДС від 10.01.2024 № 176, наказом голови Бориславського міського суду Львівської області від 12.02.2024 № 05/К з 01.02.2024 ОСОБА_1 встановлена надбавка за вислугу років на державній службі на 2024 рік у розмірі 24 відсотків посадового окладу, оскільки її вислуга років на державній службі становить 9 років 10 місяців 22 дні.

Отже, при розрахунку позивачу надбавки за вислугу років відповідач-1 застосував приписи абзацу 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX, яким визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

У свою чергу, згідно з п. 13 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IХ умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.

У 2024 році оплата праці державних службовців державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1409 "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році" з урахуванням пункту 12 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX.

Державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу.

Варто відмітити, що до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посад, не внесено.

Таким чином, із наведеного вище слідує, що на теперішній час діють дві норми щодо визначення державним службовцям розміру надбавки за вислугу років:

- п. 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX, дія якого поширюється на державних службовців органів, у яких проведена класифікація посад, та

- ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, дія якої поширюється на усіх без виключення державних службовців, оскільки жодних застережень з цього приводу ця норма не містить.

Водночас, суд зауважує, що пунктом 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" державним службовцям зменшений граничний розмір надбавки за вислугу років на державній службі з 50 до 30 відсотків, а також зменшений розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто цією нормою запроваджено менший розмір спірної надбавки, ніж це передбачено ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII.

У рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, яке набрало законної сили 21.09.2023, суд наголосив, що "…надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення)…".

У рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп та від 05.04.2001 № 3-рп/2001 викладені аналогічні висновки про те, що "…закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001).

Державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи…".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд зауважує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання є колізією норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Виходячи із засад теорії права, та зважаючи, що Закон № 889-VIII та Закон № 3460-IX мають однакову юридичну силу, при цьому, Закон № 3460-IX прийнятий пізніше, у спірних правовідносинах має місце змістовна та темпоральна колізії.

У випадку одночасного існування змістовної та темпоральної колізії між більш ранньою cпeціaльнoю нopмoю та пізнішoю зaгaльнoю нopмoю пepeвaгy мaє paнішe пpийнятa cпeціaльнa нopмa, тобто ч. 1 ст. 52 Закону № 889-VIII, яку суд застосовує у спірних правовідносинах.

Поряд із цим, у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) ( 254к/96-ВР).

Відтак, суд вважає, що у спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме - ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, а не п. 12 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" № 3460-IX, яким звужений обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених Законом № 889-VIII.

При цьому, суд наголошує, що обмеження строку, на який встановлюється надбавка за вислугу років на державній службі, положеннями ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII також не передбачено.

Також суд відмічає, що роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про незаконність наказу відповідача-1 від 12.02.2024 № 05/К у частині встановлення з 01.02.2024 надбавки за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 18 % посадового окладу та задоволення позову в цій частині.

У зв`язку з наведеним, суд задовольняє вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 здійснити з 01.02.2024 перерахунок та виплату позивачу надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового оклад, із урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язати відповідача-2 у подальшому нараховувати та виплачувати позивачу надбавку за вислугу років з 01.02.2024 відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, суд враховує таке.

Так, у силу приписів ст. 5 КАС України право особи на звернення до адміністративного суду виникає у разі порушення її прав суб`єктом владних повноважень.

У цьому випадку, права позивача порушені спірним наказом, а вимога нараховувати та виплачувати позивачу надбавку за вислугу років у подальшому на рівні 3 відсотків посадового окладу заявлена на майбутнє.

Отже, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в цій частині, оскільки права позивача щодо подальшого нарахування відсотків надбавки за вислугу років на час розгляду цього спору не порушені.

Щодо вимоги позивача допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Разом з цим, порушене право позивача суд захистив у спосіб зобов`язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років, а не стягнення (присудження) надбавки за вислугу років, а тому відсутні підстави для негайного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Всупереч наведеним процесуальним нормам відповідач-1, як суб`єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами не підтвердив наявність у нього правових підстав для зменшення позивачу розміру надбавки за вислугу років.

З огляду на викладене вище, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Бориславського міського суду Львівської області від 12.02.2024 № 05/К "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям" у частині встановлення з 01.02.2024 надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 у розмірі 18 % посадового окладу.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівської області (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, буд. 25; код ЄДРПОУ 26306742) здійснити з 01.02.2024 перерахунок та виплату секретарю судового засідання Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового оклад, із урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна