Рішення

від 30.04.2025 по справі 440/859/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/859/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21.01.2025 адвокат Бідна Оксана Іванівна, здійснюючи представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" через підсистему "Електронний суд" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000099/2 від 19.12.2024 року;

- картку відмови № UA401060/2024/000284 від 19.12.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000374/2 від 17.12.2024 року;

- картку відмови № UA401060/2024/000280 від 17.12.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000098/2 від 18.12.2024 року;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між 17.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Покупець) та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (Продавець) укладено контракт № RTTF2024071.

З метою здійснення митного оформлення товару Позивачем було подано до Вінницької митниці: 18.12.2024 року електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060017981U1 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту; 16.12.2024 року електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060017897U3 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту; 18.12.2024 року електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060017982U0 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

Однак, відповідачем було відмовлено у митному оформленні вищезазначених митних декларацій, винесені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товару. Керуючись правом, наданим ч. 1 ст. 5 КАС України, та з метою захисту прав і законних інтересів, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України було здійснено контроль наявності в наданих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. За результатами митного контролю встановлено, що використані декларантом відомості у поданих митних деклараціях не підтверджені в повній мірі документально і документи, подані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Представник позивача у відповіді на відзив не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

17.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Покупець) та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (Продавець) укладено контракт № RTTF2024071

Додатковими угодами № б/н від 07.10.2024 року та № б/н від 15.10.2024 року до Контракту між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO доповнено розділ 3 Контракту).

Абзацом 1 ст. 1 Контракту визначено, що: «За цим договором Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі «Товар»)».

Абзацом 2 ст. 2 Контракту встановлено: «Загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку».

Відповідно до абз. 1,2 ст. 3 Контракту: «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».

Згідно зі ст. 4 Контракту: «Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США».

У відповідності до абз. 2 ст. 5 Контракту «Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця».

Позивачем було подано до Вінницької митниці: 18.12.2024 року електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060017981U1 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту; 16.12.2024 року електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060017897U3 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту ; 18.12.2024 року електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060017982U0 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні вищезазначених митних декларацій, винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач не погоджується із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000099/2 від 19.12.2024 року та карткою відмови № UA401060/2024/000284 від 19.12.2024 року; про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000374/2 від 17.12.2024 року та карткою відмови № UA401060/2024/000280 від 17.12.2024 року; про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000098/2 від 18.12.2024 року, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість, виходячи саме з умов Контракту від 17.07.2024 №RTTF20240717 та Додаткових угод до нього.

Згідно частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України другорядними методами є: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 2, 3, 4 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Застосування Митницею бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

При цьому, суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176 наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Суд звертає увагу, що товар, визначений в спірних митних деклараціях, поставлено в рамках умов одного контракту. Підстави для винесення оскаржуваних в цій справі рішень про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, фактично є майже ідентичними та за своїм змістом дублюються.

Стосовно посилання відповідача щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, суд зазначає наступне.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем поданий пакет документів, яким підтверджено правильність визначення митної вартості, а митний орган не обґрунтував того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, а саме наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховний Суд в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а дійшов висновку, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Згідно пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає

сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися Відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Незважаючи на це, Відповідачу одночасно з митними деклараціями № 24UA401060017897U3 від 16.12.2024 року, № 24UA401060017982U0 від 18.12.2024 року надавалися декларації на підтвердження факту експорту товарів № 24ROCT1900S60011L0 від 11.12.2024 року, №24PL322080NS3QCAK9 від 11.12.2024 року, на які Відповідач посилається й у спірних картках відмови № UA401060/2024/000280 від 17.12.2024 року, № UA401060/2024/000283 від 19.12.2024року. Тобто, твердження Відповідача про нібито ненадання таких документів з його одночасним посиланням на нього у спірних картках відмови вказує на суперечність його дій та необґрунтованість його тверджень.

Про факт надання Позивачем та вже наявності у Відповідача вказаних документів також наголошувалося Відповідачу й у листах на повідомлення ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» №17/12/24-11 від 17.12.2024 року, № 18/12/24-11 від 18.12.2024 року щодо митних декларацій №24UA401060017897U3 від 16.12.2024 року, № 24UA401060017982U0 від 18.12.2024 року, але Відповідачем дана обставина взагалі не була взята до уваги ані під час ознайомлення з додатками до Митних декларацій, ані під час ознайомлення з відповідями Позивача на повідомлення Відповідача, ані на момент прийняття протиправних Рішень та Карток відмови.

Більш того, з огляду на те, що експортна декларація є додатковим документом у розумінні ч.3 ст. 53 МК України, то навіть її не надання (хоча у нашому випадку декларації на підтвердження факту експорту товарів все одно надалися), не є підставою для невизнання визначеної декларантом митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку та не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.

Згідно висновку викладений у постанові ВС від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17 (касаційне провадження № К/9901/53456/18 ): «Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення».

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами».

У спірних рішеннях вказано, що: «документ під кодом « 9000» прайс-лист не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позицій, наданим до митного оформлення є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «Мультітул-стандарт» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VП Генeральної угоди про тарифи й торгівлю, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців».

Також у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів міститься посилання: "наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Мультітул-стандарт" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців.

Також відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів вказано, що відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти виробника товару.

Суд зазначає, що такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (аналогічні висновки наведено в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу одночасно з митними деклараціями надавалися прайс-листи.

Про факт надання та наявності у митного органу прайс-листів до митних декларацій також наголошувалося у листах ТОВ «Мультітул-стандарт», але відповідачем дані обставини не взяті до уваги на момент прийняття протиправних рішень та карток відмови.

Також щодо посилання митниці, що наданий прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Мультітул-стандарт" та не відображає "дійсну вартість", суд вважає необґрунтованим, оскільки не підтверджено жодним нормативно-правовим документом, адже відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс-лист.

Верховний Суд в постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19 дійшов висновку, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Отже, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання митниці на недоліки наданого позивачем прайс-листа на підставі здійснення дослідження відповідачем "загальносвітової практики" не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено та ґрунтується виключно на його суб`єктивних припущеннях. Прайс-листи містять цінову інформацію, а посилання відповідача на "загальносвітову практику", яка не підтверджена жодними документами, є необґрунтованим.

В постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв`язку з чим витребував додаткові документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з огляду на наступне: термін дії прайс листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару".

Тобто, прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Отже, доводи відповідача про "недоліки" прайс-листів до митних декларацій є необґрунтованим та не підтвердженим жодними нормативно-правовими документами чи встановленими чинним законодавством нормами, надані прайс-листи містять достатню цінову інформацію про товар.

В спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів вказано: "відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту; відсутній договір та заявка про перевезення, з перевізником, що зазначений в CMR; відсутні транспортні довідки, рахунки".

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Дане положення містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується ст. 3 контракту, відповідно до якого поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються інвойсі.

У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RAJTT241001 від 01.10.2024 року, № AJTT241012 від 12.10.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17 (провадження №К/9901/58788/18): «З`ясовуючи обґрунтованість зазначених розбіжностей, судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається з ЕМД №125150001/2016/710666 поставка товарів здійснювалась на умовах CPT Київ.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця»

Отже, за умовами поставки CPT витрати на транспортування вже включені у вартість товару (що також підтверджено наданими Контрактом, інвойсами та іншими документами), відповідно до п. 6 ч.2 ст. 53 МК України вимога митного органу до позивача надати перевізні, транспортні документи була би незаконною, а тому ненадання документів, які відповідно до підстав та умов за ст. 53 МК України надаватися не повинні, не може бути та не є підставою для коригування митної вартості товарів.

Щодо посилання відповідача на те, що висновок експерта не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами, суд зазначає наступне.

Відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлюється не у звітах про оцінку майна, а безпосередньо в інвойсах.

Правова позиція щодо незаконності коригування митної вартості на підставі такого додаткового документа, як звіт про оцінку майна, який митну вартість не підтверджує, викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №820/585/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, від 25 серпня 2023 року у справі № 810/693/17, від 25 серпня 2023 року у справі № 826/3098/16.

Отже, надані позивачем відповідачу висновки експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару.

Щодо умов оплати та банківських платіжних документів

У Відзиві щодо спірного рішення № UA401060/2024/000099/2 від 19.12.2024 року Відповідачем вказано наступне: «Статтею 5 контракту від 17.07.2024 RTTF20240717 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати.

Відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у графі 44 МД відсутні та на вимогу митного органу до митного оформлення не надані».

Також щодо спірних рішень №UA401000/2024/000374/2 від 17.12.2024 року, №UA401060/2024/000098/2 від 18.12.2024 року у Відзиві міститься посилання Відповідача про те, що «в інвойсі … не зазначені умови оплати».

Суд зазначає, що посилання митниці на не зазначення в інвойсах способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, є безпідставними, адже спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації в інвойсах сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в інвойсах є посилання.

Матеріалами справи встановлено, що умови оплати визначенні статтею 5 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 року де зазначено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.

Рахунком-фактурою (інвойсом) № RAJTT241017 від 17.10.2024 року, № RAJTT241001 від 01.10.2024 року, № RAJTT241012 від 12.10.2024 року передоплату не визначено. Тобто сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються за умови, якщо рахунок сплачено.

Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

Окрім того, Відповідачу були надані листи на повідомлення ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» № 18/12/24-15 від 18.12.2024 року, № 18/12/24-16 від 18.12.2024 року, № 17/12/24-1 від 17.12.2024 року, № 17/12/24-4 від 17.12.2024 року, № 18/12/24-1 від 18.12.2024 року, № 18/12/24-4 від 18.12.2024 року в яких вже була зазначена відповідна інформація.

Згідно висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 08 липня 2022 року у справі № 815/1718/16: «В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані ТОВ «Дарком» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортовані товари.

Щодо посилання митниці на не зазначення в інвойсі способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, то суди цілком об`єктивно його відхилили, адже спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації в інвойсі сама собою, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати обумовлено умовами відповідного договору, на який в інвойсі є посилання.»

Згідно позиції Верховного Суду наведену у постанові від 19 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.004890:

« 39. Щодо висновку контролюючого органу про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, суди встановили, що він є безпідставним, оскільки частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх

наявності.

40. Тоді як укладений позивачем контракт купівлі-продажу №1 від 07.05.2018 передбачає післяоплату. Тобто, подати докази оплати на момент прийняття оскаржуваних рішень у позивача не було можливості, про що було зазначено відповідачу у відповідь на вимоги про надання платіжних документів.»

Щодо умов поставки

У Відзиві щодо спірного рішення № UA401060/2024/000099/2 від 19.12.2024 року міститься наступне посилання Відповідача: «Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацем 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс FOB порт країни відправлення (Китай). Вказане свідчить про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі».

Відповідно до ст. 3 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 року встановлено, що Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.

У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RAJTT241017 від 17.10.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.

Згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Пункт призначення в свою чергу визначено державу УКРАЇНА.

Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на продавця.

Щодо умови поставки «FOB» - вільно на борті судна (найменування порту відвантаження) - FOB (free on board) - умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов`язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом. Покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов`язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порту відвантаження.

Виходячи з наведеного, умови поставки «FOB» взагалі не відповідають умовам Контракту №RTTF20240717 від 17.07.2024 року.

Відповідачу одночасно з митною декларацією № 24UA401060017981U1 від 18.12.2024 року надано калькуляцію собівартості товару № RAJTT241017 від 17.10.2024 року, а також лист Продавця №RAJTT241017-1 від 17.10.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.

У постанові ВС від 13.05.2021 року у справі № 400/2126/19 зазначено:

«Окрім того, судами враховано, що у Специфікаціях до контрактів з контрагентами-нерезидентами було визначено умови постачання, а саме: CPT порт Очаків. Такі ж умови постачання були вказані в митних деклараціях та визнані посадовими особами митниці такими, що відповідають документації. Право власності на поставлений нерезиденту товар переходив від продавців до покупця на умовах CPT порт Очаків. Незважаючи на викладене, відповідач поставив під сумнів дотримання платником умов виконання контрактів щодо поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС і зробив припущення про застосування платником інших умов поставки, ніж визначені в наведених вище контрактах, а саме: FOB Франко-борт. Однак, оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що ТОВ «НК ГРЕЙН» здійснено поставку товару покупцям-нерезидентам KARDIMORIO LTD та VISTATRADE LTD за умовами CPT порт Очаків, суди дійшли висновку, що контролюючим органом безпідставно здійснено коригування умов поставки з CPT на FOB та визначено відхилення ціни контрольованої операції щодо експорту сільськогосподарської продукції на

користь компаній KARDIMORIO LTD, VISTATRADE LTD».

Отже, до митного оформлення було надано всі документи на підтвердження даних обставин, в т. ч., але не виключно, Контракт, інвойс № RAJTT241017 від 17.10.2024 року, які чітко та однозначно дозволили би встановити, що умовами поставки є саме CPT, а не FOB та усі витрати на транспортування/ витрати, пов`язані з транспортуванням включено в ціну товару.

У Відзиві Відповідачем щодо спірних рішень №UA401000/2024/000374/2 від 17.12.2024 року, № UA401060/2024/000098/2 від 18.12.2024 року зазначено: «не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари».

Частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару. Серед цього переліку інформація щодо угод на ідентичні товари відсутня.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено перелік документів, які митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках та за наявності цих документів може їх витребувати. Серед цього переліку інформація щодо угод на ідентичні товари також відсутня.

Частиною 4 ст. 53 МК України надано перелік документів, які митний орган може витребувати виключно за наявності та у випадку обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Серед цього переліку інформація щодо угод на ідентичні товари також відсутня.

Частиною 5 ст. 53 МК України прямо визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Тобто, інформація щодо угод на ідентичні товари є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання прямо забороняється ч. 5 ст.53 МК України.

В той же час спірні Рішення не містять жодного об`єктивного обґрунтування Відповідачем недостовірності заявленої Позивачем вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, можливої відмінності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Таким чином, не надання Позивачем інформації щодо угод на ідентичні товари та відсутність цієї інформації у митного органу не є підставою для

застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Відповідач у Відзиві щодо спірного рішення № UA401060/2024/000099/2 від 19.12.2024 року вказав наступне: «у зв`язку з ненаданням декларантом всіх

витребуваних додаткових документів, передбачених ст.53 МКУ: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; додаткові угоди до контракту; банківські платіжні документи; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни експорту».

Декларантом надано наявні додаткові документи, а також в кожній відповіді на повідомлення від митниці вказувалося, що всі необхідні документи вже подано та вони вже знаходяться у Відповідача, тому що Відповідач у повідомленнях № 840077 від 18.12.2024 року, №840087 від 18.12.2024 року запитував, зокрема:

1. транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, але у Commercial invoice (рахунку-фактурі) №RAJTT241017 від 17.10.2024 визначено умову поставки CPT. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Отже, враховуючи, що витрати на транспортування включені у вартість товару надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не вимагається.

2. додатки до контракту, але додаткова угода до Контракту № б/н від 15.10.2024 ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» вже була подана разом із митною декларацією №24UA401060017981U1 від 18.12.2024 року та вона вже знаходилася у Відповідача. (відповідь №18/12/24-13 від 18.12.2024 року) 3. якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, але статтею 5 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RAJTT241017 від 17.10.2024 року, передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» таких документів на законодавчому рівні не вимагається.

4. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, але у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № RAJTT241017 від 17.10.2024 року договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався. Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ- СТАНДАРТ» вказаних документів не вимагається.

5. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), але за Контрактом №RTTF20240717 від 17.07.2024 року не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом Продавця №RAJTT241017-5 від 17.10.2024 року. Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п.2 ч.3 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається.

6. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), але у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № RAJTT241017 від 17.10.2024 року посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом Продавця №RAJTT241017-2 від 17.10.2024 року. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч.3 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається .

7. виписку з бухгалтерської документації, але Статтею 5 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RAJTT241017 від 17.10.2024 року передоплату не визначено. Тобто сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53

МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» виписки з бухгалтерської документації не вимагається.

8. копію митної декларації країни експорту, але декларацію № 24PL322080NS3URLK9 від 11.12.2024 року ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» подано разом із митною декларацією №24UA401060017981U1 та вже знаходиться у Відповідача.

Таким чином, суб`єктивне припущення Відповідача щодо ненадання декларантом всіх витребуваних додаткових документів не узгоджується з дійсними обставинами справи та свідчить про явну необґрунтованість прийнятих спірних індивідуальних актів.

Позивачем ще одночасно з Митними деклараціями було подано всі необхідні та наявні як основні документи на підтвердження митної вартості товарів, так і додаткові документи на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товарів.

Згідно позиції Верховного Суду викладену у постанові ВС від 18 липня 2024 року у справі № 620/3264/18: «Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, витребування додаткових документів є одним з етапів (стадій) контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів.

Колегія суддів звертає увагу, що надіслання запиту про витребування додаткових документів саме по собі не має наслідком коригування митної вартості, тоді як підставою для такого коригування є оцінка митним органів у сукупності документів, що були подані під час митного оформлення як на

стадії подання митної декларації, так і на запит митного органу.

При цьому хоча і частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено обов`язок декларанта подати додаткові документи, саме лише невиконання зазначеного обов`язку не призведе автоматично до коригування митної вартості товару. Так, декларант може продовжити митне оформлення на підставі наявних документів, повідомивши про небажання надавати додаткові документи чи про неможливість їх подання у зв`язку з відсутністю, недоцільністю надання додаткових документів тощо. Зі свого боку, у подальшому, навіть якщо додаткові документи не будуть подані, митний орган може визнати заявлену митну вартість та не ухвалювати рішення про коригування митної вартості.

Тому, фактично запит про надання додаткових документів є лише пропозицією надати додаткові документи та більш ґрунтовно підтвердити заявлену митну вартість, тоді як жодних наслідків, на відміну від рішення про коригування митної вартості, для декларанта такий запит не становить.

Отже, з огляду на те, що процедура витребування додаткових документів є стадією контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, запит митного органу про надання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України не має самостійних правових наслідків, а є частиною процедури контролю».

У Відзиві зазначено наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі».

Також Відповідач вказує, що: «Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу».

при проведенні консультацій, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів до ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» не надходило, що свідчить про недотримання митним органом порядку проведення консультацій, а також неналежного обґрунтування неможливості застосування митної вартості за ціною договору, задекларованої Позивачем. Під час проведення консультацій Позивачем наголошено, що ним подано усі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткові документи за ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом.

Стосовно твердження Відповідача, що Декларантом не надано додаткової інформації для застосування резервного методу слід зазначити, що відповідне посилання є безпідставним та хибним, оскільки декларантом обрано саме перший (основний) метод визначення митної вартості товару, а не резервний.

Так Позивачем надано Відповідачу всі необхідні та наявні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару саме за першим методом.

Подані ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає саме перший метод визначення митної вартості товару.

Усі твердження Відповідача повністю спростовуються як доводами наведеними вище, так і обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві.

Таким чином, Відповідачу одночасно з Митними деклараціями надавався Позивачем розширений пакет документів (як основних за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткових за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України) для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Відповідач у Відзиві посилається на наступне: «З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, не відповідає задекларованому».

Тобто, основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в Митних деклараціях, поданих Позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України. Відповідачем протиправно надано перевагу ціновій інформації щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, замість всіх наданих Позивачем документів стосовно конкретних імпортованих ним товарів. Наголошуємо, наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Застосування Митницею інформаційної системи Держмитслужби України єнеобґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, Митницею такого порівняння зроблено не було.

Згідно позиції Верховного Суду викладену у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/6840/17, в якій вказано:

«При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє як безпідставні, посилання скаржника на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: рівень митної вартості товару № 1, 2 митної декларації є більшим (митні декларації від 25.07.2017 № UA102150/2017/203398, від 27.07.2017 № UA209180/2017/131648) та становить 0,55 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом товар - № 1 - 0,5269 дол. США/кг нетто, товар № 2 - 0,325 дол. США/кг нетто, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, а за інформацією, наявною уЄдиному державному реєстрі судових рішень, рішення про коригування митної вартості по митній декларації від 25.07.2017 № UA102150/2017/203398 було скасоване постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі № 815/6804/17».

Щодо протиправності застосування Відповідачем другорядного методу визначення митної вартості

У Відзиві Відповідач щодо всіх спірних Рішень зазначає: «Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості».

Слід зауважити, що Відповідач технічно посилається щодо кожного попереднього методу на відсутність інформації, намагаючись обґрунтувати обрання останнього шостого (резервного) методу коригування, проте, це не є належним та послідовним обранням методу, в т.ч. з огляду й на те, що підстави не застосування першого методу були відсутні.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до вимог «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Водночас, у Рішеннях Відповідач не вказав конкретні обґрунтовані обставини, які викликали у митного органу відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, Рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 55 МК України.

У повідомленнях від митниці декларанту та Рішеннях Відповідачем не зазначено жодних реальних розбіжностей у документах, що стосуються числового значення заявленої митної вартості, також не наведені наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості з інформаційних баз мають лише допоміжний інформаційний характер при прийняті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані Позивачем документи, а тому оскаржувані Рішення про коригування митної вартості винесено з порушенням законодавства.

Частинами 2, 3, 4, 6, 8 ст. 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування

попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог

щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно із ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Наявність такої інформації за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до

автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відсутність належних обґрунтувань Відповідача, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність Рішень цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Тобто, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

В свою чергу, всі відомості щодо митної вартості задекларованого товару Позивачем документально підтверджено, визначені кількісно і достовірно з наявністю всіх складових митної вартості, а тому підстави для застосування другорядних методів відсутні.

Суд зазначає, що недоведеність відповідності закону рішень Митниці про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправними карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів.

Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості товару протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2024/000284 від 19.12.2024 року, № UA401060/2024/000280 від 17.12.2024 року, № UA401060/2024/000283 від 19.12.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару № UA401060/2024/000099/2 від 19.12.2024 року, № UA401000/2024/000374/2 від 17.12.2024 року, UA401060/2024/000098/2 від 18.12.2024 року.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 20.01.2025 (далі по тексту - Договір), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Мультітул-Стандарт, в особі директора ОСОБА_1 та адвокатським бюро "БІДНОЇ ОКСАНИ ІВАНІВНИ", в особі керуючого бюро Бідної Оксани Іванівни.

Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді в фіксованому розмірі.

Також представником позивача надано додаткову угоду №2 від 20.01.2025 до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 60000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №580/3324/19.

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, заходи щодо отримання додаткових доказів адвокатом не вживались, оскільки до позовної заяви додано лише копії документів, наявних у позивача.

Дослідивши подані позивачем докази, суд зазначає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 60000,00 грн є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги у суді, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.

Враховуючи складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача частково, у сумі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У ХВ А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (вул. Котляревського, 2а, м. Полтава, код ЄДРПОУ 43856496) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000099/2 від 19.12.2024 року; картку відмови № UA401060/2024/000284 від 19.12.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000374/2 від 17.12.2024 року; картку відмови № UA401060/2024/000280 від 17.12.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2024/000098/2 від 18.12.2024 року; картку відмови № UA401060/2024/000283 від 19.12.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мультітул-Стандарт судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 31232,38 (тридцять одна тисяча двісті тридцять дві гривні тридцять вісім копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Костенко