Постанова

від 30.04.2025 по справі 160/30385/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30385/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (суддя Ремез К.І.) у справі № 160/30385/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України, щодо неприйняття рішення за рапортом позивача від 07.08.2024 про звільнення з військової служби;

- зобов`язати НОМЕР_2 Збройних Сил України Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України прийняти рішення по суті рапорту позивача від 07.08.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано рапорт про звільнення, натомість, рапорт хоча і був прийнятий відповідачем, але рішення по ньому командиром військової частини прийнято не було.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення за рапортом позивача від 07.08.2024 про звільнення з військової служби;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України Міністерства оборони України прийняти рішення по суті рапорту позивача від 07.08.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

В іншій частині - відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю.

Суд першої інстанції встановив наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його батько є особою з інвалідністю ІІ групи.

Таким чином, суд вважав, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю одного з батьків із числа осіб з інвалідністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував чинні приписи ст. 26 Закону №2232 станом на 07.08.2024 року. Зазначає, що для звільнення військовослужбовця згідно абз. 13 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232 необхідно підтвердити три умови, що в спірному випадку позивачем не здійснено. Звертає увагу, що прийняття рішення за наслідком розгляду рапортів позивача є виключною компетенцією військової частини.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходить військову службу по мобілізації до Збройних Сил України, що підтверджується військовим квитком позивача.

06.08.2025 ОСОБА_2 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України Міністерства оборони України та підтвердив, що ним обрано свого сина ОСОБА_1 для свого утримання (догляду).

07.08.2024 позивач подав рапорт, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби в запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю.

ТВО начальника управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 у листі від 23.08.2022 №6696 надана відповідь в якій зазначено, що для звільнення позивача відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ немає жодних підстав, оскільки не надано доказів, що ОСОБА_2 не має інших членів сім`ї першого чи другого ступеню споріднення.

Вважаючи протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , щодо неприйняття рішення за рапортом позивача від 07.08.2024 про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина сьома статті 26 Закону № 2232-XII).

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України № 40 від 31 січня 2024 року (далі - Інструкція) визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі - документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено «Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку №531).

Згідно п. 2 та 3 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

З огляду на вищезазначене, слід зробити висновок, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення (накладена резолюція).

Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 року у справі №280/7446/24.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.08.2024 позивач подав рапорт, в якому просив про звільнення з військової служби в запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю.

У подальшому, ТВО начальника управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 складено лист від 23.08.2022 №6696 про повернення без реалізації матеріалів щодо звільнення позивача. Аргументи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.

Колегія суддів встановила, що матеріли справи не містять доказів прийняття особою, яка має право на звільнення позивача, рішення щодо рапорту позивача від 07.08.2024.

Відтак, апеляційний суд зазначає про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення за рапортом позивача від 07.08.2024 про звільнення з військової служби, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення по суті рапорту позивача від 07.08.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу». Зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли.

Разом з тим, за відсутності прийнятого рішення щодо рапорту позивача від 07.08.2024, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно надав оцінку стосовно наявності підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Отже, керуючись приписами ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 160/30385/24 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 160/30385/24 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 30.04.2025

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк