Постанова від 30.04.2025 по справі 915/715/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 915/715/16(915/764/23)

адміністративне провадження № К/990/15828/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області

на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року (суддя - Гордієнко Т.О.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року (колегія у складі суддів: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Кравченко К.В.)

у справі №915/715/16(915/764/23)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат»

до Головного управління ДПС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2023 року №481/14290411, №477/14290411, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Первомайський молочноконсервний комбінат» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2023 року:

- №481/14290411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3 009 957,50 гривень, в тому числі 2 407 966 гривень основного платежу, 601 991,50 гривень штрафних санкцій;

- №477/14290411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 16 031 гривень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволено. Вказане рішення залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року.

Подаючи адміністративний позов Товариство, окрім іншого, просило суд стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області понесені судові витрати в повному обсязі.

23 січня 2025 року представником Товариства подано до суду клопотання про подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу, в якому позивач просив Суд винести додаткове рішення у справі, яким стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 90779 гривень 66 копійок.

Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року заяву Товариства про стягнення судових витрат на правову допомогу задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Приватного акціонерного товариства "Первомайський молочноконсервний комбінат" витрати на правничу допомогу у сумі 3028 гривень.

Задовольняючи заяву позивача частково суди попередніх інстанцій вказали на те, що виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу достатньою до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є сума у розмірі 3028,00 гривень.

15 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі №915/715/16(915/764/23), провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року та витребувано справу з суду першої та апеляційної інстанції.

28 квітня 2025 року справа №915/715/16(915/764/23) надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

В касаційній скарзі відповідач цитуючи норми процесуального законодавства вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доказам наданим податковим органом.

Як вказує скаржник, фактично суди попередніх інстанцій підійшли до розгляду справи однобоко, повністю відкинувши доводи контролюючого органу та при цьому не зазначаючи чому саме ці доводи не були прийняті. Зазначене на думку контролюючого органу є порушенням основних принципів адміністративного судочинства, а саме: принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що передбачені статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Контролюючий орган наголошує на тому, що позивачем не надано доказів, щодо вартості послуг. Додатки до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, а саме - акт приймання-передачі наданих послуг від 22 січня 2025 року не містить вартісного показника в розрізі наданих послуг.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області судових витрат, та просить суд відмовити у відшкодуванні таких витрат у вигляді правничої допомоги.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.

Згідно з вимогами частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру таких витрат.

У свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав доказів та не зазначив обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

Отже, Верховним Судом не встановлено визначених законом підстав для скасування додаткового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року.

Доводи податкового органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого скарга залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області без задоволення.

Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі №915/715/16(915/764/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддР.Ф. Ханова І.А. Гончарова І.Я.Олендер