Ухвала

від 30.04.2025 по справі 755/6891/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6891/25

Провадження №: 2-з/755/88/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" квітня 2025 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Київський обласний державний нотаріальний архів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Київський обласний державний нотаріальний архів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

29 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 12183 від 17 травня 2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною.

30 квітня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З врахуванням положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони у судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за відсутності учасників цивільного процесу.

Водночас фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, оцінивши наведені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням суб`єктного складу сторін та предмету позову, який поданий до суду на захист інтересів позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 Цивільного процесуального кодексу України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Виходячи зі змісту поданої до суду заяви та долучених до неї доказів, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір стосовно визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 17 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за № 12183, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a> заборгованості у загальному розмірі 26 177 гривень 92 копійки.

Водночас на підставі вказаного виконавчого документу приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a> заборгованості у загальному розмірі 26 177 гривень 92 копійки.

Враховуючи те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем здійснюється стягнення за виконавчим документом (виконавчим написом нотаріуса), який оскаржується в судовому порядку, вчинення зазначених виконавчих дій може порушити права заявника, як боржника в процедурі виконавчого провадження, тому суд вважає заяву про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в частині зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149-150, 257, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича щодо примусового виконання виконавчого напису № 12183, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 17 травня 2021 року, де боржником виступає ОСОБА_1 .

Копію ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клименку Роману Васильовичу, - до виконання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову, як виконавчого документа, три роки.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»</a>, код ЄДРПОУ 42254696, юридична адреса: місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок № 34, офіс № 511.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.

С у д д я: