Рішення

від 21.04.2025 по справі 932/11666/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 932/11666/24

Провадження № 2/932/3629/24

Р I Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2025 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровськ у складі:

головуючої суддi Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Прусака А.О.,

учасники судового процесу:

позивач ОСОБА_1 (відсутня),

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади

управління у сфері державної реєстрації Департаменту

адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської

міської ради (представник відсутній),

відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 (відсутні),

третя особа Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті

Дніпрі ради (представник відсутній),

розглянувши заочно у вiдкритому судовому засiданнi у місті Дніпрі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання осіб такими, що втратили право користування житлом.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 у справі № 200/12014/13-ц. За цією адресою зареєстрованими значаться: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.05.2010; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.12.2011; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.12.2011; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 22.12.2011; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 21.07.2008.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 помер. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за цією адресою не мешкають з 2017 року, оскільки перебувають в республіці Азербайджан. ОСОБА_6 не мешкає по вказаній адресі з моменту реєстрації.

Відповідачі не є співвласниками житла та членами сім`ї позивача, не проживають у житлі з 2017 року, проживають в Азербайджані, у зв`язку із чим втратили право користування будинком АДРЕСА_1 та підлягають зняттю із зареєстрованого місця проживання, оскільки перешкоджають заявнику у здійсненні її права власності.

26.09.2024 представник позивача звернувся до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради із заявою про зняття відповідачів з реєстрації, але 23.10.2024 отримав відмову через відсутність згоди на зняття з реєстрації іншого співвласника житла. За відсутності у Реєстрі прав власності на майно будь-якої інформації про наявність інших власників спірного майна, вважає такі дії Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради неправомірними. Просить суд зобов`язати цей орган зняти із реєстрованого місця проживання по АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; визнати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 ; стягнути на її користь понесені судові витрати на сплату судового збору та надання правничої допомоги адвокату.

ІІ. Рух справи.

04.12.2024 відкрите провадження у справі, справа до підготовчого судового засідання призначалася 26 грудня 2024 року та 13 січня 2025 року, відповідачам запропоновано подати суду відзиви на позовну заяву.

13 січня 2025 року підготовче провадження закінчене, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 27 січня 2025 року. Через неявку в судове засідання відповідачів, судовий розгляд відкладений до 18 лютого 2025 року.

18.02.2025 і 11.03.2025 у судовому засіданні оголошена перерва для витребування відомостей у приватного нотаріуса.

10.04.2025 суд перейшов до стадії прийняття рішення.

ІІІ. Заяви (клопотання), позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, доручила представляти інтереси представникові ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, просив її задовольнити. Додатково зазначив, що позивач ОСОБА_1 перебувала в юридичному шлюбі із ОСОБА_7 із 1999 року до 2005 року, коли ОСОБА_7 розлучився із нею, не повідомивши її про це. Під час спільного подружнього життя вони придбали будинок АДРЕСА_1 , частина якого належить їй після поділу спільного майна подружжя. У 2011 році ОСОБА_7 одружився із відповідачкою ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , ОСОБА_5 це їх спільні діти. У 2016 році ОСОБА_7 помер. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у 2017 році виїхали до Азербайджану. Відповідач ОСОБА_6 взагалі не проживав у спірному будинку, його зареєстрував ОСОБА_7 на прохання когось із знайомих. Він не є родичем сім`ї ОСОБА_8 . На сьогоднішній день у будинку АДРЕСА_1 проживають за договором оренди батьки ОСОБА_6 . У провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом встановлення порядку користування частиною будинку та вселення. Ще у провадженні цього ж суду перебувала справа за позовом ОСОБА_3 , в якому вона хотіла визнати за собою право власності на 2/3 частини спірного будинку.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства за місцем офіційної реєстрації, клопотання про відкладення розгляду справи або відомості про поважність відсутності в судовому засіданні від них до суду не надходили.

Представник відповідача Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради до судового засідання не з`явився по невідомій суду причині. Відповідач Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи або відомості про поважність відсутності в судовому засіданні від відповідача до суду не надходили.

Представник третьої особи Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради до судового засідання не з`явився по невідомій суду причині. Третя особа про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи або відомості про поважність відсутності в судовому засіданні від третьої особи до суду не надходили.

Враховуючи, що відповідачі двічі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи стосовно них, представник позивача не заперечував проти розгляду справи у порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути справу заочно і за відсутності відповідачів.

Будь-які заяви по суті справи від учасників до суду не надходили.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що частина будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.10.2015 належить позивачу ОСОБА_1 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформована на 17.09.2024).

На час надання відповіді (№5/5-274 від 16.09.2024) на запит представника позивача В.Скиби, в будинку АДРЕСА_1 значилися зареєстрованими: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.05.2010; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.12.2011; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.12.2011; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 22.12.2011; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 21.07.2008.

23.06.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладений договір оренди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 строком дії 5 років.

26.09.2024 ОСОБА_1 , від імені якої діяв представник ОСОБА_2 , звернулася до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради про зняття вказаних осіб із зареєстрованого місця проживання, але у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено на підставі ст. 61, пункт 2, ст. 63 Порядку до постанови КМУ №265 від 07.02.2022 (зняття із задекларованого місця проживання особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому п.61 цього Порядку здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника та підтверджується підписом у заяві (заява власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) згідно додатка 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Згідно відповіді Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби №19/4042-25-вих від 15.01.2025 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетинала державний кордон чотири рази: 18.08.2018 на в`їзд, 23.08.2018 на виїзд, 25.07.2019 на в`їзд, 23.08.2019 на виїзд. Інформація щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянами України: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у період з 08.11.2017 до 15.012025 в Базі даних відсутня.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 20.05.2016).

За інформацією, наданою 13.03.2025 за №81/01-16 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Людмилою Григорівною, після смерті ОСОБА_11 із заявами про отримання спадщини звернулися: донька померлого ОСОБА_12 ; колишня дружина померлого ОСОБА_1 , з проханням виділити їй частку у спільній сумісній власності майна подружжя; малолітня донька померлого ОСОБА_5 ; малолітній син померлого ОСОБА_4 ; дружина померлого ОСОБА_3 ; донька померлого ОСОБА_13 , із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь доньки померлого ОСОБА_12 . Нотаріусом на дату надання інформації жодного свідоцтва про право на спадщину не видавалося через виявлення відкритих судових справ відносно спадкового майна.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 07.12.2017 у цивільній справі №200/19161/16-ц (провадження №2/200/526/17) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_14 про стягнення грошових коштів та визнання права власності, позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені. Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. Визнане домоволодіння, що складається з будинку Літ.А-1, житловою площею 29,9 кв.м., загальною площею 60,6 кв.м., навісу літ.В, уборної літ.-Д, погрібу літ-Е, огородження літ.№1-4,6, споруд літ.№5,1, мостіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2020 за наслідками апеляційного перегляду справи №200/19161/16-ц, заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 07.12.2017 в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 скасоване, у задоволенні цих вимог відмовлено.

У провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ перебуває цивільна справа №200/541/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом встановлення порядку користування частиною будинку та вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом, усунення перешкод у користуванні житлом шляхом встановлення порядку користування частиною будинку та вселення.

За інформацією, наданою на 11.03.2025 за №02-13/4/53/2025 суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ, у провадженні якої перебуває вказана справа, у справі №200/541/15-ц призначено проведення комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, в зв`язку з чим провадження у цій справі зупинене на час проведення експертизи .

Свідок ОСОБА_12 , яка доводиться дочкою позивачці, в судовому засіданні показала, що її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 уклали у 1999 році шлюб, придбали у цьому ж році будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Батько розвівся із матір`ю у 2005 році, уклав шлюб з іншою жінкою. У батька із матірю виник спір щодо спільного майна. Батько обіцяв залишити дітям квартиру, але продав її, тому мати вирішила поділити будинок, розташований по АДРЕСА_1 . У 2016 році батько помер. У грудні мати зареєструвала своє право власності на частину вказаного будинку. Потім щодо цього будинку виник спір між матір`ю та другою дружиною батька. Друга дружина по суду хотіла за собою визнати право власності на 2/3 будинку. Вони про це не знали, дізналася вона через реєстр прав власності. Добилися скасування цього рішення. Хотіли вирішити полюбовно, але полюбовно не вийшло. У 2017 році після смерті батька вони із матір`ю прийшли до будинку, там ще був представник, який також пояснював, що після смерті батька не ділиться це матері, інша - на п`ятьох. Її рідна сестра відмовилася від своєї частки спадщини на її користь, тому у неї - 1/5 частина права власності. Вже 9 рік йдуть спори, доходили до мирової, але відповідачка не хоче вирішувати спір добровільно, хотіла за будинок завеликі гроші. Відповідачів вона бачила востаннє у 2017 році. Їй не відомо хто такий ОСОБА_15 , вона його ніколи не бачила. У будинку проживають з 2017 року батьки ОСОБА_15 , якась молода жінка і хлопчик, якому на той час було десь 10 років. Під час відвідування будинку у 2020 році вона вже дівчини та хлопця не бачила. Седагат востаннє бачила навесні-початку літа 2017 року. Потім речей її не бачила. Діти відповідача не проживають в Україні. ОСОБА_16 в Україні вже років 13 не проживає, він пішов у школу в Азербайджані, там проживає із тіткою - сестрою ОСОБА_17 , там живе і наразі. ОСОБА_18 бачила ще у 2016 році, а ОСОБА_16 давно не бачила. Договір оренди із ОСОБА_15 укладений в 2020 році. Зі слідчою групою намагалися зайти у будинок, працівникам поліції орендарі показували працівникам поліції договір оренди, тоді вона сфотографувала цей договір на телефон. Особа у договорі і особа, яку поліція встановлювала співпадали.

ОСОБА_13 , яка, також, є дочкою позивача, у якості свідка в суді показала, що батьки зареєстрували шлюб у 1999 році. Придбали у 1999 році домоволодіння по АДРЕСА_1 . Розлучилися в 2005 році. Поділили майно, мама після поділу майна є власницею частини будинку, свою частину у праві власності вона віддала сестрі. Вони намагалися неодноразово з 2018 року зайти у будинок. На той час ОСОБА_17 в будинку вже не було, вона на той момент із дітьми вже проживала в Азербайджані. Востаннє вона їх бачила за місяць до смерті батька. Зараз проживають люди, які ні до них, ні до батька ніякого відношення не мають. Відповідач спадкоємиця, але без дозволу іншого спадкоємця вселяти інших осіб вона не мала права. Ці люди перешкоджають вселенню їх у будинок. Був факт виклику ними поліції, фіксувалася інформація проживання цих осіб у спірному будинку. Виявилося, що їх заселила власниця, є договір оренди, але він незаконний, він не засвідчений нотаріусом. ОСОБА_19 є сином орендаря спірного будинку. У будинку проживає літній чоловік, син, дочка і неповнолітній син. Гаджієва десь 4 роки тому, може більше, їй показали знайомі на ринку, він там торгує. Вона його жодного разу не бачила за адресою АДРЕСА_1 . Бачила неповнолітнього сина, але цього не бачила. Що він зареєстрований у спірному будинку чула, але як і коли це сталося їй невідомо. Седагат востаннє бачила за місяць до смерті батька. Дітей - ще у 2015 році, вони були ще маленькі. Зі слів сестри знає, що вони в Азербайджані дуже багато років. Востаннє була в будинку по АДРЕСА_1 у 2022 році влітку, разів шість була у будинку з моменту, коли востаннє бачила ОСОБА_20 . Відповідачів не бачила під час відвідувань. Мама намагалася із ОСОБА_20 спробувати домовитися мирно розв`язати суперечки, розмовляла через інтернет, але вони ні до чого не прийшли. Іншого разу Седагат навіть не вийшла на зв`язок.

V. Оцінка суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З наданих суду доказів, на підставі викладених норм права, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , прийнявши відповідну частку у спадковому майні після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , з яким, як спадкоємці першої черги за законом, проживали спільно на момент смерті спадкодавця. На цей факт не впливає відсутність свідоцтв про право на спадщину за законом.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннями ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно Закону N475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Таким чином, закон гарантує захист права власності шляхом застосування певних способів захисту, передбачених ст.16,386,391 ЦК України.

Наразі питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб врегульовані Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (надалі Порядок).

Згідно вимог п. 4 Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до п. 50 Порядку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника такого житла не здійснюється (пункт 56 Порядку).

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 61 цього Порядку, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника та підтверджується підписом такого співвласника або його представника у заяві (пункт 63 Порядку).

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання в разі смерті особи здійснюється за датою реєстрації смерті в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, отриманою органом реєстрації у порядку електронної інформаційної взаємодії. У такому випадку внесення інформації до реєстру територіальної громади здійснюється без сплати адміністративного збору (пункт 72 Порядку).

Аналізуючи ці норми права, суд доходить висновку про відсутність в уповноважених осіб Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради, на момент розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.09.2024, як власника житла, про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) згідно додатка 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), обов`язку зі зняття з реєстрації з місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є співвласниками майна, з адреси якого поставила питання зняти з реєстрації ОСОБА_1 , що суперечить вимогам п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) та, взагалі, змісту і суті поняття права власності. Лише власникові майна належить виключне право розпоряджатися своїми правами на користування, розпорядження належним йому майном, у тому числі, шляхом вибору адреси, за якою він буде зареєстрованим з числа належного йому нерухомого майна та, на власний розсуд, визначати порядок користування, чи не користування цим майном.

З цих же підстав суд позбавлений можливості визнати цих осіб такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .

Далі суд позбавлений можливості зробити аналіз і висновок, чи були дії Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради протиправними в частині відмови позивачу у знятті з реєстрації померлого ОСОБА_7 , оскільки позивач доказів на підтвердження надання цьому органу свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , суду не надала.

В матеріалах справи є копії двох заяв до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради, обидві датовані 26.09.2024. Одна заява відповідає формі додатку 6 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), але до неї не надається перелік поданих до органу реєстрації додаткових матеріалів. І саме у цій заяві міститься відмова із посиланням на норми права, на підставі яких вчинена відмова. Інша заява виконана друкованим способом у довільній формі. В ній зазначається, що до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради надаються певний перелік підтверджуючих матеріалів, у тому числі і свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 20.05.2016, але доказів подання цієї заяви із долученими документами до органу реєстрації в матеріалах справи немає.

Тому у суду відсутні правові підстави для висновку діяв, чи ні, орган реєстрації у межах своїх повноважень та діючого законодавства.

Вирішуючи питання про визнання втратившим право користування спірним житлом відповідачем ОСОБА_6 , суд виходить з такого.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії», заява №58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява №19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, п. 47).

У пункті 44 рішення ЄСПЛ від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява №30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві».

Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Ким, на якій правовій підставі, у якій якості та на яких умовах був зареєстрований ОСОБА_6 сторона позивача суду не довела.

Стороною позивача на підтвердження відсутності поважності факту не проживання у спірному житлі відповідача ОСОБА_6 надані лише покази двох свідків, які, одночасно, є зацікавленими особами у позитивному вирішенні на користь матері позивача ОСОБА_1 цієї справи, та є учасниками судових спорів, пов`язаних з цим нерухомим майном, в інших провадженнях.

Суд не може прийняти покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , як докази, в силу їх упередженості.

Відповідно довимог статей12і 13ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача не доведені заявлені у позові обставини, а тому задоволений такий позов бути не може.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на сторону позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, відмовити.

Заочне рiшення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача.

Заяву про перегляд заочного рiшення може бути подано протягом тридцяти днiв з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення проголошене о 08:45 годині 1 травня 2025 року.

Суддя Т.О.Коваленко