Рішення від 30.04.2025 по справі 217/219/24

Справа № 217/219/24

Провадження № 2/202/1869/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися засобами поштового зв`язку до Авдіївського міського суду Донецької області із позовною заявою до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що позивачі перебувають у шлюбі з 28.09.1974 року. Під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.06.2001 року посвідчений державним нотаріусом Авдіївської нотаріальної контори Лук`янець Л.В., зареєстровано у реєстрі за № 2368, позивачами була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності відповідно до договору купівлі-продажу квартири було зареєстровано у КП "БТІ м. Донецька" 15.06.2001 року за реєстровим номером № 41.

З 2001 року по травень 2023 року позивачі проживали у вищезазначеній квартирі. У зв`язку з бойовими діями змушені були виїхати зі свого місця проживання. З соціальних мереж та інформаційних матеріалів засобів масової інформації позивачам стало відомо, що їх квартира пошкоджена внаслідок військових дій.

Будучи потенційним отримувачем компенсації для відновлення квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Рішенням реєстратора від 30.04.2024 № 72888147 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013 року, а подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Зазначили, що квартира була місцем постійного проживання позивачів до бойових дій, а також місцем реєстрації проживання про що свідчать записи в паспорті громадянина України.

Вказали, що позивачі відповідно до законодавства України набули право спільної власності на квартиру, однак не можуть реалізувати свої права власників (здійснити його реєстрацію, розпорядитися ним та подати заяву щодо компенсації через його пошкодження) через протиправні дії пов`язані із збройною агресією Російської Федерації, які спричинили втрату можливості отримання державним органом з реєстрації відомостей від КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька». Оскільки на сьогоднішній день законодавством України не передбачено механізму вирішення цієї проблеми, то вони можуть захистити своє право власності лише у судовому порядку.

Просили суд: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частки на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,00 кв.м, житлова площа 29,4 кв.м.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Авдіївського міського суду Донецької області від 27 червня 2024 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Проніна С.Г.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України«Про судоустрійі статуссуддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 11.06.2024року №1802/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області» змінила з 01 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 17 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивачів у судове засідання не з`явився, 19.03.2025 року через канцелярію суду надала заяву про проведення розгляду справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Відповідно до заяви від 16.03.2025 року, представника відповідача - Малярчик Е.Е., повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, документ сформований в системі «Електронний суд» просила суд розглядати справу без їх участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що позивачі перебувають у шлюбі з 28.09.1974 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 28.09.1974.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 13.06.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., зареєстровано у реєстрі за № 2368, ОСОБА_1 була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано у КП "БТІ м. Донецька" 15.06.2001 року за реєстровим номером № 41.

Згідно з копією технічного паспорту від 14.06.2001 року, квартира АДРЕСА_2 , розташована на 4 поверсі 4-поверховго будинку, має загальну площу 44,00 кв.м, житлова площа 29,4 кв.м.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_2 за жодною особою не зареєстроване.

Місто Авдіївка є центром Авдіївської міської територіальної громади Покровського району Донецької області та відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих: Російською Федерацією», затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 - є окупованим Російською Федерацією містом з 29.02.2024 року.

Будучи потенційним отримувачем компенсації для відновлення квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області.

Рішенням державного реєстратора від 30.04.2024 № 72888147 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01.01.2013 року, а подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують увагу.

Аналогічні норми передбачені і ст. ст. 60, 70 СК України.

Так, згідно зістаттею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу вказаної статті вбачається, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст.392ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, позивачем у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2017 року у справі № 910/13348/15.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч.1 статті 368ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суд вважає доведеним факт належності позивачам на праві спільної сумісної власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується копією свідоцтва про шлюб, копією договору купівлі-продажу від 13.06.2001 року, копією реєстраційного напису, зробленого Бюро технічної інвентаризації.

Суд також звертає увагу, що загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька, м. Ясинувата, м. Авдіївки, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності позивача на нерухоме майно.

Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право спільної сумісної власності позивачів в рівних частках на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , але позивачі позбавлені можливості реалізовувати свої права власника майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання у відповідному бюро технічної інвентаризації через окупацію частини Донецької області, де зберігалися реєстраційні документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити.

Відносно розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, то суд вважає, що витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на позивачів, оскільки вказаний вище позов виник не через винні дії Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області і підстав для покладення витрат на Авдіївську міську військово-цивільну адміністрацію Покровського району Донецької області немає.

Керуючись: ст.ст. 4,13,141,259, 263-265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (86065, Донецька область, Покровський район, м.Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 5, код ЄДРПОУ 44000591) про визнанняправа власності- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2025 року.

Суддя Л.П. Слюсар